Післяродові ендометрити і метрити

 

 

Такий поділ умовний, оскіль­ки при запаленні уражується не тільки слизова оболон­ка, а й прилеглі до неї тканини. Запалення матки та її оболонок трапляється частіше, ніж інші післяродові ускладнення.

Післяродові ендометрити розвиваються за типом ка­тарального, катарально-гнійного, фібринозного, некторичного та гангренозного запалень, за перебігом — гост­рого, хронічного та прихованого.

 Гострі післяродові ендометрити. Найчастіше розви­ваються у корів (10—35 %) на 3—5-ту добу після оте­лення.

    Причини. Інфікування матки під час родопомочі, при важких родах або затриманні посліду, вивороті або  випаданні матки. Дуже часто інфекція, патогенні гриби заносяться не досить підготовленими руками, погано знезараженими інструментами при поданні родопомочі G або штучному осіменінні тварин. Нерідко специфічна інфекція (бруцельоз, туберкульоз та ін.) є причиною за­палення матки або її оболонок.

Хвороба може виникнути внаслідок травмування мат­ки при затриманні посліду, неякісному відокремленні плідних оболонок, недостатньому скороченні м'язів мат­ки у післяродовий період, ускладненого впливом мікро­бів, абортів, внаслідок інфекції, мацерованого або ем­фізематозного плода у матці. Запалення з піхви або шийки матки може поширитися на слизову оболонку матки.

Розвиткові хвороби сприяють також неправильна го­дівля тварин (надмір концентратів, нестача вітамінів), погані умови утримання (відсутність моціону), погіршення загального стану (слабкість або перевтома).

Гострий катаральний і катарально-гнійний ендомет­рит. Спочатку розвиток ендометриту встановити немож­ливо, оскільки після отелення виділяється значна кількість лохій. Потім із зовнішніх статевих органів витікає слизовий (катаральний) або слизово-гнійний (катарально-гнїйний) більш рідкий ексудат. Багато ексудату з неприємним запахом виділяється, коли тварина лежить.

Спочатку загальний стан тварини не змінюється. З розвитком хвороби тварина стогне. Корова часто на­буває пози для сечовиділення, потім тривалий час сто­їть з піднятим хвостом. Загальний стан її погіршується, вона погано приймає корми. Знижується молочна про­дуктивність. Підвищується температура тіла. На вульві і внутрішній поверхні кореня хвоста утворюються засох­лі кірочки. Виділення лохій затримується, що дає під­ставу підозрювати катаральний ендометрит. Однак такий стан до кінця другого тижня після родів може поліпши­тися.                                           

Вагінальним дослідженим, встановлюють, що канал шийки матки трохи відкритий із нього виділяється ек­судат. Разом з тим шийка матки, піхви і її переддвер'я ніяких ушкоджень не мають.

При ректальному дослідженні знаходять збільшений у розмірах один або два роги матки, які при промацу­ванні слабо скорочуються. Нагромадження в розі матки ексудату супроводжується флуктуацією та опусканням її у черевну порожнину.

У кобил ендометрит спостерігається у гострій формі і протягом перших 4 днів закінчується сепсисом і заги­беллю тварин.

Гострий фібринозний ендометрит. Загальний стан тварини, температура, пульс та дихання —у межах нор­ми. Запалення поверхневого шару слизової оболонки матки супроводжується випотіванням фібрину. З матки виділяється назовні жовто-бурий ексудат з домішками пластівців або шматочків фібрину.

Ректальним дослідженням виявляють збільшення матки внаслідок збільшення її рогів. Вони стають бо­лючими, асиметричними і під час промацування не ско­рочуються. Отже, матка набуває атонічного стану. Іноді в одному з її рогів відчувається крепітація. У більшості випадків (90—95 %) внаслідок своєчасної діагностики та лікування тварина видужує, її здатність відтворює­ться протягом 3 місяців.

Некротичний метрит. Характеризується некрозом майже всіх шарів матки. Розвивається внаслідок впли­ву вірулентної мікрофлори на травмовані тканини мат­ки. Перебіг хвороби за типом сепсису. Стан тварини важкий, температура тіла підвищена, пульс частий, спо­стерігається атонія шлунка, запалення молочної залози. Задні кінцівки перебувають у стані параплегії.

У матці нагромаджується ексудат, і вона збільшує­ться. Внутрішнім дослідженням встановлюють атонію м'язів матки і неоднакову щільність її тканин. Із зов­нішніх статевих органів виділяється незначна кількість червонуватого або брудно-сірого ексудату. Він має до­мішки або пластівці фібрину та змертвілих тканин. Іно­ді в ексудаті виявляють відшаровані карункули. Слизо­ва оболонка переддвер'я і піхви гаряча й суха.

Якщо некротичний процес охоплює тільки одні карун­кули і ендометрій мало змінюється, то хвороба закін­чується видужанням. В окремих тварин спостерігається відновлення статевих циклів. Взагалі при Цьому захворюванні тварини втрачають відтворювальну здатність. Запалення поширюється на прилеглі тканини, через що розвивається перитоніт (запалення очеревини), перимет­рит (запалення серозної оболонки матки) або парамет­рит (запалення сполучної тканини навколо матки). За­хворювання закінчується сепсисом та загибеллю тва­рини.

Гангренозний септичний метрит. Одне з найважчих післяродових захворювань, як ускладнення можливий сепсис. Тканини матки зазнають гнильного розкладу в цілому або некротизуються окремі її ділянки. Хвороба спостерігається в перші дні після родів внаслідок усклад­нення травм матки анаеробною інфекцією.

Під час хвороби тварина перебуває в стані крайньої депресії; температура тіла коливається в межах 41— 42 °С, апетит поганий, пульс і дихання прискорені. Тва­рина більше лежить. У неї спостерігається смердючий пронос, гіпотонія передшлунків та кишок. Секреторна діяльність молочної залози знижується або припиняєть­ся. Тяжка інтоксикація призводить до розвитку сепсису.

Із зовнішніх статевих шляхів виділяється буро-червоного або коричневого кольору ексудат з домішками некротизованих тканин. Він має дуже неприємний гниль­ний запах. Поряд з ураженням матки спостерігається некротичне запалення її шийки, піхви та статевих губ. Вульва є набряклою і болючою.

Ректальним дослідженням встановлюють, що матка не скорочується, її стінки потовщені і болючі. Іноді тка­нини матки мають тістоподібну консистенцію, відчуває­ться крепітація. Це свідчить про нагромадження пухир­ців газу в стінці матки. Перебіг хвороби швидкий, і тва­рина гине на другу добу.

Лікування. При ендометритах та метритах по­трібна невідкладна лікувальна допомога. Вона полягає в загальній та місцевій терапії з урахуванням стану хво­рої тварини, характеру патологічного процесу та інших факторів.

Слід приділити увагу загальнозміцнюючій терапії (вводити до раціону тварини різноманітні легкоперетравні і високопоживні корми). Тварині надають моціон, поліпшують умови утримання.

М'язовий тонус при гнійно-катаральному ендометри­ті активізують масажем матки рукою через пряму киш­ку. Його виконують від верхівки рога до шийки матки.

Тривалість сеансу 5—10 хв. Курс лікування становить 4—10 сеансів з інтервалом 1—2 дні. Не слід робити ма­саж матки при некротичному і гангренозному септично­му метриті, хворобливому стані тварин і закритій шийці матки.

Виділений з матки ексудат при лежанні тварини своєчасно прибирають, а місце дезинфікують. Зовнішні статеві органи обробляють дезинфікуючими розчинами.

Нагромаджений ексудат видаляють з матки, а потім деякі автори рекомендують 1—2 рази промити матку че­рез 1—3 дні 3—5 %-м розчином натрію хлориду (при температурі 38—40 °С) або 2—4 %-м розчином іхтіолу, або 1—2 %-м розчином перекису водню. Через кілька хвилин розчин обов'язково відсмоктують з матки. Для цього використовують прилади для промивання матки або гінекологічні вакуум-апарати. Однак слід застерегти від зайвого промивання матки лікарськими розчинами (нітрофурани, антисептичні і в'яжучі), тому що руйнуються муцини і послаблюється захисна функція ендометрія.

При ендометриті в канал шийки матки вводять 1—2 таблетки екзутеру. Лікування екзутером повторюють 3—5 разів. Так само застосовують препарати метромакс, клосаметрин. Останнім часом для лікування ендометри­ту рекомендують гінекологічні свічки з фуразолідоном, фурагіном, хінозолом (3—5 шт.), трициліном (2—3 шт.), які вводять в матку щодня до видужання.

У матку вводять мазі, лініменти, суспензії, емульсії, гінекологічні свічки, палички, таблетки і капсули. Вони містять антибіотики (пеніцилін, біоміцин, стрептоміцин, неоміцин, міцерин) і сульфаніламідні препарати (стреп­тоцид, норсульфазол, сульфадимезин) або їхні суміші (трицилін, пеніцилін з стрептоміцином). Застосування антимікробних препаратів разом з протеолітичними фер­ментами (трицилін 10,0, альбуцид і трипсин 0,3 %-й роз­чин 250 мл) дає добрі результати.

Підвищення скорочувальної здатності матки досягає­ться підшкірними ін'єкціями пітуїтрину, мамофізину, окситоцину, гіфотоцину у дозах 30—60 ОД, повторюють ін'єкції через 2—3 дні. Напередодні корові підшкірно ін'єкують 3—4 мл 1 %-го розчину синестролу або масля­ного розчину фолікуліну (естрону).

Доцільно використовувати новокаїнову терапію з па­тогенетичною метою. О. К. Кузнецов рекомендує внутрішньовенне введення свіжовиготовленого 0,25 %-го розчину новокаїну на ізотонічному розчині натрію хло­риду. Доза розчину новокаїну— 1 мл на 1 кг маси тва­рини. Суміш розчину новокаїну з тераміцином застосо­вують для лікування післяродового катарально-гнійного ендометриту.

Надійними методами патогенетичної терапії ендомет­ритів у корів є внутрішньоаортальна ін'єкція новокаїну за Д. Д. Логвіновим і Н. Д. Вольвач і надплевральна блокада черевних нервів і пограничного стовбура симпа­тичного нерва за В. В. Мосіним.

Для лікування ендометриту використовують кисле молоко. Спочатку готують первинну закваску. Свіжі мо­лочні відвійки (2—3 л) пастеризують (80—85 °С) про­тягом 10—15 хв і після охолодження до 35—40 °С дода­ють одну столову ложку сметани. Далі на 2 л пастеризо­ваних і охолоджених відвійок додають одну столову ложку виготовленої закваски. Протягом доби заквашені відвійки зберігають у теплому місці до утворення кис­лого молока. Одно-дворазове внутрішньоматкове введен­ня теплого кислого молока (1,5—2 л) змінює маткове середовище і сприяє видужанню на 14—20 добу.

Іхтіолотерапія дає позитивні результати при гострих, післяродових ендометритах. Для цього готують на фізіо­логічному розчині натрію хлориду 7—10 %-й розчин іх­тіолу. Виготовлений розчин ін'єкують 3—6 разів підшкір­но в ділянці шиї або внутрішньом'язово (крижі) в дозі 20—40 мл. Інтервал між ін'єкціями становить 48 год.

Коровам, хворим на ендометрит, внутрішньовенно вводять трипафлавін з розрахунку 2—3 мг/кг живої ма­си у вигляді 1 %-го розчину в поєднанні з ампіциліном в дозі 10 мг/кг живої маси. Розчин повторно ін'єкують через 2—3 дні.

При фібринозному ендометриті намагаються відно­вити скорочення м'язів матки підшкірною ін'єкцією окситоцину, мамофізину, пітуїтрину. Вводять антимікроб­ні речовини. Провадять курс антибіотикотерапії.

Лікування некротичного і гангренозного метритів по­чинають ретельною обробкою зовнішніх статевих орга­нів дезинфікуючими засобами з дотриманням особистої гігієни. Далі здійснюють інтенсивне комплексне лікуван­ня. В матку інстилюють антимікробні речовини (трицилін, стрептоцид, йодоформ, 10 %-й розчин іхтіолу або 10 %-у іхтіолову мазь, яку виготовляють на вазеліново му маслі). Інтоксикації організму запобігають внутріш­ньовенною ін'єкцією 0,9 %-го ізотонічного розчину на­трію хлориду, 5 %-го розчину глюкози, 40 %-го розчину гексаметилентетраміну. При важкому перебігу хвороби щодня застосовують гемотерапію (1 л) до поліпшення загального стану. Кров (800 мл) консервують 10%-м розчином натрію саліциліту (200 мл). Внутрішньом'язово ін'єкують антибіотики пролонгованої дії (біцилін). Роботу серця підтримують ін'єкцією кофеїну. Для поси­лення скорочувальної діяльності матки застосовують маткові засоби (ерготин, окситоцин, пітуїтрин, сине­строл).

Критерієм видужання хворої корови є припинення ви­ділення ексудату з матки і скорочення її до нормальних розмірів. Бактеріологічне дослідження мазків не повин­но мати мікробів. Контролюють стан ендометрія матки шляхом гістохімічного дослідження. Шматочки слизової оболонки для дослідження беруть «Утеротомом».

Профілактика. Родопоміч подають після під­готовки зовнішніх статевих органів тварини. Звертають увагу на добру обробку рук та інструментів, запобігають травмуванню родових шляхів.

Статеві органи кожної корови після родів на 4—5-у добу досліджують за ректальним і вагінальним метода­ми. Самок з виділеннями із статевих шляхів ізолюють і лікують в ізоляторі.

Своєчасно виявляють і лікують мастити, оскільки во­ни можуть бути причиною ендометритів. Тварин з оз­наками аборту розміщують окремо до з'ясування етіо­логії.