На тему: “оцінка якості сперми. Розріджування, заморожування та зберігання сперми”.

 

Варіант № 1

1. Яку реакцію має щойно взята спе­рма бугая і барана?

1.Слаболужну або нейтральну.

2.Слабокислу або нейтральну

3.Кислу.

4.Лужну,

5.Нейтральну.

2. Як оцінюють рухливість сперміїв?

1.В камері Горяєва по концентрації.

2.В балах на око по прямолінійному руху.

3.В одиницях дії по густині.

4.По наявності руху.

3. Як називається процес розщеплення цу­кру сперміями без участі кисню?

1.Депресія.

2.Дихання.

3.Фруктоліз.

4.Аглютинація.

4.Як визначають густину сперми?

1.В камері Горяєва.

2.За допомогою фарбованого мазка.

3.На предметному склі в краплі, що накрита покривним склом.

4.За допомогою стандартів.

5. Якназивається відсутність спер­міїв у спермі?

1.Поліспермія.

2.Тератоспермія.

3.Аспермія

4.Некроспермія.

6. Що визначають при санітарній оцінці сперми візуальним методом?

1.Домішки.

2.Концентрацію.

3.Виживаність поза організмом.

4.Густоту.

7.З якою метою визначають густину сперми?

1. Для підрахунку.

2. Для визначення кількості в 1 мл.

3. Для придатності до осіменіння.

4. Для ступеня розбавлення.

8.Як визначають патологічні форми сперміїв?

1. В лічильній камері.

2. За допомогою фарбованого мазка.

3. В роздавленій краплі.

4. За допомогою стандартів.

9.Що буде зі сперміями, якщо їх по­ містити в гіпотонічний розбавник?

1. Аглютинація.

2. Плазмоліз.

3. Депресія.

4. Плазмопсис.

10.Призначення плазми сперми;

      1.    Промиває сечостатевий канал від рештків сечі.

2. Стимулює сперміогенез.

3. Сприяє заплідненню яйцеклітини.

4. Забезпечує дихання сперміїв.

11.Як називається рух сперміїв по за­мкненому колу?

1. Коливальний.

2. Прямолінійний.

3. Манежний.

4. Пунктирний.

12.Що відбувається зі сперміями при підігріванні сперми до ї° 37-40°С?

1. Спермії гинуть.

2. Активізується рух сперміїв.

3. Припиняється рух сперміїв.

4. Настає коагуляція.

13. Як визначають наявність живих спе­рміїв?

1. Рахуючи по мазку забарвленні головки сперміїв.

2. По стандартах.

3. Рахуючи в лічильній камері Горяєва.

4. Рахуючи по мазку не забарвленні головки сперміїв.

14.Щоб не допустити '"холодового уда­ру" сперму необхідно охолоджувати:

1. Раптово.

2. Поступово.

3. Повільно.

4. Швидко.

15.Як називається рух сперміїв з занурюванням у зустрічні клітини?

1. Манежний.

2. Тигмотаксис.

3. Реотаксис.

4. Коливальний.

16.Як називається наявність у спермігрушеподібних, карликових, велетенсь­ких, двоголових, двохвостих... сперміїв?

1. Аспермія.

2. Тератоспермія.

3. Спермоаглютинація.

4. Депресія.

17.Скільки сперміїв міститься в 1 мл густої сперми?

1. Понад 100 мільйонів.

2. Понад 1 мільярд.

3. Понад 1 мільйон.

4. Понад 10 мільярдів.

18.Які проміжки будуть в полі зору при дослідженні рідкої сперми?

1. Проміжки помітні, але розміри їх менші від довжини сперміїв.

2. Все поле зору буде суцільно заповнене сперміями і між ними не буде видно проміжків.

3.Спермії будуть розміщені групами.

4.Проміжки довші від довжини сперміїв.

19..Як можна визначити концентрацію сперми?

1. За допомогою лічильних камер.

2. За допомогою мазка.

3. Візуально.

4. За допомогою роздавленої краплі.

Варіант № 2

1. Яку реакцію має щойно взята сперма жеребця і кнура?

1. Нейтральну.

2. Слабко кислу або нейтральну.

3. Лужну,

4. Слабко лужну або нейтральну.

2. Що таке спермоаглютинація?

1. Лізіс сперміїв.

2. Склеювання сперміїв.

3. Коагуляція сперміїв.

4. Набухання сперміїв.

3.Як називається окислення сперміями вуглеводів, ліпідів і білків у присутності кисню?

1. Гліколіз.

2. Фруктоліз.

3. Дихання.

4. Депресія.

4.Чим розбавлять сперму для підрахун­ку у лічильній камері?

1. 3% розчином цитрату натрію.

2. 3% розчином хлористого калію.

3. 3% розчином хлористого натрію.

4. 1% розчином хлористого натрію.

5. Що таке густота сперми?

1. Ступінь насичення її сперміями.

2. Наявність у спермі живих сперміїв.

3. Кількість сперміїв в 1 мл.

4. Наявність здорових сперміїв.

6. В якому випадку правильно записана активність і густина сперміїв?

1. М-8.

2. А-8.

3. К-8.

4. С-8.

7.Як можна визначити концентрацію сперми?

1. Візуально.

2. За мазком.

3. За стандартами.

4. Люмінесцентно.

8.Скільки сперміїв міститься в 1 мл рідкої сперми?

1. До 200 мільйонів.

2. До 1 мільйона.

3. До 1 мільярда.

4. До 20 мільйонів.

9.Як називається явище коли спермії мертві?

1. Поліспермія.

2. Некроспермія,

3. Аспермія.

4. Тератоспермія.

10. Що відбувається зі сперміями якщо їх помістити в гіпертонічний розбавник?

1. Плазмоліз.

2. Депресія.

3. Плазмопсис.

4. Анабіоз.

11.Складовими частинами сперми є:

1. Вода і спермії.

2. Плазма і спермії.

3. Сироватка і спермії.

4. Ферменти і спермії.

12.Який показник оцінюють способом прижиттєвого фарбування?

1.Резистентність.

2.Виживання.

3.Патологічні форми.

4.Процент живих сперміїв.

13. З якою метою свіжо отриману спер­му розбавляють розбавниками?

1. Для посилення обмінних процесів у сперміях.

2. Для гальмування обмінних процесів у сперміях.

3. Для пониження реакції середовища.

4. Для визначення активності і густини.

14.Як називається рух сперміїв проти рідини?

1. Тигмотаксис.

2. Реотаксис.

3. Коливальний.

4. Манежний.

15.Як визначають процент патологіч­них форм сперміїв?

                                      а  ^. б

1.За формулою П = ───

                                           с    

2.Обчислюють процент патологічних сперміїв від загальної кількості під­
рахованих (не менше 500) нормаль­ них і патологічних.

Рахують не менше 500 сперміїв - окремо нормальні і окремо патологі­чні.

Підраховують кількість патологічних форм і множать на 100.

16.Що відбувається зі сперміями якщо їх охолодити різко до t ° 0°С?

1. Виникне "холодовий удар".

2. Припиниться рух сперміїв.

3. Активізується рух сперміїв.

4. Підвищиться їх живучість.

17.Який показник визначають за допо­могою фотоелектрокалориметра?

1. Консистенцію.

2. Густину.

3. Активність.

4. Концентрацію.

18.Які проміжки будуть в полі зору при дослідженні середньої сперми?

1.Все поле зору буде суцільно заповнене сперміями і між ними не буде вид­но проміжків.

2.Проміжки помітні, але розміри їх ме­нші від довжини сперміїв.

3.Проміжки довші від довжини спермія.

4.Спермії будуть розміщені групами.

19. Що визначають при санітарній оцінці сперми візуальним методом?

1.Активність.

2.Густоту.

3. Концентрацію.

4. Консистенцію.

1.7. техніка штучного осіменіння самок іспособи підвищення їх заплідненості. трансплантація ембріонів.

ПЛАН

1.Підготовка самок до штучного осіменіння. Ветеринарно – санітарні правила штучного осіменіння сільськогосподарських тварин.

2.Виявлення статевої охоти в самок. Оптимальний час і кратність осіменіння корів, овець, кобил, свиней.

3.Способи осіменіння корів і телиць, дозування сперми, інструменти та їх підготовка до осіменіння.

4.Способи осіменіння овець і кіз, дозування сперми, інструменти та їх підготовка до осіменіння.

5.Способи осіменіння свиней, дозування сперми, інструменти та їх підготовка до осіменіння.

6.Способи осіменіння кобил, дозування сперми, інструменти та їх підготовка до осіменіння.

7. Способи осіменіння самок птиці, дозування сперми, інструменти та їх підготовка до осіменіння.

8. Трансплантація та технологогія пересадки ембріонів.

 

 

¨ Література

1.І.І.Карташов, Г.С. Шарапа Акушерство гінекологія і штучне осіменіння сільськогосподарських тварин. – К.: Вища школа 1991. с. 94 - 128  

2.Н.Н.Михайлов Акушерство, гинекология и искусственное осеменение сельськохозяйственних животних М.: Агропромиздат 1990. с.

3. Яблонський В.А., Хомін С.П., Калиновський Г.М., Харита Г.Г. та інші Ветеринарне акушерство, гінекологія та біотехнологія відтворення тварин з основами андрології. – ПП.: Нова книга 2006. с. 156 – 180.

4.В.М.Яблонський Практичне акушерство гінекологія та біотехнологія відтворення тварин з основами андрології. - К.: Мета 2002. с. 

! Основні терміни і поняття

Піхвове дзеркало, шприц – катетер, гумовий катетер, поліетиленовий катетер, візоцервікальний спосіб, маноцервікальний спосіб, епіцервікальний спосіб, цервікальний з ректальною фіксацією шийки матки, фракційний спосіб, нефракційний спосіб, ПОС – 5 (прилад Остапко), УЗК - 3 (універсальний зонд Квасніцького), суперовуляція, донор, реципієнт, ембріон.

& Теоретичні вказівки

ОСІМЕНІННЯ САМОК І СПОСОБИ ПІДВИЩЕННЯ

ЇХНЬОЇ ЗАПЛІДНЕНОСТІ

Успішне вирішення завдань щодо збільшення вироб­ництва продуктів тваринництва залежить від ефектив­ності роботи з розширеного відтворення стада в кожному господарстві, дотримання правил підготовки самок і про­ведення штучного осіменіння якісною спермою плідників.

Під осіменінням розуміють уведення сперми у статеві органи самки при природному статевому акті або штуч­ним способом за допомогою спеціальних інструментів.

У розведенні тварин практикуються два методи осіменіння: природне і штучне. Природне осіме­ніння здійснюється при спаровуванні плідника з сам­ кою. Застосовують кілька способів спаровування тва­рин. Вибір способу залежить від виду тварин, напряму продуктивності, умов господарства, розміру стада тощо.

При природному осіменінні на практиці перевагу від­дають ручному спаровуванню тварин, проводячи індиві­дуальний відбір маток до плідників. Статевий акт відбу­вається під безпосереднім контролем тваринників. Цей спосіб дає змогу вести точний облік осіменінь, регулюва­ти статеве навантаження, здійснювати зоотехнічний і ве­теринарний контроль за плідниками.

За одним бугаєм закріплюють 60—100 корів чи те­лиць на рік, за бараном — 50—60 вівцематок, за жереб­цем — 40—50 кобил і за кнуром — 15—20 свиноматок.

До спаровування допускають тільки клінічно здоро­вих тварин. Ручне спаровування корів чи телиць здій­снюють у спеціальному загоні або в станках після вста­новлення охоти. У корів допускають подвійний коїтус з інтервалом 5—10 хвилин. В овець перший коїтус допус­кають відразу після встановлення статевої охоти, а повторний — через 12—-24 год після першого. У свинома­ток, якщо охоту встановлено увечері, коїтус допускаєть­ся вранці наступного дня, а ввечері спаровування повто­рюють.

Перед спаровуванням зовнішні статеві органи самок обмивають теплою водою, а у кобил ще й бинтують хвос­та. Кобил обов'язково розковують і на шию надівають парувальну шлею. Перший коїтус жеребця допускають на другий день увечері після виявлення охоти у кобил, повторюючи до відбою через 36—48 годин. Препуціаль- ний мішок і статевий член самців обмивають теплою во­дою або спеціальними розчинами і витирають серветка­ми. Спаровування тварин потрібно проводити в тихих, спокійних умовах.

За останні десятиріччя широкого застосування набу­ло штучне осіменіння сільськогосподарських тварин і птиці, що здійснюється спеціальними приладами.

Розрізняють такі види осіменіння залежно від місця введення сперми: піхвове — сперму вводять у піхву сам­ки; цервікальне — в шийку матки; маткове — в тіло або роги матки; трубне — в яйцепроводи (фаллопієві труби) та осіменіння in vitro.

Типи природного і способи штучного

осімепіння

Милованов В. К. (1934 р.) розробив вчення про типи природного осіменіння у сільськогосподарських тварин. Це вчення лягло в основу розробки та удосконалення технологічних і технічних прийомів, що їх застосовують при штучному осіменінні тварин.

Розрізняють два основних типи природного осіменін­ня: піхвовий і матковий.

До піхвового типу належать велика рогата худоба, вівці та кози. У самок цього типу матка має відносно не­велику довжину й об'єм. Самці характеризуються виді­ленням під час нетривалої (до 5 с) садки в піхву невели­кого об'єму сперми (баран 1—2 мл, бугай — близько 4— 6 мл) з високою концентрацією сперміїв (баран 2— 4 млрд. в 1 мл, бугай — 0,8—2 млрд.). Порівняно невели­кий об'єм еякулятів є наслідком слабкого розвитку при­даткових статевих залоз і малої кількості їхніх секретів.

Виділена одним імпульсом сперма розсівається в ос­новному по стінках піхви і лише в невеликій кількості попадає на шийку і в шийку матки. Потім спермії внас­лідок власної рухливості і скорочень м'язів стінки матки потрапляють по рогах матки до яйцепроводів. Під час статевого акту відбувається різке перистальтичне скоро­чення гладких м'язів оболонки матки, особливо поздов­жнього її шару, а потім — розслаблення їх (антипери- стальтичне скорочення). В результаті цього частина ви­діленої сперми (1—5 %) всмоктується в канал шийки матки, де живі спермії можуть зберігатися до 25—48 год, а окремі — навіть довше. Поступово протягом 1—6 год невелика кількість їх досягає верхівок рогів матки, а по­тім — яйцепроводів.

Самки маткового типу осіменіння (кобила, свиня) ха­рактеризуються об'ємистою маткою і довгими її рогами (у свині до 1,5—2 м), а самці — виділенням під час три­валого (до 5—15 хв) статевого акту безпосередньо в мат­ку еякуляту великого об'єму (жеребець до 100—150 мл, кнур — до 500—1000 мл) з невеликою концентрацією сперміїв (50—200 млн. в 1 мл).

У жеребця і кнура добре розвинені придаткові статеві залози, які асинхронно (неодночасно) виділяють вели­кий об'єм секретів. Концентрація сперміїв відносно біль­ша в перших порціях еякуляту.

Незважаючи на велику довжину матки у тварин мат­кового типу спермії досягають верхівок рогів матки уже під час статевого акту (коїтусу), адже сперма попадає безпосередньо в матку під час парування.

Відмінність у типі природного осіменіння зумовлює відмінності і в техніці штучного осіменіння тварин. Са­мок, що належать до піхвового типу природного осіме­ніння, можна штучно осіменяти в піхву, шийку матки і безпосередньо в матку. З місцем уведення сперми в ста­теві шляхи самки пов'язана доза сперми, кількість актив­них сперміїв. Чим глибіне вводиться сперма в матку, тим меншою може бути її доза без зниження заплідненості тварин. Якщо застосовувати піхвове осіменіння,то дово­диться вводити майже стільки сперми, скільки її виділяє бугай або баран, а як мінімум — в 4—5 разів більше, ніж при цервікальному осіменінні. При введенні сперми в ка­нал шийки матки корови на глибину 5—6 см досить 12— 15 млн. активних сперміїв, а безпосередньо в роги мат­ки — близько 5 млн. Об'єм уведення сперми становить 1 мл. За даними більшості авторів, вівці нормально за­пліднюються при цервікальному осіменінні дозою 0,05— 0,1 мл з наявністю 75—80 млн. активних сперміїв. При більш глибокому введенні сперми в шийку матки досить ЗО—50 млн. сперміїв (Г. С. Шарапа, 1967).

Самок маткового типу природного осіменіння штучно осімеияють тільки в матку, вводячи об'єм сперми, щоб полегшити швидше проходження сперміїв по рогах мат­ки до яйцепроводів. Для цього сперму жеребця і кнура обов'язково розводять спеціальними розріджувачами.

Рух і виживаність сперміїв у статевих

органах самки

Вивчення механізму просування сперміїв у статевих органах самок та строків їхнього виживання має велике значення для встановлення дози сперми, оптимального часу і способу осіменіння, для підвищення заплідненості тварин.

Більшість дослідників вважають, що механізм про­сування сперміїв у статевих шляхах самок — процес складний і залежить від якості сперми, функціонального стану матки і методу осіменіння. Цей процес здійснюєть­ся внаслідок дії таких факторів: реотаксису сперміїв (прямолінійно-поступальний рух проти течії слизу); динаміки статевого акту чи способу штучного осіменіння тварин; скорочення м'язів матки і яйцепроводів; руху миготливого епітелію і секретів яйцепроводів та тиску черевних стінок.

У період статевої охоти та тічки секрети матки ста­ють порівняно рідкими, в'язкими й еластичними. Водно­час активізуються перистальтичні й антинеристальтичні скорочення м'язів матки, причому сильні ритмічні скоро­чення поздовжніх її м'язів супроводяться розслабленням циркулярних, внаслідок чого матка скорочується, а ка­нал її шийки розкривається. Після скорочення поздовж­ніх м'язів відбувається їхнє розслаблення, в цей час ви­раженою є всисна дія матки. Вона сильніша при природ­ному паруванні у всіх самок, а особливо у свиноматок і кобил. При штучному осіменінні м'язи матки почергово скорочуються і розслаблюються один раз за 1—2 хв, що сприяє просуванню сперми у статевих шляхах самки.

Сперма просувається через шийку, тіло і роги матки в основному внаслідок всисної дії матки, завдяки періо­дичним скороченням ЇЇ м'язів, а частково за рахунок власної енергії сперміїв.

При цервікальному, або матковому, штучному осіме­нінні самок сперма протягом 1—6 год нагромаджується у верхівках рогів матки, біля яйцепроводів. Перед ову­ляцією вона невеликими порціями через розслаблений сфінктер просувається в яйцепровід завдяки моторній функції його м'язів і за рахунок власної рухливості. Цей процес регулюється своєрідною анатомічною системою клапанів, розміщених у місці переходу верхівки рога мат­ки в яйцепровід. У кобил і свиноматок спермії швидко досягають верхівок рогів матки ще під час парування чи штучного осіменіння і депонуються (нагромаджуються) біля яйцепроводів.

При природному паруванні корів або вівцематок ос­новним депо для сперми є шийка матки, а при штучному, як у свиноматок і кобил,— верхівки рогів матки.

Осіменіння самок під час найкращого прояву ознак охоти і тічки забезпечує не тільки просування сперміїв, а й їхню виживаність і запліднювальну здатність. З жит­тєздатністю сперміїв у статевих шляхах самок пов'язані строки їхнього осіменіння і способи підвищення заплід­неності.

Хоча літературні дані з цього питання дуже супереч­ливі, але більшість авторів вважають, що найкраще спер­ мії живуть у каналі шийки матки (до 24—42 год), а най­гірше — в піхві, де спермії у корів, овець і кобил живуть протягом 1—6 годин.

Слід підкреслити, що при глибокому введенні сперми в канал шийки матки спермії довше зберігають рухли­вість у краніальних відділах статевих шляхів та швидше досягають яйцепроводів. При штучному введенні сперми в піхву лише небагатьом сперміям вдається досягти яй­цепроводів: у міру просування їхня життєздатність знач­но знижується.

На виживаність сперміїв у статевих шляхах самок впливає їхній загальний фізіологічний стан, годівля, по­падання в кров різних речовин, запалення статевих орга­нів тощо. Все, що негативно впливає на організм самки, негативно позначається на життєздатності статевих клі­тин і заплідненості тварин. Стійкість сперміїв тісно по­в'язана з умовами годівлі, утримання і використання плідників, станом їхнього здоров'я і дотриманням техно­логічних правил обробки та використання сперми.

Виявлення статевої охоти у самок ^

Визначення охоти у корів і телиць. Основним кри­терієм для плодотворного осіменіння самок є ознаки ста­тевої охоти і тічки, які найкраще проявляються при пов­ноцінній годівлі і систематичному моціоні тварин. Час осіменіння визначають за проявленням самками рефлек­су нерухомості та ступенем зрілості фолікула. При нор­мальному перебігу родів і післяродового періоду статева охота у корів настає через 3—4 тижні після розтелу і три­ває 12—18 годин.

Є багато різних способів виявлення охоти в корів і те­лиць, але найбільшого поширення у виробничих умовах набули візуальний та за допомогою бугаїв-пробників. Охоту визначають не менше трьох разів за день: у 6— 9 год ранку, в 14—15 год дня і в 17—19 год вечора. При встановленні рефлексу нерухомості тварин вилучають із стада в спеціальні невеликі загони, станки або на місця утримання, де вони витримуються до осіменіння і після нього до припинення ознак охоти. Найлегше виявити оз­наки статевого збудження і охоти під час моціону, випа­сання тварин або перебування їх на вигульно-кормових майданчиках. Спільне перебування тварин з бугаями пробниками або самками, які прийшли в охоту, активі­зує прояв у них статевих рефлексів.

При візуальному способі охоту у тварин визначають завдяки спостереженням за їхньою поведінкою та без­посередньому огляду самок. При цьому крім рефлексу нерухомості враховують такі ознаки: занепокоєння, му­кання, тупцювання тазовими кінцівками, часте помаху­вання хвостом і вигинання спини, підвищена реакція на голос техніка чи доярки, погіршення апетиту, зменшення кількості молока тощо. При безпосередньому огляді ко­рів і телиць виявляють ознаки тічки. Зовнішні статеві органи помітно набрякають, а слизова оболонка перед- двер'я піхви і розетки шийки матки блискуча, рожева, з виправленими складками. Канал шийки матки розслабле­ний, з нього на дно піхви звисає або випадає слиз, який на початку охоти є прозорим, а потім стає каламутним. Вагінальне та й ректальне дослідження проводять вибір­ково при «тихій охоті».

Найбільш надійним є метод визначення охоти і опти­мального часу осіменіння тварин за допомогою бугая- пробника, якого використовують дозовано по 1,5—2 год вранці і ввечері. Виявивши в самки статеву охоту, її ви­лучають для того, щоб самець виявляв інших тварин. На молочних комплексах і нетельпих господарствах можна використовувати бугая-пробннка з мітчиком па недоузд­ку, який при контакті з поверхнею шкіри під час стриб­ків пробника на самку в охоті залишає кольорову смугу. Є метод детекторів, використання андрогенізованих ко­рів або з кістою яєчників, електрометричний та іп.

Охота у овець проявляється у деякому неспокої, по­риванні до барана. Єдиним надійним способом вибору овець в охоті є проба на наявність рефлексу нерухомості за допомогою баранів-пробників або вазектомованих ба- ранів-мітчиків.

На кожні 80—100 вівцематок виділяють одного ба­рана-пробника з молодих і активних плідників, що не ма- _ ють племінної цінності. Пробників за місяць до цього треба перевести на посилені раціони. Пробникам, щоб вони не могли спаровуватися з матками, підв'язують па черево фартухи, зшиті з полотна або парусини.

Овець в охоті вибирають рано вранці, щоб уникнути несприятливого впливу спеки. Від отари відбирають гру­пу овець у 150—200 голів і заганяють у загін площею 180—200 м2 (маючи на увазі, що в тісному загоні пере­ сування пробників утруднене, а в дуже великому важко виловлювати відібраних овець). У загін пускають 2—З пробників і уважно стежать за ними і за поведінкою- овець. Матки, які не в охоті, тікають від пробника при його наближенні, а матки в охоті стоять спокійно. Таких маток негайно виловлюють, користуючись герлигою (па­лиця з гаком на місці, яким хапають вівцю за задню но­гу), і поміщають у невеликий загін поруч. Слід зауважи­ти, що прояв рефлексу нерухомості триває в овець недов­го і тому чабанам треба пильно стежити за вівцями і швидко діяти. У вибиранні овець повинні брати участь усі члени чабанської бригади, іноді доводиться виділяти й додаткових робітників.

Закінчивши вибирання, решту овець виганяють із за­гону і пускають наступну групу, підпускаючи до неї інших,'пробників, які встигли відпочити. На вибирання овець однієї отари (600—700 голів) витрачають 1,5—2 години. Щоб проба відбувалася організовано, слід передбачити обладнання таких загонів: загальний загін для всієї ота­ри, загін для вибирання овець в охоті, загін для відібра­них маток, загін для перевірених маток не в охоті і загін для пробників. У деяких господарствах овець в охоті ви­бирають два рази за день — вранці і ввечері. Щоб у пробників не гальмувалися статеві рефлекси, треба один раз на 5 днів давати їм можливість спаровуватися з вів­цями або застосовувати штучну вагіну в тому самому за­гоні, де відбувається випробування.

У великих господарствах доцільніше визначати охо­ту у овець за допомогою вазектомованих баранів-мітчи- ків. Мітчик складається з двох прямокутних коробочок різного розміру. Більша (обойма) прикріплена до на­грудного ременя, а менша заповнюється спеціальною ко­льоровою мастикою і вставляється в обойму, де фіксу­ється дротом. До кінців нагрудного ременя прикріплю­ють дві пари фіксуючих ременів, за допомогою яких за­кріплюють мітчик на грудях між передніми кінцівками барана.

На період проведення штучного осіменіння овець за маточною отарою закріпляють 8—10 вазектомованих ба- ранів-пробників. Щодня в отару пускають 4—5 таких пробників, які покривають овець в охоті, залишаючи на них кольорове тавро. Цих овець відбирають, пропускаю­чи отару через розкол.

Охоту у свиней визначають за загальним неспокоєм, втратою апетиту, потягом до кнура, стрибками на нього та інших свиней і остаточно за проявом рефлексу неру­хомості у присутності кнура-пробника. Дуже важливо якнайточніше встановити початок прояву цього рефлек­су, який і беруть за початок охоти.

Свиней в охоті слід вибирати у два етапи. При стійло­вому утриманні свиней кнура проганяють по коридору між станками. Свині, в яких почалась або швидко має настати охота, при цьому непокояться і часто стають на задні кінцівки, спираючись передніми па бар'єр. При па­совищному утриманні свиней в стадо пускають кнура- пробника з підв'язаним під черевом фартухом. Свино­матки, в яких починається охота, скупчуються біля проб­ника.

Остаточно початок охоти визначають індивідуальною пробою. Відібраних на першому етапі маток пускають по одній у відгороджений дворик, де є кнур-пробник: з початком охоти свиня при його наближенні стоїть на міс­ці. Якщо рефлекс нерухомості ще не спостерігається, то пробу повторюють через кілька годин. Таку пробу слід робити три або в крайньому разі два рази за добу. Зви­чайно рефлекс нерухомості з'являється через 24 год після появи ознак загального збудження і тічки.

Охоту у кобил виявляють за допомогою жеребця- пробиика. Як пробників використовують молодих жереб­ців, що не мають племінної цінності, але активно прояв­ляють статеві рефлекси. При невеликій кількості кобил у господарстві як пробника використовують основного же­ребця. Виявлення охоти починають з п'ятого дня після жереблення. Для проби кобилу і жеребця підводять з різних боків до невисокого (120—130 см) дощаного бар'є­ра або огорожі і стежать за поведінкою кобили. Якщо немає бар'єра, жеребця підводять на довгих поводах спочатку до голови кобили, а потім (якщо вона стоїть спокійно) до крупа.

У кобили в стані статевого спокою потяг до жеребця відсутній. Вона намагається вдарити його ногами або вкусити (так званий відбій). Під час охоти кобила про­являє неспокій, часто ірже, поривається до інших коней, особливо до жеребців. При наближенні до пробника «ми­гає петлею» (ритмічні скорочення м'язів вульви), виді­ляє сечу. У кобил додатково визначають зрілість фоліку­лів для встановлення оптимального часу їхнього осіменіння.

Підготовка і використання

бугаїв-пробників

Оскільки статева охота у самок яскравіше проявля­ється в присутності самця, практично давно почали його використовувати як пробника для визначення охоти у вівчарстві, свинарстві і конярстві, а останнім часом і у скотарстві.

Якщо для встановлення охоти і кращого часу осіме- ніння свиноматок і кобил використовують плідників без особливої підготовки, то у вівчарстві використовують барана з підв'язаним під живіт фартухом, а у підгрудді закріплюють мітчик з фарбою. Для підготовки бугая- пробника потрібні спеціальні способи.

Вазектомія бугаїв полягає в резекції сім'япроводів, тобто у виведенні сім'яного канатика через один або два розрізи на передній поверхні шийки мошонки. У підго­товлених таким способом пробників зберігаються спер­матогенез і статеві рефлекси. Вони довго зберігають здатність до нормального статевого акту.

Є оперативний метод відведення статевого члена у бугая вправо під кутом 70—80°. Досить відвести незнач­ну частину препуція (10—20 см від препуціального отво­ру), і статевий акт буде неможливим.

Можна підготувати бугая-пробника шляхом зшиван­ня верхнього і нижнього коліна статевого члена, в ре­зультаті чого стає неможливим його виправлення і вве­дення в піхву самки. Цю операцію здійснюють при роз­різі шкіри завдовжки 5—7 см і підшкіряних тканин в області промежини і видалення статевого члена в місці його згинання.

Пробників слід готувати з молодих (14—15 міс) і ак­тивних у статевому відношенні бугайцїв.

Бугаїв-пробників випускають до корів і телиць, що перебувають на вигульно-кормових майданчиках чи на випасі, на 1,5—2 год вранці й увечері. Тимчасове перебу­вання пробника в стаді є важливою умовою його ефек­тивного використання.

Оптимальний час і кратність осімсніння

Вибір оптимального часу осіменіння самок має велике значення в роботі з відтворення тварин. Час і кратність осіменіння та доза сперми пов'язані як з тривалістю ви­ живаності сперміїв у статевих органах самок, так і три­валістю охоти, часом овуляцій тощо. Осіменінню підля­гають тільки клінічно здорові самки з характерними оз­наками статевої охоти і тічки.

Корів і телиць осіменяють двічі в одну охоту: перший раз після виявлення охоти і другий — через 10—12 год при її наявності. При хороших умовах годівлі та утри­мання тварин, добрій організації роботи з визначення охоти, високій кваліфікації техніка і наявності якісної сперми можна проводити одноразове осіменіння самок через 8—12 год від початку охоти. Кращі результати ма­ють тоді, коли корів осіменяють перед доїнням або через 2—3 год після нього. Доза сперми за об'ємом може бути різною (не більше 1 мл) залежно від способу її заморо­жування; в дозі повинно бути не менше 15 млн. сперміїв з прямолінійно-поступальним рухом.

Вівцематок осіменяють двічі в одну охоту з інтерва­лом 8—10 год, а якщо охота триває, то осіменяють тре­тій раз. Доза нерозбавленої сперми становить 0,05 мл, розбавленої — 0,1 мл з наявністю не менше 75—80 млн. активних сперміїв.

Свиноматок осіменяють в основному двічі: перший раз через 12 год після виявлення охоти, а повторно — че­рез 10—12 год після першого. При триразовому визна­ченні охоти протягом доби можна проводити одноразове осіменіння: дорослих маток через 14 год, а молодих — через ЗО год від початку охоти. Доза сперми пов'язана із способом осіменіння, але не перевищує 150 мл, в ній по­винно бути 5 млрд. сперміїв.

При осіменінні кобил враховують ступінь охоти і зрі­лості фолікула. Його здійснюють починаючи з третього або четвертого ступеня охоти, щодня чи через день до початку затухання ознак охоти. Доза сперми 20—40 мл.

Умови підвищення запліднюваності

самок

За нормальних умов життя корови, вівці, свиноматки і кобили здатні систематично давати приплід. Здатність до розмноження забезпечується їхніми генетико-фізіоло- гічними можливостями, які передусім слід підтримувати раціональним вирощуванням самок. Для забезпечення високої відтворної здатності велике значення має літ­ньо-пасовищне утримання молодняка і дорослих тварин.

У кожному господарстві потрібно систематично кон­тролювати результати штучного осіменіння тварин, ви­значати причини неплідності і вживати заходів щодо швидкого виправлення їх.

У підвищенні запліднюваності самок велику роль ві­діграють:

створення для них оптимальних умов утримання і го­дівля за науково обгрунтованими нормами;

глибоке знання техніками та зооветспеціалісгами ана- томо-фізіологічних особливостей статевих органів тварин та врахування їх при визначенні часу і техніки штучного осіменіння;

раціональна організація відтворення тварин з ураху­ванням потокової технології виробництва продукції, роз­міщення їх залежно від фізіологічного стану за спеціаль­ними циклограмами відтворення;

дотримання ветеринарно-санітариих правил при орга­нізації розтелів тварин та при штучному осіменінні їх;

використання якісної сперми плідників і дотримання правил та техніки штучного осіменіння тварин;

постійна гінекологічна диспансеризація самок та сти­муляція їхньої відтворювальної здатності з метою мак­симального використання фізіологічних можливостей ор­ганізму.

Тільки вжиття організаційних і спеціальних зоовете­ринарних заходів забезпечить успішну роботу з макси­мального одержання здорового молодняка.

Штучне осіменіння корів і телиць

Штучне осіменіння проводять на пунктах чи лабора­торіях, які на промислових комплексах блокуються з тва­ринницькими приміщеннями і входять у загальний тех­нологічний процес, переважно глибоко замороженою спермою цінних бугаїв-плідників при наявності у самок, виявлених ознак охоти і тічки.

Ветеринарно-санітарні правила роботи. При штучно­му осіменінні самок необхідно дотримуватись діючих ветеринарно-санітарних правил роботи станцій і пунктів штучного осіменіння сільськогосподарських тварин.

Пункт штучного осіменіння огороджують, всі його приміщення, обладнання і територію біля нього утриму­ють у чистоті, періодично проводячи дезинфекцію непа­хучими речовинами. Дез'ящик, що його встановлюють у

 

 

Станки для фіксації корів при осіменінні.

 

тамбурі пункту, заправляють тирсою і щодня зволожу­ють 1—2 %-м розчином каустичної соди.

Щодня після закінчення роботи миють фіксаційний станок (рис. 21) і підлогу манежу (після механічної очи­стки) теплим 2—3 %-м розчином двовуглекислої соди. Цим самим розчином (або 1—2 %-ю кальцинованою со­дою) миють забруднені місця на стінках, підлогу в лабо­раторії і мийній кімнаті, столи, стільці, шафи тощо. Один раз на тиждень у манежі та приміщенні для витримуван­ня тварин після осіменіння проводять дезинфекцію теп­лим 1—2 %-м розчином каустичної соди. Для боротьби з мухами використовують 0,5—1 %-й розчин хлорофосу.

У вікнах пункту повинні бути кватирки з металевими та марлевими фільтрами (в літній період).

Технік працює в спецодязі, відповідно до норм йому дають два халати на рік, лікарський ковпак або косин­ку, гумові або кирзові чоботи на два роки, акушерські рукавиці, а при наявності в господарстві заразних за­хворювань тварин — додатково прогумований фартух. Тканинний спецодяг не рідше одного разу на тиждень кип'ятять і прасують, а чоботи та фартух миють і знеза­ражують 2 %-м розчином хлораміну або розчином фура- циліну 1: 5000.

Технік дотримується правил особистої гігієни, особ­ливо стежачи за чистотою рук. Перед кожним осіменін-

ІІЯМ їх миють теплою водою з милом, витирають чистим рушником і знезаражують 70° спиртом. Якщо на руках є ушкодження шкіри, технік працює в тонких акушерсь­ких рукавицях.

При роботі він використовує чисті, знезаражені інст­рументи, користуючись такими способами стерилізації: кип'ятіння, сухий жар, хімічний, ультрафіолетове опро­мінення, фламбування та ін. Спочатку інструменти і посуд миють у гарячих розчинах вуглекислої чи двовугле­кислої соди (20—ЗО г на 1 л води) або в розчині кальци­нованої соди (10—15 г на 1 л води). З цією метою мож- • на використовувати 2—3 %-й розчин одного з пральних порошків. Після цього інструменти добре споліскують перевареною водою, протирають чистим рушником, мар­левою серветкою або просушують па повітрі, після чого стерилізують одним із способів і зберігають у шафах до використання.

Піхвове дзеркало перед осіменінням і після нього об­тирають ватним тампоном, миють 1—2 %-м розчином двовуглекислої соди, старанно промивають теплою водою, витирають чистим рушником або серветкою і знезаражу­ють кип'ятінням протягом 20—ЗО хв у дистильованій або перевареній воді. В польових умовах допускається ста­ранне фламбування дзеркала на полум'ї спиртівки або ватного тампона з 96° спиртом-рсктифікатом.