Загальні принципи лікування гінекологічне хворих тварин

Довгий час у ветеринарній гінекології для лікування тварин з патологією статевих органів застосовували розчини дезінфікуючих, припікаючих, в'яжучих і подразнюю­чих речовин, їх рекомендували для промивання, іригації та спринцювання порожни­ни матки і піхви.

Дослідженнями, проведеними під керівництвом І. С. Нагорного встановлено, що розчини цих речовин руйнують або осаджують глікозамінглікани (муцини) секрету геніталій, подразнюють слизову оболонку, тобто діють ятрогснно. Було зроблено ви­сновок про недоцільність введення в порожнину геніталій лікарських засобів у ви­гляді водних розчинів, за винятком розчинів антибіотиків.

Будь-які маніпуляції в порожнині статевих органів виконують після надійної фік­сації тварин, механічної очистки ділянки статевої щілини, ануса, промежини і кореня хвоста та їх дезіфекції.

Метою лікувальних заходів, перш за все повинно бути підвищення резистентності та імунного статусу організму тварин.

Особливості лікування корів при вестибуліті і вагініті. У порожнину піхви вво­дять тампон Мікулича, просочений емульсією синтоміцину або стрептоциду, маззю Конькова, мастисаном з трициліном або іншими антибіотиками і сульфаніламідами. Для доброї фіксації порошків марлеву серветку змазують однією з названих емульсій або стерильним риб'ячим жиром, комплексними вітамінними препаратами (тривіт, тетеравіт, декамевіт). Кінчик тампона виводять із статевої щілини або залишають в глибині на межі піхви і присінку. До складу емульсій або мазей можна вводити 1 % новокаїну.

Введення тампона можна поєднувати з парасакральною новокаїновою блокадою за В. І. Завірюхою.

У корів при достатній годівлі та тривалому стійловому утриманні трихомонозний вагініт і ендометрит самовиліковуються протягом 18—34-х днів. Самовиліковуван­ня прискорюється під час гічки і охоти, а також влітку при пасовищному утриманні тварин. Нерідко через 24-48 годин після аборту і вигнання плода та навколоплідних Г'блонок у виділеннях із статевих органів корови, яка абортувала, не виявляють збуд­ника трихомонозу і протягом 5-10 днів настає самовиліковування. Добрі наслідки лає внутрішньом'язове введення коровам синестролу 2-3 рази по 3-6 мл, фолікулі­ну - І 500-2 000 ОД, пітуїтрину - 5-10 мл, внутрішньовенне - суміші розчинів 40 %-ї глюкози 100 мл, 10 %-го кальцію хлориду 100 мл і 5 %-ї аскорбінової кислоти 20 мл.

Для підвищення стійкості організму щодо трихомонад і продуктів запалення, особливо при хронічному перебігу процесу, застосовують тканинні препарати в дозі 20-25 мл або аутогсмотсрапію (І. С. Нагорний).

Особливості лікування тварин п/п/ ендометриті. Основна мста лікування - від­новити здатність самиць до відтворення нащадків. Його спрямовують на асептизацію внутрішнього середовища матки, регенерацію епітелію ендометрію та залоз.

З цією метою застосовують: патогенетичну терапію (новокаїнові блокади за В.І.Завірюхою, І. Г. Морозом, М. В. Плахотіним, Г. С. Фатєєвим), тканинні препара­ти із печінки, селезінки, плаценти, алоє, ФІБС, аутогемотерапію.

З метою посилення скоротливої функції матки, збільшення виділення слизу із залоз і кращого розкриття шийки матки роблять масаж матки через пряму кишку один раз на добу, 3-6 разів з інтервалом 1-2 дні, під шкіру або внутрішньом'язово вводять '/асляний розчини синестролу- 3-6 мл, пітуїтрину- 5-10 мл, фолікуліну- 1 500- 2 000 ОД, карбохоліму - 2-3 мл; внутрішньовенні вливання 20-40 %-го розчину глю­кози - 100-200 мл з 10 %-им розчином кальцію хлориду 100-150 мл і 5 %-ї аскорбі­нової кислоти 20-30 мл.

Добрий результат дас введення в аорту 1 %-го розчину новокаїну дозою 100 мл з по­вторенням через 48 годин (Д. Д. Логвинов, В. С. Гонтарснко), або у вену 0,5 %-го розчину новокаїну з розрахунку 0,5—1 мл на 1 кг маси тіла (2-3 ін'єкції з інтервалом 4—5 днів).

При ауто гемотерапії свіжу кров зразу ж вводять внутрішньовснно у дозі 60-100 мл

3 інтервалом 3-4 дні або стабілізовану 5 %-нм розчином натрію цитрату (на 100 мл:віжої крові беруть Юмл розчину

натрію цитрату, кров утримують в холодильнику 3-5 днів при темпера­турі 3-5 °С) і теж вводять внутріш­ньом'язово через день в дозах 25, 50, 75 мл або 50, 75, 100 мл. У кров доцільно додавати 250-500 тис. ОД пеніциліну або стрептоміцину Пере­ливання крові, особливо опроміне­ної ультрафіолетовими променями, ' УФОК) має виражену високу тера­певтичну ефективність у корів.

З успіхом використовують мето­ди фізіотерапії (рис. 163).

 

Рис. 163. Накладання озокериту на попереко-во-крижовий відділ хребців.

Лактотерапія: Застосовують свіже знежирене пастеризоване молоко або моло­зиво від здорових корів, їх вводять підшкірне» З рази через день в дозах 15, 25, 40 ми. Для ін'єкцій краще брати останні порції видоєного молозива (Д. С. Гришко).

Штучно набута неплідність виникає на ґрунті неправильної організації відтворен­ня тварин, а саме:

^ низька кваліфікація технолога-осіменатора;

^ несвоєчасного та неповного виявлення корів з ознаками тічки та статевого

збудження;

^ порушень правил техніки осіменіння самок (неправильний вибір часу осіме-ніння, невдалі станки для фіксації тварини, грубе поводження з тваринами під час осіменіння, низька якість застосовуваної сперми, нснадання тварині спокою після осіменіння), а також коли осімснену тварину не залишають на деякий час у станку, а тоді на привя'язі до закінчення охоти;

> несвоєчасне (запізнілс) виявлення тварин, що не запліднилися в результаті осіменіння;

> осіменіння тварин безпосередньо в стійлах;

> погана організація обліку роботи по відтворенню тварин.

Весь парадокс штучно набутої неплідності полягає в тому, що цілком здорові та придатні для відтворення самки залишаються неплідними внаслідок поганої органі­зації відтворення. Найчастіше це буває в тих господарствах, де осіменіння тварин довіряють малокваліфікованим працівникам, де виявлення самок з ознаками тічки та охоти відбувається випадково, не зацікавленими особами. Практика показує, що у 30-40 % і більше корів охоти не виявляють внаслідок слабкого прояву у них її ознак в цей час. З іншого боку, у значної частини корів (за окремими авторами до ЗО %) охоту визначають неправильно і, отже, осімсняють їх не в оптимальні строки. Щоб уникнути цих помилок в передових господарствах вдаються до використання спеці­ально підготованих пробників (див. "Діагностика тічки, статевого збудження, охоти та овуляції").