Набута запліднювальна імпотенція

Орхіт, періорхіт та епідидиміт - запалення сім'яника та придатка сім'яника, що спостерігається у самців усіх видів тварин, може бути одно- чи двосто­роннім, гострим чи хронічним, травматичним, асептичним чи гнійним.

Етіологія. Причинами травматичного орхіту та епідидиміту є удари рогами, копи­тами, перетискання повалом; причинами гнійного запалення е рани з проникненням у них збудників неспецифічної гнійної інфекції. У баранів причиною епідидиміту бу­ває диплокок, який паразитує у статевих шляхах вівцемат­ки і передається при природному паруванні.

Симптоми. При травматичному орхіті та епідидиміті внаслідок розриву судин І тканин протягом перших 2-3-х днів розвивається набряк тканин, інфільтрація їх серозною рідиною, виникає значний біль, тварина виставляє вперед кінцівки, відки­дає кінцівку з боку уражених органів, неохоче рухається. Об'єм еякуляту спочатку збільшується, дещо зростає рН, спостерігається аглютинація сперміїв. При значному травмуванні тканин виникає асептична резорбтивна лихоманка. При відсутності по­вторного травмування і спокої ознаки запалення протягом 2-х тижнів зменшуються і зникають, в інших випадках - настає атрофія сім'яника.

Бруцельозний орхіт характеризується скупченням великої кількості рідкого ек­судату в порожнині сім'яного мішка, тоді як гнійний та туберкульозний орхіт супро­воджується формуванням тут одного чи декількох абсцесів, які можуть прориватися в піхвову порожнину з розвитком гнійного фунікуліту та перитоніту. У тварин погіршу­ється загальний стан, підвищується температура тіла, гальмуються статеві рефлекси, погіршується якість сперми, у ній спостерігається аглютинація сперміїв, з'являються їх патологічні форми, лейкоцити.

Діагноз обґрунтовується характерними симптомами.

Лікування. При асептичних процесах в перші дні застосовують холод у вигляді аплікації серветок з суспензорієм, коротку і паранефральну новокаїнову блокаду, ан­тибіотики з метою профілактики гнійного запалення, мазетерапію.

При гнійному епідидиміті проводять розтин абсцесів, евакуацію гною, асептизацію ран, коротку новокаїнову блокаду, видаляють уражені тканини сім'яника та придатка

При гнійному орхіті у порожнину загальної піхвової оболонки випотіває бага­то фібрину, що  закінчується її облітерацією.

. Калитка буває збіль­шеною, складки її шкіри розправлені, тварина стоїть з розставленими кінцівками, рухається обережно.

При гнійному запаленні набряк розповсюджу­ється на препуцій та вентральну стінку живота, про­межину. Підвищується загальна температура тіла.

Лікування. При гнійному періорхіті застосову­ють тепло, спиртові компреси, коротку новокаїнову блокаду з антибіотиками, опромінення лампою Со­люкс, Біотрон, Мініна. У шкіру калитки втирають іх­тіолову або камфорну мазь. При облітерації піхвової порожнини і гнійному періорхіті видаляють ураже­ний сім'яник шляхом закритої кастрації на лігатуру.

  Водянка загальної піхвової оболонки — це хронічний процес, що характеризується зменшенням сім'яника і накопиченням у порожнині загальної піхвової оболонки транссудату. Найчасті­ше вона зустрічається у кнурів, жеребців та псів і буває односторонньою.

Етіологія. Груба травма за асептичних умов, що приводить до порушення від­тікання лімфи і крові із загальної піхвової оболонки, а в її порожнині накопичується транссудат з наступним розсмоктуванням строми сім'яника; вона може виникати при крипторхізмі.

Симптоми. Спостерігається асиметрія калитки внаслідок того, що сім'яник від­сутній або намацується його зменшення; збільшення об'єму однієї половини калитки. Місцева температура без змін, при пальпації відчувається флуктуація, напруження стінки калитки, атрофія сім'яника.

Діагноз ставлять за вказаними ознаками з диференціацією при пункції від гемато­целе та гнійного періорхіту. При гідроцеле піхвова порожнина сім'яника наповнена прозорим транссудатом, у якому інколи є домішки фібрину. Лікування — кастрація закритим способом.

Варикозне розширення вен сім'яного канатика Реєструється у бу­гаїв і жеребців.

Етіологія. Пухлини, абсцеси лімфатичних вузлів у нирковій ділянці, стійке підви­щення внутрішньочеревного тиску, надмірне використання плідників для природного парування с перепонами для відтікання крові по лезоподібному венозному плетиву від ділянки впадання внутрішньої сім'яної вени в ниркову, внаслідок чого вени роз­ширюються на всьому протягу.

Симптоми. При стоячому положенні тварини уражена частка калитки виявляєть­ся збільшеною. Викривлення збільшеної звисаючої калитки у правий бік є характер­ною ознакою для диференціації від орхіту, періорхіту, гематоцеле і гідроцеле, при яких вона має овально-округлу форму

Пальпаторно виявляється флуктуація, вузлуваті потовщення венозного плетива, напруження тканин. Болю і підвищення місцевої температури не буває.

Діагноз. Зміни у порожнині калитки, її розмірів, конфігурації і положення є під­ставою для постановки діагнозу.

Лікування. Жеребців каструють на лещата, бугаїв- на міцну лігатуру закритим способом.

Крововилив у калитку

 Зустрічається у всіх видів самців.

  Етіологія. Грубі травми тупими предметами, копитами, рогами, защемлення сім'яного канатика.

Патогенез. При грубій травмі калитки порушується цілісність внутрішньої сім'я­ної артерії або її придаткової гілки з витіканням крові у порожнину загальної піхвової оболонки. Витіканню крові та утворенню тромбу сприяє те, що у серозних порожни­нах згортання крові сповільнене.

Лікування. Племінних плідників лікують, застосовуючи в перші дні - холод, під­тримуючий суспензорій, а з 5-6-го дня - тепло, обережний масаж, опромінення лам­пою Солюкс, Біоптрон, новокаїнову блокаду. Пункція, з дотриманням правил асепти­ки і антисептики та видаленням рідкої частини крові із порожнини калитки, доцільна не раніше 5-8-го дня від початку захворювання.