Прогрівання вим'я озокеритом.

 

визначення чутливості мікроорганізмів до них. Фірма Уеіоцшпої випускає спеціаль­ний набір для визначення чутливості мікрофлори вим'я до 13 антибіотиків та для встановлення наявності мікоплазм і стафілококів у ексудаті з ураженої частки. Якщо цього неможливо зробити, то вибирають антибіотики з широким спектром дії (цефа-лоспорини, карбеніцилін, левоміцетин або ж асоціації двох антибіотиків - з дією на грампозитивні мікроорганізми (бензилпеніцилін, ампіцилін, оксацилін, окситетраци-клін, лінкоміцин) і дією на грамнегативні мікроорганізми (гентаміцин, стрептоміцин, неоміцин, кол істин). Перевагу тут віддають готовим лікарським формам, що містять Індиферентну основу (рослинна олія, поліоксанова рідина, вазелінове масло) та набір активних компонентів синергічної дії (антибіотики, сульфаніламіди, нітрофурани). Нині промисловість випускає протимаститний препарат у вигляді одноразових комп­лексних ін'єкторів (ампілокс, мастилекс, лінкоміцин Р, бровамаст-1 Д, бровамаст-2 Д, мастієт форт, мастисан А, мастисан Б, мастисан Е, мастаерозоль, мастикур). Препарат вводять у молочну цистерну підігрітим до 35-38 °С, 2-3 дози з тюбика чи шприца з наступним масажем вим'я двічі на добу до одужання. Якщо введення даних препара­тів не дало бажаного результату, тоді застосовують так звані препарати другого при­значення - сінулокс, нафцензал, мастисан А-форте, пенерсин. Кращі результати при маститі стрептококової етіології дає застосування мастисану А, при стафілококовому маститі - мастисану Б, Е, мастициду, мастикуру, при маститі грибкової етіології - ніс-татинові препарати.

При неможливості іитрацистерального введення антибіотиків можна вводити їх внутрішньом'язово. Молоко від таких корів не допускають в їжу при використанні пеніциліну, стрептоміцину, тетрацикліну, нсоміцину -48 годин, біциліну-3 -6 діб, бі-циліну-5 - 20 діб. При внутрішньоцистсрнальному введенні стрептоміцину - 1 добу, пеніциліну - 2 доби, клоксациліну - 3 доби, окситетрацикліну, стрептоміцину - 5 діб, мономіцину— 7 діб. Після застосування мастаерозолго - 3 доби, мастициду, масти-лсксу - 5 діб, мастисану, синулоксу - 7 діб. Слід не забувати, що при неправильному застосуванні антибіотиків, особливо великих доз, можуть виникати негативні яви­ща - іидурація ураженої частки, заростання цистерни та ін.

Враховуючи складності застосування антибіотиків (зростання антибіотикорезис-тснтності мікрофлори, забруднення молока антибіотиками і т. п.), ведеться пошук ан­тимікробних препаратів вільних від антибіотиків. На ринку ветеринарних препаратів України вже з'явилися препарати демаст, декамаст, бімастин, біомаст та ін.

Високоефективними є також сульфаніламідні препарати пролонгованої дії (суль-іапіридазин, сульфадиметоксин, салазопіридазин, фтазин та ін.), які вводять через кожних 24-30 годин.

7. Патогенетична терапія полягає у нормалізації нейросудинних реакцій за до­помогою новокаїну. Новокаїн, як анестетик, не лише перериває потік нервових больо-зих імпульсів з місця ураження до кори головного мозку, але також сприяє формуван­ню якісно нового подразнення з регулюючим впливом на трофічну функцію нервової системи.

Вливання у вим'я роз­чину через дійковий канал.

 

В організмі тварини новокаїн швидко розпада­ється під впливом ферменту прокаїнсстсрази на параамінобснзойну кислоту та діетиламіностанол. Параамінобензойна кислота володіє вираженою ві-русоцидною дією та потужною інтерферогенною здатністю, а інтерферони, як відомо, володіють іму-номоделюючими властивостями.

Найпростішим видом новокаїнової терапії є: — внутрішньоцистернальні: введення по 100-150 мл 0,5-0,1 %-го розчину новокаїну з інтервалом 12 годин;

- внутрішньовенні введення 100-150 мл 1 %-го розчину новокаїну з інтервалом 24-48 годин;

- коротка новокаїнова блокада за Д. Д. Логві-новим- 150-200 мл 0,5 %-го розчину новокаїну у надвим'яний простір над основою вим'я. При по­требі блокаду повторюють через 48-96 годин в ді­лянку зовнішнього пахового отвору;

- блокада зовнішнього соромітного шкірно-латсрального нерва стегна, клубово-пахового нерва

та їх гілок за Б. А. Башкіровим. Зробивши укол між поперечними відростками 3 та 4-го поперекових хребців на відстані 7-8 см від середньої лінії тулуба, під кутом 55-60° до середньої площини тулуба, на глибину 6-9 см (до упору голки в тіло хребця) і зміс­тивши її на 2-5 мм ін'єкують 80-100 мл 0,5 %-го розчину новокаїну в сполучно-тка­нинний простір між великим та малим поперековим м'язами. Знеболення відповідної половини вим'я наступає через 12-15 хв. і триває 2-3 години.

- блокада черевних нервів та пограничних симпатичних стовбурів за В. В. Мосі-ним. Вводять 80-130 мл 0,5 %-го розчину новокаїну у надплевральну клітковину по­заду ніжок діафрагми (спереду останнього ребра в місці перетину жолоба, утвореного підклубово-реберними та найдовшими м'язами спини, голкою довжиною 12-15 см під кутом 30-35° до горизонтальної лінії до упору в тіло хребця з послідуючим від­хиленням голки на 5-10°);

- блокада промежинних нервів за 1.1. Магдою, ввівши голку на 1,5-2 см у ді­лянці сідничної вирізки і, зміщуючи її вправо і вліво, ін'єктують 20-30 мл 3-5 %-го розчину новокаїну. Знеболення наступає через 10 хвилин. При блокадах нервів вим'я до новокаїну можна додавати антибіотики.

Можна застосовувати і внутрішньом'язові введення антибіотиків у дозі 3-4тис. ОД/кг маси тіла двічі на добу протягом 2-3 днів. Необхідно пам'ятати, що новокаїно­ва терапія при будь-яких формах маститу ефективна лише на початку захворювання. коли ще не наступили незворотні зміни у залозі. Не бажано поєднувати новокаїнову терапію із застосуванням сульфаніламідних препаратів, оскільки бактеріостатична ефективність їх при цьому знижується.

8. Із загальнотонізуючих засобів найкращі наслідки дають внутрішньовенні вве­дення глюкози, хлористого кальцію, суміші М, Г. Миролюбова (20 %-на глюкоза --00 мл, 40 %-ий гексаметилентетрамін - ЗО мл, 10 %-ий кальцію хлорид -120мл, 20 %-ий кофеїн -10 мл).

Новокаїнову блокаду можна поєднувати з внурішньоцистеральними введеннями антимікробних препаратів.

При катаральному маститі лікування в принципі аналогічне - ізоляція, часті здоювання, масаж лише з гори донизу, розрідження згустків казеїну інтрацистерналь-ним введенням теплого 1-2 %-го розчину натрію гідрокарбонату (50-60 мл), 0,5 %-го нашатирного спирту на молоці з наступним здоюванням через 15-20хв., введення окситоцину чи пітуїтрину за 5-7 хв. до чергового здоювання. В. Г. Васильєв запропо­нував подвійний катетер для промивання молочної цистерни гомогенізуючим розчи­ном (натрію хлориду — 1 г, натрію бікарбонату — 2г, натрію тетраборату -2г, новокаї­ну - 0,2 г, води - до 100 мл), внутрішньовим'яні введення антисептичних засобів - по 3-10 мл мастисану А, Б чи Е, по 10 мл рифацикліту чи інших (мастицид, фуравіт, мастасрозоль, дифурол А, мастивален, лактопен, неотил, аеродит, уберсан, неомаста-ерозоль).

Тривалий час основним засобом терапії маститу були антибіотики, проте з часом чутливість до них стала падати. Тим не менше, ще нині в окремих посібниках реко­мендується застосування по 100-300 тис. ОД тих антибіотиків, які володіють найви­щою ефективністю, розчинивши їх у 50-80 мл 0,5 %-го розчину новокаїну, ізотоніч­ного розчину натрію хлориду чи молока із здорової частки вим'я.

У розвинених країнах антибіотики застосовують лише при лікуванні маститу у сухостійних корів.

Новим напрямком у лікуванні маститу є застосування ферментних препаратів мікробного походження, що руйнують клітини стафілококів. Такими препаратами є створені на основі мікробів-антагоністів біосан СВ, ендобактерин, стрептоеколакт, імозим, лізомаст, лідем. Слід пам'ятати, що при наявності набряку вим'я лікарські засоби, введені крізь дійковий канал, не завжди доходять до вогнища запалення і те­рапевтична ефективність їх буває низькою. Тому внутрішньовим'яне введення проти­мікробних засобів застосовують лише при підгострих та хронічних формах маститу. Ефективними залишаються новокаїнова та загальнотонізуюча терапія. При фібринозному маститі керуються тими ж принципами, але масаж вим'я тут протипоказаний.

Для інтрацистернальних вливань застосовують згадані вище препарати, а також мас-тисан, мастикур, мастицид, нові препарати мастієд форте, септогель, катозал, ампіклокс. Можна поєднувати застосування згаданих препаратів із втиранням в уражену част­ку 3-5 %-ої іхтіолової чи йодної мазі, внутрішньовенними ін'єкціями 10 %-го розчину кальцію глюконату чи кальцію хлориду в дозі 100-150 мл.

Заслуговує уваги новокаїнова терапія у всіх її формах, особливо з додаванням при внутрішньовенній та інтраартеріальній інфузії стрептоміцину, норсульфазолу.

Лікування корів при гнійному маститі має свої особливості. При гипіно-катараль-ній формі доцільно застосувати щоденні часті здоювання (через кожні 2 год.), не мен­ше 5 разів на добу; холодні зрошення поверхні ураженої частки вим'я (для мобілізації захисних сил) із наступним здоюванням; інтрацистернальні введення І-2 %-го натрію карбонату за 15-20 хв. до доїння, з послідуючим підшкірним чи внутрішньом'язовим введенням окситоцину чи пітуїтрину, а тоді, після здоювання, - введення в молочну цистерну 1-2 рази на добу емульсії чи суспензії- мастисану, мастикуру мастициду або ж розчинів антибіотиків. Ефективною є автолактотерапія (5-Ю мл простерилізо­ваного секрету з ураженої частки з інтервалом 48 год.). Паралельно можна застосува­ти теплову терапію чи йонофорсз із 3 %-им розчином калію йодиду.

Для підсилення антисептичної дії застосовують сульфаніламіди, бактеріофаг, про­теолітичні ферменти.

При абсцесі вим'я, поряд із застосуванням таких терапевтичних прийомів, як спокій, тепло, втирання дезінфікуючих мазей, автогемотерапія, переливання крові, антибіотики, сульфаніламіди, вдаються до розтину поверхнево розміщених абсцесів (вертикально) з дренажем та аспірацією вмістимого глибоко розміщених абсцесів і заповнення порожнини абсцесу антисептиками, а також внутрішньовенних введень 40 %-го розчину глюкози (100-150 мл), 10 %-го розчину кальцію хлориду чи кальцію глюконату (100-150 мл).

У випадку розвитку флегмони вим 'я тварину ізолюють, забезпечують спокій, зма­зують уражені ділянки камфорним спиртом, іхтіол-гліцерином, маззю Вишневсько-го, застосовують теплові процедури, антибіотики широкого спектра і роблять широкі розрізи флуктуючих ділянок з дренуванням їх марлею, просякнутою гіпертонічним розчином натрію хлориду, натертою подрібненою сіллю чи скипидаром.

Лікування корів з геморагічним маститом здійснюється за тими ж принципами. проте, головну увагу тут звертають на часті здоювання, втирання подразнюючих ре­човин, застосування послаблюючих солей, гексамстилен-тетраміну - по 5 г тричі на день протягом 4-6 днів, борної кислоти чи бури - по 5-10 г.

При утворенні кров'яних згустків добрі наслідки дає вливання через дійковий ка­нал 30-50 мл фізіологічного розчину натрію хлориду чи соле-содового розчину

Внутрішньовенне вводять 10 %-ий розчин кальцію хлориду чи кальцію глюкона­ту або 40 %-ий розчин глюкози.

При лікуванні корів із специфічними маститами, в першу чергу, необхідно керу­ватися відповідною інструкцією щодо даного виду захворювання і, безумовно, про­водити відповідну терапію хворої на мастит тварини.

При ящурному маститі намагаються не допустити поширення інфекції галакто-генним шляхом на паренхіму вим'я. Для цього проводять обробку афт та виразок протимікробною емульсією чи 5 %-им спиртовим розчином йоду, змазують уражен: ділянки перед доїнням 3 %-им розчином новокаїну чи 3-5 %-ою новокаїновою маззю. При потребі можна вставляти у вим'я на час доїння молочний катетер після по­переднього введення окситоцину.

При лікуванні корів з актиномікозом вим'я застосовують обколювання гнійників розчинами антибіотиків. Поверхневі гнійники розтинають із старанним зрошенням розчином Люголто чи 5 %-им спиртовим розчином йоду. Рег ох можна задавати йо­дистий калій.

При виявленні туберкульозного маститу діють згідно інструкції з боротьби з туберкульозом.

Лікування корів з капдидамікозпим маститом поки що малоефективне. На по­чаткових стадіях захворювання можна вводити інтрацистернально 0,5-1 %-ну водну суспензію ністатину чи леворину.

Лікування корів з субклінічіїими маститами повинно бути комплексним з вико­ристанням методів патогенетичної та стіотропної терапії. Останні найкраще вводити:нтрацистсрнально після вечірнього доїння три дні підряд. Це збільшує тривалість адсорбції активних компонентів препарату тканинами молочної залози.

При лікуванні корів з маститами сухостійного періоду слід враховувати ту об­ставину, що корова не доїться, отже, тут можна застосовувати одноразове введення препаратів пролонгованої дії, які забезпечать високу концентрацію антибіотиків у мо­лочній залозі впродовж декількох тижнів.

У корів, хворих маститом в період запуску та сухостою, видоюють уражені частки І вводять внутрішньоцистернально мастикур, мастисан А, Б, Е, мастицид-2, біцилін-1.2,3, дифурол А, мастаерозоль, йодосан клоксацилін, оксацилІн, новобіоцин, дікло-ман, нафпензал, бровамаст-С та інші препарати в поєднанні з тканинною терапією за В. П. Філатовим. Сприяє одужанню корів зволоження дійок після видоювання секре­ту 2 %-им розчином дезмолу, 70 %-им денатурованим спиртом, 1 %-им розчином хло­раміну чи 5 %-им спиртовим розчином йоду, а також заклеювання отвору дійкового каналу лейкопластирем чи антисептичною плівкою.

Мастити у інших тварин

Молочна залоза у кобил, свиней, овець та інших видів тварин має свою специфіку будови, умови їх життя, експлуатації, тривалість та періодичність лактації у них та­кож інші, що накладає свій відбиток на характер захворювання.

Мастит у кобил. Молочна залоза кобили добре захищена, вона високо віддалена від землі; позитивним чинником є природне вигодування лошати, а тому у кобил рідкі мастити.

Найчастіше у кобил з'являється катаральне чи гнійно-катаральне запалення по­ловини, рідше всього вим'я або ж частини, пов'язаної з однією цистерною (у кобил кожна половина вим'я розділена зовні непомітно на передню і задню частку з само-стійними системами альвеол, вивідних проток, що відкриваються біля основи дійки в 2-3 цистерни. Отже на кожній дійці є 2-3 отвори дійкових каналів).

Клінічні ознаки. Уражена частка набрякає, стає гарячою, болючою. Кобила не під­пускає до вим'я лошати. Іноді кульгає.

Видоюване молоко буває водянистим з домішками пластівців, слизу чи гною. Гнійний мастит може проявлятися формуванням одного чи декількох абсцесів з норицями, заповненими гноєм.

У хворої тварини може підійматися температура тіла, зникає апетит. Лікування. Застосовують методи терапії, що використовуються при лікуванні корів, хворих на мастит - часті здоювання, для чого можна застосувати окситоцин (20^0 ОД); обмежують водопій і переводять кобилу на сухий корм; назначають по­слаблюючі; внутрішньом'язові введення антибіотиків, коротку новокаїнову блокад} нервів за Д. Д. Логвиновим з введенням 100 мл 0,5 %-го розчину новокаїну з 300 тис ОД пеніциліну і стрептоміцину; поряд з цим доцільно застосовувати загальноїонізую-че лікування - кальцію глюконат, норсульфазол чи етазол, три віт або тстравіт.

Залежно від характеру запального процесу застосовують холод, припарки, сухе тепло. У шкіру вим'я втирають камфорне масло, камфорний спирт, іхтіолову, цинкову чи інші мазі.

Абсцеси - розтинають. Тварині обмежують водопій і переводять її на сухий корм. Лоша відлучають і випоюють молоком із здорової половини чи від іншої кобили.

  Ботріомікоз вим 'я у кобил - це специфічний мастит, що викликається Ьоігуоту-сез азсо/огтат і перебігає як хронічне інфекційне захворювання.

Хвороба характеризується повільним розвитком щільного, неболючого, дифузно­го припухання частки чи цілого вим'я з утворенням горбкуватих підвищень величи­ною з голубине яйце. Згодом вони прориваються, утворюючи лійкоподібні нориці. з яких виділяється у великій кількості сірий брудний ексудат. З часом уражена по­ловина чи все вим'я перетворюється на щільну, горбкувату пухлину з виразковими поверхневими та глибокими норицями. Хвороба триває місяцями, а то й роками.

Діагноз підтверджується виявленням при мікроскопії гною колоній Воігуотусех. Лікування: екстирпація ураженої частки чи всієї молочної залози. Мастит у овець. Зустрічаються тут такі ж форми маститу, як і у корів. Найчастіше мастити у овець зустрічаються в перші дні після окоту, особливо в літню спеку, колу. вигорає травостій, раціон стає бідним. У овець виникає агалактія, а голодні ягнят: при інтенсивному ссанні травмують вим'я. У всіх випадках захворювань у секреті залози виявляється патогенна мікрофлора - найчастіше це стафілококи та стрептококи, рідше кишкова паличка чи змішана мікрофлора, що накладає свій відбиток на перебіг захворювання.

Чітко діагностувати якусь форму маститу важко, тому що вони перебігають гостро і одна форма переходить в іншу.

Так, при серозному маститі спостерігають пригнічення загального стану овець. температура тіла підвищується до 41 °С, вим'я стає почервонілим, щільним, болючим. Молоко спочатку буває без видимих змін, з переходом процесу у серозно-катарал ьну форму в ньому виявляють пластівці казеїну. Якщо мастит набуває катарально-гнійної форми, то пригнічення зростає, температура тіла підвищується до 41,7 °С, на вим'ї виявляють нерівномірні ущільнення тканин, збільшення надвим'яного лімфатичного вузла, в гній­но-слизовому ексудаті з ураженої половини вим'я з'являються домішки крові.

Лікування: хворих овець ізолюють, приміщення, де вони утримувалися, де-зінфікують, застосовують коротку новокаїнову блокаду за Д. Д. Логвиновим (40-60 мл 0,5 %-го розчину новокаїну спереду, а козам - ззаду вим'я з додаванням 600 тис. ОД біциліну-3) з повторенням, при потребі, через 3-4 дні. Блокаду мож­на поєднувати з інтрацистернальним введенням біциліну-3 в дозі 600 тис. ОД чи біциліну-5 - 1500 тис. ОД.

Із специфічних маститів у овець зустрічаються стафілококовий, пастерельозний та інші.

Гангрена вим'я (^ап^гепа ІІЬеш оуія) у овець виникає на ґрунті галактогенного проникнення в залозу через пошкоджену шкіру В асі. тазШісІіз ога. Хвороба виникає через 4-6 тижнів після окоту і перебігає у формі епізоотії.

Клінічні ознаки. Хворі вівці в'ялі, відмовляються від корму, не підпускають до вим'я ягнят, кульгають, у них підвищується температура тіла і вони жадібно п'ють воду. У хворих овець виникає кон'юнктивіт і риніт, уражена половина (чи ціле вим'я) збільшена, тверда, болюча, почервоніла, з синюватими плямами, які з часом стають тсмно-синіми. Уражена частка відмежовується демаркаційною лінією, виділення мо­лока припиняється або ж воно стає водянистим, сіро-червоним, смердючим.

Хвороба перебігає гостро. Через 2-3 доби гангрена переходить на черевну стінку, дійка набуває синього, а то й чорного кольору, тварина звичайно гине. Якщо ж твари­на залишається живою, то на вим'ї виникають множинні абсцеси або ж воно відпадає з утворенням на його місці виразки, яка довго гноїться. Прогноз несприятливий.

Лікування: хворих овець ізолюють, часто доять, роблять коротку новокаїнову бло­каду, місцево та внутрішньом'язово застосовують підтитровані антибіотики, сульфа­ніламіди, антисептичні мазі, припарки. Рег оз задають 1-2 чайні ложки розчину мети­ленової синьки (1: 1000) тричі на добу. Змертвілі тканини вирізають, рани зрошують рідиною М. В. Плахотіна (7 %-й розчин натрію хлориду на 2 %-му розчині хлорамі­ну), 2 %-им розчином камфори із скипидаром, 5 %-им розчином йоду, сумішшю кам­фори тертої з фенолом порівну і 90 мл гліцерину.

Мастити у свиней виникають на ґрунті інфікування залози, найчастіше лімфоген-но - через пошкодження шкіри зубами поросят, рідше - галактогенно і гематогенне; найчастіше у свиноматок виявляють серозне, катаральне чи гнійно-катаральне запален­ня окремих пакетів, іноді в них утворюється багато дрібних чи 1-2 великих абсцеси.

Клінічні ознаки. Як правило, хвороба обмежується однією залозистою долею, рід­ше половиною вим'я чи ще рідше уражає обидві половини і перебігає у гнійно-ката­ральній формі. Запалена ділянка буває почервонілою, гарячою, болючою, запалені пакети - збільшеними у 1,5-4 рази, щільними, соски - набубнявілі. Шкіра на ураже­ній ділянці напружена, блискуча, складки розгладжені. Видавлюваний із соска секрет водянистий з пластівцями та згустками казеїну чи навіть домішками гною, іноді ро­жевуватий. При гнійному запаленні в ураженій ділянці виявляють дрібні гнійники або ж 1-2 великих абсцеси. Свиноматка при цьому відмовляється від корму, лежить на боці і не реагує на зовнішні подразнення.

При гангрені залозистого пакету процес швидко охоплює всю половину вим'я При тривалому перебігу будь-якої форми маститу наступає індурація ураженого па­кета. Прихований мастит характеризується гіпогалактією.

Лікування: ізоляція тварини, надання їй спокою, обмеження водопою, часті здо­ювання, краще після попереднього введення окситоцину, масаж залози з камфорними препаратами, іхтіоловою та іншими мазями (при гнійному маститі мазь наносять ос; втирання). Не допускати поросят до ссання уражених сосків. Рег гау задають моно-хлорид ртуті (каломель), гексамстилснтетрамін, фснілсаліцилат (салол). Двічі - три­чі на добу вводять внутрішньом'язово по 400-800 тис. ОД антибіотиків широкого спектра дії. Застосовують коротку новокаїнову блокаду уражених часток, вводячи нал основою кожного пакета по 30-50 мл 0,25-0,5 %-го розчину новокаїну з внесення¹/ 100 000 ОД поліміксину та еритроміцину. Ін'єкції повторюють через 24 години. Вти­рають у тканини уражених пакетів камфорне масло, іхтіолову, камфорну, інші мазі.

Абсцеси розтинають і на рану накладають колодійну пов'язку. У випадку гангре­нозного маститу вдаються до ампутації ураженої частки, щоб не допустити розвитн;. септикопіємії.

Актиномікоз молочної залози у свиней, як наслідок зараження через підстил­ку пораненої зубами поросят залози, характеризується великою кількістю різних з~ розміром щільних вузлів. Уражена частка залози збільшується, гулі прориваються: утворюються нориці.

Лікування: екстирпація ураженої дійки.

Молочна гарячка у свиней (гострий серозний.мастит). Виникає у підсисних сви­номаток в перші тижні після родів при загибелі поросят, їх слабкості, при застої моло­ка в молочній залозі і перебігає у формі серозного маститу.

Клінічні ознаки. Хвороба перебігає за типом інтоксикації. Тварина звичайно ле­жить на боці, не підпускає поросят, апетит відсутній, температура тіла підіймається до 41-41,5 °С. Всі молочні пакети збільшені, набряклі, болючі. Шкіра нижньої череп­ної стінки стає червоною, блискучою, гарячою. Із сосків вдається видавити дуже мал: незміненого молока або його немає.

Лікування: 3-4 рази на день обмивають молочну залозу холодною водою, втира­ють в шкіру камфорний спирт, камфорне масло, іхтіолову, синтоміцинову, пеніцил:-нову чи іншу протимікробну мазь. Рег ох задають касторове масло, каломель, салол сульфаніламідні препарати, підшкірне можна застосувати окситоцин, пітуїтрин та::-: Синдром метрит —мастит -агшшктія (ММА) є своєрідною тріадою, що вклк чає: 1) запалення дольок молочної залози, 2) запалення матки та 3) відсутність молока у свиноматки в перші дні після опоросу. Найчастіше хворіють молоді свиноматки після опоросу, при цьому від 70-80 до 100 %.

Етіологія остаточно не з'ясована. Вважають, що причиною захворювання є інфек­ція, що проникла в організм внаслідок родової травми та гематогенно. Не виключають впливу гормональних розладів на ґрунті неповноцінної годівлі, недоліків утримання свиноматок. Знижена імунобіологічна реактивність свиноматок в кінці вагітності, під час родів та післяродового періоду, та висока патогенність занесених в матку мікро­організмів сприяють рознесенню їх по організму, в тому числі в молочну залозу, і розвитку інтоксикації, що проявляється характерним синдромом.

Патогенез. Після опоросу в геніталіях свиноматки створюються сприятливі умо­ви для розмноження мікрофлори, зростання її патогенності і набуття нових біологіч­них властивостей, тому інфекція проникає не лише в глибину статевих органів, а й в молочну залозу, що викликає інтоксикацію організму, зниження його імунобіологіч-ної реактивності, а навіть до загибелі тварини.

Клінічні ознаки. У випадку появи хвороби до опоросу вона перебігає безсимптом-но, лише під час опоросу народжуються муміфіковані або слаборозвинені нежиттєві поросята, що швидко гинуть. Звичайно ж після родів у свиноматок виявляють загальне пригнічення, відсутність апетиту, спрагу, підвищення температури тіла до 40,5^1 °С. Хворі свиноматки лягають молочними залозами донизу і поросята не можуть їх ссати, а тому гинуть від голоду. У хворих свиноматок немає молозива та молока.

У частини свиноматок субклінічний мастит набирає клінічної форми, що прояв­ляється збільшенням уражених дольок молочної залози, їх набряком, ущільненням, вони гарячі, болючі, молокоутворення знижується або повністю припиняється.

Якщо мастит проявляється у гнійній формі, то у свиноматок виявляють дрібні гнійники чи абсцеси.

Одночасно у них проявляються ознаки ендометриту - виділення із статевих орга­нів катарально-гнійного смердючого ексудату (до 150 мл).

Діагноз ставлять на основі даних лабораторного дослідження молока (маститна проба). Для цього вводять свиноматці внутрішньовенне 10-15 ОД окситоцину, отри­мують молоко і досліджують.

Лікування: етіотропне, патогенетичне, загальнотонізуюче, симптоматичне. З етіо-тропних препаратів найчастіше застосовують внутрішньом'язово та внутрішньомат-ково антибіотики широкого спектра дії у формі капсул, емульсій, суспензій ~ стрепто­міцин, хлортетрациклін, тілозин, лефуран, неофур, діоксикан, левотетрасульфін, ле-воеритроциклін, неоміцин, ампіцилін в дозі 4-5 тис. ОД/кг маси тварини, розчинених у 0,5 %-му розчині новокаїну, підігрітих до 37-38 °С, 2-3 рази на день протягом 3-5 діб. Рег ох задають одну столову ложку глауберової солі. Поряд з цим застосовують часте здоювання та втирання нейтральних мазей в шкіру вим'я. Для підвищення ско­ротливої функції матки та молоковіддачі вводять підшкірно окситоцин, гіфотоцин, піттуїтрин в дозі 12,5-15 ОД чи мамофізин- 7,5-9 ОД на 100 кг маси тіла, роблять внутрішньом'язові введення суметроліму в дозі 10-15 мл в комбінації з гормона­ми задньої долі гіпофізу, проводять також коротку новокаїнову блокаду (30-40 мл 0,25-0,5 %-го новокаїну разом з 200-300 тис. ОД пеніциліну) у надвим'яний простір між черевною стінкою і ураженою часткою; добрі наслідки дає внутрішньоматкове введення за допомогою приладу ПОС-5 норсульфазолу, стрептоциду по 40-50 мг/кг. розчинених в 100 мл 0,5 %-го розчину новокаїну, підігрітого до 38-40 °С. Для підви­щення антитоксичної функції печінки вводять внутрішньовенне метіонін з глюкозою. застосовують вітаміни А, О, Е, глюкозу, глюконат кальцію.

Профілактика. Заходи профілактики повинні скеровуватися на нормалізацію об­міну речовин поросних свиноматок, підвищення їх імунобіологічної реактивності: ретельно готувати приміщення для проведення опоросу; не допускати інфікування у свиноматок статевих шляхів та молочної залози; піддавати клінічному огляду всіх свиноматок після опоросу; можна вводити їм внутрішньом'язово суметролім з окси-тоцином.

Мастит у собак, кішок і кролиць. Хвороба буває наслідком травми сосків з їх інфікуванням. Сприяє виникненню хвороби затримання молозива при народженні мертвого приплоду, затримання посліду, післяродові септичні процеси, інтоксикації. Рідше інфекція заноситься в молочну залозу гематогенне і перебігає у формі гнійного маститу,

Клінічні ознаки. У хворих тварин відмічають загальне пригнічення, підвищення температури тіла, зниження апетиту, уражені молочні пакети бувають набряклі, болю­чі, з них вдається видавити невеличку кількість секрету від слизуватого до слизисто-гнійного з домішками крові. В товщі залози можуть виникати абсцеси, що проривають­ся назовні. Якщо запалення набуває гангренозного характеру, то молочна залоза стає холодною і фіолетовою або чорною. Важкі випадки хвороби закінчуються летально.

Лікування проводять за загальними принципами. Від хворої тварини відлучають на період лікування малят. При ураженні лише одного пакета Д. С. Гришко рекомен­дує наклеювати пластир на його сосок і допускати цуценят та котенят лише тоді, коли молоко прийшло до норми. В тих випадках, коли процес охопив багато пакетів, до­цільно призупинити лактацію шляхом переведення тварини на добу на 24-годинну голодну і безводну дієту з подальшим поетапним відновленням раціону на 1/4, на­ступного дня - на 1/2, ще наступного - на 3/4 і нарешті на повний раціон.

Медикаментозне лікування передбачає використання етіотропної, патогенетич­ної і симптоматичної терапії. Застосовують загальну антибіотикотерапію (пеніцилін, стрептоміцин та ін.) по 60-200 тис. ОД 4 рази на добу; проводять коротку новока­їнову блокаду (5-Ю мл 0,25-0,5 %-го розчину новокаїну над основою пакету з по­вторенням через 2-3 дні); в тканини молочної залози легко втирають пеніцилінову. синтоміцинову та ін. мазі; при негнійному процесі застосовують зігріваючі мазі (іхті­олова, камфорна, протимаститна) чи пов'язки; при наявності абсцесів їх розтинають, присипають порожнину сульфаніламідними препаратами і лікують в подальшому з використанням антимікробних емульсій та мазей. При глибокому враженні залози, розвитку гангрени залозу ампутують.

Інфекційний (гнійний) мастит у кролиць. Хвороба виникає в перші 10 днів після родів і проявляється відмовою від корму, підвищенням температури. Уражені пакети втрачають полиск, волосся на залозі буває скуйовдженим, шкіра — почервоніла, гаря­ча, болюча, У 2-3 сосках з'являються гулі та абсцеси, що можуть прориватися або ж ускладнюватися флегмоною. При цьому дійки залози збільшуються, нижня черевна стінка набрякає. Як правило, через 2-3 дні, тварина гине від септицемії.

Лікування. Застосовують антимікробні засоби- ін'єкції антибіотиків, перший лень по 20-30 тис. ОД 2-3 рази на день, другого дня - двічі на день; коротку ново­каїнову блокаду за Д. Д. Логвиновим (введення 5 мл 0,25 %-го розчину новокаїну з додаванням 10-20 тис. ОД пеніциліну); В. Я. Нікітін отримав добрі наслідки при за­стосуванні новокаїнової блокади за В. В. Мосіним - вводячи кролиці по 5 мл 0,5 %-го розчину новокаїну з обох боків молочної залози; абсцеси розтинають і лікують як від­криту рану; мазі - не застосовують, оскільки кроленята можуть їх злизувати.

Профілактика маститу

Профілактика маститу повинна розпочинатися з формування стада та добору тва­рин за морфо-фізіологічними ознаками вим'я, з врахуванням швидкості молоковідда­чі, а також різниці у продуктивності окремих чвертей. Вона має бути комплексною і передбачати в першу чергу наступне:

- повноцінну годівлю тварин відповідно до їх фізіологічного стану: влітку важ­ливим чинником у забезпеченні тварин повноцінною годівлею, підвищенні їх імуно-біологічної резистентності має організація культурних пасовищ, розчистка природ­них випасів від чагарників, що можуть травмувати шкіру вим'я та дійки;

- належну гігієну утримання (приміщень, стійл, проходів, родильних відділень, доїльних майданчиків), своєчасне усунення пошкоджень підлоги та огорожі, уник­нення скупчення тварин, забезпечення їх активним моціоном;

— проведення диспансеризації тварин;

- відповідний добір та навчання операторів машинного доїння, механіків по об­слуговуванню доїльних установок;

- переведення на машинне доїння лише здорових корів з ванно- та чашеподіб-ним вим'ям, циліндричної форми дійками, довжиною 8-10 см, розміщених під пря­мим кутом до вим'я; доїти таких корів слід двотактними доїльними апаратами, а якщо вим'я біля половини стада корів не відповідає вказаним вимогам, їх слід доїти тритак­тними доїльними апаратами; перед початком доїння необхідно перевіряти доїльний апарат на частоту пульсацій. У тритактних апаратах вона повинна становити 60, у двотактних - 80-85 пульсацій на хвилину; величина вакууму у вакуум-тритактних апаратах в межах 360-380 мм (0,38 атм);

- дотримання встановлених правил доїння, особливо машинного: на час доїння хвіст корови підв'язують до її ноги (чи фіксують спеціальним пристроєм); вим'я обми­вають з розпилювача чистою водою температури 48-52 °С, витирають рушником, зво­ложеним 0,5 %-им розчином дезмолу чи однохлористого йоду; здоюють перші цівки молока в окрему посудину; масажують вим'я 20-30 сек. і одягають попередньо підігрі­ті доїльні стакани на дійки. Проміжок часу від підготовки корови до доїння і початком доїння не повинен перевищувати 1 хв. При нормальній молоковіддачі доїння повинно тривати 4-5 хв. і закінчуватися додоюванням протягом 25-30 сек. з масажем;

- під час машинного доїння необхідно стежити за положенням доїльних стаканів:

- переводити корів на машинне доїння не раніше 7-10-го дня після родів, тобто після зникнення набряку вим'я;

- важливим завданням доїння є повне звільнення молочної залози від молока. тому після видоювання проводять додоювання, щоб звільнити вим'я від залишкового молока;

- щомісячну перевірку усіх корів на наявність прихованого маститу;

- ізоляцію корів, хворих на мастит, з доїнням їх в останню чергу;

- після доїння кожної корови, хворої на мастит, доярка повинна помити руки гарячою водою з милом;

- у випадку широкого поширення маститу серед корів застосовувати занурення верхівок дійок у 0,5 %-й розчин однохлористого йоду, дезмолу, хіносспту або змазу­вання їх антисептичною емульсією;

- проводять старанну дезінфікцію гною та підстилки від корів, хворих на мастит;

- своєчасний запуск корів і контроль у них стану вим'я, попереджуючи появу мас­титу сухостійного періоду: запускати корів за 60 днів до отелення. Для цього за 10-15 днів до початку сухостійного періоду обмежують на 60 % даванку соковитих кормів та концентратів, переходять з триразового на дворазове, а потім на одноразове доїння. Піс­ля цього доїння припиняють. Якщо подібним чином не вдається запустити корову, тоді

в шкіру молочної залози втирають камфорний спирт або ін'єкують підшкірне 10-15 мл 20 %-го олійного розчину камфори один раз на день;

- з метою профілактики маститу при останньому доїнні вводять корові внутрішньо-цистернально антибіотики пролонгованої дії;

- впродовж сухостійного періоду один раз на два тижні проводять клінічне дослі­дження вим'я з пробним здоюванням секрету;

- для підвищення імунобіологічної реак­тивності організму сухостійних корів їм вво­дять вітамінні та тканинні препарати;

- невід'ємним елементом профілактики маститу є санітарно – просвітня робота.

 

 

 

Обробка дійки дезрозчином.

 

 

Розлади кровообігу у вим'ї

Серозний набряк вим'я (оесіета иЬєт зегоза) застійний (симптоматичний) набряк внаслідок скупчення великої кількості транссудату в підшкірній клітковині вим'я із застоєм тут венозної крові, що супроводжується сильним збільшенням об'є­му вим'я.

Етіологія та патогенез. Хвороба виникає на ґрунті підвищеної проникності кро­воносних судин та сповільнення відтоку лімфи у тканинах вим'я, що спостерігається перед родами і в перші дні післяродового періоду. Сприяє розвитку набряку багата го­дівля соковитими кормами, мінеральне голодування, відсутність моціону, токсикоз ва­гітних, а також хвороби серця та нирок. Частіше буває у нетелей та корів-первісток.

В основі патогенезу набряку вим'я лежать зміни нейрогуморальної регуляції вагітності та перебудова кровообігу у молочній залозі, що супроводжується різким зменшенням концентрації білків у сироватці крові внаслідок переходу р- тау-глобулі-нів у молочну залозу І зниження осмотичного тис