Уроджені та спадково обумовлені аномалії розвитку статевих органів

Гіпоплазія статевого члена (пеніса) - (пуро ~ малий, ріазіа ~ утворення) - змен­шення прутня, що виникає за генетичних причин. Найчастіше він буває укорочений, меншої товщини і знаходиться у глибині препуційного мішка.

Симптоми. При рефлексологічному дослідженні молодого бугая виявляється, що він проявляє локомоторний та обіймальний рефлекси, але ерекція статевого члена проявляється слабо, він не виводиться з препуційного мішка. Під час парування спер­ма виділяється у препуціальпий мішок і витікає із нього на тіло самки.

Діагноз обґрунтовують за даними клінічного спостереження і дослідження. При блокаді нервів за І. 1. Вороніним пеніс не можна витягнути за межі препуціального мішка.

У жеребчиків захворювання виявляють у перші місяці теля народження за озна­ками виділення сечі в препуціальний мішок, у інших самців™ при статевому дозрі­ванні за відсутністю парувального рефлексу

Таких самців вибраковують і не використовують як плідників.

Гіпоспадія - (пуро ~ малий, храсііоп - отвір) - такий ступінь гіпоплазії, при якій деформується уретра і її зовнішній отвір відкривається у глибині прутня або уретра має декілька отворів. Часто гіпоспадія супроводжується недорозвитком печеристих тіл прутня.

У лошат таку патологію можна виявити у перші дні після народження за виділен­ням сечі із декількох отворів уретри.

У бугаїв зовнішній отвір уретри може находитись в ділянці калитки або проме­жини (І. І. Воронш).

Симптоми. На голівці прутня відсутній отвір уретри і сеча виділяється з його гли­бини, або вона виділяється із декількох отворів, що є на голівці прутня. За гіпоплазії печеристих тіл рефлекс ерекції слабо виражений.

Діагноз ставлять за ознаками, що виявляють при спостереженні за актом сечови­ділення і при клінічному дослідженні прутня. При відкритті уретри у глибині прутня сеча може накопичуватись по його продовженню. Такі хворі тварини не використову­ються як плідники і підлягають вибракуванню.

Кровотеча з верхівки статевого члена. Захворювання можна виявити у всіх свійських самців, але найчастіше у жеребців, бугайців та псів як уроджену аномалію статевого члена.

Симптоми. На голівці прутня, збоку від уретри, є отвір нориці, краї якої оточені обручеподібним розростанням грануляцій, що мають червонувато-синє забарвлення. Під час ерекції, коли порожнини кавернозних тіл наповнені кров'ю, із отвору тонкою цівкою або краплями виділяється кров.

Діагноз ставлять за результатами клінічного дослідження. При анестезії прутня (за 1.1. Магдою) його можна витягнути із препуція і підтвердити наявність нориці введенням гудзикоподібного зонда. При цьому через норицю кавернозні порожнини прутня наповнюються кров'ю.

Лікування. Захворювання не є загрозою для здоров'я тварини, але використовува­ти її для отримання сперми і природного осімсніння недоцільно.

Отвір нориці можна припікати електричним катетером, що має форму голки. Дисфункція ретракторних м'язів статевого члена. Де Грот і Нуманс (1969) та Т. Шнюкшта (1969) реєстрували цю патологію у бугаїв. Причини її не з'ясовані.

Основний симптом- спазм ретракторних м'язів статевого члена під час садки. що проявляється неповним його виведенням з препуційного мішка. Оскільки хвороба спостерігається у молодих бугаїв, то її можна вважати тимчасовим розладом функції' м'язів. Якість сперми при цьому не порушується. І. І. Вороній (1979) рекомендує ви­браковувати таких бугаїв, оскільки хвороба передається за спадковістю.

Гвинтоподібне викривлен­ня прутня (штопороподібний пеніс). Описано у бугаїв (Фітц-гсральд, 1963; Ешдовн і Коомбс, 1967, 1968; Уолкср, 1964; Уітсель, 1969) і проявляється тіль­ки під час ерекції.

Причини. Хвороба переда­сться за спадковістю або є на­слідком недорозвитку печерис­тих тіл прутня, вісцерального листка пренуційного мішка, голівки пеніса, його травми з утворенням гематоми.

Симптоми. Під час ерекції при природному паруванні кін­цева частина прутня повертаєть­ся навколо поздовжньої осі проти годинникової стрілки, що заважає його ввсдсню у статеву щілину.

Лікування полягає у нама­ганні зафіксувати голівку прут­ня так, щоб вона не оберталась. Оперативне втручання мало­ефективне (І. 1. Вороній).

Зрощення прутня з препу-ційним мішком. Персистуюча вуздечка прутня. Захворюван­ня зустрічається у самців усіх  свійських тварин.

Причини остаточно не з'ясовані.

Симптоми. Складка, що з'єднує тіло або голівку прутня з препуційним мішком, заважає виведенню його і сприяє накопиченню сечі в спермі та порожнині препуцій-ного мішка. У псів у препуційному мішку накопичується смсгма, що сприяє виник­ненню баланопоститу.

Вуздечка прутня може бути широкою і з'єднувати все тіло його з препуційним мішком або вузькою, що прикріпляється до певної ділянки прутня. У частини самців вона має вигляд сполучнотканинної складки, що вільно звисає з тіла прутня. Дрібні складки не є перешкодою для отримання сперми і при паруванні тварин. Вільно зви­саючу складку слизової оболонки необхідно диференціювати від папіломи, а у псів -від псревивної венеричної саркоми (рис. 164).

Рис. 164. Переметуючі вуздечки:

А звичайна вуздечка; Б срсктильїш; В- фіброзна персистируюча вуздечка; Г- зв'язуюча вуздечка (а частково вв'язуюча вуздечка; о- викривлення статевого члена при ерекції; в - частково зв'язуюча вуздечка, ускладнена виразкою і розвитком в її товщі фіброзної ткани­ми;,' - суцільна зв'язуюча вуздечка.

 

Діагноз обґрунтовується даними клінічного дослідження самців і статевого члена, виведеного із препуційного мішка.

Лікування. Персистуючу зв'язку розсікають, а вільно звисаючі складки, якщо вони є перешкодою для використання плідників, - відсікають. Маніпуляцію виконують на вивільненому з препуційного мішка прутні. Великі складки від'єднують і розсікають після інфільтраційної анестезії її основи. Швів не накладають, а кровоносні судини торзують. При необхідності вводять у порожнину препуційного мішка антисептичну мазь або антибіотики на 0,25 %-му розчині новокаїну.