Рідше діагностують такі аномалії, як:

аплазія - відсутність молочної залози;

гіпоплазія - недорозвиток залозистої тканини однієї або кількох чвертей;

амастія - немає основи залозистої тканини чи окремих чвертей;

гіпомастім - недорозвинене вим'я;

мікромастія - недостатній розвиток вим'я;

гіпермастія - перерозвиток вим'я;

полімастія - збільшення кількості дійок (однаково розвинені шість дійок);

олігомастія — зменшення кількості дійок;

відсутність дійкового каналу

Етіологія. Хвороба виникає на ґрунті підвищеної проникності кровоносних судин та сповільнення відтоку лімфи у тканинах вим'я, що спостерігається перед родами і в перші дні післяродового періоду. Сприяє розвитку набряку багата годівля соковитими кормами, мінеральне голодування, відсутність моціону, а також хвороби серця та нирок. Частіше буває у нетелей та корів-первісток.

Симптоми. Вим'я сильно збільшене й іноді його набряк у вигляді своєрідних брусків поширюється вперед по черевній стінці і вгору аж до підгрудка. У окремих корів почергово наступає набряк то правої, то лівої половини. GШкіра вим'я при цьому буває холодна, ціанотична, напружена, не болюча, тістуватої консистенції, при надавлюванні на неї пальцем утворюється ямка, що повільно вирівнюється. Дійки дуже напружені, випинаються на боки і легко травмуються. Загальний стан тварини та температура тіла не змінюються. Молоко також не змінюється або стає водянистим, удій може зменшуватися.

Звичайно післяродовий набряк розсмоктується через 7-10 днів, а передродовий через 5-8 днів після родів, набряки, що виникли задовго до отелення, можуть ускладнюватися маститом, гіпогалактією, чи індурацією вим'я.

Лікування: обмежують водопій, даванку соковитих та кислих кормів, солей, організовують моціон. Необхідно уникати травм набряклих тканин.

Застосовують часті здоювання, масаж вим'я знизу вгору, теплі припарки, втирання мазей з метиловим саліцилатом, задавання послаблюючих солей у середніх дозах, відволікаючі втирання. При обширних набряках застосовують повільні крапельні введенн

6 %-го розчину декстрину у дозі 1 л або 30 %-го розчину сироваткового альбуміну у дозі 1,5 л, внутрішньовенні ін'єкції кальцію хлориду чи кальцію глюконату, коротку новокаїнову блокаду за Д. Д. Логвиновим. Після отелення можна застосувати сечогінні, поєднання ін'єкцій сечогінних препаратів з кортикоїдами.

Етіологія. Сильна гіперемія вим'я та підвищена проникність судин у високомолочних корів у перші дні після отелення, а також при випасанні тварин у лісовій місцевості, згодовуванні трав молочаю, хвоща, жовтецю, осоки, кормові отруєння, захворювання гемоспоридіозами.

Загальний стан тварини нормальний, ознак запалення немає, через 3-10 днів ознаки хвороби зникають.

Лікування: тварині забезпечують спокій, не випускають на пасовище, обмежують водопій. Здоюють обережно руками. Прикладають холодні компреси; масаж та часте здоювання заборонені. Можна застосувати вікасол, внутрішньовенні ін'єкції кальцію хлориду чи 1 %-го розчину іхтіолу (3 мл на 1 кг маси тіла),сульфат натрію в середніх дозах.

Функціональні розлади вимені.

У окремих корів лакторея буває зв'язаною із статевим циклом чипевним сезоном року.

G Мимовільне виділення молока спостерігаються (краплями чи цівками) при наближенні часу доїння, при поверненні з пасовища. Іноді молоко починає витікати при підготовці вим'я до доїння. При доїнні таких корів молоко мимовільно витікає з цистерни широким струмком.

Лікування: консервативне - масаж верхівки дійки пучками пальців по 10-15 хв. щодня після доїння; змазування сфінктера дійки 1-2 %-ю йодною маззю; формування на верхівці дійки колоїдного ковпачка (витерту насухо після доїння верхівку дійки вмочують на 1 сек. в еластичний колодій), що перешкоджає виділенню молока і тонізує сфінктер. Можна одягати на кінчик дійки гумове кільце (див. рис).

 

 

	Прийоми усунення лактореї: А- масаж сфінктера дійки; Б- накладання кисетного шва; В- гумове кільце; Г - гумове кільце одіте на дійку

Молочні камені.

Іноді, внаслідок розладів загального обміну речовин, недодоювання корів, катару молочних ходів, відкладання солей фосфору чи обвапніння пластівців казеїну в них утворюються молочні камені, які або випадають у цистерну і виділяються з молоком у вигляді піску, або ж збільшуються до розміру горошини.

В перших порціях молока виявляють "молочний пісок", у дійці промацуються рухливі щільні утворення, які періодично обумовлюють важке видоювання.

  Лікування: дрібні камені можна видавити через дійковий канал. Пухкі камені - роздробити катетером або вливанням у цистерну теплого 1 %-го розчину поташу з наступним введенням у дійку олії чи вазелінового масла. Великі камені - видалити через розріз цистерни з подальшим накладанням на рану швів і укріпленням у каналі молочного катетера.

Затримання молока.

 Спостерігається у деяких корів і кіз на грунті гальмування рефлексу молоковіддачі (виділення гіпофізом окситоцину). Подібне трапляється при відлученні телят, зміні доярки, невмілому доїнні, грубій поведінці з твариною. Іноді воно реєструється при запаленнях геніталій, охоті.

Молоко в молочній цистерні відсутнє, різке зниження надою при відсутності ураження залози.

  Дифереиційний діагноз — виключити агалактію, гіпогалактію.

Лікування: необхідно усунути причину, що обумовила затримання молока; дотримуватися правил підготовки доїльної апаратури до доїння та технології доїння з обов'язковим підготовчим та додатковим масажем; обходження з тваринами під час доїння повинно бути спокійним, лагідним. Для стимулювання молоковіддачі можна ввести тварині окситоцин.

 

Агалактія та гіпогалактія

Агалактія -безмолочність і гіпогалактія - маломолочність тварин, яка буває функціональною чи патологічною. Функціональна агалактія та гіпогалактія спостерігаються у зв'язку з сухостійним періодом, наближенням родів, відлученням сисунів, у зв'язку з віком, а патологічна гіпогалактія виникає в зв'язку з морфологічними змінами в молочній залозі або на ґрунті функціональних розладів молокоутворення та молоковиведення.

Агалактія та гіпогалактія може бути: уродженою, старечою, кліматичною, експлу­атаційною, аліментарною, штучно набутою та симптоматичною,

Частою причиною гіпогалактії бувають стресові стани самок, коли підвищена се­креція адреналіну та норадреналіну гальмує дію пролактину, знижуючи синтез моло­ка та надходження до молочної залози окситоцину, порушуючи виведення молока.

Уроджена агалактія та гіиогалактія - є спадковою і виникає при відсутності пла­нового добору при вирощуванні тварин і проявляється недостатнім розвитком молоч­ної залози, афункціональним її станом при відсутності ознак запалення.

Стареча агалактія та гіпогалактія розвивається на ґрунті вікових змін у молочній залозі та інших органах і проявляється поступовим зниженням молокоутворення та повним його припиненням у зв'язку з атрофією залози. У такої тварини виявляють зменшення молочної залози, її ущільнення, утворення в ній флуктуючих чи, навпаки, ділянок затвердіння, зниження надою, погіршення якості молока.

Аліментарна агалактія та гіпогалактія виникає на ґрунті недоліків годівлі, осо­бливо молодняку, ремонтних телиць чи нетелей і, отже, формування у молодих тва­рин задатків низької молочної продуктивності, а неповноцінна і недостатня годівля лактуючих тварин позбавляє їх необхідної кількості енергетичного матеріалу для мо­локоутворення. Розлади обміну речовин, що наступають при цьому (в першу чсргу вуглеводного, жирового та мінерального) приводять до гіпоглікемії, кетонурії та по­гіршення загального стану тварин.

Штучно набута агалактія та гіпогалактія розвивається як стресова реакція на по­рушення правил механічного доїння, розпорядку дня, на ґрунті нсдодоювання, при зміні стійла, доярки і т. п.

Штучно скерована гіпо- та агалактія виникає при відлученні від маток сисунів. запуску дійних корів з мстою припинення лактації у намічені строки.

Кліматична агалактія та гіпогалактія виникає при утриманні тварин у сирих, тем­них, погано вентильованих приміщеннях, випасанні в спеку, холод та ін.

Експлуатаційна агалактія та гіпогалактія буває як результат надмірної експлуа­тації, видовження лактації, вкорочення сухостійного періоду, раннього осімсніння. неправильної організації роздою, порушення правил та технологій доїння.

Симптоматична агалактія та гіпогалактія виникає внаслідок захворювань молоч­ної залози чи інших органів.

Лікування усіх видів агалактії та гіпогалактії полягає в усуненні причини, поліп­шенні годівлі, утримання, організації моціону корів, застосуванні масажу вим'я перед доїнням. Іноді позитивних результатів досягають при використанні молокогінних за­собів - гірких трав, пітуїтрину, окситоцину перед доїнням, синестролу, випоюванні молозива. Є повідомлення про позитивний ефект від тканинних препаратів, підшкір­них ін'єкцій молозива, проте досягти бажаного результату важко, а то й неможливо.

При лікуванні гіпогалактії та агалактії у свиней болгарські вчені К. Братанов, Р. Прахов та П. Константинов з успіхом застосували введення у піхву гумової груші з нагнітанням у неї повітря та масажем молочної залози. Н. Н. Михайлов запропонував вводити підшкірно по 0,8-1 мл 0,5 %-го розчину прозерину.

Профілактика агалактії та гіпогалактії передбачає комплекс заходів - вибракуван­ня маломолочних корів, своєчасне вибракування старих корів, цілеспрямоване виро­щування ремонтного молодняку, дотримування зоогігієнічних вимог при утриманні; доїнні тварин, організацію активного моціону, профілактику захворювань тварин. Особливу увагу слід приділяти повноцінній годівлі тварин. Фахівці тваринництва по­винні пам'ятати, що з кожним літром молока з організму тварини виноситься 33 г 5ілка, 3,5 г жиру, 47 г молочного цукру, 1,4 г кальцію, 1,1г фосфору, 5,5 г КаСІ. Всі ці речовини повинні надходити в достатній кількості з кормом.

 

 

Перелік рекомендованої літератури, що сприяє вивченню дисципліни „Акушерство, гінекологія і штучне осіменіння сільськогосподарських тварин”.

 

Акушерство, гинекология й искусственное осеменение сельскохозяйственных животных / Й. А. Бочаров, А. В. Бесхлебнов, Й. Ф. Заянчковский й др. - Л.: Колос,

1967.-245с.

Андрологическая диспансеризация быков-производителей: Рекомендації й / МСХ РСФСР. -М: Россельхозиздат, 1984. -46 с.

АнтонюкВ. С. Биотехнические основы повышения еффективности оплодотворения сельскохозяйственных животных. -Минск: Ураджай, 1988. - 198 с.

Валюшкии С. Д. Акушерско-гинекологичсская диспансеризация коров й тслок. -Минск: Ураджай, 1987. - 128 с.

Валюшкии С, Д., Медеедев Г. Ф. Акушерство, гинекология й биотехника размножения животных. Мн.: Ураджай, 1997. - 718.

Ветеринарнеє акушерство, гинекология й биотехника размножения / А. П. Студенцов, В. С. Шипилов, В. Я. Никитин, М. Г. Миролюбов, Л. Г Субботшиц О. Н. Преображенский, В. В. Храмцов / Под ред. В. Я. Никитина й М. Г. Миролгобова. - 7-е изд., перераб. й доп. М.: Колос, 2000. - 495 с.

Воронин Й. Й. Болезни бьїков-производителей. - К.: Урожай, 1979. - 120 с. ВоскобошшковВ. М. Маститы коров. -Минск: Ураджай, 1981. - 135 с.

Воспроизведепие стада в промьішленном скотоводстве / Ф. Й. Осташко. В. А. Чирков, А. Д. Бугров й др. / Под ред. Ф. Й. Осташко. - К.: Урожай, 1982. - 168 с.

Герасименко В. Г. Биотсхнология: Учеб. пособие. - К.: Вища шк,, 1986. - 343 с.

ГончаровВ. П., КарповВ. А. Справочник по акушерству й гинекологии животньїх. -М.: Россельхозиздат, 1985. -255 с.

Гончаров В. П., Карпов В. А., Якимчук С. Л. Профилактика й лечение маститов у животньїх. - М.: Россельхозиздат, 1980. - 174 с.

Гончаров В. П., Черепахин Д. А. Акушерство, гинекология й биотехника размножения животных, - М.: Колос, 2004. - 328 с.

Гршорьева Т. Е. Лечение й профилактика зндометритов у коров. - М.: Росагро-промиздат, 1988. - 63 с.

Гришко Д. С Лекції з ветеринарного акушерства.- Харків. - Прапор. 2003. -400с.

Диспансеризація великої рогатої худоби: Рекомендації // Мінагропромполітики України. Держ. департамент вет. медицини; Розробники: В. І. Левченко, І. П. Кондрахін, Г Г. Харута та ін. - К., 1997. - 67 с.

Довідник по штучному осіменінню сільськогосподарських тварин. - К.: Урожай, 1971.-121 с.

Жмурко Т. В., Бриль В. С, Ковінько М. Р. Профілактика маститів у корів на промислових комплексах. - К.: Урожай, 1981. - 88 с.

Журавель М П., Давидепко В. М. Технологія відтворення сільськогосподарських тварин, - К.: Слово - 336 с.

Заянчковский Й. Ф. Профилактика й лечение акушерско-гинекологических заболеваний у коров. -Уфа: Башкир, кн. изд-во, 1982. - 229 с.

Заянчковский Й. Ф., Смирнов Й. В. Практикум по искусственному оссменению сельскохозяйственньгх животных. - М.; Колос, 1975. - 272 с.

Зверева Г. В., Хомин С. П. Гинекологические болезни коров. - К.: Урожай, 1976. -152с.

Ивашура А. Й. Маститы коров. - М.: Колос, 1972. - 186 с.

Ильинскіш Е, В. Физиология размножения й предупреждение бесплодия крупного рогатого скота. - Краснодар: Кн. изд-во, 1972. - 224 с.

Инструкция по трансплантации змбрионов крупного рогатого скота // Госагропром СССР, ВАСХНИЛ, ВНПО по штемделу в животноводстве. - М., 1987. - 91 с.

Карпов В. А. Акушерство мелких животньїх.- М.: Россельхозиздат. - 1984. -240 с.

Карташова В. М, Ивашура А. С, Маститы коров. - М.: Агропромиздат, 1988. -256с.

Квасищкий А. В. Искусственное осеменение свиней. - К.: Урожай, 1983, - 188 с. Косєико М. В. Диспансеризация в системе профилактики бесплодия й контроля воспроизводитсльной функции крупного рогатого скота. - К.: Урожай, 1989. - 248 с.

Косенко М. В., Чухрій Б. М., Чайковська О. І. Відтворення молочного поголів'я. -Львів.: Українські технології. - 2005. - 228 с.

 

 

Мастити

ПЛАН

1. Мастити. Поширення та економічні збитки.

2. Етіологія маститів.

3. Класифікація маститів.

4. Діагностика маститів.

5. Особливості маститів у різних видів тварин.

6. Ускладнення і наслідки при маститі.

7. Профілактика маститів.

¨ Література

1.І.І.Карташов, Г.С.Шарапа Акушерство гінекологія і штучне осіменіння сільськогосподарських тварин. – К.: Вища школа 1991. с.

2.Н.Н.Михайлов Акушерство, гинекология и искусственное осеменение сельськохозяйственних животних М.: Агропромиздат 1990. с.

3. Яблонський В.А., Хомін С.П., Калиновський Г.М., Харута Г.Г. та інші Ветеринарне акушерство, гінекологія та біотехнологія відтворення тварин з основами андрології. – ПП.: Нова книга 2006. с.

4.В.М.Яблонський Практичне акушерство гінекологія та біотехнологія відтворення тварин з основами андрології. - К.: Мета 2002. с. 5 - 39

 

! Основні терміни і поняття

& Теоретичні вказівки

 

Мастити у корів.

 

Мастит може виникати під час лактації, запуску та сухостійного періоду. Він реє­струється у всіх видів тварин, але найчастіше у корів. Згідно Г В. Звєрєвої і співавто­рів під час лактації хворіє на мастит 96,3 %, під час запуску - 22,6 %, протягом сухос­тійного періоду - 15,8 % і в перші дні після отелення - 25,3 % від загальної кількості тварин, що захворіли протягом року Впродовж пасовищного періоду реєструвалося "1,9 %, стійлового - 28,1 % хворих на мастит корів. За даними Міжнародної молоч­ної федерації щорічно хворіють на мастит біля 25 % корів, завдаючи значно більших збитків молочному скотарству, ніж всі хвороби разом взяті. Ці збитки складаються з недоотримання молока, погіршення його біологічних, технологічних та харчових якостей, затрат на діагностику та лікуванням хворих тварин, передчасного їх вибра­кування. Широкому розповсюдженню маститу сприяє незадовільний санітарний стан дерм, неповноцінна годівля тварин, недоліки в організації утримання корів, догляді за їх вим'ям, доборі тварин для машинного доїння, технології їх доїння, обслуговуванні доїльної апаратури. Телята від корів, хворих на мастит, хворіють диспепсією у два рази, гинуть у 4-5 разів частіше, ніж телята від здорових корів.

Етіологія. Мастит звичайно буває наслідком дії на молочну залозу механічних, тер­мічних, хімічних та біологічних факторів. На долю останнього (мікробного) припадає 85 % усіх випадків маститу. Причому збудниками маститу може бути різноманітна мі­крофлора: бактерії, мікроскопічні гриби, окремі водорості (прототеки), віруси, рикетсії.

Бактерійний мастит викликається як коками (стрептококи, стафілококи, диплококи), так і паличкоподібними формами (кишкова паличка, коринебактерії, клсбсісли, снтсро-бактерії та інші). Переважають серед бактерій золотистий стафілокок, агалактійний І дисгалактійний стрептококи, вим'яний стрептокок, кишкова паличка, коринебактерії. При вивченні мікробного фактора в етіології маститів Г. В. Зверева встановила, що у 28,2 % випадків цс була кишкова паличка; у 26,9 % - стафілококи; 25 % - стреп­тококи. Мікроорганізми виділялися з уражених часток вим'я у 85,5 % хворих корів, при цьому в 61 % випадків вони виділялися із здорових часток вим'я.   Мастити вірусної та рикетсійної етіології реєструються при епізоотіях ящура, ві­спи, деяких інших інфекціях. Немає взаємозв'язку між типом збудника і характером запалення. Я, Ярст (1974) спостерігав у одному господарстві через 3-5 днів після отелення спалах гострого маститу у корів, внаслідок якого загинуло 50 % корів. При­чини захворювання були різні, але основною була дія кишкової палички, вірулент­ність якої різко зросла.

Більшість маститів є інфекційними. Інфекція чи то викликає, чи ускладнює мас­тит. Мастити корів є значною загрозою для людей. Описані випадки епідемії скарла­тини, септичного запалення зіву у США, Англії, Данії на ґрунті вживання молока від хворих корів. У Данії зареєстровано спалах стрептококової інфекції, при якій захворі­ло 2 300 чоловік. Причина хвороби - банальна: у доярки па руках був панарицій. Віл неї заразилася корова, у якої мастит уразив одну частку вим'я. Через молоко хвороба перекинулась на людей у вигляді стрептококової ангіни та скарлатини.

Галактогенний (через дійковий канал), лімфогенний (через пошкоджену шкіру), гематогенний (з током крові) при наявності вогнищ інфекції у матці, нирках, печінці, кишечнику чи інших органах

 

Шляхи проникнення інфекції', основними є три - галактогенний (через лійковий ка­нал), лімфогснний (через пошкоджену шкіру), гематогенний (з током крові) при наяв­ності вогнищ інфекції у матці, нирках, печінці, кишечнику чи інших органах. Проте, слід мати на увазі, що інфікування молочної залози не завжди супроводжується запаленням. Молочна залоза відрізняється певною стійкістю до галактогенного зараження. Тут є щільний сфінктер; багатошаровий епітелій дійкового каналу, що сильно зроговіває. утворюючи товстий шар кератину з високим вмістом нснасичених жирних кислот (бак­теріостатичні речовини); немалу роль відіграють бактерицидні властивості молока.

Виникненню маститу сприяють анатомічні та функціональні особливості молоч­ної залози, спадкова генетична схильність до маститу, недоліки в годівлі особливо перед отеленням та після нього, згодовування недоброякісних кормів, різкий перехід ~ з одного корму на інший, інтоксикації па ґрунті гастроентеритів, атонії передшлунків, отруєння карбамідом, нітратами, нітритами, отруйними рослинами, недоліки утри­мання (скупчення, незадовільний мікроклімат приміщень, відсутність моціону), по­рушення технології та санітарно-гігієнічних правил машинного доїння, перетриму­вання доїльних стаканів на вим'ї, зняття доїльних стаканів без відключення вакууму перенесення доїльного апарата від однієї корови до іншої без споліскування та де­зінфекції доїльних стаканів, неповне видоювання, нерегулярне доїння, неправильний запуск, здоювання на підлогу молока від хворих корів при їх сумісному утриманні із здоровими, хвороби шкіри вим`я (дерматити, тріщини, рани, фурункули та ін.), аку                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      шерські та гінекологічні захворювання (затримання посліду, атонія матки, ендоме­трити, порушення обміну речовин, ацетонсмія, гіпо- та авітамінози, ослаблення ор­ганізму, переохолодження вим'я, висока вірулентність мікрофлори довкілля, велика її кількість та прямий контакт із залозою.

Значну роль відіграють анатомічні та функціональні аномалії молочної залози. Так, корови з козячою формою вим'я уражаються маститом у 5 разів частіше, ніж з чашоподібною формою.

Сприятливими факторами щодо виникнення запалення є також ослаблення сфінк­тера дійки, багате постачання кров'ю вим'я під час лактації, неохайне утримання тварин, несвоєчасна ізоляція хворих тварин та інше. Проте у 15 % випадків мастит перебігає асептичне, без участі мікроорганізмів, як наслідок ендогенної чи екзоген­ної інтоксикації організму, механічного, термічного чі хімічного травмування. Ен­догенна інтоксикація може виникати при субінволюції матки, ендометриті, нефриті, ураженнях інших органів, екзогенна при згодовуванні зіпсованих кормів, поїданні отруйних рослин. Неповноцінна годівля викликає ослаблення природної резистент­ності організму, місцевих захисних його реакцій. Особливо зростає ризик виникнен­ня маститу при наявності в кормах залишкових кількостей пестицидів, підвищеному змісті нітратів та нітритів, ураженні їх цвіллю та грибами.

Сприятливим чинником виникнення маститів є недолік в організації машинного доїння. Звичайно корів доять 2-тактними та 3-тактними доїльними апаратами. Двотак­тні апарати - продуктивніші, але вони вимагають високопродуктивного стада, а три­тактні апарата — більш придатні для невідселскціонованого за формою вим'я стада.

Процес механічного доїння включає: підготовку апаратури, підготовку вим'я, ви­доювання молока, завершення доїння.

Головне у підготовці вим'я - тактильна стимуляція (30—40-секундний масаж мо­лочної залози), що прискорює припуск молока. Не можна одягати стакани доїльних ліаратів на нспідготовлснс вим'я. Затримання із одяганням доїльного апарата на під­готовлене вим'я діє теж негативно.

Важливу роль також відіграє спосіб обмивання вим'я. Це слід робити теплою во­дою з розпилювача за 1-2 хв. до доїння, з витиранням одноразовими серветками або сушником, зволоженим 0,5 %-нм дсзмолом чи 1 %-им хлораміном. Пропуски вису­шування вим'я призводять до "стікання" бактерій до кінчиків дійок. Зимою доїльні апарати перед одяганням потрібно занурити в теплу воду.

Часто доїльна апаратура перетворюється на резервуар мікроорганізмів, які пере­носяться від однієї корови до іншої. Вище підкреслювалося, що мастити виникають як в період лактації, так і під час запуску, сухостою і зразу після отелення. Цьому:прияє зниження резистентності залози на ґрунті перебудови тканин. Наявність ін­фекційного начала чи прихованого маститу сприяють переходу його в клінічну фор­му. Після отелення мастит може виникати внаслідок інтоксикації на ґрунті набряку вим'я чи інших післяродових захворювань.