Післяродовий вульвіт, вестибуліт і вагініт

Причини. Проникнення мікробів у результаті поранення статевих органів.

 

 

Симптоми. Ознаки хвороби в різних тварин виражені неоднаково, що визначається характером і три­валістю запалення, а також станом організму. Розвиток тих чи інших ознак патології у статевих органах зале­жить від форми запалення.

При інфікуванні ран статевих губ виникає запалення зовнішніх статевих губ. Вони стають опухлими, черво­нуватого кольору. Іноді на них утворюються маленькі виразки, флегмони та абсцеси. Пальпація статевих губ, болюча. Запалення слизової оболонки переддвер'я піхви (вестибуліт) або піхви (вагініт) виявляється в почервонінні і опуханні слизової оболонки, що утруднює введення руки. Сечовиділення часте і супроводиться стог­нанням. На сухій слизовій оболонці виявляють виразки.

При гнійному вестибуловагініті спостерігається ви­тікання гною з домішками крові. На опухлій, почерво­нілій і болючій слизовій оболонці є крововиливи і виразки. Загальний стан пригнічений. Температура тіла досягає 40—41 °С. Корм тварина не приймає. Виділення сечі і калу болюче. Гнійне запалення тканин переддвер'я або піхви ускладнюється розлитим перитонітом або параметритом. Ексудат засихає на зовнішніх статевих ор­ганах і корені хвоста з утворенням кірочок.

Фібринозний вагініт має форму дифтеритичного за­палення, при якому ексудат, багатий на фібрин, глибоко просочує тканини. Таке просочування призводить до різкого здавлювання кровоносних і лімфатичних судин, че­рез що порушується живлення тканин з відторгненням їх. Із статевих органів виділяється смердючий, з доміш­ками крові ексудат. Спостерігається також розлад трав­ної, серцево-судинної та інших систем.

Гнилісний і гангренозний вульвіти, вестибуліти та вагініти трапляються у тварин значно рідше. При гни­лісному запаленні утворюється багато сірого на колір смердючого ексудату. При гангренозному запаленні в уражених тканинах не помітно газів. Такі запалення є передумовою розвитку загальних септичних процесів або серйозних ускладнень.

Лікування. Сильна болючість запалених тканин утруднює лікувальні маніпуляції. Сакрально-епідуральною анестезією знімають болі і полегшують перебіг хво­роби.

Зовнішні статеві органи обмивають розчинами фурациліну 1:5000, етакридину лактату, перманганату ка­лію, моносепту, перекису водню. Потім обробляють піх­ву цими розчинами і обов'язково дають можливість стікати розчину. З успіхом використовують 1—2 %-і содосольові розчини в рівних частинах або гіпертонічний розчин натрію хлориду в 2—5 %-й концентрації. Після видалення некротизованих тканин наносять емульсію Вишневського (дьогтю 3 частини, ксероформу 3 і рици­нової олії 100 частин), стрептоциду або синтоміцину. В порожнину піхви вводять тампони з іхтіолом, які мі­няють через 12—24 год.

Профілактика. Родопоміч тваринам треба по­давати після відповідної підготовки зовнішніх статевих органів, рук та інструментів. Плід видаляють, прикла­даючи помірну фізичну силу, щоб запобігти травмам родових шляхів. У разі виникнення травм їх своєчасно лікують медикаментозним і хірургічним способами.