Новоутворення у зовнішніх статевих органах

Доброякісні і злоякісні пухлини найчастіше локалізуються на слизовій оболонці присінку, навколо отвору уретри та клітора. Вони зустрічаються переважно у сук, рідше - кобил і корів.

Симптоми. Кровотеча із статевої щілини, випинання із неї різної форми ново-;-творених тканин. При огляді статевої щілини і порожнини присінку виявляють на­рости на слизовій оболонці, що закривають вхід до піхви. Вони можуть бути щільні, овально-круглої форми і гладенькі або гроноподібні, кровоточиві, дряблі.

Лікування. Новоутворення видаляють оперативно. При необхідності виконують лерінсотомію.

 

Перелік рекомендованої літератури, що сприяє вивченню дисципліни „Акушерство, гінекологія і штучне осіменіння сільськогосподарських тварин”.

 

Акушерство, гинекология й искусственное осеменение сельскохозяйственных животных / Й. А. Бочаров, А. В. Бесхлебнов, Й. Ф. Заянчковский й др. - Л.: Колос,

1967.-245с.

Андрологическая диспансеризация быков-производителей: Рекомендації й / МСХ РСФСР. -М: Россельхозиздат, 1984. -46 с.

АнтонюкВ. С. Биотехнические основы повышения еффективности оплодотворения сельскохозяйственных животных. -Минск: Ураджай, 1988. - 198 с.

Валюшкии С. Д. Акушерско-гинекологичсская диспансеризация коров й тслок. -Минск: Ураджай, 1987. - 128 с.

Валюшкии С, Д., Медеедев Г. Ф. Акушерство, гинекология й биотехника размножения животных. Мн.: Ураджай, 1997. - 718.

Ветеринарнеє акушерство, гинекология й биотехника размножения / А. П. Студенцов, В. С. Шипилов, В. Я. Никитин, М. Г. Миролюбов, Л. Г Субботшиц О. Н. Преображенский, В. В. Храмцов / Под ред. В. Я. Никитина й М. Г. Миролгобова. - 7-е изд., перераб. й доп. М.: Колос, 2000. - 495 с.

Воронин Й. Й. Болезни бьїков-производителей. - К.: Урожай, 1979. - 120 с. ВоскобошшковВ. М. Маститы коров. -Минск: Ураджай, 1981. - 135 с.

Воспроизведепие стада в промьішленном скотоводстве / Ф. Й. Осташко. В. А. Чирков, А. Д. Бугров й др. / Под ред. Ф. Й. Осташко. - К.: Урожай, 1982. - 168 с.

Герасименко В. Г. Биотсхнология: Учеб. пособие. - К.: Вища шк,, 1986. - 343 с.

ГончаровВ. П., КарповВ. А. Справочник по акушерству й гинекологии животньїх. -М.: Россельхозиздат, 1985. -255 с.

Гончаров В. П., Карпов В. А., Якимчук С. Л. Профилактика й лечение маститов у животньїх. - М.: Россельхозиздат, 1980. - 174 с.

Гончаров В. П., Черепахин Д. А. Акушерство, гинекология й биотехника размножения животных, - М.: Колос, 2004. - 328 с.

Гршорьева Т. Е. Лечение й профилактика зндометритов у коров. - М.: Росагро-промиздат, 1988. - 63 с.

Гришко Д. С Лекції з ветеринарного акушерства.- Харків. - Прапор. 2003. -400с.

Диспансеризація великої рогатої худоби: Рекомендації // Мінагропромполітики України. Держ. департамент вет. медицини; Розробники: В. І. Левченко, І. П. Кондрахін, Г Г. Харута та ін. - К., 1997. - 67 с.

Довідник по штучному осіменінню сільськогосподарських тварин. - К.: Урожай, 1971.-121 с.

Жмурко Т. В., Бриль В. С, Ковінько М. Р. Профілактика маститів у корів на промислових комплексах. - К.: Урожай, 1981. - 88 с.

Журавель М П., Давидепко В. М. Технологія відтворення сільськогосподарських тварин, - К.: Слово - 336 с.

Заянчковский Й. Ф. Профилактика й лечение акушерско-гинекологических заболеваний у коров. -Уфа: Башкир, кн. изд-во, 1982. - 229 с.

Заянчковский Й. Ф., Смирнов Й. В. Практикум по искусственному оссменению сельскохозяйственньгх животных. - М.; Колос, 1975. - 272 с.

Зверева Г. В., Хомин С. П. Гинекологические болезни коров. - К.: Урожай, 1976. -152с.

Ивашура А. Й. Маститы коров. - М.: Колос, 1972. - 186 с.

Ильинскіш Е, В. Физиология размножения й предупреждение бесплодия крупного рогатого скота. - Краснодар: Кн. изд-во, 1972. - 224 с.

Инструкция по трансплантации змбрионов крупного рогатого скота // Госагропром СССР, ВАСХНИЛ, ВНПО по штемделу в животноводстве. - М., 1987. - 91 с.

Карпов В. А. Акушерство мелких животньїх.- М.: Россельхозиздат. - 1984. -240 с.

Карташова В. М, Ивашура А. С, Маститы коров. - М.: Агропромиздат, 1988. -256с.

Квасищкий А. В. Искусственное осеменение свиней. - К.: Урожай, 1983, - 188 с. Косєико М. В. Диспансеризация в системе профилактики бесплодия й контроля воспроизводитсльной функции крупного рогатого скота. - К.: Урожай, 1989. - 248 с.

Косенко М. В., Чухрій Б. М., Чайковська О. І. Відтворення молочного поголів'я. -Львів.: Українські технології. - 2005. - 228 с.

 

Гінекологічні захворювання

план

1. Захворювання вульви, піхви.

2. Хвороби шейки матки.Атрофія матки.

3. Хвороби яєчників та яйцепроводів.

4. Персистемне жовте тіло.

5. Фолікулярні кісти.

6. Кісти жовтих тіл. Гіпофункція яєчників.

7. Німфоманія.

¨ Література

1.І.І.Карташов, Г.С.Шарапа Акушерство гінекологія і штучне осіменіння сільськогосподарських тварин. – К.: Вища школа 1991. с.

2.Н.Н.Михайлов Акушерство, гинекология и искусственное осеменение сельськохозяйственних животних М.: Агропромиздат 1990. с.

3.В.М.Яблонський Практичне акушерство гінекологія та біотехнологія відтворення тварин з основами андрології. - К.: Мета 2002. с.

 

! Основні терміни і поняття

& Теоретичні вказівки

 

Шийка матки відіграє важливу роль у реалізації твариною її відтворювальної здат­ності, а при виникненні тут патологічних процесів вона втрачає цю роль. Неплідність на ґрунті захворювань шийки матки виникає за непрохідності її каналу для сперміїв або ж загибелі їх тут під впливом несприятливого середовища.

Розвиток запальних процесів у шийці матки небезпечний тим, що у її каналі ви­никає середовище токсичне для сперміїв.

Запалення шийки матки (сетісШз). Залежно від глибини ураження шарів ший­ки матки розрізняють: ендоцервіцит - запалення слизової оболонки, міоцервіцит — за­палення слизової і м'язової оболонки, псрицсрвіцит - запалення серозної оболонки. Практично завжди буває змішане запалення тканин шийки матки. Етіологія. Ускладнення вагініту, ендометриту, інфікування ран, тріщин, ерозій. що виникли під час родів, грубе маніпулювання при штучному осімснінні.

Симптоми. При хронічному цервіциті за нормального стану присінку і піхви із статевої щілини виділяється ексудат. Слизова оболонка піхвової частини шийки мат­ки гіперемійована, її складки потовщені, канал відкритий і з нього виділяється ексу­дат. При ректальному дослідженні шийка матки виявляється ущільненою, за гострого запалення - болючою. Ритм статевого циклу буває нормальним, але тварина після осіменіння не запліднюється.

Діагноз. Огляд шийки матки при вагінальному дослідженні з врахуванням даних анамнезу (перебіг родів) і результатів ректального дослідження є основною підста­вою для визначення діагнозу.

Лікування. Вибір тактики лікування залежить від причини захворювання. При одночасному перебігу вагініту і цсрвіциту в порожнину піхви вводять тампони, про­сочені емульсіями синтоміцину або стрептоциду, маззю Конькова, розчинами анти­біотиків, трициліном. Застосовують парасакральну анестезію за В. І. Завірюхою. Бло­каду повторюють щоденно протягом 5-7 днів, блокаду - один раз в 3-4 дні. Тріщини і виразки слизової оболонки обробляють йод-гліцерином.

Індураціи шийки матки (іпсіи-гаііо сеппсїх). Внаслідок хронічного цервіциту, що виник на ґрунті розри­ву стінки шийки матки під час родів, розвивається гіперплазія з наступ­ною гіпертрофією тканин шийки І,; їх індурацією.

Симптоми. Шийка матки щільїк-. канал звужений або навіть непрохід­ний, її рухливість обмежена, порож­нина матки збільшена в результат накопичення в ній слизу (рис. 153).

Діагноз ставлять за даними анам­незу, ректального і вагінального до­слідження, зондування каналу ший­ки матки.

Рис. 153. Гіпертрофія піхвової частини шийки матки:

1 -слизова оболонка піхви; 2 - Іїпсртрофовамі складки шийки

 

У переважній більшості випадків зміни в стінці шийки матки нсзворотні, тварини залишаються неплідними і їх вибраковують.

Неправильне положення шийки матки. За фізіологічних умов шийка матки за­ймає центральне положення відносно порожнини піхви і може в незначних межах зміщуватись у різні сторони. Стійке зміщення її положення в результаті рубців, що утворилися після розриву стінки або запального процесу в тазовій порожнині, може бути перешкодою для проникнення сперми в матку як при штучному, так і при при­родному осімсніині тварин.

Діагноз підтверджується при ректальному і вагінальному дослідженні великих тварин.

Високопродуктивних тварин осіменяють штучно (корів рсктоцервікально), Захво­рювання не є перешкодою для розвитку вагітності та перебігу родів.

Пухлини шийки матки. Доброякісні або злоякісні пухлини, що виникли за різ­них причин, можуть локалізуватися як на слизовій оболонці каналу, так і на складках, що виступають в порожнину піхви або матки.

Їх виявляють під час штучного осімсніння тварин або за наявності кровотечі зі статевої пилини, особливо у стадію збудження статевого циклу.

Прогноз. Дрібні папіломи і поліпи не впливають на ефективність осіменіння і пе­ребіг вагітності та родів. Злоякісні пухлини можуть бути причиною неплідності. Ма­лопродуктивних тварин вибраковують. В окремих випадках пухлини видаляють.

Патологія матки

Патологічні процеси, що розвиваються у матці, широко розповсюджені серед усіх видів свійських самиць і у більшості випадків вони с причиною їх неплідності. Фак­торами, що сприяють виникненню захворювань тварин з ураженням матки, є незадо­вільні умови їх годівлі та утримання впродовж вагітності, на ґрунті яких наступають розлади нейрогуморальної регуляції, що проявляються спочатку порушенням функції матки з наступним розвитком запального процесу.

Хронічний запальний процес у матці - цс наслідок незакінчсного або неефектив­ного лікування гострого післяродового запалення матки або розладу її скоротливої функції.

Виражсність і характер запального процесу в матці залежить від стану неспеци­фічної резистентності самиці, вірулентності мікроорганізмів, цілості слизової обо­лонки матки. Багато авторів вважають причиною інфікування матки повторні осіме-ніния. Умовно-патогенна мікрофлора, проникаючи в матку під час осіменіння, здатна знизити запліднюваність самок на 45 % (Д. Д. Логвинов та В. П. Кошовий, 1972). У сшерихій колі виявлено високий тропізм до слизової оболонки матки (Е. Т. Тришкіна таЛ. X. Галушко, 1985).

Хронічний ендометрит (епсіотеїгіііх сИгошса). Залежно від характеру ексудату розрізняють катаральний і катарально-гнійний ендометрит, що певним чином визна­чає ступінь ураження морфологічних структур слизової оболонки стінки матки. Загальний стан хворої тварини практично не змінюється, статевий цикл проявляється ритмічно і повноцінно, але із статевої щілини невеликими порціями постійно або періодично виділяється ексудат. Найбільше виділення його буває під час тічки. При лабораторному дослідженні ексудату в ньому не виявляють муцину, але є сірковмісні амінокислоти і він має підвищені протеолітичні властивості (Г. М. Калиновський).

Ректальним дослідженням можна виявити потовщення і ригідність стінки, збіль­шені роги матки, наявність в їх порожнині ексудату, флуктуацію.

Хронічний катаральний ендометрит (епсІотеїгШз саІаггИаШ сНгопіса). Патогенез. Тривалий перебіг захворювання обумовлює дистрофічні зміни сндо-метрію; гіперплазію епітелію ендомстрію і залоз, оголення і руйнування стінок залоз. злиття порожнин залоз і утворення кіст.

У яєчнику виявляють персистентне жовте тіло. Змінюється внутрішнє середови­ще матки: рН його коливається в межах від 5,5 до 6, воно містить токсичні для спер­міїв і яйцеклітини продукти, а якщо запліднення відбувається, то зародок гине за не­можливості імплантації.

Симптоми. Статевий цикл може бути ритмічним і повноцінним, але запліднення не наступає і тварина залишається неплідною. Канал шийки матки відкритий і з нього виділяється ексудат.

Діагноз обґрунтовується результатами клінічного дослідження загального стан\ тварин, ректального - матки, лабораторного - виділеного ексудату. Відсутність в ек­судаті муцину і наявність сірковмісних амінокислот є об'єктивною ознакою хроніч­ного запалення матки.

Хронічний катарально-гнійний ендометрит (егкіотеїгіїїх саіагсНаїіз еі ршиїс-піа сЬгопіса),

Проникнення в порожнину матки при хронічному катаральному ендометрит: збудників гнійної неспецифічної інфекції (стафілокок, стрептокок, ешеріхія) - осно­вна причина переходу катарального запалення в катарально-гнійнс і гнійне.

Патогенез. За присутності гнійної мікрофлори дистрофічні процеси в сндометрі: посилюються: епітелій лізується, стінки залоз руйнуються, інфільтрація клітинними елементами наростає, ексудація збільшується. У внутрішньому середовищі матки на­копичуються токсичні продукти.

Симптоми. Виділення із статевої щілини ексудату з домішкою гною, слизова обо­лонка зовнішніх і внутрішніх статевих органів гіперсмійована, шийка матки - набря­кла, канал шийки матки відкритий, і з нього виділяється ексудат, порожнина матки на­повнена ексудатом, стінки матки ригідні, при пальпації відчувається флтоктуація. Ста­тевий цикл неповноцінний, аритмічний, після осіменіння тварини не запліднюються.

Діагноз. Клінічні ознаки, результати вагінального І ректального дослідження мат­ки, лабораторного ексудату (відсутність муцина і наявність сірковмісних амінокис­лот) дають підставу безпомилково поставити діагноз.

Субклінічний хронічний ендометрит. Найчастіше зустрічається у корів і сук В першу стадію збудження статевого циклу після отелення його виявляють у 67 °

Г. І. Підопригора) і більше (Н. Й, Полянцсв) корів. Серед гінекологічних захворювань:ук на долю хронічного ендометриту припадає 20,5 % (М. М. Омеляненко, 2004).

Етіологія: патологія родів, субінволюція матки, малоефективне і незавершене лі­кування гострого післяродового ендометриту, недотримання правил і техніки штуч­ного і природного осіменіння, інфікування геніталій.

Патогенез. При запаленні ендометрію і незавсршенні інволюції матки у її внутріш­ньому середовищі накопичуються продукти розпаду білків, секрету залоз та мікроор­ганізмів, в тому числі і сірковмісні амінокислоти, що діють токсично на спермії,

Симптоми. У більшості тварин статевий цикл ритмічний і повноцінний, але коро-зи не запліднюються. Виділення із матки між стадіями збудження відсутні, і тільки під час тічки при ретельному досліджені слизу можна у ньому виявити домішку ексудату. У кобил статевий цикл аритмічний, під час тічки в піхві накопичується каламут­ний ексудат слабо кислої реакції (рН 6,5-6,9). Вони не запліднюються або після за­пліднення наступають ранні аборти.

У сук при відкритій шийці матки малими порціями виділяється сірувато-матового кольору ексудат, вони марніють, підвищується загальна температура тіла, у крові зни­жується вміст гемоглобіну, зростає кількість лейкоцитів.

При ректальному дослідженні окрім персистснтного жовтого тіла у яєчнику, у ко­рів виявляється асиметрія і дряблість рогів матки та їх атонія.

Лікування ендометриту комплексне: внутрішньовенне вводять 2-3 рази з інтер­валом 2 дні по 200-250 мл 40 %-го розчину глюкози з 20 мл 5 %-ї аскорбінової кис­лоти; підшкірної окситоцину- 20-30 ОД 1-2 рази через 5 днів; пітуїтрин - 3-5 мл 2-3 рази через 3-4 дні; карбохолін- 1-2 мл 0,1 %-й розчин 1-2 рази на добу через 12 годин; прозсрин - 3-4 мл 0,5 %-й розчин 1 раз на добу 2-3 дні підряд; тканинний препарат- 5 мл на 100 кг маси тіла 2-3 рази з проміжком 5-7 днів; роблять масаж матки і яєчників 4 дні підряд. Пітуїтрин і окситоцин застосовують після щоденного зведення синсстролу, діетилситильбестролу або фолікуліну.

Піометра (руотеїга). Піометра - ускладнення хронічного гнійного ендометриту,;ио виникає при закритій шийці матки, при якому в порожнині матки накопичується ексудат. Реєструється переважно у сук і кішок, рідше у корів.

Патогенез. За час перебігу хронічного ендометриту, при гіпотонії і атонії матки, шийка матки закривається, накопичений в порожнині матки ексудат розкладається і токсичні продукти розпаду подразнюють слизову оболонку, в результаті чого посилю­йся секреція залоз ендометрію і об'єм ексудату збільшується. Під дією протеолітич­них властивостей ексудату прогресує дистрофія епітелію ендометрію і залоз, стінки;алоз лізуються і розпадаються, їх порожнини зливаються з утворенням різної вели­чини кіст (кістозне переродження залоз, рис. 154). Продукти розпаду всмоктуються в •:гов і виникає інтоксикація організму. Багаторазовий пропуск осіменіння обумовлює зрушення гормонального статусу з перевагою прогестерону над естрогенами, утво-::нням кіст або персистснтного жовтого тіла в яєчниках.

Етіологія: хронічне запалення матки, гіпотонія і атонія матки, закрита шийка матки, накопичення ексудату в порожни­ні матки, пропуск осімсніння у сук і кі­шок, порушення гормонального статусу. Симптоми у сук і кішок: помарнін-ня, спрага, субфібрильна вечірня темпе­ратура, лейкоцитоз, збільшення об'єму живота, накопичення ексудату в матці (рис. 155).

У корів: при ректальному дослі­дженні виявляють збільшені симетричні роги матки і флуктуацію за відсутності плаценти.

Діагноз ставлять за даними анамнезу; клінічного дослідження тварин і лабора­торного крові та ексудату, взятого із каналу шийки матки. Наявність в ексудаті сірко­вмісних амінокислот і відсутність муцину - ознака ендометриту. Кількість лейкоци­тів може зростати до 24 Т/л і більше.

Лікування: у дрібних тварин тільки оперативне - виділення матки. Післяоперацій­не лікування повинно бути спрямоване на зняття інтоксикації організму, профілакти­ку запального процесу в черевній порожнині, ятриння рани.

У корів лікування консервативне, направлене на відкриття шийки матки (окситоцин), відновлення скоротливої функції матки, дсінтоксикацію організму (внутрішньо­венне» вводять 10 %-й розчин глюкози, фізіологічний розчин натрію хлориду, 5 %-й розчин аскорбінової кислоти), антибіотикотсрапія.

Періметрит і параметрит (регітеігіїіх, рагатеігіїіх) - запалення серозної обо­лонки матки, широких маточних зв'язок і паравагінальної клітковини. Матка топо­графічне, анатомічне і морфологічно тісно пов'язана з широкими маточними зв'яз­ками і паравагінальною клітковиною. Запальні процеси, що розвиваються в одному

з цих органів, патогенетичне зв'язані між собою, Практично ізольовано вони не перебігають і при ректальному або якомусь іншому дослідженні диференціювати їх майже не можливо і їх сліл розглядати одночасно.

Етіологія, Запалення серозної оболонки мат­ки, широких маточних зв'язок і паравагінальної клітковини виникають за причин розповсюджен­ня гострого запального процесу з матки, органів тазової порожнини, післяродової гарячки, піємі'І та септицемії, перитоніту.

Рис. 155. Матка суки при піомометрі (за М. М. Омеляненком).

 

Симптоми. Гострий перебіг захворювання характеризується значним погіршен­ням загального стану тварин і у більшості випадків закінчується їх вибраковуванням. При інтенсивній терапії запальний процес звичайно набуває хронічного перебігу і тому проявляється неплідністю тварин.

При ректальному дослідженні у великих тварин виявляють ущільнену стінку ро­гів матки, їх горбкуватість, наявність складок між маткою і сечовим міхуром, потов­щення широких маткових зв'язок.

Діагноз можливо поставити тільки при ретельному ректальному дослідженні з врахуванням анамнестичних даних (перебігу родів, післяродового періоду, прояву статевого циклу тощо).

Лікування хворих тварин не доцільне і їх вибраковують.

  Гідрометра і міксометра (Иусіготеіпі єі тухотеіга).

Накопичення в порожнині матки водянистого ексудату (гідрометра) і слизу (міксо­метра). Рідко зустрічається як у дрібних домашніх тварин (сук і кішок), так і в корів. Причини: хронічне катаральне або катарально-гнійпе запалення матки, гіпотонія і атонія матки, порушення циркуляції крові в матці, закрита шийка матки.

Патогенез гідрометри і міксометри подібний до піомстри, але в їх перебігу пере­важають дистрофічні процеси.

Симптоми клінічно майже не проявляються. При ректальному дослідженні нахо­дять збільшену, наповнену рідиною матку, об'єм якої з часом зростає при відсутності плацент.

Діагноз обґрунтовується за результатами декількох ректальних досліджень матки з врахуванням терміну осіменіння і даних анамнезу (дата останнього осіменіння, ро­дів тощо).

Прогноз відносно життя- благополучний, відтворювальної функції- песи­містичний.

Лікування спрямовують на звільнення матки від рідини (слизу), відновлення скоротливої функції і морфологічної структури матки. Застосовують: масаж матки, спідуральну сакральну анестезію, парасакральну новокаїнову блокаду за В. І. Заві­рюхою, антибіотико- і тканинну терапію. Внутрішньовенне вливання суміші розчи­нів глюкози та аскорбінової кислоти, що сприяють відновленню скоротливої функції матки, знімають інтоксикацію організму.

Гіпотонія і атонія матки. Функціональні розлади матки, при яких її скоротлива функція сповільнена є гіпотонією або відсутня повністю - атонією.

Етіологія. Причини і фактори, що обумовлюють виникнення дисфункції матки можна розділяти на сприяючі - недоліки в годівлі та утриманні, і безпосередні - за­пальні процеси в матці; розлади функції матки обумовлюють розвиток ендометриту, запалення матки - її гіпотонію або атонію.

Патогенез. За функціонального розладу матки у її порожнині накопичується і за­стоюється секрет залоз еидомстрію, що стає поживним середовищем для мікроорганізмів, які туди проникають. Під їх впливом вмістимо матки розпадається, а утворені продукти всмоктуються в кров і викликають інтоксикацію організму. Одночасно на­ступає дистрофія епітелію ендометрію, посилюється подразнююча дія продуктів роз­паду на оголений ендометрій, що ще більше викликає гіпотонію або атонію.

Симптоми. Хронічний перебіг захворювання не проявляється явними симптома­ми, але тварини протягом тривалого часу не запліднюються. Виникає анафродизія. Стінка матки розслаблена, в яєчнику виявляється персистентнс жовте тіло.

Діагноз ставиться з врахуванням даних анамнезу і ректального дослідження. У виділеннях із матки відсутній муцин. Позитивна реакція на сірковмісні амінокислоти вказує на запалення матки.

Прогноз — благополучний при своєчасному лікуванні.

Лікування комплексне: внутрішньовснно вводять суміш розчинів глюкози і аскор­бінової кислоти, підшкірне вводять тканинний препарат, застосовують вітамінотера­пію, антибіотикотерапію і електротерапію. Раціон балансують за мінеральними еле­ментами і поживними речовинами, тваринам надають активний моціон.

Атрофія матки (аігорНіа иіегі). Атрофія матки належить до найпоширенішої кон­центричної атрофії, при якій орган зменшується в об'ємі та масі.

Етіологія: неповноцінна і нсзбалапсована годівля за мінеральними речовинами, прив'язне утримання тварин, розлади нсйрогормональної регуляції, патологія родів, аборт, псрсистентне жовте тіло або кіста, склероз або гіпофункція яєчників.

Симптоми. Анафродизія, неповноцінний статевий цикл, зменшення об'єму і дряблість стінок матки, зменшення яєчників; інколи наповнення порожнини матки ексудатом.

Діагноз визначають за результатами ректального дослідження з врахуванням анамнестичних даних (перебігу вагітності, отелу, післяотельного періоду, наслідків осіменіння).

Прогноз обережний, бо відтворювальна здатність корів не завжди відновлюється. Лікування спрямовують на підвищення неспецифічної резистентності організм}. Відновлення скоротливої функції матки (тканинна терапія, внутрішньовенне вливан­ня суміші розчинів глюкози, аскорбінової кислоти і кальцію хлориду; інтрааортальнс введення розчину новокаїну з окситоцином; в комплексі вітамінні препарати).

Метрорагія - кровотеча із матки - буває у корів у фазу тічки і статевої охота до або після осіменіння. Спостерігається протягом всього року.

Етіологія. Дані літератури що до причин метрорагії протирічиві. Одні автори вважать, що вона виникає при порушенні обміну речовин, другі - прі: порушенні нейрогормональної регуляції в організмі.

Симптоми. Найчастіше метрорагія буває у другу- четверту стадію збудженню статевого циклу після отелення, на 2-3 день після закінчення охоти.

Патогенез. У більшості випадків після метрорагії у зачатках материнських плацент виникають рубці, у покривному і залозистому епітелії відсутній глікоген, за:, багато кислих мукополісахаридів (С. К. Юхимчук). Кровотеча із зачатків плацент ендометрію наступає в результаті підвищення осмотичного тиску в тканинах на ґрунті:;плотичного стану організму (В. В. Петропавловський). Із артеріол материнських лацент в результаті високої проникності стінок або через базальну мембрану оголе­ного від епітелію ендометрію еритроцити мігрують в порожнину матки, змішуються декретом залоз і виділяються з ним із статевих органів.

Симптоми. На 2-3-й день після осіменіння або закінчення охоти із статевої щілини разом із слизом або без нього виділяється кров. Загальна поведінка і зміни в матці:.л;;стиві коровам у стадію збудження статевого циклу Метрорагії можуть повторюва­нь декілька років. Корови, у яких була метрорагія, не запліднюються.

Діагноз. Виділення крові із статевої щілини під час стадії збудження статевого циклу основна підстава для постановки діагнозу.

Прогноз, При однократній кровотечі - благополучний, при багатократній - корови втишаються неплідними тривалий час.

Лікування. Застосовують вітамінотерапію, виключення з раціону рослин, багатих естрогенами (конюшина, люцерна); введення тканинного препарату; інтравенозні вливання розчинів глюкози, вітаміну С і кальцію хлориду на початку стадії збудженнястатевого циклу.