Гінекологія і андрологія сільськогосподарських тварин

ЗМІСТ

1. Суть ветеринарної гінекології і антропології.

1. Плодючість тварин.

2. Історія розвитку ветеринарної гінекології.

3. Поняття про неплідність і яловість.

4. Класифікація неплідності.

5. Гінекологічна диспансеризація.

6. Клінічне дослідження неплідності.

! Основні терміни і поняття

 

¨ Література

Основна

1.І.І.Карташов, Г.С.Шарапа Акушерство гінекологія і штучне осіменіння сільськогосподарських тварин. – К.: Вища школа 1991. с.4 - 35

2.Н.Н.Михайлов Акушерство, гинекология и искусственное осеменение сельськохозяйственних животних М.: Агропромиздат 1990. с.3 - 58

3.В.М.Яблонський Практичне акушерство гінекологія та біотехнологія відтворення тварин з основами андрології. - К.: Мета 2002. с. 5 - 39

 

! Основні терміни і поняття

& Теоретичні вказівки

Назва науки походить від грецьких слів - §упе — жінка, самка і Іо£о$ - наука. Ве­теринарна гінекологія - клінічна наука, що нерозривно пов'язана з акушерством і ви­вчає зміни в організмі самиць свійських тварин, які супроводжуються їх неплідністю. Звідси основне завдання ветеринарної гінекології - діагностика хвороб, що обумов­люють неплідність, лікування неплідних тварин, розробка заходів профілактики гіне­кологічних захворювань.

Розмноження живих істот є їх нормальною фізіологічною функцією, завдяки якій підтримується життя на Землі та чисельність популяції. Ця функція проявляється у тварин певною плодючістю, тобто здатністю регулярно давати приплід. Нормами природної плодючості є народження кобилою - 1 лошати за рік, коровою - 1 теляти за рік, овечкою - 1-2 ягнят за окот, свиноматкою - 8-12 поросят на опорос, залежно від породи, при 1,5-2,5 опоросах за рік.

Здатність до розмноження, як відомо, тварини набувають з настанням статевої зрі­лості, проте до відтворення поголів'я їх залучають лише з досягненням ними фізіологіч­ної зрілості (зрілості тіла). Якщо при цьому тварина запліднилася - наступає вагітність, що завершується родами. Опісля відбувається інволюція статевих органів, поновлюєть­ся статева циклічність і організм самки знову готується до наступної вагітності. Тобто, відтворна здатність - це здатність періодично давати приплід. Якщо ж запліднення не відбувається, процес відтворення порушується і тварина виявляється неплідною.

Неплідність, отже, - цс тимчасова чи постійна нездатність статсво дозрілого ор­ганізму давати нащадків.

Яку корову і коли слід вважати неплідною? У 50-х роках минулого сторіччя А. П. Студєнцов запропонував вважати неплідною корову, що не запліднилася протя­гом 30-ти днів після родів, а корову, від якої не отримали протягом року телята, вважа­ти яловою. Таке визначення зберігається й нині, хоча за кордоном немає поняття "яло­вість", там неплідною вважають корову, від якої не отримали протягом року теляти.

Отже, згідно А. П. Студєнцова, 31-й і подальші дні після родів у корови, що не запліднилася, вважаються днями неплідності. Такий підхід загострює увагу на пере­бігу післяродової інволюції, на строках її завершення. Кожен розуміє, що домогтися

100 %-го запліднення тварин до 30-ти днів після отелення, тим більше - збереження такої вагітності, в тому числі в розі матки, що був плодовмістилищем, неможливо. Тут більше значення має факт раннього поновлення відтворної здатності корови після отелення. Аналіз стану відтворення тварин у молочному скотарстві показує, що пе­реважна більшість корів запліднюється на другий місяць після отелення. І це цілком закономірно. На цей час завершується інволюція статевих органів, перебудовуються ендокринні взаємозв'язки в системі гіпоталамус-гіпофіз-яєчник-матка, щезають фак­тори ендо- та екзогенного характеру, які гальмують статеву функцію проявляється мінімум два статевих цикли (причому, перший з них часто буває неповноцінним),

З цих міркувань неплідною можна вважати корову, що не запліднилась після завер­шення післяродової інволюції статевих органів, тобто на 30-60-й день після родів.

Слід підкреслити, що неплідність - це не хвороба, а лише ознака, що тварина ще не запліднилась.

У свиней статева функція після опоросу гальмується лактацією, тому фізіологіч­ним терміном для запліднення є один місяць після відлучення поросят.

У овець, які відзначаються сезонністю статевої функції, фізіологічним терміном для запліднення є один місяць з початку статевого сезону.

Поряд з терміном неплідність у ветеринарній гінекології користуються ще термі­ном "малоплідність", під яким розуміють отримання під час родів у багатоплідних тварин меншої кількості приплоду, ніж це характерне для даного виду тварин.

Неплідність широко розповсюджена і завдає значних збитків тваринництву на грунті нсдоотримання приплоду та молока, а також затрат коштів на утримання та лікування неплідних тварин.

При описі неплідності користуються такими термінами:

неплідність - тимчасова чи постійна нездатність тварини до відтворення нащад­ків. Цс біологічне поняття. Стосується воно конкретної тварини і його можна виявити в будь-яку пору при дослідженні тварини на вагітність;

яловість - економічний показник, за допомогою якого визначають в кінці року про­цент тварин (по фермі, району, регіону і т. д.), що не дали протягом року приплоду;

післяродовий період ~ термін завершення післяродової інволюції органів стате­вої системи і поновлення у неї відтворної здатності (появи ознак статевого циклу-тічки, загального збудження, охоти). Він не повинен перевищувати ЗО днів;

сервіс-період - період від отелення до запліднення; він не повинен перевищувати ^0 днів;

міжотельний період - період між отеленнями; він не повинен перевищувати 365 днів; вихід телят на 100 корів - скільки телят отримано в господарстві (районі, облас­ті) від кожних 100 корів, наявних на початок року;

вихід телят на 100 корів і нетелей - аналогічний розрахунок. Вирахування згаданих показників вимагає об'єктивного аналізу стану відтворен­ня поголів'я в господарстві, участі в ньому проявів відтворної здатності за досліджу­ваний період у кожної корови та телиці старше 18 місяців, інакше дуже легко поми­литися.

Наприклад, в господарстві на початок року було 200 корів і ЗО нетелей, від яких отримано протягом року 213 телят; вихід телят на 100 корів і нетелей склав 93. Цс високий показник. Але при детальнішому аналізі з'ясувалося, що 10 корів господар­ства отелилося двічі - на початку і в кінці року; 3 корови отелилися двійнятами; крім того, протягом року отелилося 10 телиць, які не числилися на початок року нетелями. Отже, від наявних на початок року 230 корів і нетелей отримано 213 телят. 17 корів не телилися і за рахунок 10 подвійних отелень, трьох двійнят і 10 неврахованих нетелей отримано ще 23 непередбачуваних теляти, а 40 із наявних корів не телилися протягом року і виявилися яловими. Отже, дати об'єктивну оцінку стану в господарстві (райо­ні, області) можна лише після детального аналізу проявів репродуктивної функції за досліджуваний період у кожної корови та телиці парувального віку та процентного відношення стелених корів за рік до наявних на початок року.

Одним з показників відтворення є співвідношення груп з фізіологічним станом, Оптимальним співвідношенням вважають: тільних - 50 % корів, осіменепих, але ще не перевірених - 33 %, у післяродовому періоді - 17 %.

Критеріями нормальної відтворної функції рогатої худоби вважають інтервал від отелення до 1-го осіменіння - 31-60 діб, рівень запліднення від 1-го осімсніння - 60-65 %, індекс осіменіння - 1,5-2, міжотсльний період- 340-365 діб. Підраховано, що збільшення тривалості міжотельного періоду лише за кожен день понад 365 завдає збитків господарству в розмірі 5 доларів на корову (А. Віеіапхіїі, М. ТізИпег, 1993).

У свиней запліднюваність від 1-го осіменіння тіісля опоросу звичайно складає-70-80 %, вихід поросят за опорос - 10-10,5, інтервал між опоросами - 182 дні.

У овець статевий сезон триває з вересня по грудень. При нормальних окотах - 20 % складають двійнята та трійнята. Нормальний вихід ягнят - 120-130 на 100 маток.

Цей приклад показує, що, як неплідність, так і яловість не просто виявити. Цс вимагає скрупульозної роботи, тим більше, що неплідність широко розповсюджена: немає господарства, де би її не було, що не всі враховують.

Форми і причини неплідності

Визначаючи причини неплідності тварин, треба пам'ятати, що вони такі ж різно­манітні, як і їх умови утримання, годівлі та експлуатації. Навіть при ретельному до­слідженні неплідної тварини не завжди вдається виявити причини, що обумовлювали її виникнення. У кожному випадку, як правило, діє декілька причин неплідності, які майже завжди патогенетичне між собою пов'язані. Виявити ці причини і визначити сутність впливу кожної з них на весь організм і статеві органи зокрема - основне за­вдання фахівця ветеринарної медицини. Цс можна лише при умові вссстороннього і глибокого аналізу результатів загального клінічного, ректального і вагшадьного до­сліджень тварин, оцінки результатів лабораторного дослідження їх крові, виділень Із статевих органів, мазків-відбитків із слизової оболонки піхви, сонографії тощо.

Потрібно підкреслити, що одні й тіж фактори обумовлюють неплідність самок і самців, чому навіть окремі автори намагаються об'єднати в одному розділі "гінеколегія"- (від гр. £упе- жінка, Іо%о$ ~ наука)- вчення про патологічні процеси у.татових органах нсвагітних самок (учення про неплідність самок) та імпотенцію.амців, тобто, об'єднати гінекологію та андрологію, застосувавши для хвороб самок термін "тсліологія". Таке об'єднання нелогічне і безпідставне. Тому підкреслюємо, Ідо гінекологія вивчає хвороби статевих органів невагітних самок, які виникли піс-~я завершення післяродового періоду, тобто після 30-го дня з часу отелення, тоді як андрологія вивчає причини імпотенції самців. Хвороби періоду вагітності, родів, та післяродового періоду- акушерство. Одні й ті ж хвороби можуть відноситися і до акушерських, і до гінекологічних. Наприклад, гострий післяродовий ендометрит - це акушерська хвороба, а хронічний ендометрит - гінекологічна.

Причини неплідності цікавили вчених давно. В 30-х роках XX ст. професори 3. В. Конгс, А. Ю. Тарасевич, Н. Ф. Мишкін, згодом П. А. Волосков, І. А. Бочаров намагалися їх систематизувати. Правда, всі причини важко врахувати. Одна і та ж причина в різних умовах діє по-різному; різні причини можуть викликати подібні симптоми, тому завжди потрібно шукати головну причину. До причин, що обумовлюють неплідність, відносять: погану організацію відтворення; незадовільну роботу фахівців; порушення технології осіменіння; недоліки обліку;

незадовільне вирощування ремонтного молодняку; А. Ю. Тарасевич розрізняв три основні причини неплідності: ^ екстрагенітальні (вік, ендокринні і нервові розлади, патологія молочної зало­зи, інфекційні й інвазійні захворювання);

> інтрагенітальні (ненормальний стан яєчників - кісти фолікулярні і жовтого тіла, псрсистентне жовте тіло; неповноцінні статеві цикли, розлади імплантації; ен­докринна анафродизія, німфоманія;

> екзогенні (аліментарні фактори, дефіцит світла тощо):

- осіменіння недорозвинених телиць;

- порушення зоогігієнічних вимог при утриманні тварин;

- неповноцінну годівлю тварин, особливо в стійловий період;

- незадовільну підготовку корів, особливо нетелей, до отелення;

- погану організацію родів;

~ некваліфіковану родову допомогу;

- відсутність акушерської та гінекологічної диспансеризації,

Серед великої кількості цих причин треба вибрати визначальні для данної си­туації. Для цього проводять комплексне дослідження тварин та умов їх утримання, догляду та годівлі і на основі даних клінічного обстеження ділять корів на 3 осно-зні групи: вагітні тварини, корови у післяродовому періоді і неплідні. Бажано, щоб до першої групи ввійшли не менше 50 % корів, другої- біля 20 % і третьої- не оільше ЗО %.

Вагітним коровам створюють необхідні умови для збереження тільності, корови другої групи вимагають иоліпшенного догляду для швидкого завершення Інволюції матки. Неплідних корів піддають старанному дослідженню для встановлення причи­ни неплідності і її ліквідації.

Нині існує декілька класифікацій причин неплідності. Найширшого розповсю­дження на території колишнього СРСР набула класифікація А. П. Студєнцова. Не дивлячись на окремі слабкі місця в цій класифікації, вона залишається у нас осно­вною. В країнах заходу кожну форму неплідності розглядають окремо, поза якоюсь класифікацією.

У п'ятдесятих роках А. П. Студєнцов запропонував класифікацію неплідності тварин, за якою розрізняють сім форм неплідності:

1. Уроджену:    у самиць - інфантилізм, гермафродитизм, фримартинізм;

у самців: інфантилізм, крипторхізм, гермафродитизм.

2. Старечу, що обумовлюють атрофічні процеси в статевих органах.

3. Симптоматичну, що виникає внаслідок хвороб статевих органів.

4. Аліментарну, причинами якої є ожиріння, виснаження, низька поживна цін­ність раціону, аліментарний інфантилізм.

5. Експлуатаційну, як результат експлуатаційного виснаження.

6. Кліматичну, що проявляється при дефіциті або надлишку інсоляції, різкої змі­ни клімату, недоліків утримання.

7. Штучну:        а) штучно набуту - при порушенні правші осіменіння: непра-

вильне утримання, зберігання і транспортування сперми; б) штучно сплановану - при кастраціях, наміреному пропус­ку статевих циклів без осіменіння.

Фактори неплідності можна розділити на генетичні (спадкові) та фактори довкілля.

Суть неплідності, її патогенетичні механізми можна звести до дії трьох груп факторів:

^ розлади гаметогенезу;

^ відсутність запліднення (аконцепція);

> переривання вагітності (аборт).

Зазначені форми неплідності не враховують всіх факторів і причин неплідності, бо кожний індивід, кожна тварина неоднозначно рсагуює на них.

Важливим у профілактиці неплідності є облік тварин, при якому щоденно треба знати скільки на фермі корів.

Яловість - поняття економічне і вказує, скільки приплоду не отримано від ма­точного поголів'я за календарний рік. Яловою називають корову, яка не народила теляти протягом господарського року. Отже, ялова корова за якихось причин не мо­гла запліднитися, тобто вона була неплідною. Основна причина того, що корова була яловою, є неплідність.

Корову, яка не отелилась у період з 1 січня до 21 березня, а запліднилася після 21 березня і є тільною, теж називають яловою. Ліквідувати на фермі яловість корів -це отримати від кожної корови протягом року теля.

При аналізі причин неплідності і визначенні збитків від неї необхідно враховувати; сновні фізіологічні норми плодючості сільськогосподарських тварин, згідно яких за рік можна одержувати від однієї кобили - одне лоша, від корови - одне теля, від вівці, кози -:дне і більше ягнят або козенят, від свиноматки - 6-12 поросят в одному опоросі.

Діагностика неплідності, визначення її причин і форм вимагає від фахівця вете-гпнарної медицини, по-перше, досконалого володіння методами проведення акушер-.ької і гінекологічної диспансеризації. По-друге, потрібна точна інформація про стан відтворення тварин у даному господарстві- чисельність маточного поголів'я, кіль­кість тільних корів, таких, що розтелилися, осіменилися і т. д.

Така інформація повинна бути в господарствах, на пунктах штучного осіменіння,;• календарі техніка штучного осіменіння, графіку запуску і отелення корів, у книзі маточного поголів'я.

Ветеринарні фахівці ведуть журнал або відомості акушерської і гінекологічної диспансеризації корів, у яких окрім загальних даних про здорових корів, реєструють­ся їх захворювання.

У невеликих фермерських господарствах інформацію про корів повинен мати фа­хівець ветеринарної медицини, який обслуговує ферму і власник ферми.

Ліквідування яловості не означає, що на фермі відсутні неплідні корови. Відомо, л о 7-9 % корів теляться 2 рази протягом року - у першому і четвертому кварталах, а:;е означає, що стільки ж корів є рієплідними.

Неплідність завдає значних збитків власникам тварин. Вони складаються з недо­тримання приплоду, зниження молочної продуктивності, неокупності витрачених кормів і утримання неплідних тварин, витрат на лікування і багатократне осіменіння.

Збитки від затрат на годівлю та утримання неплідних тварин, їх лікування, зни-:-г:ення племінних якостей приплоду важко піддаються обліку і визначенню.

Запропоновані методики досліджень дають можливість враховувати всі втрати від неплідності.