Схема нейрогуморальної регуляції лактації.

 

Молоковіддача має фазовий характер.

1 фаза молоковіддачі (тривалістю 1-4 сек.) характеризується виділенням молока з великих проток у цистерну. Обмивання вим'я, масаж викликають потік нервових імпульсів у поперековий відділ спинного мозку, у поперековий симпатичний нервовий стовбур і рефлекторно викликають розслаблення гладкої мускулатури цистерни і проток. Падає внутрішньоцистернальний тиск і відбувається припуск молока, тобто переміщення його у нижні відділи ємнісної системи вим'я. Розслаблюються сфінктери дійок.

2 фаза (тривалістю 5-7 хв. у корів, 4-5 хв, - у кіз, біля 1 хв. - у свиней). Під впливом вивільнюваного задньою долею гіпофізу окситоцину скорочується міоепітелій альвеол і молочних проток, різко зростає внутрішньовим'янний тиск, молоко з альвеол та дрібних проток виділяється у великі молочні ходи та цистерну. За цей час (5-6 хв.) руйнується окситоцин і виділення молока припиняється. Отже, доїння не повинно тривати довше 5-6 хв. Порушення стереотипу доїння, недотримання розпорядку дня, стресові фактори, биття, переляк викликають виділення адреналіну, який гальмує молоковіддачу Слід мати на увазі, що поряд з утворенням молока відбувається і зворот-

 

 

Схема рефлексу молоковіддачі:

1 механічні, зорові, слухові та інші подразнення перед початком та під час доїння;

2 головний мозок; 3 гіпофіз (виділяє пролактип та океитоцмн); 4 шляхи нерво­вих імпульсів від вим'я; 5 - потік крові з гормонами до вим'я; 6 серце.

не всмоктування його складових частин - реабсорбція. Звичай­но, поступове запо­внення вим'я моло­ком відбувається про­тягом 12-14 годин, тоді, під впливом під­вищеного внутрішньовим'яного тиску, стиснення капілярів і подразнення барорецепторів молокоутвороння сповільню­ється і припиняється, починається зворотнє всмоктування - ре­абсорбція. Своєчасне звільнення залози від молока запобігає цьо­му. Біль, видоювання непідготовлсного вим'я, шум і т. п. викликають виділення адреналіну, що обумовлює спазми молочних проток та блокування дії окситоцину.

Вважають, що нормальна молоковіддача триває в середньому 4 хв., якщо ж вона виходить за ці межі (10 хв. і більше), то говорять про сповільнену молоковіддачу.

 

Дослідження молочної залози

Дослідження молочної залози повинно бути комплексним і, залежно від його мети. включати такі тести, які дозволять дати об'єктивну відповідь на поставлену задачу. Часто ветеринарним експертам доводиться брати участь в оцінці молочної продук­тивності тварини, її придатності до використання. В подібних випадках значну ува­гу приділяють морфологічному оцінюванню молочної залози, яке проводять шляхом огляду, пальпації та вимірювання за 1-1,5 години до чергового доїння, за так звани­ми ознаками молочності - величиною, формою та структурою вим'я, рельєфністю кровоносних судин, прикріпленням вим'я до черевної стінки, наявністю роздільної борозни, розвитком, формою, напрямком та розміщенням дійок. За даними такого оцінювання можна об'єктивно судити про продуктивну здатність корови, її придат­ність до машинного доїння.

Найбільш придатне до машинного доїння чашоподібне вим'я, що щільно приля­гає до черева. Передній край вим'я повинен плавно переходити в черевну стінку, не утворюючи перехватів. Дно вим'я повинно бути рівним, майже горизонтальним, віддаль від підлоги до вим'я має складати не менше 50 см. Не бажана чітко виражена роздільна борозна, оскільки при доїнні сильно дольчатого вим'я стакани будуть наповзати на частки і сповільнювати доїння.

Корови з козячим та відвислим вим'ям не придатні для машинного доїння.

Має значення також величина, форма, напрямок та розміщення дійок. Не бажані уже товсті дійки (діаметр більше 3,2 см), довгі (більше 9 см), короткі (менше 4 см) і /нкі (діаметр 1,8 см). Найбільш бажаними є дійки циліндричної чи конічної форми, середньої довжини (6-8 см) і товщини (діаметр 2-3 см).

Дослідження молочної залози на предмет виявлення патологічних станів чи функціональних розладів повинно включати клінічне обстеження молочної залози та лабораторне дослідження молока.

Клінічне обстеження складається з анамнезу, загального клінічного дослідження тварини, її молочної залози та молока,

Анамнез. Збираючи анамнез, встановлюють благополуччя господарства стосов-о заразних та незаразних хвороб, в т. ч. хвороб молочної залози, випадки хвороб молочної залози в попередні роки, тип та рівень годівлі, умови утримання, особливо сухостійних корів, наявність моціону, перебіг вагітності, родів, сухостійного періоду стан тварини до і після родів, стан молочної залози до і після родів; час початку хвороби, її ознаки, загальний стан молочної залози, якість молока, його колір, запах, міни при кип'ятінні, якість молока з різних часток вим'я, молочна продуктивність тварини в попередні роки, режим та технологія машинного доїння, санітарний та тех­нічний стан доїльного обладнання. Слід також з'ясувати стадію статевого циклу, час останнього осімсніння, чи надавалася тварині допомога, яка і ким.

Загальне клінічне дослідження тварини проводять за загально прийнятою у клінічній практиці схемою.

Дослідження молочної залози проводять методом огляду, пальпації, пробного здоювання та дослідження вим'я після повного його видоювання.

При огляді ззаду і збоку звертають увагу на величину та форму вим'я, симетрич­ність його половин, величину та форму дійок, колір та цілість шкіри, наявність шкір­них захворювань чи їх слідів, стан волосяного покриву та підшкірних кровоносних судин вим'я.

Пальпація (промацування) вим'я включає: промацування тканин вим'я і дійок, звертаючи увагу на температуру, спочатку зовнішніх, а тоді їх внутрішніх поверхонь, болючість, консистенцію (легко стискаючи окремі ділянки залози), наявність та характер ущільнень; шкіра молочної залози звичайно ніжна, легко збирається в складки, а паренхіма промацується у вигляді пружної дольчастої тканини; таке промацування слід робити до і після доїння. Слід звернути увагу на стан надвим'яних лімфатичних вузлів, розміщених на верхній межі задніх часток. Визначають їх величину, рухливість, консистенцію, болючість.

Для цього промацують тканини вим'я у шкірних складках, що йдуть згори до низу, від вульви до основи вим'я. В нормі лімфатичні вузли рухомі, розміром з голубине яйце, щільної консистенції.

При дослідженні дійки захоплюють її біля основи вказівним і великим пальця­ми, натягують її, зміщуючи поступово пальці до верхівки. Визначають також тонус сфінктера дійкового каналу, наявність його патологій.

Одним із критеріїв молочної продуктивності корови є місткість її вим'я, тобто максимальна кількість молока, яку видоюють за один прийом з переповненого вим'я (для цього пропускають одне чергове доїння). Окремі автори пропонують визначати місткість кожної частки вим'я, особливо при їх ураженні. Найвищою буває місткість вим'я на 6-8-му тижні лактації.

Місткість вим'я залежить від розвитку у ньому залозистої тканини, співвідношен­ня між залозистою та сполучною тканинами. Оптимальним є співвідношення 3:1

Для оцінки стану вим'я у сухостійних корів його досліджують на початку сухос­тійного періоду, за 10-15 днів до отелення. У здорової корови на 3-5-й день після запуску вдається видоїти невеличку кількість в'язкого секрету сіру вато-білуватого кольору. Через 2 тижні вдається здоїти 5 мл прозорого водянистого чи сіро-молочног: секрету, а в окремих частках вим'я його взагалі немає. В середині сухостійного періо­ду можна видоїти до 2 мл густого, липкого, медоподібного секрету. За 2 тижні до оте­лення секрет нагадує молозиво, за 2-3 дні до родів утворюється справжнє молозиво Для лабораторного дослідження молока (що особливо важливо для виявленню субклінічних маститів) запропоновано біля 70-ти проб: Уайтсайда, з димастином, мастопрімом, мастодіагностом та інші. Найзручніше їх проводити на молочно-контр­ольних пластинках. Найпридатніша для цього проба з 5 %-им димастином. У хворих на мастит корів виявляють зміни багатьох показників: рН - підвищується до 7 і виш: (норма 6,3-6,7), підвищується вміст хлоридів, соматичних клітин- до 500 тис./м. подвоюється вміст заліза, знижується вміст цукру, казеїну, жиру, кислотність- л: 12-15° (норма 16-18° Тернера), густина-до 1,011-1,024 г/см³ (норма 1,03), лізоциме М та В, активність ферментів катал аз и та редуктази. Тому при потребі визначають рН, наявність форменних елементів крові (проте поява у молоці лейкоцитів не є озна­кою патології молочної залози, оскільки вони можуть виявлятися у молоці при родах, під час запуску, одужанні тварини і т. п.), кров'яних пігментів, мікроорганізмів. При цьому вранці, перед черговим доїнням, після старанного обмивання, обтирання дііїо:-і видалення з них перших порцій молока з кожної частки вим'я здоюють по 50-100 мл молока у стерильні склянки, закупорюють і відправляють у лабораторію.

Для діагностики маститів запропоновано ряд приладів - ПЕДМ (прилад експрес-діагностики маститу - на основі визначення електропровідності молока), АСМ-1 (ав­томатичний сигналізатор маститу), що вловлює підвищення електропровідності мо­лока), МІМ-1 (механічний індикатор маститу корів, що виявляє пластівці та згусти-казеїну чи фібрину в молоці за допомогою густої металевої сіточки у шлангу доїль­ного апарата).

На підставі даних клінічного дослідження вим'я, лабораторного та бактеріологіч-::то дослідження молока можна зробити заключения про такі стани вим'я: 1) здоро-:. 2) бактеріоносійство; 3) подразнення вим'я; 4) мастит (А. П. Студенцов, В. С Шипілов та ін. 2000).

Лабораторний контроль за появою маститів здійснюють щомісячно.

Лікар ветеринарної медицини повинен чітко розрізняти вади молока (див таблицю)

Вади молока

 

Вади	Ознаки	Причини
Зміни кольору
Синє молоко	1. Свіжоздоєне молоко з си­нім відтінком 2. Сині  плями на поверхні молока через 20-30 год. збе­рігання	По'їдання водяної фіалки, гречки, люцерни, вики, незабудки та ін. Розмноження шгментоутворюю-чих бактерій при поїданні корова­ми трав, що містять синій пігмент
Жовте молоко	Свіжоздоєне молоко жовтого кольору	Жовтуха, гсмоспоридіози, деякі інфекції (лептоспіроз та ін.), хро­нічний гнійний мастит, поїдання моркви, ревеню та ін.
Рожеве, червоне молоко	1. Після стояння колір моло­ка стає нормальним, а на дні утворюється червоний осад 2. Поява на поверхні молока великих червоних плям	Крововиливи в молочні ходи чи цистерну внаслідок розриву судин; поїдання молочаю, осоки, хвоща та ін.; гсмоспоридіози; перетриму­вання доїльних стаканів; вакуум нижче 380 мм рт. ст. Розвиток у молоці мікробів
Зміни запаху
Запах гною	Неприємний запах гною	Випадкове попадання в молоко ку­сочків гною
Запах ацетону	Молоко пахне ацетоном	Неправильна годівля, що приво­дить до розладів обміну речовин (ацетонемія)
Бродильно-буря­ковий запах	Запах згодовуваних кормів	Годівля силосованими кормами, буряковою гичкою та мелясою

Таблиця 22 (продовження?

Вади	Ознаки	Причини
Специфічні запахи	Характерний запах з 'їденої оослини чи лікувального за­собу	Годівля диким часником, гірчицею, эомашкою та ін.; використання: лікувальною чи профілактичною мстою медикаментів із специфіч­ними запахами (гексахлоретан, фенол, креолін)
"пильний запах	Через 24 год. після доїння з'являється гнильний запах, у вершках з'являються пухирці	Розвиток гнильних  мікробів. Ід;. потрапляють у молоко під час до­їння або при його обробці
Зміна копсистспцїї
Слизисте молоко	Через 5-1 Огод. після доїння молоко стає густим, слизис­тим, тягнеться в нитки; не утворюються вершки	Забруднення молока і посуду мі­кробами; хвороба, що супрово­джується гарячкою; поїдання піл-лісника і кормової капусти
Тоява газів та піни	]. Пінисте молоко 2. Молоко містить гази	Захворювання органів травлення, мастити, поїдання великої кількос­ті картоплі; попадання кишкової палички та ін. Захворювання органів травлення (діарея); поїдання бурякової гич­ки та силосу; попадання мікроор­ганізмів, що утворюють масляїг. кислоту кишкової палички та ін.
Зміна смаку
Гірке молоко	Свіжоздоєне молоко має гір­кий смак з ароматичним від­тінком, при зберіганні гіркий смак не посилюється	Згодовування трави чи сіна, їло містять полин, люгіін, редьку, ріп;. та ін. гіркі корми
Гірко-солоне молоко	Свіжоздоєне молоко має гір­ко-солоний смак, при збері­ганні гіркий смак дещо по­силюється	Кінець лактації
Згіркле молоко	Свіжоздоєне молоко непри­ємного смаку, при зберіганні через 12-24 год. гіркий смак посилюється,  з'являється тухлий запах	Катар шлунково-кишкового трак­ту і проникнення з нього в молоко бактерій, що перетворюють казеїн у пептон

 

При катаральному маститі здоюваний секрет у сухостійної корови буває сірим, каламутним, водянистим із зниженою кислотністю, об'ємом 10-20 мл. При хронічному мас -гнті секрет ураженої частки молочної залози сухостійної корови стає кремовим, непрозорим, сметаноподібної консистенції, з домішками гною та слизу, об'ємом 30-50 мл.