Народився В. С. Косенко 25 листопада 1896р. У петербурзі В сім’ї військовослужбовця. Батько був родом з херсонщини, у 1896р. Переведений у варшаву, де пробув із сім’єю до 1914р.

Першою вчителькою Косенка по фортепіано буда мати. Під керівництвом Михайлівського він почав серйозно вивчати музику (12 років). Ще у п’ять років він починає підбирати на фортепіано, а в дев’ять пише перші п’єси. У 1905 – 1908р. Косенко навчається у гімназії, а з 1908 по 1914р. – в реальному училищі.

У 1914 – 1918р.р. він навчається у Петербургській консерваторії по фортепіано та композиції. Викладачі прищепили Косенкові любов і повагу до класичної музики.

У 1918 – 1929р.р. молодий фахівець працює в Житомирській музичній школі викладачем фортепіано. Паралельно веде активну концертну та музично – громадську діяльність. Виступає з авторськими концертами у Харкові, Москві, Києві. Серед головних творів того часу слід відзначити 12 романсів, 12 етюдів для фортепіано, сонату для віолончелі, скрипки, альта, 3 сонати для фортепіано, 3 поеми, 2 поеми – легенди 3 романси на слова П.Тичини, музику до театральних вистав.

У 1929р. Косенко переїздить до Києва, працює в музично – драматичному інституті ім. Лисенка. У 1930р. починає викладати музично - теоретичні дисципліни у Київській консерваторії, продовжує виконавську та музично – громадську діяльність. У творчості того часу композитор звертається до реалізму та народності. Найважливіші твори: фортепіанна сюїта “11 етюдів у формі старовинного танцю “, ”Героїчна увертюра”, концерт для фортепіано, цикл “24 дитячі п’єси для фортепіано”, пісні, романси, хори, обробки народних пісень.

Помер В.С.Косенко у Києві 3 жовтня 1938 року.

ФОРТЕПІАННА ТВОРЧІСТЬ

Працюючи в різних жанрах камерно – інструментальної, вокальної та симфонічної музики, найбільш багатогранно Косенко проявив своє композиторське обдаровання у фортепіанних творах.

Він був талановитим піаністом – виконавцем. Протягом багатьох років він постійно займався концертною діяльністю, пропагував українську, російську, зарубіжну класику, твори Рахманінова, Скрябіна та інших. Саме тому ця галузь творчості найбільш приваблювала його. Яскрава мелодика творів композитора базується на інтонаціях українського музичного фольклору.

Фортепіанні твори Косенка міцно увійшли до педагогічного і концертного репертуару піаністів. Косенкові належить одне з найвидатних місць у розвитку фортепіанної музики на Україні. Він розширює жанрове коло (концертні етюди, поеми, поеми – легенди), розширює тематику і коло художніх образів, поглиблює зміст, збагачує свою музичну мову, використовує кращі надбання композиторської піаністичної техніки.

Найістотнішими рисами творчості Косенка є надзвичайна щирість і теплота висловлення, глибока ліричність та емоціональна насиченість.

РАННІЙ період творчості (1905 – 1928): 8 прелюдів, 2 поеми – легенди, 3 мазурки, менует, фантазія, фантазія – ноктюрн, 12 етюдів, 4 сонати

Велике місце займає жанр поеми, який вперше в українській музиці був впроваджений саме Косенком. До нього композитор звертався неодноразово: у 1915р. написав 3 поеми, у 1921р. – теж 3 поеми, а також 2 поеми – легенди. Хоч написані вони в різні роки, в них багато спільного: емоційно – збуджений характер, мелодико– гармонічні особливості, вільна форма.

Близькі до поем своїм характером ноктюрн – фантазія cis-moll (1919), 12 романтичних етюдів (1922). В них яскрава образність мелодики, задушевний ліризм.

У серії 12 етюдів знайшов своє відбиття віртуозний бік Косенківського піанізму. Композитор в них не обмежується суто технічними завданнями. Етюди – це широко розвинені концертні п’єси з блискучим фортепіанним викладом, які наближаються до типу музичних поем.

Чимале місце а творах Косенка займає жанр сонати. До нього він звертався у 1919– 1930р.р.: 3 фортепіанні сонати, 1 скрипкова, 1 альтова, 1 віолончельна сонати. Всі вони написані у одночастинній формі.

ДРУГИЙ період: 1928 – 1938р.р. Серед творів цього періоду відзначаються 2 концертні вальси, 2 концертні етюди, фортепіанні мініатюри для дітей. В них композитор звертається до реалістичних народних образів, використовує мелодичне, ритмічне, ладо гармонічне багатство українського фольклору. Певне місце займають 2 концертні вальси – широко розвинені за формою, багаті на різноманітні прийоми піаністичної віртуозної техніки.

Дванадцять етюдів у формі старовинного танцю – блискучий зразок української фортепіанної музики, де оригінальна колористичність старовинного мистецтва західноєвропейських народів гармонійно поєднується з українською народною пісенно – танцювальною тематикою. В сюїті використовуються: гавот, менует, бурре, куранта, рігодон, алеманда, пасакалія, жига.

Окреме місце у фортепіанній творчості Косенка займають дитячі п’єси. Перша збірка їх вийшла у 1929р. В ній дві мініатюрні сюїти, розраховані на дитяче виконання. Друга збірка – 24 дитячі п’єси для фортепіано (1936р.). Це калейдоскоп сцен з дитячого життя, відображення дитячих почуттів та переживань.

ГЕРОЇЧНА УВЕРТЮРА (D-dur)

Написаний цей твір був у 1932р. Уперше був виконаний симфонічним оркестром Київського радіокомітету, надрукований після смерті композитора.

Темою увертюри стала сучасна композиторові дійсність, героїка трудових буднів. Про це свідчить і сама назва увертюри, хоча конкретної програми Косенко не залишив.

Написаний твір у сонатній формі, яка виявилася найбільш зручною для втілення ідейного задуму автора. Вона дала можливість гнучко співставити контрастні музичні образи, показати динаміку їх розвитку, конфліктні зіткнення музичних думок.

Твір починається з викладу могутньої виразної теми, яка символізує урочисту велич і незламну вольову міць. Вона ніби нагадує сміливий і владний заклик до дії. Ця тема подана в різкому акцентованому звучанні мідних інструментів (валторни і труби, підтримані тромбонами і тубою). Драматургічна роль героїчної теми дуже велика. Вона постійно повертається, стверджується.