Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: Археология Биология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Техника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ? Влияние общества на человека Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления	Главная Избранные Случайная статья Познавательные Новые добавления Обратная связь FAQ Особливості кровообігу плода ⇐ ПредыдущаяСтр 27 из 73Следующая ⇒   Кровообіг плода від­різняється від кровообігу дорослої тварини. Кров плода з плаценти пупковою веною потрапляє в печінку зародка, де змішується з кров'ю ворітної вени, яка багата на вуглекислий газ. З печінки по печінкових венах змішана кров вливається в задню порожнисту вену, яка несе кров у праве передсердя. Частина крові потрапляє в правий шлуночок, а частина, яка надійшла в праве передсердя, через овальний отвір — у ліве перед­сердя. Оскільки легені у плода не функціонують, то кров з правого шлуночка по легеневій артерії до них не по­трапляє, а йде через артеріальну протоку в аорту і роз­носиться по всьому організму. Частина цієї крові тече пупковими артеріями до плаценти, через її капіляри во­на знову збагачується поживними речовинами і потрап­ляє в пупкові вени. Так відбувається безперервна цир­куляція крові від плаценти до плода і від плода до пла­центи. GПід час родів пуповина розривається. Втрачається зв'язок плода з материнським організмом. У крові плода нагромаджується вуглекислота, яка подразнює центр дихання. Плід робить перший вдих, і кров по легеневій артерії потрапляє в легені. Артеріальна протока і ди­стальні ділянки пупкових артерій запустівають, перетворюються у зв'язки, овальний отвір між правим і лівим передсердям заростає. У плода встановлюється мале і велике кола кровообігу. Розміщення плода в матці. Воно істотно відрізняєть­ся від положення, яке він займає під час родів. У вели­кої рогатої худоби плід переважно розвивається в пра­вому розі. З другого місяця вагітності він росте в дов­жину. У однородящих тварин плід займає один з рогів, а другий — це плодові оболонки. Матка і плід розміщуються за принципом найменшо­го тиску, так, щоб плід перебував у стійкому положенні. Плоди при вагітності обернені спиною до великої кри­визни матки, яка у різних тварин розміщена по-різному. У жуйних тварин плоди виношуються спиною догори (займають верхню позицію), оскільки кривизна матки обернена до хребта. Наприкінці вагітності плід набуває верхньобічної позиції. У кобил плід виношується спи­ною донизу, бо велика кривизна матки опущена до че­ревної стінки. Під час родів у всіх тварин плід набуває верхньої позиції. Роди у тварин будуть нормальними тоді, коли плід відповідає-за своїми розмірами розміро­ві таза і займає правильну позицію в родових шляхах.   ЗМІНИ В ОРГАНІЗМІ ВАГІТНОЇ САМКИ З настанням вагітності в організмі відбуваються знач­ні анатомічні й фізіологічні зміни. Вони стосуються об­міну речовин, змін у статевих органах та появи інших ознак. У такій перебудові домінуюча роль належить центральній нервовій системі, а також гормонам жов­того тіла й плаценти. Гормон прогестерон, що виділяється жовтим тілом, сприяє імплантації ембріонів до ендометрія матки та запобігає викиданням. Він знижує чутливість матки до різних подразників, стимулює розвиток і секрецію матко­вих залоз. Підвищується якість маткового молока, яке необхідне для живлення плода. Під впливом прогесте­рона гальмується утворення молока. Зміцнюється зв'я­зок плода з маткою. Анатомо-фізіологічні зміни спостерігаються в перед­ній частці гіпофіза, щитовидній, надниркових і підшлун­ковій залозах. Плацента синтезує такі гормони: естрогени, гестагени (прогестерон), частково релаксин, плацентарний лактотропін і хоріогонін. У кобил з 40-го дня жеребності в крові з'являється гонадотропний гормон, який має на­зву гонадотропін сироватки жеребної кобили (ГСЖК). Виділення плацентою гормонів різнобічно впливає на статеву діяльність, генний апарат, молочну залозу, мета­болізм та інші фізіологічні процеси. Зміни в обміні речовин. Основою життя є білок, його багато витрачається на підтримання життєдіяльності самки, ріст матки, молочної залози, утворення і розви­ток плода. У вагітної тварини відкладається глікоген у печінці, м'язах материнської плаценти й зародка. Це своєрідний запас енергетичного матеріалу. Перегодову­вання вагітних самок концентрованими кормами, жомом, бардою, пивною дробиною порушує рубцове травлення. Запаси глікогену зменшуються. Порушується живлення тканин і органів (дистрофія) статевої системи. Печінка зазнає жирової дегенерації. Змінюється жировий, міне­ральний та водно-сольовий обміни. У вагітних більше витрачається солей кальцію і фос­фору, оскільки вони використовуються на побудову кіс­тяка плода, а нестача їх призводить до остеодистрофії і прискореного стирання зубів. Вода більше затримується у тканинах, що спричинює фізіологічні набряки піхви, матки, плаценти тощо, інтенсивнішим стає газообмін у матері, між плодом і вагітною твариною. Усі процеси асиміляції підвищуються. Це сприяє розвитку плода. Продукти дисиміляції нейтралізуються, знешкоджують­ся і підлягають виведенню з організму. Печінка і нирки працюють напружено, забезпечуючи знезаражуючу і ви­дільну функції. У зв'язку з плацентарним кровообігом кількість крові в організмі матері зростає. Кількість кровоносних судин і їхній просвіт збільшуються. Змінюється рефлекторна діяльність. Зміни в статевих органах. Матка збільшується в об'­ємі, потовщується стінка її шийки, слизова оболонка набрякає і гіпертрофується. Секрет, що виділяється сли­зовою оболонкою, стає густим, каламутним. Він щільно закриває канал шийки і виступає у вигляді слизової пробки в просвіт піхви. Потім шийка матки зміщується на край таза. Яйцепроводи і широкі маткові зв'язки тов­щають і довшають. Яєчники з жовтими тілами збільшу­ються і трохи змінюють своє положення, оскільки матка опускається. Маткові артерії збільшують просвіт і починають вібрувати. Матка поступово виходить з тазової порожнини і наприкінці вагітності опускається до нижньої стінки черевної порожнини. Збільшується внутрішньочеревний тиск, від чого черевні стінки розтягуються. В цей період прискорюється дихання, частими стають сечовиділення і дефекація. Інші зміни у вагітної тварини. Запліднена тварина стає краще вгодованою. В другій половині вагітності самка худне через те, що плід інтенсивно розвивається. Такі зміни у загальному стані позначаються на рості ро­гів і копит. Утворення кілець на рогах вагітної тварини пов'язано з першою половиною вагітності. В другу по­ловину вагітності з'являються кільцеві жолобки. За кі­льцями визначають вік корови і кількість отелень. Гіпофіз, серце і легені посилено працюють. Напри­кінці вагітності маткові зв'язки стають пухкими. Твари­ни менш рухливі, але більш обережні і спостережливі. Зазначені зміни в організмі вагітної самки є біологіч­но закономірними явищами, пов'язаними з розвитком плода.   ТРИВАЛІСТЬ ВАГІТНОСТІ   Період від запліднення до настання родів назива­ють тривалістю вагітності. Строк вагітності обчислюють у днях. Абсолютно точно встановити початок вагітно­сті у тварин не можна, через те що неможливо про­контролювати запліднення яйцеклітини. Тварини мають неоднакову тривалість вагітності (табл. 4), що характерно навіть для самок того самого виду. На строки вагітності впливають умови, порода і вік. У тварин скороспілих порід роди настають раніше, ніж у пізньоспілих. Молоці самки схильні переношува­ти плід порівняно зі старими. Міжпородне схрещування позначається на тривалості вагітності в бік скорочення або подовження. У самок з вгодованістю, нижчою за се­редню, тривалість вагітності скорочується. Якщо в матці одноплідних тварин розвиваються два-три і більше плодів, то строк вагітності скорочується. Розвиток чоловічих особин подовжує період плодоно­шення. Великі плоди народжуються раніше, ніж зви­чайно розвинені. Тривалість вагітності у тварин   Види тварин Тривалість вагітності	Види тварин	Тривалість вагітності
	ДНІВ	коливання		ДНІВ	коливання
Корова	285	275-285	Соболиха	265	260-270
Вівця, коза	150	146-160	Ведмедиця	200
Свиня	114	110-140	Тигриця	154
Кобила	340	307-412	Вовчиця	62
Ослиця	380	360-390	Лисиця	52	50-55
Верблюдиця	365	335-395	Куниця	255
Буйволиця	307	300-315	Зайчиха	51	50-52
Слониха	660		Норка	52	42-78
Кролиця	30	28-33	Ондатра	25
Кицька	58	55-60	Песець	52	50-55
Сука	62	59-63	Білка	35
Самка північного оленя	225	195-243	Дельфін	300
			Самка кита	456

 

 

Визначення віку плода

 

Вік зародка і плода, міс.	Довжинасм	Маса	Інші ознаки
			Велика рогата худоба
1	0,9-1,3	0,1-0,3 г	Невеликі виступи на місцях кінцівок; помітне закладан­ня рота і очей, зяброві щілини
2	6-7	17-20 г	Зародок набуває характерних для виду ознак, видно за­чатки молочної залози
3	12-16	135-150 г	Дуже збільшений живіт, у самців оформлена мошонка
4	22-26	До 2 кг	Рідкі волосинки на верхній губі та бровах; формуються діафізи трубчастих кісток та кістки голови
5	35-40	2,5-4 кг	З'являються окремі волосинки на кінчиках вух; сім'яни­ки опускаються в мошонку
6	45-60	3,5-6 кг	На шкірі губ та надбрівних дуг густі волосинки; з'явля­ються вії, рідкі волосинки в ділянці кінцівок до скакаль­них і зап'ясних суглобів
7	50-75	10-14 кг	Добре розвинений волосяний покрив у ділянці губ, над­брівних дуг, на периферії кінцівок, хвості; подекуди во­лосинки на кінцях вух і шкірі вздовж хребта
8	60-85	16-20 кг	Густий волосяний покрив по всьому тулубу
9	80-100	20-74 кг	Поверхня тіла вкрита густим волосяним покривом, добре виражені всі різці, на верхній і нижній щелепах прорізу - ються премоляри
			Дрібні жуйні
1	1	7,7 г	Чітко помітні зяброві щілини; грудна й черевна по­рожнини закриті, закладені усі органи
2	8	80 г	Починається відкладення солей у кістках кінцівок
3	16	900 г	Ніздрі закриті
4	20-25	До 2,9 кг	З'являються волосинки на губах і надбрівних дугах
5	30-50	4,0- 4,3 кг	Шкіра вкрита звивистою вовною; різці та премоляри прорізані
			Свині
1	1,6-1,8	15-20 г	Закладені всі органи, зародок набуває видових ознак
2	8	90-190	Починається окостеніння трубчастих кісток, помітні ста­теві відмінності
3	14-18	700-900	З'являються волосинки на губах, надбрівних дугах, хвос­ті та вухах, прорізаються різці
4	20-25	1-2 кг	Вся шкіра плода вкрита щетиною, є різці й ікла Коні

 

ПЛОДЮЧІСТЬ ТВАРИН

 

 

 

Вона визначається рядом видових ознак, що склалися еволюційно і успадковані від диких предкових форм. До цих ознак належить: кількість малят, що народжуються одночасно, тривалість плодоношення, сезонність роз­плоду, лактаційне гальмування статевих функцій у підсисний період та ін.

Людина змінює природу тварин і підпорядковує її своїм господарським інтересам. З поліпшенням годівлі і утримання частішають випадки жереблення кобил двійнями, отелення корів та окіт овець і кіз двійнями, трійнями, у свиней в опоросі може бути 15—18 і більше поросят. Прихована здатність до багатоплідності збері­гається в природі тварин. Про це свідчать масовість розвитку фолікулів в яєчниках та множинність пакетів молочних залоз в одноплідних тварин.

Плодючість залежить і від індивідуальних особли­востей самок і самців, одержаних від багатоплідних пометів, а тому молодняк від них треба залишати на від­творення.

Плодючість самок залежить і від процесу дроблення зиготи. Бувають випадки, коли під впливом певних при­чин у стадії дроблення яйцеклітини на два бластомери вони роз'єднуються і кожен з них розвивається як за­родок. Такі двійні називають однояйцеві.

G Багатоплідність —народження двох і більше дріб­них плодів, як виняток багатоплідність можлива у великих тварин.

Більше плодів можна одержати в свиней, собак, ко­ли їх осіменяти кількома самцями (суперфекундація). Для підвищення плодючості тварин використовують і гормональні пре­парати.

 

ЗАПУСК І СУХОСТІЙНИЙ ПЕРІОД

 

Фізіологічне значення двох періодів для корів віді­грає значну роль. Вони необхідні для відпочинку організму від лактації, для підвищення продуктивності, жир­номолочності, відновлення сили, маси тіла, сполучної і секреторної тканини вимені, планування надою і нор­мального розвитку плода.

Строк запуску встановлюють виходячи із записів про осіменіння і дослідження тва­рин на вагітність. Тривалість запуску становить 7—10 днів залежно від індивідуальних особливостей тва­рин і добового надою. У деяких господарствах запуск починають із зміною звичних для тварин обставин (на­приклад, коли тварину переводять у другий станок то­що).

Запуск здійснюють так. Із раціону корів виключа­ють соковиті корми, а у високоудійних — концентрова­ні. Іноді у останніх зменшують даванку води, кількість доїнь. З триразового режиму доїння переходять на дво­разове, а потім на одноразове. Під час доїння непов­ністю видоюють молоко. Одноразове доїння проводять через день, а потім припиняють зовсім. Якщо корова за 2 міс до отелення дає 3—5 кг молока, то її запускають відразу, припиняючи доїння. Протягом кількох днів стежать за станом вимені, щоб не виникло запалення. Після запуску починається сухостійний період.

G Сухостійний період — це час від запуску самки до ро­дів. Нормальний сухостійний період для вгодованих ко­рів триває 50—60, для ослаблених — 70—75 діб.

Для тварин організовують різноманітну годівлю, мі­няючи набір кормів у раціоні 2—3 рази. Згодовують по­живні, багаті на вітаміни і мінеральні речовини корми.

У цей час у молочній залозі відбуваються два взаєм­них і нерозривних процеси — інволюція і регенерація. Це зумовлює фізіологічні зміни в молочній залозі. Ко­жен процес триває 20—30 діб. З припиненням молоко-утворення залозистий епітелій і сполучна тканина ат­рофуються, і процес набуває зворотного розвитку. Дріб­ні молочні протоки спадаються, а деякі руйнуються. Вим'я ущільнюється і зменшується в об'ємі.

Через 3—4 тижні залозистий епітелій починає регенерувати. Утворюються нові альвеоли і дрібні молочні протоки, їхній просвіт заповнюється секретом, який на­гадує молозиво. Процес перебудови вимені відбуваєть­ся протягом 50—60 діб. Зменшення сухостійного періо­ду негативно позначається на молочній продуктивності корови після отелення.

На молочних комплексах для утримання сухостій­них корів є спеціальні цехи (для них планують 14 % місць від загальної кількості поголів'я тварин), де ко­рови утримуються за 50—60 днів до отелення. Цех має 4 секції. В першій секції тільна корова перебуває за 50—60 днів до отелення, в другій за 30—45, і в третій — протягом 10—30 днів до родів. У четвертій секції роз­міщують нетелей.

У сухостійний період, незважаючи на вид утримання (безприв'язне, на прив'язі та стійлово-вигульне), тва­ринам надають моціон. Відсутність моціону негативно позначається на вагітних самках і може призвести до тяжких родів, затримання посліду та інших післяродо­вих хвороб.

Слід доглядати за вим'ям тварин. Нетелей привча­ють до дотику пальцями рук і доїльними стаканами. Вим'я періодично підмивають теплою водою і витира­ють чистим рушником. За 30 днів до отелення масаж вимені у нетелей припиняють.

Збільшення або зменшення сухостійного періоду еко­номічно невигідне для господарства, оскільки в наступ­ні лактації у тварин знижується молочна продуктив­ність. При збільшенні сухостійного періоду зменшуєть­ся тривалість лактаційного періоду.

 

ГОДІВЛЯ, ДОГЛЯД І УТРИМАННЯ ВАГІТНИХ ТВАРИН

 

Повноцінна годівля, належний догляд і утримання вагітних тварин сприяють народженню нормально розвиненого і життєздатного молодняка. Ріст і розвиток  плода відбувається за рахунок енергетичних ресурсів матері. В першій половині вагітності плід розвивається повільно, а в другій він росте і розвивається інтенсивно, тому самці потрібно значно більшу кількість поживних речовин.

Годівля корів. У сухостійний період корова повинна набрати втрачену під час лактації масу (25—50 кг), створити певний запас поживних речовин, фосфору, кальцію і деякий запас жиру. Рівень майбутньої молоч­ної продуктивності корів та нетелей цілком залежить від годівлі, живої маси і стану вгодованості. Наприклад, денний раціон сухостійної корови продуктивністю понад 3000 кг молока за лактаційний період має містити 8 кормових одиниць, 960 г перетравного протеїну, 90 г кальцію, 50 г фосфору, 400 мг каротину. Добову даванку кормів на 10—15 % збільшують первісткам, твари­нам низької вгодованості і після другого отелення.

Раціони в літній період повинні бути різноманітними і містити більше соковитих та зелених кормів. Набір не­замінних амінокислот, вітамінів, мінеральних речовин та мікроелементів — одна з умов доброго раціону. В па­совищний період тварин слід випасати. На пасовищі вони активно рухаються, що сприяє загартуванню і зміцненню їхнього організму і забезпечує правильну підготовку до родів. У погану погоду вагітних тварин випасати не слід.

Взимку у раціоні тільних корів має бути сіно, сінаж, силос, коренеплоди і концентрати. З концентрованих найкращим комбінованим вважається корм, який міс­тить овес і макуху. Раціон повинен містити набір віта­мінів, мінеральних речовин і мікроелементів. Зимою корми втрачають від 50 до 90 % каротину. Тому до ра­ціону доцільно додавати 500—700 г борошна з хвої. Хвоя містить 200—250 мг/кг каротину. Добавка хвої стабілізує перебіг вагітності, родовий і післяродовий пе­ріоди. Годують корів 3 рази за день.

У разі потреби з кормом згодовують олійні концент­рати ретинолу (вітамін А), кальциферолу (вітамін Д), токоферолу (вітамін Е) або сипкі вітаміни — ретинол (вітамін А), рибофлавін (вітамін В₂) і токоферол (віта­мін Е). Кальциферол застосовують з профілактичною (2 тис. МО) і лікувальною (6—10 тис. МО) метою. Ре­тинол призначають вагітним самкам за 90 днів до оте­лення у дозі 500 тис. МО. Обидва препарати застосову­ють один раз на тиждень. Внутріматковому розсисанню ембріонів запобігають призначаючи токоферол (віта­мін Е).

 

 

 

 

Ультрафіолетове опромінювання підвищує загальну стійкість організму, зменшує мікробну забрудненість шкіри, повітря і діє профілактично проти післяродових захворювань. Вагітних тварин опромінюють спеціальни­ми апаратами. Доза опромінення залежить від марки апарату і способу утримання тварин. Його виконують у Вільний від технічних процесів час на фермі, обов'язко­во дотримуючи правил безпеки.

Відповідно до умов потоково-цехової системи вироб­ництва молока сухостійних корів і нетелей утримують у секціях спеціального технологічного цеху. На великих фермах створюють окремі технологічні групи з сухостій­них тварин. Допускається безприв'язний і прив'язний способи утримання корів у сухостійному періоді.

Коли тварин переводять із стійлового утримання на пасовище і навпаки, дотримуються поступовості у вико­ристанні кормів. Щоденний моціон сприяє зберіганню здоров'я і нормальному перебігу вагітності. Корова, яка мала добрий відпочинок у період сухостою, давати­ме більший удій молока в наступну лактацію порівняно з твариною, що має малу тривалість сухостійного періо­ду. За цей період жива маса тварини повинна збільши­тися на 10 %.

GГодують свиней за нормами годівлі, складеними за­лежно від маси тіла, фізіологічного стану, продуктив­ності тощо.

До раціону супоросної свиноматки старше 2 років (масою 200—250 кг) у зимовий період уводять: 2—2,2 кг сумішки концентратів, 4—5 кг соковитих кормів, 0,5— 1 кг трав'яного і сінного борошна, 40 г крейди або три-кальційфосфату, 30 г натрію хлориду.

Влітку до раціону включають зелену масу бобових трав, 2,3—2,5 кг сумішки концентратів і 35 г натрію хлориду. В другу половину супоросності кількість кон­центрованих кормів доводять до 3,1—3,5 кг на свиноматку.

За добу поросній матці згодовують 1,5—2 кг червоної моркви, комбінований силос, 150—300 кг рибного бо м'ясокісткового борошна. З білкових кормів дають биране молоко і відвійки. Корми для поросних свино-аток повинні бути якісними. Напувати маток холодною водою не можна, бо це призводить до абортів.

Поросних свиней утримують індивідуальним і групо­вим методами. Розміщуючи тварин, враховують їхню живу масу, вгодованість і строк поросності. При групово­му утриманні в станку перебуває 10—15 голів. За тиж­день опоросу маток переводять в індивідуальні станки, де й відбуваються роди. Влітку свиноматок утримують у таборах, випасають на пасовищах, що забезпечує по­требу тварин у зелених кормах і моціоні. Взимку порос­ним свиноматкам щодня (протягом 1—1,5 год) органі­зовують моціон.

GГодівля овець і кіз. Маток у літній період випасають на пасовищах. У перші 2 міс суягним маткам у стійло­вий період дають 2 – 2,5 кг якісного сіна. Крім того, вів­цям можна згодовувати гілки тополі, берези, липи, кле­на, верби, з концентрованих кормів дають у плющеному вигляді овес, кукурудзу, а також висівки і жмих. Кітним вівцям до раціону вводять силос, а також міне­ральні корми та корми тваринного походження (натрію хлорид, крейда і кісткове борошно).

Раціони для вівцематок першої половини кітності тонкорунних, вовнових і вовново-м'ясних порід з живою масою тіла 50—70кг повинні містити 0,85—1,15 кормо­вої одиниці, що становить:. 70—100 г перетравного про­теїну, 8—10 г натрію хлориду, 2,7—4,5г кальцію, 1,9 — З г фосфору, 10—12мг каротину.

В останні два місяці вагітності норми годівлі збіль­шують. Загальна потреба в кормах має становити 1,15— 1,50кг кормових одиниць, тобто 105—145г перетравно­го протеїну; 10—12г натрію хлориду; 7,5—9,5г каль­цію; 3,5—5,5г фосфору; 15—20г каротину. Раціони для молодих маток ітварин з вгодованістю, яка нижча за середню, збільшують на 15—20процентів.

GГодівля кобил. Для годівлі кобил використовують грубі корми (сіно, полову, солому), концентровані (овес, ячмінь, висівки), соковиті (моркву, буряки, картоплю, зелені корми і мінеральну підкормку). При згодовуван­ні корму звертають увагу на його якість ізабезпеченість вітамінами.

Жеребним кобилам з живою масою 500кг потрібно згодовувати за добу 10кг сіна, 1,5— вівса, 0,5— висі­вок, 0,3— макухи і 2—2,5кг моркви. Взимку щодня да­ють 200—300 г пророщеного вівса. Згодовування грубо­го корму зменшують за 10 днів до жереблення. В перші дні після жереблення кобиломаткам дають пійло з ви­сівок. Вміст концентрованих кормів у раціоні збільшу­ють поступово.

Жеребних кобил утримують у денниках або стійлах. У першу половину жеребності кобили можуть викону­вати звичайну повсякденну роботу. На легкі роботи1 їх переводитьпісля 6місяців жереблення. Кобилам дозво­ляють виконувати не більш як 2/3встановленої норми. За два місяці до родів і 15днів після них кобилу звіль­няють від будь-якої роботи. У разі неправильної екс­плуатації кобил у них можливі аборти. Жеребній коби­лі надають 2—3-годинний моціон кожного дня.

 

ДІАГНОСТИКА ВАГІТНОСТІ

 

Рання діагностика вагітності у тварин відіграє вели­ку роль у проведенні планової роботи щодо відтворення поголів'я. Застосовуючи ранню діагностику вагітності, можна виявляти вагітних, невагітних і неплідних тва­рин, контролювати ефективність і результати осіменіння, своєчасно готувати самку до родів, встановлювати норми годівлі відповідно до строків вагітності. В умо­вах інтенсивного ведення скотарства встановлення ран­ньої вагітності значно полегшує боротьбу з неплідністю, тому майбутні зооветспеціалісти повинні добре оволоді­ти методами ранньої діагностики вагітності.

Розпізнавання вагітності грунтується на анатомо-топографічних та фізіологічних змінах, які відбуваються в організмі вагітної тварини. Її проводять клінічним бо лабораторним методами. До клінічної діагностики вагітності відносять рефлексологічний метод, зовнішнє та внутрішнє (вагінальне та ректальне) дослідження.

GМетоди лабораторної діагностики вагітності вважаю­ть допоміжними. До них входять дослідження цервікального, або піхвового слизу, дослідження крові, сечі,  молока, виявлення гормонів.

Вітчизняні вчені М. П. Мишкін, А. Ю. Тарасевич,. П. Студенцов, Н. О. Флегматов, X. І. Животков,. О. Волосков, А. А. Журавель та інші зробили великий внесок у розробку методів діагностики вагітності у великих тварин.

Топографія вагітної матки.

Матка поступово збільшує свій об'єм. Цьому сприяє розвиток плода, його оболонок і нагромадження навколоплідної рідини. Додатково розвиваються сполучна і гладка м'язові тканини, маса органа значно збільшується, хоч стінка матки тоншає. Вагітний ріг матки з трохи зігнутою верхівкою назад починає вип'ячуватися за межі прикріплення широких маткових зв'язок і тазової порожнини. Він спрямований до діафрагми. Невагітний ріг матки залишається біля вагітного.

У корів вагітним найчастіше буває правий ріг матки. Він рубцем відтісняється вправо, через що значно вип'ячується права черевна стінка. З розвитком плода збіль­шується його маса, нагромаджуються навколоплідні води і матка опускається в черевну порожнину. Збіль­шується і маса матки.

До кінця вагітності матка досягає діафрагми. З 4-го місяця тільності промацуються карункули. Збільшуєть­ся кількість кровоносних судин у матці, з 4—5-го міся­ця тільності виникає їх вібрація (дзюрчання). У кобил лівий вагітний ріг матки знаходиться по середині черев­ної порожнини. Ріг міститься усередині колін ободової кишки. У корів та кобил матка набуває асиметричного вигляду. При багатоплідності в овець і кіз плоди зай­мають обидва роги матки. У свиней та сук вагітні роги стають довшими і утворюють завороти, які лежать на черевних стінках. Вагітний ріг матки має ампулоподібні розширення для кожного плода. Нижче спинимося на методах внутрішнього дослідження самок на вагітність.

 МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ ВАГІТНОСТІ     

 

 

 

 

                                         

 

 

КЛІНІЧНІ МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ ВАГІТНОСТІ

 

Анамнезом встановлюють імовірні та справжні ознаки вагітності. Ймовірними (неспецифічними) є озна­ки, які з'являються з настанням вагітності. В окремих випадках та чи інша ознака може бути неспецифічною для вагітності. Наприклад, збільшення об'єму живота буває під час вагітності і деяких захворюваннях тера­певтичного характеру. Аналізуючи записи у журналах обліку осіменінь, уточнюють дату та кратність осіменіння тварини.

Під час збору анамнезу в обслуговуючого персоналу з'ясовують такі питання: чи спостерігались у тварини чергове статеве збудження, тічка й охота, яка у неї по­ведінка, апетит; чи підвищилась вгодованість вагітної самки у першій половині вагітності, чи спостерігаються зниження надоїв, зміни запаху та смаку молока, чи є набряки на черевній стінці, кінцівках вимені, чи зміни­лась конфігурація живота, як часто у тварини відбуваються акти дефекації та сечовиділення. Справжні озна­ки (рухи, серцебиття плода) властиві тільки вагітним тваринам. Анамнестичні дані дуже важливі для виз­начення діагностики вагітності у тварин іншими мето­дами.

GРефлексологічним методом виявляють можливу охо­ту у самок самцями-пробниками 1—2 рази за день. Пе­ревірку починають у корів з 10-ї доби, овець — з 10— 12-ї, свиней — з 15-ї, кобил — з 8-ї і у кіз — з 5 до 30-ї доби після осіменіння.

Самок, виявлених в охоті, осіменяють. Кількість проб визначають за тривалістю охоти у самки. Корову або телицю вважають тільною, якщо вона не виявила ознак охоти протягом 1—2 статевих циклів підряд. Ефектив­ність методу у початковій стадії становить 95—100 %.

 

ЗОВНІШНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ НА ВАГІТНІСТЬ

 

Метод включає зовнішній огляд тварини, пальпацію та аускультацію серця плода крізь стінку живота.

Зовнішнім оглядом встановлюють ознаки вагітності, зміну конфігурації нижньої третини живота з правого боку в другій половині вагітності, зализування твариною волосся на правому боці, набряк вульви, кінцівок, вимені, нижньої стінки живота. Надійними ознаками ва­гітності є поштовхи плода, які добре помітні після на­пування тварини холодною водою.

Пальпацією виявляють поштовхи плода. У корови плід промацують справа по прямій лінії, яку проводять умовно від колінного суглоба до підребер'я. Долонею лівої руки вдавлюють черевну стінку і тим самим зміщу­ють частини плода з місця. Потім різко послаблюють тиск долонею на черевну стінку, і плід з поштовхом по­вертається на те саме місце, що відчувається долонею.

Аускультацією визначають биття серця плода. Сер­цевих скорочень у плода майже вдвоє більше, ніж у до­рослих тварин. Серцеві тони вислуховують через рушни­ки у тому самому місці, де проводять пальпацію плода. Гірше чути биття серця плода через фонендоскоп, сте­тоскоп або стетофонендоскоп. Іноді биття серця у плода корів не відчувається через велику товщину тканини.

До зовнішнього дослідження корів на тільність вда­ються лише в другій половині вагітності. Вагітність, встановлена за цим методом, у більшості випадків е достовірною.

GЗовнішнє дослідження кобили на вагітність доцільно проводити з 7-го місяця жеребності. Йoro починають з огляду тварини. Кобилу ставлять на рівному місці. Спе­ціаліст стає на кілька кроків позаду тварини, щоб кра­ще оглянути контур черева. У жеребної кобили відмі­чають зміну конфігурації черевної стінки (випинання) зліва. Наприкінці жеребності спостерігається відвисан­ня нижньої частини черевної стінки, набряки кінцівок і нижньої стінки живота, збільшення вимені, набряк і збільшення піхви, розслаблення зв'язок таза; крім того, помітні рухи плода крізь черевні стінки. Особливо по­мітне здригання черевної стінки після напування коби­ли холодною водою.

Пальпацію проводять так: спеціаліст стає зліва об­личчям до крупу тварини. Ліву руку кладе на холку або на спину. Долоню правої руки розміщує по лінії, яка йде від колінного суглоба до пупка, і надавлює на черевну стінку, а потім швидко відпускає в попереднє по­ложення. Поштовхи плода об черевну стінку відчува­ються долонею руки.

GАускультація серцевих тонів (120—130 скорочень за 1 хв) у плода кобили майже не дає результатів. Роботу серця заглушає перистальтика кишок.

Зовнішнє дослідження овець і кіз. Вагітність визна­чають за зовнішніми ознаками та методом зовнішнього дослідження.

До зовнішніх ознак вагітності належать: відсутність охоти через 20—30 днів після покриття, поліпшення апе­титу. В першій половині вагітності тварини мають кра­щу вгодованість, ніж у другій. Спостерігаються збіль­шення об'єму живота та зміна його контурів, відвисан­ня і вигинання ділянки черевної стінки справа. Остання ознака не є характерною для вагітності старих тварин — у них живіт мас відвислу конфігурацію.

Якості молока погіршуються, і воно стає гіркувато-солоним. У самок, які раніше були вагітними, вим’я набрякає за 15—30 днів до родів, а в тих, що ягняться вперше,— за 45—60 днів до родів. За кілька днів до родів у вимені з'являється молозиво.

Перед тим як провести зовнішнє дослідження, тва­рину витримують на голодній дієті протягом 12 год. Її ставлять так, щоб задня частина тулуба була вища від передньої. При такому положенні кишки і рубець змішуються до діафрагми, що полегшує дослідження.

Плід промацують різними прийомами. Один з них полягає у промацуванні твердих частин плода кінчиками пальців з обох боків стінок живота. З одного боку живота можна натискувати долонею, а з другого — пальпувати кінчиками пальців.

Масове дослідження овець і кіз на вагітність прово­дять так. Акушер, присівши біля тварини, праву ногу, зігнуту в коліні, підводить під нижню стінку живота, а правою рукою знаходить тверді частини плода. До 3-х місяців вагітність важко встановити через нагромадження навколоплідних вод та невеликі розміри плодів.

Зовнішнє дослідження свині. Щоб свиня лягла на лівий бік, їй чухають живіт. Пальпацією на 3-му місяці вагітності на рівні двох останніх дійок виявляють плоди. Цим методом можна визначити супоросність у погано вгодованих і нежирних свиней.

Зовнішнє дослідження на вагітність крільчих проводять починаючи з 12-го дня сукрільності методом пальпації. Крільчиху кладуть на стіл головою до ветеринарного працівника, який її досліджує. Для фіксації розміщують великі пальці рук на крижі, а інші просувають між кінцівками і стінкою живота. Обережно стискують черевну стінку з обох боків, виявляють м'які ампулоподібні розширення в матці. При дослідженні треба бути уважним, щоб грудочки калу не вважати за ампулоподібні розширення в матці.

 

ВАГІНАЛЬНИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ ТІЛЬНОСТІ

Методика полягає в дослідженні піхви, шийки матки та її каналу. В піхву вводять підготовлене піхвове дзеркало. Візуально визначають стан слизової оболонки піх­ви. Вона у вагітної самки суха і бліда, іноді з ціанотичним відтінком. Слизову оболонку піхви вкриває в'язкий та липкий слиз. Оглядаючи канал шийки матки, вияв­ляють слизовий густий корок. Шийка матки виступає вперед і трохи опущена в черевну порожнину.

 

Рис. матка корови при тільності в один місяць (за Бенешом)