Розділ 4. Психологія виховання

І. Питання, які виносяться для обговорення на практичні заняття

1. Поняття про психологію виховання та про її предмет вивчення.

2. Місце і роль виховання у навчальному процесі.

3. Психологічні механізми та етапи формування властивостей осо­бистості.

4. Управління процесом виховання.

5. Самовиховання як перетворення зовнішніх виховних впливів у самоуправління.

6. Самостійність, дисциплінованість і відповідальність як механіз­ми особистісного зростання.

7. Основні принципи спілкування у виховному процесі.

8. Вікові аспекти виховання та індивідуальний підхід.

9. Поняття важковиховуваних. Робота з дітьми ускладненої поведінки.

10. Самотність як вияв кризового стану особистості.

11. Вчинок як вираження моральності. Аналіз вчинку.

12. Показники і критерії вихованості особистості.

II. Завдання для індивідуальної роботи студентів над темою

1. Поясніть сутність понять виховання, виховуваність і вихованість.

2. Поясніть, у чому полягає зв'язок навчання і виховання? Яка зі схем більшою мірою ілюструє зв'язок між цими явищами?

3. Завдяки яким механізмам виникають і розвиваються якості осо­бистості?

4. У чому полягає суть ціннісно-інтелектуально-емоційного шляху формування якостей особистості?

5. Назвіть основні етапи управління процесом формування якос­тей особистості.

4. Психологія виховання

6. Як Ви розумієте зовнішнє і внутрішнє управління вихованням? Як із цими поняттями пов'язане поняття самовиховання?

7. Яких вимог слід дотримуватися у вихованні самостійності в учнів?

8. Які умови виховання в учнів свідомої дисципліни?

9. Що таке відповідальність та через які якості розкривається його зміст?

 

10. Яких принципів необхідно дотримуватися для успішного спіл­кування у процесі виховання?

11. Як психологи радять вивчати важковиховуваних та які шляхи корекції їхньої поведінки?

12. Що є чинниками самотності?

13. Які Ви знаєте види вчинку та в чому полягає їхня сутність?

14. Як здійснюється аналіз вчинку?

15. Що є показниками і критеріями вихованості?

ЛІТЕРАТУРА

1. Лисянська Т.М. Педагогічна психологія. - К., 2002.

2. Бех 1.Д. Особистісно-зорієнтоване виховання: Наук, метод, посіб­ник. - К., 1998.

3. Боришевський М.Й. Виховання самоконтролю в поведінці учнів початкових класів. - К., 1980.

4. Воспитание детей в школе. Новые подходы и новые технологии / Под ред. Е. Щурковой. - М., 1998.

5. Критерії моральної вихованості молодших школярів: Книга для вчителя / За ред. 1.Д. Беха, С.Д. Максимеика. — К., 1989.

6. Ранняя профилактика отклоняющегося поведения учащихся / Под ред. В.А. Татенко, Т.М. Титаренко. - К., 1989.

III. Практичні завдання.

1. Вставте пропущені слова.

Сутність виховання полягає у формуванні, з одного боку,... по­ведінки, а з другого — доступних для дитини певного віку... пове­дінки.

1.1. Наведіть приклади мотивів поведінки, які відіграють істотну роль у вихованні особистості.

1.2. Що означає оволодіти доступними способами і формами по­ведінки? Що лежить в їхній основі?

Педагогічна психологія: Практикум

2. Розгляньте і поясніть наведену на рис. 4.1 схему зображення основних підходів до вивчення особистості у зарубіжній психології [3; 127].

Теорія соціалізації

Людина, народжуючись біологічною особиною,

стає особистістю завдяки впливу соціуму

 

Соціогенетичний

Особливості особистості

зумовлені структурою

суспільства, способами

соціалізації, взаєминами

з довколишніми людьми

Теорія научіння

Життя особистості, її ставлення - результат

підкріпленого научіння, засвоєння суми знань

і навичок (Е. Торндайк, Б. Скінер та ін.)

 

Біогенетичний

Основою розвитку лю­дини є біогенетичні про­цеси дозрівання організ­му, сам процес розвитку трактується як дозрівання, стадії якого універсальні

Теорія ролей

Суспільство пропонує кожній людині набір стійких способів поведінки (ролей), що визначаються стимулом. Ці ролі впливають на харак­тер поведінки особистості, її ставлення до інших людей.

 

Психогенетичний

Не заперечується значення ні біології, ні середовища, але на пер­ший план висувається розвиток власне психічних процесів

 

Психо-динамічні

Поведінка особистості зумовлена емоціями, потя­гами та іншими позараціо-нальними компонентами психіки (Е. Еріксон)

 

 

 

 

 

		Віддається перевага розвитку пізнавальних сторін інтелекту (Ж. Піаже, Дж. Келлі та ін.)
Когніти-вістичні

 

Персоно-логічні

У центрі уваги розвиток

особистості загалом

(Е. Шпрангер, К. Бюлер,

А. Маслоу та ін.)

Рис. 4.1. Основні підходи до вивчення особистості у зарубіжній психології.

4. Психологія виховання

3. Поясніть, як Ви розумієте визначення поняття „закономірнос­ті виховання": це адекватне відображення об'єктивної дійсності ви­ховного процесу, який володіє загальними стійкими властивостями у будь-яких конкретних обставинах [150; 39].

4. Поясніть сутність закономірностей виховання за П.І. Підкасис-тим:

- Виховання дитини як формування в структурі її особистості
соціальио-психологічних новоутворень здійснюється тільки шляхом
її активності. Міра зусиль дитини повинна відповідати мірі її можли­
востей. *■

- Зміст діяльності дітей у процесі їхнього виховання визначається на кожний момент розвитку актуальними потребами дитини. Випе­реджаючи актуальні потреби, педагог ризикує зустріти спротив і па­сивність дітей. Якщо не враховувати вікових змін потреб дитини, тоді процес виховання ускладнюється і порушується.

- Дотримання пропорційного співвідношення зусиль дитини і зу­силь педагога у сумісній діяльності: на початковому етапі частка ак­тивності педагога перевищує активність дитини, потім активність ди­тини зростає і на завершальному етапі він усе робить сам під контро­лем педагога. Сумісно роздільна діяльність допомагає дитині відчути себе суб'єктом діяльності, а це дуже важливо для вільного творчого розвитку особистості.

- Тільки в умовах любові і захищеності дитина вільно виражає свої ставлення, нормально розвивається.

- Організована діяльність повинна супроводжуватись або завер­шуватися ситуацією успіху, яку має пережити кожна дитина. Ситуація успіху - це суб'єктивне переживання досягнень, внутрішня задоволе­ність дитини самою участю в діяльності, власними діями та отрима­ними результатами. Позитивне підкріплення - найзагальніша умова створення ситуації успіху.

- Виховання повинне мати прихований характер, діти не мусять почувати себе об'єктом застосування педагогічних вчень, не повинні постійно усвідомлювати свою підданість продуманим педагогічним впливам.

- Цілісність особистості передбачає цілісність виховних впливів.

5. Поясніть сутність і актуальність проблем психології виховання
[3; 120]:

- проблема механізмів, закономірностей процесу засвоєння мо­
ральних норм і принципів, формування світогляду, переконань та ін. в
умовах навчальної і виховної діяльності в школі;

Педагогічна психологія: Практикум

- проблема співвідношення і розмежування виховання, навчання і соціалізації;

- проблема залежності формування різних властивостей особис­тості від вікових та індивідуальних особливостей учнів;

- проблема структури дитячих та юнацьких колективів та їхньої ролі у формуванні особистості учня;

- проблема мотиваційної сфери учня, спрямованості його мораль­них установок;

- проблема умов та наслідків депривації.

6. Поясніть, як Ви розумієте сутність понять: формування, станов­
лення, соціалізація та виховання. Конкретизуйте їхній зміст на при­
кладах.

- Соціалізація - процес формування особистості в конкретних соціальних умовах, під час якого людина засвоює соціальний до­свід.

- Формування - процес змінювання особистості у процесі взаємодії її з реальною дійсністю, поява фізичних та соціально-психологічних новоутворень у структурі особистості.

- Становлення - термін, який зазначає досягнення дитини такого рівня розвитку, коли вона стає здатна самостійно поводити себе, усві­домлювати свої вчинки та здійснювати відносно стійкий ціннісний вибір.

- Виховання - цілеспрямований процес формування особис­
тості з допомогою педагогічних впливів відповідно до конкретного
соціально-педагогічного ідеалу.

7. Як Ви розумієте думку: „Самі якості особистості і риси характе­
ру розглядаються як закріплені звичні форми поведінки" [150; 38].

У чому полягає цінність звички у вихованні особистості?

8. Поясніть, як Ви розумієте вказані умови виховання? У чому по­
лягає їхня необхідність? Які б могли Ви назвати умови виховання осо­
бистості?

- Виховання передбачає вплив на емоційну сферу

- Другою умовою формування особистості є активність і самостій­ність самих учнів.

 

- Здійснювати виховні цілі необхідно, дотримуючись принципу розвитку в діяльності.

- Виховання передбачає рівень довільності поведінки.

9. Поясніть доцільність такого визначення критеріїв вихованості:

- рівень сформованості моральних потреб, почуттів;

- рівень сформованості звичок.

4. Психологія виховання

10. Психологи рекомендують використовувати такі показники ви­
хованості:

- ставлення учнів до суспільства, трудової діяльності, окремих лю­дей (В.А. Яковлев, А.С. Бєлкін та ін.);

- активна життєва позиція (Т.Н. Марковська, Н.Ф. Родіонова);

- спрямованість особистості (Л.1. Божович, Т.Е. Кошикова, 3.1. Ва­сильєва, А.В. Зосімовський та ін.);

- свідома саморегуляція поведінки і самоорганізація діяльності у ставленні до учіння, фізичної праці, до людей, суспільно-політичних подій (Н.П. Капустін, МЛ. Шилова та ін.);

- узгодженість між моральними знаннями, переконаннями і пове­дінкою (А.К. Маркова, Н.Е. Щуркова) [148].

Поясніть сутність кожного з них.

11. Психологи виділили такі показники сформованості рівня ви­
хованості [148]:

1) мотиваційно-ціннісне ставлення до своєї особистості та людей навколо;

2) система цінностей, виражена в різних сферах інтересів;

3) рівень інтелектуального розвитку, коло пізнавальних інтересів;

4) рівень сформованості моральної культури;

5) рівень розвитку комунікативних умінь і навичок;

6) спрямованість особистості (на себе, на спілкування, на справу);

7) рівень сформованості операціональних умінь (організаторські якості особистості).

Поясніть суть кожного з них.

12. Для діагностики рівня вихованості вчені виділяють чотири
основні параметри рівня вихованості [148]:

1) ціннісні орієнтації учнів, виражені в інтересах до різних сфер діяльності, спілкування і т.ін.;

2) комунікативна культура;

3) спрямованість особистості;

4) операціональні вміння (організаторські якості особистості).
Доведіть, що ці параметри мають найбільше значення при вивчен­
ні вихованості учня.

13. Учені пропонують три рівні вихованості - достатній, середній і
низький. Виділяють і таку характеристику, як невихованість.

А. Невихованість виявляється у негативному досвіді поведінки, нерозвиненості самоорганізації і саморегуляції, несформованості компонентів особистості, які порушують її цілісність або деформу­ють її структуру.

Педагогічна психологія: Практикум

Наведіть факти поведінки учня, які свідчать про його невихова­ність.

_% Б. Низький рівень вихованості характеризується слабким виявом позитивного, ще не стійкого досвіду поведінки, спостерігаються зри­ви, поведінка регулюється не внутрішньою потребою особистостей, а зовнішніми вимогами, в основному вимогами старших та іншими зовнішніми стимулами і спонуками, саморегуляція і самоорганізація ситуативні, нерідко виражена психологічна готовність до спілкування і взаємодії.

Опишіть поведінку учня низького рівня вихованості.

В. Середній рівень характеризується стійкою позитивною поведін­кою, наявністю регуляції і саморегуляції, хоч активна суспільна по­зиція ще не виявляється, є деякі порушення цілісності особистісної характеристики, деяка потреба в практичній діяльності, усвідомлення необхідності у спілкуванні і взаємодії, наявність окремих комуніка­тивних навичок.

Опишіть поведінку учня середнього рівня вихованості.

Г. Ознаками високого рівня вихованості є наявність стійкого і по­зитивного досвіду моральної поведінки, саморегуляція поряд із праг­ненням до організації діяльності і поведінки інших осіб і вияви актив­ності суспільної позиції. Цей рівень характеризується сформовапістю всіх компонентів у їхній єдності, цілісністю особистісної характерис­тики, постійним прагненням до участі в практичній діяльності, стій­кою психологічною установкою [148].

Опишіть поведінку учня високого рівня вихованості.

14. Прочитайте показники недостатнього рівня вихованості учнів та дайте рекомендації з метою його підвищення [148]:

 

' Показники	Рекомендації
Низькі показники за такими характеристи­ками: - прагнення до співробітництва; - відповідальність перед колективом; - взаємодопомога, самовладання і наполег­ ливість; - низький рівень комун і катив но сті з таких показників: самовладання і наполегли­ вість, взаємодопомога, колективізм та ін.

15, Поясніть, як Ви розумієте рівні і ступені морального розвитку за Л. Кольбергом [148]:

— _ь

4. Психологія виховання

 

РІВНІ

СТУПЕНІ

 

 

Мораль „хорошого хлопчика", збереження добрих стосунків

Мораль високих

моральних принципів совісті

Мораль

умовно-рольової

комфортності

Доморальний рівень

 

Мораль орієнтації на суспільну угоду, що виражає основні принципи американської конституції

Мораль індивідуальних принципів совісті

Мораль підтримки авторитету

Наївно-визначальний героїзм, тобто досягнення насолоди

Орієнтація на покарання і покірність

16. Поясніть сутність таких прийомів самовиховання, як:

- самозобов'язаність; -самозвіт;

- осмислення власної діяльності і поведінки;

- самоконтроль.

17. Прочитайте умови, за яких класний керівник може здійснювати
управління розвитком учнів і колективу. Знайдіть правильну їхню по­
слідовність:

- розвиває ініціативу і саморегуляцію на основі самоаналізу, само­контролю за засвоєними критеріями моральної вихованості особис­тості і колективу школярів;

- зміцнює і розширює актив, розвиває організаторські навички та вміння всіх учнів;

- добре знає вихованість, індивідуальні особливості і можливості кожного учня і окремих груп учнів;

- володіє конкретними знаннями станів їхнього розвитку загалом і за окремими ознаками;

- забезпечує систему діяльності, адекватну основним виховним функціям та ознакам дитячого виховного колективу;

Педагогічна психологія: Практикум

- змінює у процесі розвитку колективу власну педагогічну пози­цію, дотримується міри педагогічного керівництва;

- змінює співвідношення сил у колективі за рахунок збільшення кількості учнів із позитивним досвідом моральної поведінки, переве­дення пасивних учнів з нестійкою саморегуляцією в активну позицію [148].