Видові особливості перебігу родів

Роди у корови (отелення). Структура таза у корови менш сприятлива, ніж у ін­ших тварин, для перебігу родового процесу. Вхід у таз має форму сплюснутого з боків опалу. Поперечний діаметр тазової порожнини значно менший від середнього попе­речного діаметра входу в таз. Вихід із таза з боків обмежений сідничними горбами у і ній ляді кісткових пластин, які стискають плід при його просуванні. Нарешті, вигнута поверхня крижів і нерівне з вигинами дно тазової порожнини надають осі таза форму ламаної лінії (рис. 83).

Стадія розкриття шийки матки. Тривалість стадії у корови знаходиться в межах 12-24-х годин. Поведінка корови при цьому більш спокійна. Під впливом скорочень м' язів матки через вивільнений під слизового корка отвір (канал) шийки матки випинається плодовий міхур ра­зом з плодовими водами, під тиском яких відбувається розтягнення шийки матки з поступовим вклиненням окремих частин тіла плода (кінцівок і голови).

 

Таз корови:

1 – висота входу в таз; 2 – висота тазової порожнини; 3 – висота виходу з тазу.

 

Роди у корови:

А – випинання плодового міхура;

Б – прорізування кінцівок;

В – виведення тулуба;

Г – закінчення виведення плоду;

     Д – початок послідової стадії.

 

 

 

  

 

	В – виведення тулуба; Г – закінчення виведення плоду;

 

 

	початок послідової стадії

      С тадія виведення плода. Тривалість даної стадії у корови знаходиться в межах від 40 хв. до 3—4 годин і більше та характеризується ритмічним проявом перейм та потуг. Внаслідок майже прямого положення входу в таз, теля зразу усією масою передлежачих органів стикається з його верхньою, нижньою і боковими стінками в по­рожнині таза, передлежачі органи розмішуються між ввігнутістю крижової кістки та в заглибленні дна таза. В цьому ж місці теля з боків стискається сильно розвиненими сідничними гребнями. Рухаючись до виходу з таза, теля зустрічає потрійний опір з боку звислого в просвіт таза заднього кінця крижової кістки, підвищеного перед ним дна виходу з тазової порожнини та бокових стінок виходу з таза, утворених кістко­вими пластинами сідничних горбів. Остання перепона, як правило, і є частішою причиною затягування родового процесу вже в той час, коли теля "врізається" в тазову порожнину і із вульви виступають кінцівки та лицева частина черепа. Цього, на жаль, не враховують малодосвідчені практики при наданні родової допомоги (рис. 84).

У більшості випадків плід просувається в напрямку осі тулуба корови, тобто го­ризонтально або дещо вниз і впирається при цьому в сідничні гребені. Достатньо не­великого потягування плода дещо догори і назад (припідняти рукою звислу частину промежини) і роди завершуються нормально. Отже, при наданні допомоги потрібно тягнути теля відповідно до осі таза, тобто спочатку косо догори, поки не вийде голова плода назовні, а тоді різко донизу.

Послідова стадія. Тривалість даної стадії у корів становить 6-12 годин після виведення плода, хоча у більшості корів вона триває в межах 5—6 годин. Затягування цієї стадії у корів пояснюється характером зв'язку між дитячою і материнською частинами плаценти (десмоепітеліохоріальна) та характером розміщення плацентарних ділянок (множинна або котиледонна), а також характером розміщення і з'єднання ворсин хо­ріону з криптами карункула. Відокремлення посліду у корови відбувається внаслідок скорочення і ретракції м'язів матки, відтоку крові від карункулів і звільнення ворсин котиледонів із крипт карункулів.

Післяродовий період у корови. Тривалість післяродового періоду у корів стано­вить 3—4 тижні, що дещо довше, ніж у інших тварин.

Облизування теляти (А) та випоювання бовтанки з висівок (Б).

 

Першою особливістю післяродового періоду у корів є поступове зменшення роз­мірів карункулів з подальшим жировим переродженням їх поверхневого шару; про­дукти цього розпаду виділяються через статеву щілину назовні. Такі зміни карункулів призводять до того, що через 14 діб вони втрачають ніжку і залишаються на слизовій оболонці тільки своєю основою,

Розтягнуті стінки шийки матки з часом скорочуються (ретрактують), а канал ший­ки, який через 12 годин після виведення плода пропускає руку акушера, поступово звужується. Через 24-36 годин в нього проходить тільки 2-3 пальці, а пізніше вну­трішній отвір шийки матки закривається повністю.

У піхві через 2-3 доби зникають гіперемія і набряк слизової оболонки, піхва поступо­во звужується, але просвіт її вже не повністю повертається до свого початкового стану.

Зв'язковий апарат тазової порожнини різко скорочується і вже через декілька діб після родів широкі маткові зв'язки стають короткими і твердими.

Виділення лохій у корів відбувається протягом 10-14 діб з часом їх характер зміню­ється. В перші дні після родів лохії бувають темно-коричневі, їх кількість досить зна­чна. З третьої - четвертої доби лохії стають більш слизовими і світлішими, після чого І вони мають вигляд прозорого слизу з домішками невеликої кількості білих пластівців.

На 4-5-ту добу після родів таз корови перетворюється з "родового" в "дородовий". Інволюція жовтого тіла вагітності закінчується до 16-ї доби післяродового періоду і супроводжується інтенсивним ростом фолікулів.

Роди у кобили (жеребіння). Таз кобили сприяє легкому перебігу родів. Клубові кістки тут розміщені під кутом 50-60° до дна таза, що забезпечує вхід у таз у косому напрямку, який забезпечує полегшене вклинювання плода. Вершина вертикального діаметра таза у кобили припадає на четвертий крижовий хребець, а форма входу в таз І овальна, майже округла.

Поверхні крижової кістки і дна таза майже рівні, а вісь таза наближається до пря­мої лінії.

Таз кобили:

1 – висота входу в таз; 2 – висота тазової порожнини; 3 – висота виходу з тазу.

 

Вихід з таза зверху утворений рухо­мими хвостовими хребцями, з боків-крижово-сідничними зв'язками, а знизу-сідничними кістками, які мають незначно виражені сідничні горби і велику сіднич­ну вирізку (рис. 86).

У лошати довгі ноги і шия, невелика голова, що забезпечує цілком сприятли­ві умови для перебігу родів.

Стадія розкриття шийки матки. Тривалість даної стадії у кобил колива­ється від декількох годин до 1 2-х діб. Клінічні ознаки даної стадії часто зали­шаються майже не поміченими, оскіль­ки вона не супроводжується чіткими змінами поведінки кобили. Вдається виявити лише деяке занепокоєння тварини, оглядання на живіт, переступання ногами, настороженість, яка інколи може нагаду­вати лякливість.

Стадія виведення плода. Після розкриття шийки матки у піхву випинається передлежача частина плодового міхура. Судинна оболонка інколи розривається під час S проходження через шийку матки передлежачої частини плодового міхура, а в піхву Випинається тільки одна стінка сечової оболонки, що просвічується. Аланто-хоріон розривається частіше всього ще в порожнині піхви, рідше - поза вульвою.

Після відходження перших вод розпочинаються сильні потуги і кобила, як пра­вило, лягає на живіт або на бік, інколи швидко піднімається, стогне, робить глибокі! вдихи, вигинає дугою хребет, сильно підтягує стінку живота. Виступаюча частина і амніону розривається і лоша швидко виштовхується з родових шляхів. Якщо роди І відбуваються при стоячій позі кобили, то пуповина обривається під впливом маси плода, а при родах в лежачому положенні (якщо не надавалась допомога) пуповина - розривається під час вставання або поворотів кобили. Триває стадія виведення плода у кобили 5-30 хвилин.

Послідова стадія. Послідові перейми розпочинаються відразу після народження лошати або після 5-7-хвилинної паузи. Розсіяний (дифузний) тип плаценти у кобили і хоріоепітеліальний характер зв'язку плодової частини з материнською сприяють швидкому (через 5-30 хв.) відокремленню посліду, а інколи він відділяється майже одночасно з плодом. При двійнях, друге лоша може народжуватися зразу ж за першим, рідше через 10-20 хвилин.

Післяродовий період кобили. Процес інволюції матки відбувається внаслідок І сильної дегенерації м'язових волокон, суть якої полягає у розсмоктуванні одних та І скороченні інших, або ж у жировому переродженні їх протоплазми з утворенням глікогену. В загальному ж, матка протягом певного часу піддається ретракції, що розпочалася ще під час родів. Зменшується просвіт артеріальних судин. Значна їх кількість закривається і редукує, їх стінки розсмоктуються, замінюються сполучною ткани­нною. Складки периметрія і ендометрія з часом зникають, дефекти ендометрія, що виникли після відділення посліду, епітелізуються шляхом розростання епітелію маткових залоз та неушкоджених ділянок слизової оболонки. В перші три доби після родів стінка матки потовщується, а об'єм матки зменшується у 2-3 рази. Через деякий час стінка матки потоншується, скорочуються розтягнуті маткові зв'язки і морфологія та топографія матки наближається до невагітного стану. Ретракції піддається у цей час і розтягнута та розкрита під час родів шийка матки, зменшується просвіт її каналу і повністю закривається до настання повної інволюції. Піхва і вульва на протязі 2-3 діб після родів (при відсутності ушкоджень) приймають звичайний вигляд.

Перетворення "родового" таза у "дородовий" закінчується у більшості тварин на 4-5-ту добу, але строки зворотного перетворення окремих зв 'язок таза можуть затягу­ватися до 10-15 діб і навіть довше; інколи на такий же період може зберігатися і ру­хомість крижів. Конфігурація черевних стінок і їх симетрія відновлюється протягом перших 2-3 діб, а набряки в різних ділянках тіла самки зникають за перші 5-6 діб.

Яйцепроводи, що були розтягнуті під час вагітності, зменшуються і скорочують­ся, в яєчниках спостерігаються лізис (розсмоктування) жовтих тіл вагітності і понов­люється фолікулогенез.

Характерною ознакою перебігу післяродового періоду є витікання із зовнішніх статевих органів так званих лохій (післяродових очищень). Вся слизова оболонка мат­ки і, особливо її частина, яка виконувала функцію материнської частини плаценти, залишки плодової частини плаценти і хоріону та згустки крові піддаються лізису під дією ферментів матки, перетворюючись у лохіальні очищення. В першу добу лохії мають червоно-бурий колір і підсихають на шкірі вульви; в подальшому вони пере­творюються в бурі кірочки. Пізніше лохії світлішають, набувають жовтого кольору і нарешті вони мають вигляд безбарвного слизу.

При фізіологічному перебігу післяродового періоду виділення лохій у кобили спо­стерігається впродовж 2—3-х і максимум до 8-ми діб. Більшість авторів вважає, що фізіо­логічні параметри післяродового періоду у кобил не перевищують 7-12 діб. При мікро­скопії лохіальних мазків виявляють клітини крові, слиз, оболонки клітин ендометрію.

Характер і тривалість "лохіального періоду" може слугувати діагностично-про­гностичним тестом контролю перебігу післяродового періоду.

Роди у кози і вівці (окот). Структура таза кози і вівці має багато спільного з тазом корови, лише відрізняється тим, що клубові кістки в них розміщені з великим нахи­лом вперед, утворюючи з дном таза кут у 35-40°. Нижня поверхня крижової кістки рівна, а її останні хребці рухомі, як і крижово-клубне з'єднання в цілому. Вершина вертикального діаметра тазової порожнини припадає на 4-й або 5-й крижовий хребець (рухомі). Дно таза рівне і навіть дещо випукле в середній частині. Вісь таза має форму прямої або правильної лінії. Поміж сідничними горбами міститься велика сіднична вирізка (рис. 87). Все це компенсує негативні сторони таза у вигляді сильно розви­нених сідничих гребенів і сідничних горбів, що забезпечує легкий перебіг родового акту. Ускладнення родів у кіз і овець в більшій мірі обумовлені або великоплідністю, або неправильним взаємовідношенням плода з родовими шляхами.

      Таз кози

Стадія розкриття шийки мат­ки. Тривалість даної стадії у кіз і овець становить 3-6 годин, з коливанням від 3-х до 30-ти годин. Вона починається з першими регулярними переймами і закінчується повним розкриттям церв і-кального каналу, розривом алантоїса і хоріона, відходженням плодової рідини. В цей час тварини неспокійні, перехо­дять з місця на місце, лягають, а потім встають, оглядаються на живіт, часто виділяють сечу, хвіст піднятті. При ле­жанні спостерігаються потуги тривалістю 10-40 сек. з інтервалами від декількох сек. до 10-30 хв. Пізніше тривалість перейм збільшується, а пауз зменшується. В кінці даної стадії з вульви виділяється невелика кількість тягучого густого слизу.

Стадія виведення плодів. Тривалість даної стадії у кіз і овець складає від 7-10 до 70-90 хв., а в деяких випадках від 5 до 30 хв., що залежить від кількості плодів. Виведення першого плоду у кіз досить тривале і становить в середньому 5-8 хв. При двійнях перший плід виводиться довше, ніж при трійнях. Другий і третій плоди ви­водяться в середньому 2-7 хв., але інтервали між ними можуть коливатися і до 40 хв. Як правило, при двійнях один плід приймає головне, а другий тазове передлежання.

Послідова стадія. Відділення посліду переважно закінчується впродовж годи­ни після виведення плодів. При багатоплідній вагітності посліди виділяються після виведення усіх плодів. В середньому процес виділення посліду у кіз і овець триває 15-20 хв., з коливаннями до 2-3-х і більше годин. В механізмі відокремлення посліду у кіз і овець беруть участь аналогічні чинники, що й у корів.

Післяродовий період кози та вівці. У більшості випадків клінічні ознаки, пуерперального періоду у кіз і овець співпадають з аналогічними ознаками у корів, але тривалість окремих з них дещо коротша.

Інволюція органів статевої системи у кіз і овець закінчується до 21-25-ї доби піс­ля окоту. На початку післяродового періоду лохії бувають коричнево-червонуватими, їх виділення припиняється через 7-10 діб. Таз кіз і овець з "родового" перетворюється

 

в "дородовий" на протязі 3-5-ти діб. Ре­гресія жовтого тіла відбувається значно повільніше, ніж у корів, вона завершу­ється поступово до 40—41-ї доби.

Роди у свині (опорос). Таз свині, як і корови, характеризується сильно розви­нутими сідничними гребнями і горбами, але ця несприятлива для родового про­цесу структура кісткової основи компен­сується широким входом у таз, великим нахилом клубових кісток, що зміщує крижову кістку вперед настільки, що першина вертикального діаметра тазової порожнини співпадає з тілом останньо­го крижового або першого хвостового хребця; крижова кістка перед родами стає рухомою, внаслідок чого поросята народжуються легко і швидко (рис. 88).

Стадія розкриття шийки матки тривне у свині 2-6 годин. Після розриву першого плідного міхура наступає дру­га стадій родів.

Стадія виведення плодів згідно більшості авторів коливається в межах 2-6год, а за О. І. Пучковським - від 8 хв. до 18 годин (всередньому 2 години 40 хн.).

Такі коливання залежать від величини і порядку народження окремих поросят, від їх передлежання та від загального стану свиноматки.

Період виведення плодів характеризується ритмічними переймами і потугами. При великій кількості поросят вони поперемінно виводяться з обох рогів матки, тобто зборі гається тенденція виведення поросяти з одного, а потім з другого рогу матки. Перед наро­дженням кожного поросяти виділяються навколоплідні рідини. Під час опоросу порося та рухаються в розі матки через порожнину, утворену їх плодовими оболонками. У проміжках між виведенням окремих поросят свиноматка може підніматися, рухатися по станку, обнюхувати поросят, перевертатися на інший бік, приймати позу "сидячої собаки".

Виведення плодів супроводжуються сильними потугами - скороченнями м'язін черевного пресу, крижово-поперекового відділу та діафрагми. Перед народженням кожного плода зростає їх амплітуда.

Інтервали між виведенням окремих поросят складають в середньому біля 15 хнилин. Роди перебігають швидше у першоопоросок, інтервал між народженням поросят у яких становить 12 хвилин.

При тазовому передлежанні тривалість виведення поро­сяти буває дещо довшою, ніж при головному передлежанні. Майже 20 % поросят народжуються вже з обірваним пупко­вим канатиком, у інших вони розриваються при прибиранні їх з місця народження. Біля 20 % поросят народжується частково або повністю вкритими плодовими оболонками. У більшості випадків вони розриваються самостійно, а якщо цього не від­бувається, поросята гинуть від асфіксії.

Під час опоросу пуповина періодично передавлюється чи скручується, що зменшує або припиняє приток крові до плоді и і знижує їх життєвість. Найбільша кількість мертвонароджень (70,5 %) реєструється серед трьох останніх поросят.

Послідова стадія розпочинається з народження другого -третього поросяти і закінчується видаленням із порожними матки усіх плодових оболонок та залишків плодових рідин. Звичайно вигнання послідів відбувається протягом 15-180 хн. після виведення останнього поросяти (рис. 89).

Згідно О. І. Пучковського, у частини свиноматок посліди виділялися в декілька прийомів (2-7),

 

Схема  просування  поросяти  вздовж рога   матки у спині

(за А. А. Пучковським):

1 - яйцепровід; 2 – стінка  рога матки;  3 - сечова оболонка; 4 - хоріон плода; 5- пупковий канатик; 6 - навколоплідна оболонка; 7 - плід; 8 - порожнина сечової оболонки; 9 - муміфіковані відростки алантоїсу; 10 - місце склеювання сусудніх плодових оболонок; 11 - розріз водної та сечової оболонок; 12 - розрив сечової оболонки мі хоріону в місці їх з’єднання; 13 - ріг матки, що скоротився під час перейм.

частково ще в стадію виведення плодів, при цьому в один прийом, як правило, виділялися декілька послідів, склеєних один з одним своїми кінцями; у інших посліди виділялися після виве­дення поросят в 2 прийоми, дво­ма комплектами, ще у інших - 3-8 прийомів, але не після виведення всіх поросят.

В кінці виділення останнього посліду спостерігається декіль­ка сильних потуг, що йдуть одна за одною з невеликими паузами. Цими потугами і закінчуються по­слідовий період.

На характер перебігу родів у свиноматок можуть впливати різноманітні фактори зовнішнього середовища, вклю­чаючи навіть ті, які на перший погляд можуть залишатися не поміченими і на які у більшості випадків не звертають жодної уваги.

Перш за все це стосується пори року, умов годівлі, догляду та утримання свино­маток під час вагітності, а також приміщення, де приймають опорос, присутності в ньому сторонніх осіб і шумів під час родового процесу.

Так, влітку тривалість родового процесу у свиней дещо коротша, ніж взимку.

Бувають випадки коли під час опоросу плодові оболонки не розриваються і поро­ся народжується у плідному міхурі, або як кажуть "у сорочці". В такому випадку, щоб порося не загинуло, необхідно швидко розірвати оболонки, витягти з них порося як можна швидше, вивільнити його рот і ніс від слизу і навколоплідної рідини.

Протягом родів і після їх завершення перед свиноматкою у кориті повинна бути чиста вода, бо вона постійно відчуває спрагу.

Післяродовий період у свині. Післяродовий період у свиней розпочинається з часу виділення останнього посліду і закінчується повною інволюцією статевих орга­нів та поновленням статевої функції, що співпадає з періодом підсосу.

В перші дні післяродового періоду у свиноматки спостерігаються різкі зміни кро­вообігу органів черевної порожнини, внаслідок перерозподілу крові. Лохії виділяються біля 5-ти діб (з коливаннями від 2-х до 8-ми діб).

В перші 1-3 доби вони мають вигляд слизової маси білого кольору (сметаноподібна) без запаху. У більшості першоопоросок лохії першого дня бувають червоного кольору.

Зовнішні статеві органи в перший день бувають сильно набряклими і гіперемованими. В наступні дні їх набряк поступово зменшується і врешті щезає, шкіра вульви вкривається багато чисельними складками, вульва зменшується в розмірах і через 5-6 днів набуває нормального вигляду.

Відбувається поступова інволюція зв'язок таза до невагітного стану. Вони стають Твердими на дотик, відстань між основою хвоста і сідничним горбом зменшується до 2,3-2,6 см.

На слизовій оболонці матки до 5—6-ї доби після родів залишаються гематоми і зберігається набряк.

В 1-шу добу після родів епітелій слизової оболонки матки в багатьох місцях бу­ває травмованим. Слизова оболонка сильно гіперемована. Через деякий час гіперемія стає менш помітною. На 9-ту добу після родів вся слизова оболонка вкривається од­ношаровим призматичним епітелієм. Судини слизової оболонки матки повертаються до нормального стану.

На 21-шу добу після опоросу слизова оболонка вкривається багатошаровим ви­соким епітелієм, а м'язовий шар досягає нормальної товщини і зберігається до від­лучення поросят.

Тобто інволюція статевих органів у свиноматки після родів завершується до 20-25-ї доби, хоча окремі автори (О. І. Пучковський та ін.) вважають, що у основної маси свиноматок вона закінчується в середньому на 5-ту добу після родів, що дає можливість отримання стислих опоросів свиноматок тобто, до 3-х опоросів в рік. На фер­мерських господарствах Німеччини, керуючись подібними міркуваннями, отримують 2,4 опороси на рік. В умовах свинарських господарств України інволюція статевого апарату у свиноматок завершується повністю приблизно через 4 тижні після родів (М. І. Харенко).

Відбуваються помітні зміни і в молочних залозах свиноматки, які на кінець ва­гітності досягають повного розвитку. В процесі родів або через деякий час після їх закінчення (через 1-3 години) починається сильна гіперемія та секреція молозива у залозі. На 5-8-й день лактації молозиво перетворюється на молоко.

Поросята в перші дні життя споживають молока дуже мало, а утворюється його багато. Змінюючи і контролюючи годівлю породіль, можна попередити надмірне молокоутворення та можливу патологію молочних залоз.

Роди у суки і кішки (щеніння і окот). Таз м'ясоїдних вважається найсприятливі­шим для родів (Г. М. Калиновський, 1996).

Верхня частина таза складається з трьох крижових і першого хвостового хреб­ців. Внаслідок нахилу клубових кісток вперед склепіння тазової порожнини утворене хвостовими хребцями, які забезпечують значне збільшення просвіту таза у висоту. Плоди тут також не стискаються під час проходження боковими стінками тазової порожнини, оскільки в їх утворенні у м'ясоїдних не бере участі кісткова основа, а із зв'язок тут Є тільки крижово-сіднична. Вихід з таза у переважній більшості випадків небагато ширший за вхід. Нормальному перебігу родового процесу сприяє також те, що голівки у плоді и повністю по окостенілі і вменшуються в об'ємі під час прохо­дження плодів через тазову порожнину,

Тим не менше, родовий процес у сук і кішок частіше ніж у самок інших видів тварин, може перебігати набагато складніше і важче, внаслідок невідповідності спа­ровуваних порід тварин.

Стадія розкриття шийки матки триває 6-8 годин. Вона характеризується ко­роткочасними переймами (20-40 сек.) і довгими паузами (15-30 хв.), при яких плоди 1 плодовими оболонками вклинюються в родові шляхи завдяки чому канал шийки матки розширюється, утворюючи шлях, достатній для виведення плодів.

Стадія виведення плодів характеризується проходженням плодового міхура че­рез газову порожнину і появою його за межами статевої щілини з наступним його розривом, виходом навколоплідної рідини і першого плода. Тривалість другої стадії родів у сук і кішок становить 10-20 хв., але в залежності від кількості плодів та їх роз­мірів виведення плодів може затягуватися до 24 години. В окремих випадках самки допомагають самі собі, витягуючи плоди зубами. Виведення плодів чергується з про­міжками в 1-2 хвилини.

Послідова стадія. У більшості випадків посліди відділяються у сук і кішок одно­часно з кожними виведеними плодами або ж відразу після їх виведення. Відділення посліду у сук і кішок супроводжується кровотечею, внаслідок ушкодження окремих ділянок материнської плаценти, яка є (хоріоендотеліальною і відпадаючою), але силь­ної кровотечі практично не спостерігається внаслідок сильної ретракції м'язового шару матки, що стискає кровоносні судини і забезпечує цим їх швидкий тромбоз.

Післяродовий період у суки і кішки. Післяродовий період у сук і кішок, на від­міну від самок сільськогосподарських тварин, закінчується стадією зрівноваження Статевого циклу, тривалістю до 4-х-6-ти місяців.

У перші дні післяродового періоду у самок підвищується на 0,5-0,8 °С загальна температура тіла, збільшується кількість пульсових ударів, частішим стає дихання, підвищується кров'яний тиск.

Впродовж 3—4-х діб зовнішні статеві органи, об'єм і конфігурація живота набува­ють форми і розмірів, характерних для передвагітного стану. До 5—6-ї доби зникають набряки, відновлюються до вихідного стану всі зв'язки таза. У деяких самок інволю­ція статевої системи може затягуватися до двох тижнів.

Завдяки ретракції м'язів матка зменшується в розмірах, стінка її стає товстішою, післяродові очищення виводяться з матки назовні. У тканинах матки відбувається жи­рова альтерація, розсмоктуються тканинні елементи і вона зменшується у 10-15 разів. Епітелій ендометрія позаплацентарних ділянок злущується, частково розпадається і разом із залишками крові, навколоплідних рідин, ділянок плаценти і секрету залоз ви­ганяється з матки у складі лохій. В перші 2 доби лохії кров'янисті, на З-тю-6-ту добу ноші мають зеленуватий відтінок за рахунок пігментів білівердину, на 7-му-9-ту добу стають каламутними і жовтим відтінком, а на 10-12-ту добу-прозорими, тягучими, в'язкими, склоподібними. При нормальному перебігу післяродового періоду в лохіях завжди містяться мукополісахариди (муцини).

На 12-15 добу післяродового періоду виділення лохій закінчується, епдометрій вкривається повністю епітелієм.

Повна інволюція матки закінчується до 15-ї доби післяродового періоду

Роди у кролиці (окріл). Роди у кролиць в більшості випадків проходять бо ускладнень і закінчуються впродовж 15-30 хв., а інколи можуть затягуватися па добу і більше та перебігати в 2 етапи: спочатку плоди виводяться з однієї матки, а через декілька годин - з другої. Кількість плодів (від 1 до 20) залежить від породи, органі­зації спаровування та умов існування вагітних самок (а отже, і випадків прихованих неповних абортів). Як правило, розмір приплоду однієї кролиці складається із 6-8 кроленят.

Кролиця з'їдає посліди, облизує кроленят, збирає їх в гніздо і вкриває пухом. При відсутності води під час окролу, кролиця може з'їдати свій приплід.

Роди у нутрії (щеніння). Середня плодючість нутрії становить 5-6 нутренят. За два роки від самки можна отримати 5 приплодів.

У більшості випадків роди у нутрії відбуваються вночі або дуже рідко вдень. Піс­ля народження кожного нутреняти самка з'їдає послід. У теплому гнізді нутренята швидко обсихають і легко знаходять соски матері, які до початку щеніння наповню­ються молоком. Вранці, після щеніння, необхідно оглянути нутренят, визначаючи їх стан і стать, прибрати гніздо, забруднену підстилку і замінити свіжою, видалити, якщо вони є, мертвих нутренят.

Роди у норок (щеніння). Звичайно роди бувають вночі або вранці. Середня три­валість родів 1,5-3 години. Щенята народжуються з масою 9-12 г і розміром 5-7 см, і сліпі, беззубі, із закритими вушними раковинами. У нормального, міцного щеняти І повне черевце без зморшок, а шкіра рожева, бархатиста і пружна на дотик. Слабі щенята мають спале, зморшкувате черевце, слабий писк. Середня плодючість норки становить 5-6 щенят. Випадки патологічних родів у норок бувають порівняно рідко, Про стан новонароджених щенят судять за їх писком. Нормальний, періодичний писк, коли самка виходить з будиночка за кормом є вірною ознакою того, що щеніння пройшло нормально. Через 2-3 години щенята майже перестають пищати.

Роди у сріблясто-чорної лисиці (щеніння). Середня плодючість самок стано­вить 4-6 цуценят з коливаннями від 1 до 11. Щеніння проходить вночі або вранці, рідко вдень або ввечері і втручання практично не потребує. Якщо щеніння пройшло нормально, то самка весь час знаходиться у будиночку, звідки періодично чути нормальний писк цуценят, який швидко припиняється. Здорові лисенята у гнізді лежать купою, одне на одному. Якщо самка, встаючи, їх розкидала, то вони швидко злазяться знову до купи. Волосся у новонароджених блискуче, бархатисте.

При патологічних родах самка бігає по клітці, часто присідає і, повертаючись, ніби обнюхує себе; це є ознакою того, що вона сама не може розродитись і їй потрібна акушерська допомога.

Стадійність родового процесу у лисиць аналогічна сукам і кішкам.