Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Дія зовнішніх умов на спермії
Виживання сперміїв поза організмом значною мірою залежить від співвідношення в спермі електролітів (солей) та неелектролітів (цукрів, органічних сполук). Одним з факторів, що зумовлюють високу живучість сперміїв у придатку сім'яника, є знижений вміст електролітів. Під час еякуляції вміст електролітів у спермі збільшується, а живучість сперміїв знижується. Чим сильніше сперма розбавлена секретами придаткових залоз, тим менше в ній виживають спермії. Розчинені в плазмі сперми молекули та іони проявляють певний осмотичний тиск на спермії. Якщо сперму зберігають поза організмом, осмотичний тиск її змінюється внаслідок нагромадження продуктів обміну речовин. Осмотичний тиск слід враховувати, виготовляючи розріджувачі. Найкраще спермії виживають у середовищах, осмотичний тиск яких збігається з осмотичним тиском всередині спермія. Такі розчини вважають ізотонічними. В розчинах з вищим осмотичним тиском (гіпертонічних) настає зморщування оболонки спермія, а в середовищах з меншим осмотичним тиском (гіпотонічних) — набухання і лопання головки спермія. Величину осмотичного тиску виражають поняттям «д е п р е с і я», тобто величиною температури замерзання розчину. Точка депресії сперми сільськогосподарських тварин становить 0,57—0,64. Більшість ферментних систем проявляють свою активність у межах певної реакції середовища. В кислому середовищі обмінні процеси гальмуються, а в лужному, наз- паки, стимулюються. В придатку сім'яника, де зберігаються спермії, реакція є кислою, і це гальмує їхню активність. Під час еякуляції через змішування сперміїв з секретами придаткових залоз реакція сперми стає слаб- кокислою чи навіть лужною, що активує спермії. В процесі зберігання сперми бугая та барана реакція її знову зміщується в кислий бік, і активність сперміїв гальмується. Наявні в спермі солі слабких кислот (карбонати, цитрати, фосфати) є буферами, які підтримують реакцію середовища в певних межах; буферну здатність мають також білки сперми. Життєздатність сперміїв поза організмом залежить від температури зберігання. Підігрівання сперми до 37—40 °С активізує рух сперміїв, при 42— 45 °С вони швидко стають нерухомими і втрачають запліднювальну здатність, а при 48 °С настає коагуляція білка. Тому температура 38—40 °С застосовується лише для оцінки активності сперміїв, але не для зберігання сперми. Зниження ж температури зберігання сперми гальмує обмінні процеси та рух сперміїв і збільшує їхню живучість. Проте різке охолодження сперміїв від температури тіла до 0°С зумовлює у них температурний шок (холодовий удар) — необоротну втрату активності та запліднювальної здатності. Тому при роботі зі спермою слід уникати різких охолоджень та використовувати такі розріджувачі, що захищають спермії від холодового удару (жовток курячого яйця, гліцерин).
•У процесі еволюції ссавці пристосувалися до внутрішнього осіменіння, тому світло згубно діє на спермії. На племпідприємствах та пунктах штучного осіменіння сперму оберігають від дії прямого сонячного випромінювання, застосовуючи марлеві занавіски на вікнах (розсіяне світло не є шкідливим) або ж розміщуючи лабораторію для роботи зі спермою вікнами на північ. Можна також вставляти матові стекла у вікна та користуватися матовими електролампами. Якщо осіменіння тварин відбувається на відкритому повітрі, флакони зі спермою та шприц-катетери накривають марлевими серветками. Спермії дуже чутливі до дії різних хімічних речовин — лізолу, креоліну, формаліну, скипидару, перманганату калію, нашатирного спирту, лугів, кислот, нікотину тощо. Навіть у мінімальних кількостях вони згубно діють на спермії. Тому категорично заборонено зберігати ці речовини на племпідприємствах і пунктах штучного осіменіння або ж влаштовувати пункти поблизу ветеринарних установ. Для дезинфекції приміщень племпідпри- ємств та пунктів застосовують лише ті препарати, які не мають запаху. Не дозволяється також палити в цих приміщеннях Стор 65
Спермії дуже чутливі до впливу мікробів, грибів, токсинів тощо. На них впливає і середовище статевих органів самки, куди вони вводяться під час осіменіння. Виживаність сперміїв у секретах самки з невисокою в'язкістю і значною еластичністю вища, що відповідає найкращому прояву ознак охоти й тічки. Якщо ж слиз густий, з домішками гною, то спермії швидко гинуть. На них згубно діють також лікарські речовини, що їх уводять у статеві органи самки при лікуванні.
Отже, спермії чутливі до різноманітних факторів навколишнього середовища, а тому на всіх етапах роботи із спермою слід дотримуватися інструкції. Оцінка якості сперми Заплідшованість маточного поголів'я значною мірою залежить від якості сперми, використаної для осіменіння. Тому її обов'язково досліджують, щоб визначити придатність для осіменіння, а також встановити допустимий ступінь розбавлення. Якість збережуваної сперми (рухливість сперміїв) треба перевіряти безпосередньо перед введенням її у статеві органи самок. Досліджують кожен еякулят, тобто порцію сперми, виділену плідником під час однієї садки. Еякулят оцінюють негайно після одержання. Еякуляти, які мають якісні показники (табл. 3), нижчі за допустимі, не можна використовувати для зберігання та осіменіння або змішувати з нормальними еякулятами. Спочатку здійснюють загальну санітарну оцінку сперми візуальним методом, вимірюють об'єм еякуляту, а потім за допомогою мікроскопа оцінюють густоту сперми та рухливість (активність) сперміїв. Крім того, визначають концентрацію сперміїв, встановлюють кількість нормальних і патологічних форм їх, виживаність при температурі 38 °С, показник абсолютної виживаності та ін. Визначаючи об'єм, користуються градуйованими циліндрами або мензурками. Об'єм сперми жеребців і кнурів визначають після відфільтрування густих секретів придаткових статевих залоз. Об'єм еякуляту в одноразовому поліетиленовому сі- м'яприймачеві встановлюють зважуванням на терезах типу ВЛК-20, ВЛК-50 або Р-2-200, знаючи стандартну масу відокремленої частини сім'яприймача. Маса 1 г сперми відповідає 1 мл. Визначення густоти сперми і рухливості сперміїв за допомогою мікроскопа. Окомірна оцінка сперми під мікроскопом є обов'язковим і простим методом визначення густоти сперми і рухливості сперміїв. її здійснюють у лабораторії (температура в приміщенні не повинна бути нижчою за 18—20 °С), використовуючи фанерний термостат при температурі 38—40 °С або спеціальний нагрівальний столик при збільшенні мікроскопа у 200—300 разів. Паличкою чи піпеткою наносять на тепле предметне скло краплю досліджуваної сперми і накривають її покривним склом. У краплі не повинно бути бульбашок повітря. Крапля нерозбавленої сперми повинна заповнювати весь простір під покривним склом, але не витікати за його краї; стандартна товщина краплі потрібна для правильної оцінки густоти сперми. Якщо оцінюють сперму, розбавлену жовтковим або молочним розріджувачем, слід брати крапельку малих розмірів, яка утворює під склом дуже тонкий шар, оскільки в ньому краще видно спермії між кульками жовтка або молочного жиру. Скло зі спермою кладуть на предметний столик мікроскопа (або на поверхню нагрівального столика), регулюють освітленість поля зору за допомогою діафрагми та дзеркала мікроскопа, наводять мікроскоп і визначають в тій самій краплі густоту сперми та активність сперміїв. Визначають густоту (тобто насиченість сперміями) тільки нерозбавленої сперми. При цьому мають на меті з'ясувати, чи відповідає вона мінімальним вимогам для сперми даного виду тварин. За густотою сперми можна приблизно встановити можливий ступінь розбавлення її в будь-якому середовищі. Визначати густоту розбавленої сперми немає рації. За густотою нерозбавлена сперма може мати такі оцінки
Густа" (Г) — все поле зору суцільно заповнене сперміями і між ними майже не видно проміжків. В 1 мл густої сперми міститься понад 1 млрд. сперміїв. Середня (С) —проміжки помітні, але розміри їх менші від довжини сперміїв. У середній спермі міститься від 200 млн. до 1 млрд. сперміїв в 1 мл. Рідка (Р) — проміжки більші від довжини спермія (міститься менш як 200 млн. в 1 мл). Аспермія (А) — цілковита відсутність сперміїв.
Досліджуючи рухливість сперміїв, визначають на око, скільки процентів сперміїв у полі зору мають нормальний прямолінійний рух. Якщо всі спермії нерухливі, ставлять оцінку Н (нерухливість), манежний (круговий) рух сперміїв позначають буквою М, коливальний рух — буквою К-
Тепер застосовують десятибальну систему оцінки рухливості сперміїв. У густій спермі барана та бугая важко визначити, скільки процентів сперміїв має той чи інший вид руху. Доводиться ставити бал оцінки за такими ознаками: якщо у спермі спостерігається бурхливий вихроподібний рух (не змішувати з манежним рухом окремих сперміїв), ставлять найвищий бал (10), при дещо сповільненому вихроподібпому русі ставлять бали 9—8. При охолодженні сперми, а також при нагромадженні в ній молочної чи вугільної кислоти рух сперміїв сповільнюється або зовсім припиняється, тому оцінку активності слід давати тільки при температурі 38—40 °С. Загальна оцінка сперми, яку записують до журналу, складається з букви, що позначає густоту, і з цифри, яка виражає активність сперміїв (наприклад, Г-8, С-9, Г-6). Оцінюючи розбавлену сперму, до журналу записують тільки цифру, що виражає рухливість сперміїв. До використання допускають сперму бугаїв, кнурів і жеребців з оцінкою густа і середня, а сперму баранів — тільки густа. У дуже густих еякулятах спермії не можуть швидко вийти з стану нерухомості. Активність такої сперми визначають після додавання до неї 3 %-го розчину лимоннокислого натрію (38—40°С). Для цього на тепле предметне скло наносять дві краплі розчину і одну краплю сперми, які накривають покривним склом.
Визначенії;! концентрації сперміїв. Концентрацією сперміїв називають кількість їх у 1 мл сперми, виражену в мільйонах (кнур, жеребець) або в мільярдах (бугай, баран). її визначають за допомогою лічильних камер, електрофотокалорпметрів та оптичних стандартів. Підрахунок сперміїв у лічильній камері здійснюється у камерах, що їх застосовують для визначення числа формених елементів крові (з сіткою Горяєва, Томма, Бюркера). Для сперми бугая і барана застосовується еритроцитарний меланжер з червоною кулькою, а для сперми кнура і жеребця — з білою. Камеру і покривне скло миють водою і насухо витирають. Покривне скло кладуть над сіткою камери і, притискуючи великим пальцем до опорних площадок, притирають скло до появи в місцях дотикання райдужних кілець. Змішувачі мають бути цілком чистими і сухими, для чого їх після кожного підрахунку промивають послідовно водою, спиртом та ефіром і висушують, продуваючи через змішувач повітря з гумового балона. Показником чистоти і сухості змішувача є тс, що скляна бусинка всередині пухирця легко перекочується і не прилипає до стінок. Насмоктувати і видаляти із змішувача рідину під час промивання зручніше за допомогою гумового балона. У меланжер через гумову трубку, з'єднану з верхнім кінцем змішувача, до поділки 0,5 набирають сперму, а потім до верхньої поділки — 3 %-й розчин хлористого натрію. Затискують кінці змішувача між великим і вказівним пальцями і струшують протягом 2—3 хв, щоб сперма рівномірно змішалася з розчином. Після цього із змішувача випускають перші 3—4 краплі, які не містять сперміїв, а п'яту наносять на середню частину камери біля верхнього краю притертого покривного скла. Камеру встановлюють па столик мікроскопа так, щоб у полі зору вміщувався один великий квадрат сітки. Кількість сперміїв визначають у 5 великих квад ратах (80 малих) по діагоналі при збільшенні в 400 разів.
Враховують головки сперміїв всередині малих квадратів, а також на їхніх лівих і верхній лініях. Концентрацію сперміїв (у млрд/мл) визначають за спрощеною формулою діленням кількості сперміїв, обчислених у 80 малих квадратах камери, в спермі бугая і барана на 100, а в спермі кнура і жеребця—на 1000. Наприклад, якщо сперміїв у 5 великих квадратах 160, то концентрація сперміїв становить 160: 100 = = 1,60 млрд/мл. Для точності визначення концентрації сперміїв рекомендують заправляти дві сітки і при підрахунку брати середній показник. Після роботи змішувачі, камери, предметне і покривне скло та піпетки миють звичайною і дистильованою водою, а потім із змішувачів і камер видаляють залишки води 96° етиловим спиртом і просушують ефіром. Визначення концентрації сперміїв бугая за допомогою фотоелектрокалориметра. Метод придатний в основному для станцій штучного осіменіння. Точність визначення така сама, як і при застосуванні лічильної камери, але на одне^изначення затрачають лише 1—2 хвилини. Принцип роботи фотоелектрокалориметра (рис. 13) полягає у тому, що через кювету з досліджуваною (заздалегідь розбавленою) спермою пропускають пучок світла певної сили, який потім потрапляє на селеновий фотоелемент, з'єднаний з гальванометром. При цьому через гальванометр проходить електричний струм, величина якого обернено пропорційна мутності сперми (тобто концентрації сперміїв).
При застосуванні цього методу можливі великі помилки, якщо в спермі е лейкоцити, еритроцити, рештки зруйнованих клітин, а також при інтенсивному забарвленні спермн і значних коливаннях температури навколишнього середовища (більш як на З °С). До початку роботи треба старанно вивчити інструкцію, яка додається до фотослектрокалориметра. За 15— 20 хв до початку вимірювань вмикають фотоелектрока- лориметр і вставляють зелений світлофільтр. Готують 3,5 %-й розчин лимоннокислого натрію: у мірну колбу всипають 3,5 г реактиву, доливають до позначки 100 мл дистильованою водою і після розчинення фільтрують. У чисті пеніцнлінові флакони наливають по 10 мл 3,5 %-го лимоннокислого натрію. Набирають у мікро- піпетку 0,1 мл досліджуваної нерозбавленої сперми, обтирають кінчик піпетки ватою і видувають сперму у флакон з розчином. Кілька разів прополіскують піпетку розчином з цього флакона, щоб усі спермії перейшли в розчин. Старанно перемішують рідину у флаконі, розбавляючи таким чином сперму у 100 разів. На флаконі пишуть кличку бугая і номер еякуляту. Дві кювети заповнюють до позначки розчином цитрату натрію, а в третю наливають з флакона розбавлену сперму. Одну кювету з чистим розчином вміщують у гніздо лівого кюветотримача, а другу — у гніздо правого на шляху світлового пучка. Кювети вміщують у затискач, розташований ближче до джерела світла. Покажчик правого барабана встановлюють на нульову поділку за червоною шкалою оптичної щільності. Вмикають гальванометр на малу чутливість. Обертаючи рукоятку фотометричних клинів, встановлюють стрілку гальванометра на нуль. Потім вмикають максимальну чутливість і обертанням рукоятки нейтральних клинів знову встановлюють гальванометр на нуль; гальванометр вимикають. Далі у вільний затискач правого кюветотримача встановлюють кювету з розбавленою спермою і повертанням кюветотримача вводять її в правий пучок світла. Вмикають гальванометр на малу чутливість; стрілка гальванометра відхиляється від нульового положення. Обертанням вимірювального барабана її підводять до нуля, вмикають гальванометр на максимальну чутливість і остаточно встановлюють стрілку на нуль, обертаючи вимірювальний барабан. Гальванометр вимикають і відлічують за червоною шкалою правого барабана величину оптичної щільності. Кювету з дослідженою спермою виймають з кювето- тримача, виливають вміст і старанно прополіскують її дистильованою водою, а потім спиртом і ефіром. Зовні кювету витирають чистою серветкою, а всередині осушують фільтрувальним папером. Концентрацію сперміїв визначають за заздалегідь складеною калібрувальною кривою, яку будують один раз на місяць у таких самих умовах (температура тощо), в яких досліджують сперму. Для побудови кривої вибирають найбільш густий еякулят з концентрацією сперміїв понад 1 млрд. в 1 мл. Еякулят ділять на 5 частин, одну з яких залишають нерозбавленою, решту розбавляють 3,5 %-м розчином лимоннокислого натрію відповідно в 1; 2; 3 і 4 рази в окремих пеніцилінових флаконах. За допомогою лічильної камери визначають концентрацію сперміїв у кожному флаконі, причому для більшої точності кожне визначення повторюють 4—5 разів і обчислюють середню концентрацію. Одночасно визначають оптичну щільність кожного зразка сперми за допомогою електрофотокалориметра. Потім будують калібрувальну криву, відкладаючи на горизонтальній осі концентрацію сперміїв, а на вертикальній осі — оптичну щільність. Кожна поділка 0,05 шкали відповідає 100 млн. сперміїв в 1 мл нерозбавленої сперми бугая. Результати записів наносять у вигляді точок, що лежать на перетині відповідних вертикалей і горизонталей, а потім з'єднують точки прямими і дістають калібрувальну криву. Визначення концентрації за стандартами. За допомогою оптичних стандартів можна наближено визначити концентрацію сперміїв плідників. Стандарти — це запаяні скляні пробірки з каламутною рідиною, яка за виглядом схожа на сперму жеребця або розбавлену сперму бугая. Густота (або мутність) рідини у різних пробірках відповідає різній концентрації сперміїв у спермі жеребця: Ю, 50, 100, 200, 300 і 500 млн. в 1 мл і в спермі бугая: 400, 600, 800, 1000 і 2000 млн. в 1 мл. Досліджувану спер му бугая спочатку розбавляють у відношенні 1: 5 1 %-м розчином хлористого натрію. Сперму (1—2 мл) наливають у додану до стандартів порожню пробірку з таким самим діаметром, що й пробірки з стандартами. Стандартні пробірки добре струшують і, дивлячись на світло, підбирають стандарт, найбільш подібний за густотою до досліджуваної сперми. Якщо мутність сперми є проміжною між двома стандартами, то концентрацію записують теж проміжною. Приклад І. Мутність сперми більша, ніж мутність стандарту 100 мли., але менша, ніж стандарту 200 млн. Концентрація сперміїв дорівнює 150 мли. в 1 мл. Визначаючи концентрацію сперміїв кнура, до 0,1 мл профільтрованої сперми додають піпеткою фізіологічний розчин у такій кількості, щоб висота букв шрифта і оптична щільність були однакові з стандартом. Розрахунок роблять за формулою К = 50(л + 0,1), де К концентрація сперми, млн/мл; п— об'єм доданого 1 %-го розчину хлористого натрію, мл; 50 — коефіцієнт. Стандарт відповідає оптичній щільності сперми кнура з концентрацією сперміїв 5 млн/мл. Приклад 2. До сперми додали лише 4 мл 1 %-го розчину натрію хлориду: К = 50(4 + 0,1) = 50 X 4,1 = 205 млн/мл. Отже, в 1 мл досліджуваної сперми є 205 млн. сперміїв. Визначення патологічних форм сперміїв. У разі захворювання сім'яників, придатків і придаткових статевих залоз, а також мошонки у спермі можуть з'явитися спермії з такими патологічними відхиленнями: з грушоподібними, вузькими, карликовими, велетенськими, короткими, потовщеними головками, безхвості, двоголові, двохвостові, з різними ненормальностями хвоста (закручений, розщеплений та ін.). Таке явище дістало назву гератоспермії і свідчить про глибокі порушення в статевих органах самця. Патологічні форми сперміїв слід визначати 3—4 рази за рік для кожного плідника, а також в усіх випадках різкого і стійкого погіршення якості сперми. Для цього на кінцеву частину знежиреного предметного скла наносять піпеткою невелику краплю сперми. До неї підводять краї скла з шліфованими краями і швидко розмазують краплю по предметному склу, нахиливши шліфоване скло в бік його руху. Мазок повинен бути настільки тонким, щоб він висихав протягом 1—2 хвилин. Після висихання скло з мазком опускають у ванночку з 96-градусним спиртом-ректифікатом на 1—2 хв для фіксації. Потім скло з мазком обполіскують водою, опускаючи на 3—5 хв у ванночку з фарбою, знову промивають у воді і після висихання досліджують під мікроскопом при збільшенні в 400—600 разів. Окремо встановлюють кількість нормальних і патологічних сперміїв, причому загальна кількість тих і інших повинна бути не менше 500 (для чого підрахунок здійснюють у кількох полях зору). Далі обчислюють процент патологічних сперміїв від загальної кількості їх. Так, якщо з усієї кількості 510 сперміїв 112 було ненормальних, то процент патологічних (П) становитиме Визначення виживаності сперміїв поза організмом. Це один з кращих способів оцінки якості сперми. Спермії, які можуть довго жити поза організмом, здебільшого мають високу запліднювальну здатність. Однак існуючі методи визначення живучості сперміїв потребують великих затрат часу (до 2—3 тижнів). Тому визначення абсолютного показника живучості має значення не стільки для оцінки окремих еякулятів, скільки для характеристики відтворної здатності плідників. Визначають абсолютний показник живучості сперміїв, узятих від кожного плідника, 1—2 рази за місяць, причому для дослідження слід брати еякуляти з типовою для цього плідника активністю, концентрацією та резистентністю сперміїв. Розбавлену сперму (1 мл) бугая чи барана зберігають при температурі 0°С. Один або два рази за добу краплю сперми досліджують під мікроскопом при температурі 38—40 °С на рухливість сперміїв. Це роблять доти, доки будуть спермії з прямолінійно-поступальним рухом. Через 3 доби після зберігання рухливість сперміїв повинна бути не нижчою за 6 балів. Виживаність сперміїв бугая після заморожування сперми визначають після її відтаювання. Рухливість сперміїв має бути не нижчою за 4 бали, а після 3-добо- вого зберігання прн температурі 0°С — не нижчою за 1 бал. Оцінка збереженої сперми. Відомо, що нині в основному використовується заморожена сперма плідників. її оцінюють за рухливістю і виживаністю сперміїв при температурі 38 °С перший раз через 24 год після заморожування, другий раз — через 28 днів після карантинування перед передаванням до спермобанку або завезенням у господарства. Розморожена сперма повинна мати рухливість сперміїв не менш як 4 бали з виживаністю їх у водяній бані при температурі 38 °С не менш як 5 год, абсолютною виживаністю — 12 одиниць, а бактеріальна забрудненість — не більш як 500 непатогенних мікробних клітин у дозі сперми. Виживаність сперміїв рекомендують визначати екс- нрес-методом. З кожного замороженого еякуляту розморожують по дві дози сперми, оцінюють рухливість сперміїв і інкубують в автоматичній водяній бані при температурі 38 °С. Через 5 год оцінку повторюють; якщо є живі спермії, сперму використовують. Виживаність краще визначати щогодини до припинення рухливості сперміїв. Інші способи оцінки сперми. Для більш об'єктивної оцінки якості сперми додатково визначають резистентність (стійкість) сперміїв до 1 %-го розчину хлористого натрію. Сперму оцінюють і за редукцією метиленової синьки при температурі 20—22 °С. Краплю сперми і краплю розчину синьки насисають у трубку стовпчиком близько 2 см. Якщо сперма бугая знебарвиться менш ніж за 10 хв, то сперма доброякісна, від 11 до ЗО хв — середня. Процент живих сперміїв встановлюють також способом зажиттєвого фарбування. Спосіб грунтується на властивості живих клітин не забарвлюватися деякими мікробіологічними фарбами, тоді як мертві клітини проникні для барвників. На предметне скло (ближче до кінця) наносять невелику краплю нерозбавленої сперми, поруч з нею таку саму краплю 1,7 %-го розчину еозину, перемішують краплі скляною паличкою 1 с і швидко роблять мазок за допомогою скла з шліфованими краями. Для цього до краю краплі підводять скло і швидко тягнуть за ним краплю до протилежного кінця предметного скла. Мазок повинен бути дуже тонким, а тому краплі слід брати невеликих розмірів. Висушивши мазок на повітрі, підраховують під мікроскопом підряд 500 сперміїв (у кількох полях зору), виділяючи окремо сперміїв з головками, забарвленими у рожевий колір і незабарвленими. Спермії, які в момент забарвлення були живими, матимуть незабарвлені головки. Потім обчислюють процент живих (П) за формулою Ж-100 П = ———, 500 де Ж — кількість незабарвлених живих сперміїв. Запліднювальну здатність сперміїв оцінюють за результатами осіменіння здорових самок, визначаючи заплідненість тварин від першого осіменіння за непроявом повторної охоти протягом двох місяців, методом ректального досліджування та за результатами одержуваного приплоду. Запліднюваність корів від першого осіменіння повинна становити 50—60, а телиць — 70—80 процентів. Іноді визначають концентрацію водневих іонів у спермі. Нормальна свіжоодержана сперма бугая і барана має нейтральну (рН 7) або слабкокислу (рН 6,7— 6,9) реакцію, зрушення реакції в лужний бік (рН 7,1 та вище) свідчить про погану якість сперміїв: чим більшим є відхилення в лужний бік, тим менша життєздатність сперміїв. Якщо рН нижче 6,5, то це вказує на значне нагромадження в' спермі молочної кислоти. Нормальна свіжоодержана сперма кнура і жеребця має рН 7,3— 7,6. Зрушення реакції в кислий бік (до рН 6,9—7) свідчить про дуже добру якість сперми; відхилення реакції в лужний бік до рН 7,8—8 є показником поганої життєздатності сперміїв.
Нова
Крім згаданого, при мікроскопічному дослідженні сперми можна виявити такі відхилення її якості: асперматизм (Азм) - відсутність сперми; олігосперматизм (Озм) - малий об'єм еякуляту; аспермія (А) - відсутність сперміїв у спермі; олігоспермія (О) - мала кількість сперміїв у еякуляті; некроспермія (Н) - мертві спермії; тератоспермія (Т) - патологічні спермії. Визначення виживання сперміїв поза організмом самця. Запліднююча здатність сперміїв тісно пов'язана з їх виживанням, що у свою чергу залежить від їх стійкості до зовнішніх впливів. Тому на илемпідприємствах періодично визначають абсолютний показник виживання сперміїв кожного плідника. Крім того, цей метод застосовують при оцінюванні якості розріджувачів. Існує декілька методів такого тестування. Класичним вважається визначення виживання сперміїв (тривалість збереження рухливості сперміїв у годинах) при різних ступенях розрідження (від 2 до 1024) при 37 °С та при 2-А °С до повного відмирання усіх сперміїв. При цьому беруть 11 чистих сухих стерильних пробірок місткістю 2 мл і в усі з них, окрім першої, вносять по 0,5 мл розріджувача. У першу (порожню) та другу пробірки вносять по 0,5 мл досліджуваної сперми. Змішують у 2-й пробірці сперму з розріджувачем і переносять з неї 0,5 мл розрідженої сперми у 3-тю пробірку, з неї (після змішування суміші) переносять 0,5 мл у 4-ту пробірку і т. д., щоб отримати серію розріджень: нерозріджена сперма і розріджена у 2, 4, 8, 16, 32, 64, 128, 256, 512, 1024 разів. Зразу ж після розрідження беруть з кожної пробірки краплю сперми, оцінюють у ній рухливість сперміїв під мікроскопом при 38-40 °С. Закривають усі пробірки стерильними корками і ставлять у холодильник на зберігання при температурі +2-4 °С. Через кожних 24 години визначають рухливість сперміїв при 38-40 °С з кожної пробірки. Повторюють так кожної доби аж до загибелі усіх сперміїв. На підставі даних записів визначають за спеціальною формулою абсолютний показник виживання та відносний показник виживання сперміїв (розріджена сперма у порівнянні з нерозрідженою). Сперма бугая та барана доброї якості при розрідженні її у 16-32 рази повинна мати абсолютний показник виживання сперміїв не нижче 1400, кнура - не нижче 900, жеребця - не нижче 400. При оцінюванні виживання сперміїв за спрощеною формулою визначають наскільки знижується рухливість сперміїв за період зберігання. Обчислений таким чином показник зниження рухливості сперміїв у балах у середньому на добу зберігання є показником виживання. Якщо рухливість сперміїв знизилася всередньому за добу більше ніж на 0,6 бала, то виживання сперміїв добре, при зниженні на 0,6-0,9 бала - задовільне, якщо більше 0,91 - виживання погане. Нарешті, у практичних умовах виживання сперміїв визначають за проміжком часу (у годинах), протягом якого спермії зберігають прямолінійно-поступальний рух при Сперма. Фізіологія та біохімія сперми інкубації їх при +38 °С. Рухливість сперміїв визначають при цьому через кожну годину. Придатною до використання вважають сперму з рухливістю після розморожування не менше 4-х балів, а після 5-годинного інкубування - не нижче 0,5 бала. У науковій роботі для оцінювання якості сперми застосовують цілий ряд морфологічних, фізіологічних, біохімічних, імунологічних досліджень. Санітарну оцінку сперми та технологічних процесів, що застосовуються при штучному осіменінні, проводять з використанням методів бактеріології. Таблиця 11 Мінімальні показники нативної сперми, придатної до використання
Усі дослідження сперми проводяться з дотриманням чинних стандартів та інструкцій щодо штучного осіменіння тварин. Проте ні один із застосовуваних у даний час методів не відповідає головній вимозі: дати швидку відповідь про запліднюючу здатність сперміїв; не бути громіздким; тісно корелювати з фактичною запліднюваністю самок. Визначити точно запліднюючу здатність сперміїв, навіть стосовно певної групи самок, що перебувають у контрольованих умовах утримання, догляду та осіменін- ня, наявними клінічними методами важко тому, що на цей показник впливає багато факторів. Одні автори вважають, що запліднююча здатність сперміїв становить 70-75 % від першого осіменіння, інші доводять, що у клінічно здорових корів при повноцінному статевому циклі вона становить не менше 90 %, лише у значної частини тварин буває рання ембріональна смертність. У зв'язку з цим у практиці тваринництва запліднюючу здатність сперміїв оцінюють за кількістю корів, які не прийшли повторно в охоту через 18-22 та 60-90 днів після осіменіння, а також ректальним дослідженням на тільність. Але в таких випадках важко віддиференціювати потенціальні здатності самців від запліднюваності самок. Тобто, на плодючість бугаїв нашаровується здатність корів до запліднення.
? ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ 1.Коли утворюється сперма у самця і які структури статевих органів беруть у цьому участь? 2.Які фізіологічні відмінності сперми різних видів тварин? 3.З яких структурних елементів складається спермій і яку роль виконує кожен з них? 4.Які основні особливості хімічного складу сперми? 5.За рахунок яких біохімічних процесів забезпечується рухливість сперміїв? 6.Дайте визначення біозу, гіпобіозу, анабіозу та мезабіозу. 7.За якими показниками проводять загальне оцінювання якості еякуляту? 8.За якими показниками проводять мікроскопічне оцінювання сперми?
Тестовий КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-03-10; просмотров: 965; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.21.76.0 (0.094 с.) |