Формування на уроках навичок та умінь в учнів

▲ На початку навчання учнів виконанню певних дій помітна висо­
ка ефективність у їхньому засвоєнні. Виникає враження, що навички
та вміння формуються упродовж кількох днів.

• Правильне це враження, чи ні? Яка ж динаміка процесу фор­
мування навичок та умінь? Процес удосконалення навичок та умінь
рівномірний чи нерівномірний? Якщо нерівномірний, тоді поясніть, у
чому суть моментів піднесення і спадів у цьому процесі?

▲ Назвіть причини нестійкості навичок, обравши їх з перелічених:
молоді, старі, складні навички, перерви у їхньому формуванні, велика
кількість вправлянь, втома, емоційне збудження, велика концентрація
уваги на дії, вимушене прискорення темпу роботи, велика напруга.

А Від яких умов, створених вчителем на уроці, залежить форму­вання трудових навичок?

3. Психологія навчання

- диференціація учнів на групи, які мають і не мають рухової еру­диції, рухового досвіду;,

- всі учні незалежно від рухового досвіду мають відразу виконува­ти трудову дію в цілому, або, навпаки, за частинами;

- менше підготовлені учні виконують запропоновану дію за час­тинами;

- більш підготовлені учні приступають до виконання дії в цілому;

- педагог пропонує учневі залежно від конституції його тіла інди­відуальну техніку виконання;

- всі учні потребують яскравого, образного, детального пояснення педагога;

- всі учні потребують перегляду наочних посібників, показу одно­класника та власних практичних дій;

- для більшості учнів краще поєднати декілька способів ознайом­лення з трудовими навичками;

- педагог враховує схильність кожного учня до ритму, темпу, швид­кості вироблених операцій;

- педагог враховує схильність до роботи правою або лівою рукою;

- педагог прагне, щоб учень виправив відразу всі свої помилки;

- вчитель пропонує учневі спочатку виправити одне-два або, як ви­няток, три зауваження;

- педагог привчає учнів відволікатися від усього, звужувати свій обсяг уваги, спрямовуючи її на трудову операцію;

- кваліфікований учитель уважно спостерігає за кожним учнем
упродовж всього заняття і завжди готовий прийти на допомогу тому,
хто відчуває труднощі.

• Оберіть серед перелічених правильно визначені необхідні умови для формування трудових навичок. Обґрунтуйте їх.

▲ Як впливає на тривалість і якість засвоєння навичок сила і слаб­кість нервової системи учня?

- успішно виробляються трудові навички та уміння в учнів з силь­ною нервовою системою, їхня тактика швидка і розкута;

- слабка нервова система заважає процесу удосконалення трудо­вих навичок, у таких учнів тактика повільна;

- слабка нервова система не заважає досягненню хороших резуль­татів у формуванні навичок та умінь, бо учні зі слабкою нервовою системою проробляють більше контрольних та профілактичних дій;

- учні з сильною лервовою системою більше вдаються до орієн­товних дій, але зменшують кількість контрольних та профілактичних дій;

Педагогічна психологія: Практикум

_<? - учні з сильною нервовою системою успішно набувають трудово­го досвіду у групі;

- учні з слабкою нервовою системою більше виявляють вольових зусиль і краще удосконалюють свої навички та вміння в індивідуаль­них формах роботи;

- сильні учні легко переключаються на оволодіння нових нави­чок;

- слабкі учні надають перевагу тому, що вони знають і вміють, по­чаток формування нових навичок не дуже ефективний.

▲ Яка поведінка у процесі набуття навичок та умінь у дітей жва­
вих, рухливих, імпульсивних?

1) у них слабка нервова система;

2) у них сильна нервова система;

3) процеси збудження домінують над гальмівними;

4) вони схильні діяти відразу, під впливом зовнішніх обставин або емоцій, без попереднього обдумування;

5) вони впевнені - невпевнені у своїх силах;

6) вони бояться - не бояться ризикувати при виконанні нових дій, операцій;

7) вони комунікабельні - некомунікабельні; люблять - не люблять працювати у групах;

8) при невдачах розчаровуються - не розчаровуються процесом оволодіння дією;

9) вони люблять - не люблять планувати свою роботу;

 

10) їм властивий попередній покроковий чи за результатами кон­троль над ефективністю своєї дії?

11) люблять - не люблять закріплювати одну й ту ж дію без змін, чи кожного разу у цей процес треба включати щось нове?

• Оберіть правильні відповіді та обґрунтуйте їх.

▲ Подумайте над такими закономірностями формування навичок
та умінь, як інтерференція, їхня узагальненість та перенесення.

1. Які ви маєте передбачити прийоми „боротьби" з явищем інтер­ференції при підготовці до уроку, наприклад, під час дії старих нави­чок, над якими учитель тільки розпочне роботу на уроці?

2. Які ви маєте передбачати види, методи роботи, якщо ставите ме­ту підвищити рівень узагальненості навичок та умінь?

3. Яку передбачите роботу на уроці, щоб виробити в учнів здат­ність до перенесення вироблених навичок та умінь?

А Визначити свою самооцінку, або самооцінку учня, які необхідно враховувати, будуючи кожний урок, можна за такою методикою.

3. Психологія навчання

Ю1

Анкета „Самооцінка особистості"

 

 

 

 

№ п/п	Якості особистості	РОЗРЯД	вид
№1	№2	d	сР
	Поступливість
	Сміливість
	Наполегливість
	Знервованість
	Терплячість				V
	Схильність до захоплень
	Пасивність
	Холодність
	Ентузіазм
	Обережність
	Примхливість
	Нерішучість
	Енергійність
	Життєрадісність
	Недовірливість
	Впертість
	Безпечність
	Сором'язливість

6-У//²

(п²-\)п

Педагог у лівій колонці (№1) ранжує запропоновані 20 якостей
згідно з власним вибором (2 - найвищий бал, 1 - найнижчий). Потім у
правій колонці (№2) ранжують ці ж якості так, як досліджуваний сам
оцінює їхній розвиток. Обчислюють різницю між бажаним і реальним
рівнем розвитку кожної якості (d). Цю різницю підносять до квадрату
і обчислюють загальну суму квадратів. Потім обчислюють коефіцієнт
кореляції (г) за даною формулою (п — кількість якостей). Що більше
коефіцієнт кореляції наближається до 1, то вища самооцінка особис­
тості [9].. f

Педагогічна психологія: Практикум

Розв'язання конфліктних ситуацій у системі „вчитель-клас"

▲ Конфлікти можна розрізняти за змістом, тобто за предметом свого зіткнення, наприклад, побутові, адміністративні, професійні, ідеологічні, психологічні та естетичні. Якщо конфлікт не має свого предмета зіткнення, він називається пустим.

• Проаналізуйте приклади і визначте, які це конфлікти за змістом.

1. Дитина на уроці постійно крутиться, відволікається, або, навпа­ки, дуже млява, сидить з сумним обличчям.

2. Учениця описує такий випадок. Упродовж року учні, які вивча­ли німецьку мову, навчались часто у коридорі (у ліпшому випадку в учительській). Тільки раз у місяць діти навчалися в кабінеті. В один з таких днів, коли учні вже підготувалися до уроку, прийшла завуч і повідомила їм, що сьогодні вони знову будуть навчатися в коридорі, тому що в англійській групі на два учні більше. Одна з учениць ви­словила незгоду з таким рішенням.

3. Вчитель математики, працюючи у старших класах, довідується, що дівчина, яка вчиться дуже добре, дружить з юнаком, який слабко встигає з усіх предметів, і говорить їй про те, що юнак погано впливає на неї, тож вона повинна припинити будь-яке спілкування з ним. На що дівчина різко відповіла: „А мені подобається з ним дружити, він дуже хороша людина і цікава, а шкільні оцінки ніякого відношення до нього не мають. І це не Ваша справа".

4. Більш досвідчені педагоги часто заявляють, що молоді вчителі, а також учні „не мають права" сперечатися з їхньою точкою зору, тому що вони не бачили і десятої частки того, що має в своєму запасі більш досвідчений вчитель.

5. Ось вчитель входить у клас, говорить: „... перш ніж ми привітаємо один одного і я попрошу вас сісти, будь ласка, згадайте про те, що серед дорослих є правило: „спочатку сідають пані, а пани - хоч би на секунду, але пізніше". Далі вчитель вітається з учнями, і хлопці сідають трохи пізніше молодих панянок класу.

• Ось вигляд таємничого феномена конфлікту з поділом на елементи:

І

І знищення

І розрив зв'язку у

[ ультиматум S&

1 аналіз У^Ф

І----- - - Х4у

___ [третейський суд /:л>

1 компроміс Уяу

| ніжність /<$*

гумор /<&

3. Психологія навчання

ЮЗ

▲ Поясніть сутність педагогічного конфлікту, аналізуючи харак­
теристику, яку дали такому виду конфлікту Лукашонок О.Н. та Щур-
кова Н.Е. в роботі „Конфліктологічний етюд для учителя" (М., 1998).

„Педагогічний конфлікт - завдяки тому, що його проводить педагог-психолог, стає додатковим і дуже сильним чинником розвитку для ди­тини, допомагає їй побачити можливість навчитися там, де знаходять­ся її особисті інтереси. Забігати подумки вперед в ситуації взаємовід­носин з людьми, примушуючи дитину шукати невідоме їй вирішення в гострій ситуації, а це означає, творити поведінку..." (с. 54).

▲ Подивіться на малюнок, який демонструє широкий спосіб роз­
в'язання конфліктів. Як їхнє використання пов'язане зі зростанням
міри напруги та зменшенням поваги людей один до одного.

Зазначте, які способи розв'язання конфлікту не повинен викорис­товувати педагог?

▲ Поясніть операції, які полягають в тому, щоб показати дитині
два плани інтересу: і ситуативний, і розвитку:

1. Потрібно оголосити ситуативний інтерес дитини: „Я розумію, що ти зараз хочеш..."

2. Довести до логічного кінця передбачення результату: „...але тоді ти... (можливий результат)".

3. Спроектувати його інтерес на взаємини з людьми [121; 62].

▲ Поясніть, як ви зрозуміли таку професійну хитрість.
„...Професійна хитрість полягає у тому, щоб спочатку підняти учня

до рівня „рівного", потім показати йому можливий шлях виходу із зі­ткнення, далі ініціювати його активність і визначати його достатній вихід із суперечності. А самому залишитися в тіні..." [121; 63].

▲ Вчителі часто інтуїтивно виділяють дітей, взаємини з якими
можуть бути ускладненими. Сьогодні модно говорити про таких дітей
як про „групу ризику". До таких дітей належать:

- злі (роздратовані, із зухвалою поведінкою);

- аморальні (задля потреби у власному задоволенні готові „прине­сти у жертву" інших);

Педагогічна психологія: Практикум

*'* - жорстокі;

- нерозумні (роблять неправильні, примітивні узагальнення; реак­ції не адекватні до ситуацій);

- самовпевнені (вважають себе завжди правими).

Крім цих „конфліктних", виділяють дітей, які важко піддаються управлінню: -безпомічні;

- ліниві;

- ухиляються від усього, що пропонує вчитель;

- нечутливі (їх не цікавлять проблеми, турботи інших);

- консерватори (не бажають змін, а при їхньому виникненні займа­ють захисну позицію);

- залякані (весь час чогось бояться і цим обмежують свої можли­вості); (за Вудхоком та Френсісом).

М.М. Рибакова виділяє такі типи „небезпечних" дітей:

- незалежні, дуже самостійні, які не бояться виказувати своєї точ­ки зору;

- особливо чутливі до взаємин між людьми (загострено реагують на випади до себе та інших);

- дуже розумні та ерудовані - вони критично оцінюють шкільні програми, дозволяють собі скепсис, іронію у ставленні до висловлю­вань вчителя;

- зі слабкими розумовими здібностями;

- відсутність успіхів в учінні намагаються компенсувати за допо­могою кулака;

- неприємні для однолітків - через зовнішні особливості, риси ха­рактеру (наприклад, дуже замкнуті);

- з вибірковою негативною поведінкою до окремих вчителів (час­то без причини; антипатія може пояснюватися глибоко прихованими чинниками);

- особливо пристрасні до чогось (до виду спорту, предмета тощо);

- з яскраво вираженими індивідуальними особливостями (недовір­ливість, сором'язливість та інші);

- з раннім виявом дорослих форм поведінки (зовнішній вигляд, ма­нери, ставлення);

- діти вчителів, які працюють у школі.

Самі вчителі говорять, що кожний з таких учнів має викликати в учителя сигнал „Увага! Обережно! Не поспішайте з реплікою, відпо­відно, з рішенням".

• Подумайте, як ви будете намагатись спілкуватися з такими учня­ми, щоб уникнути конфліктів?

3. Психологія навчання

▲ Подумайте над списком „важких" дітей і рекомендацій поведін­ки для вчителя, які сформулював Я. Молчанов - вчитель 44-тої Воро­незької школи, поясніть, як ви їх розумієте:

„Перший закон: знай добре учня; ймовірність конфлікту з ним про­порційна твоєму незнанню.

Другий закон: пам'ятай, що учень часто працює на публіку.

Наслідок перший: не виставляй учня у невигідному світлі перед друзями.

Наслідок другий: розмовляючи (з'ясовуючи взаємини) в класі з од­
ним, ти розмовляєш з усіма. v

Третій закон: ти, вчитель, старший і досвідченіший; якщо є мож­ливість, не втрать у зіткненні почуття власної гідності, витримай — стримайся.

Наслідок перший: дитина є дитина, вона реагує як дитина, ти - до­росла людина, реагуй як дорослий.

Наслідок другий: не чекай, що учень буде тобою, він - не ти; у нього своя версія, він непередбачуваний, не чекай, що він поведе себе так, як повів би на його місці ти сам або інша дитина.

Наслідок третій: не стався до нього як до дитини, особливо почи­наючи з п'ятого класу.

Закон четвертий: не затягуй конфлікт, намагайся розв'язати його якнайшвидше. Тривалість конфлікту пропорційна труднощам його розв'язання.

Поправка перша: інколи „розв'язанням" конфлікту є нічого не по­чинати - залишити все як є.

Поправка друга: інколи „рішення" — сам конфлікт.

Закон п'ятий, головний: абсолютно правильних і загальноприйня­тих законів у педагогіці нема. Є совість, інтуїція та досвід, які підка­зують інше рішення - порушуй закон." [121, с 154].

Поміркуйте над рекомендаціями, чи згідні ви з ними? Запропонуй­те свої варіанти реакції:

„Бешкетники середньої активності, не особливо образливі, лю­блять повеселитися, не можуть вчасно зупинитись. Інколи можна ска­зати їм щось образливе (на думку учня). Якщо такий учень образився, обов'язково на перерві скажи йому по-дружньому, ніжно: „не обра­жайся, ти ж мені заважав: вибач, я не хотів тебе образити".

„Підпільники (вредні). Ті, хто, намагаючись бути непоміченим, заважають на уроці.... Краще з такими поговорити наодинці. Показа­ти їм: я все помічаю, бачу. Але „не знищувати морально". Дати шанс. Всупереч собі виголосити високу думку про них (згідно з золотим пра­вилом педагогіки: людина буде такою, якою її хочуть бачити інші).

Педагогічна психологія: Практикум

Горді. Діти з загостреним почуттям власної гідності.... Будьте з ни­ми дуже уважні, обережні. Вони переважно лідери в класі.

Задаваки. Це зазвичай діти з інтелігентних сімей, які претендують на деяку інтелігентну вибірковість.

...Потрібна сумісна робота під гаслом: „ти хороший, але не кращий за інших". Залежно від того, чи образливий такий учень, можна спро­бувати діяти від „посадити у калюжу" до „показати свою компетент­ність" (розвинути і продовжити підготовлену таким учнем інформа­цію, дати кваліфікований аналіз його відповіді, письмової роботи).

Тихенькі. Небезпечні тим, що в конкретний момент... вибухають... Ні в якому випадку не йдіть на поводу у класу, не виказуйте їм менше поваги. Ваше ставлення до них повинно підтримувати їхню віру в се­бе і бути зразком для класу.

Найважчі - грубіяни, хами. Тут потрібен індивідуальний підхід. Чиюсь грубість можна перемогти м'якістю і ніжністю, особливо це добре виходить у жінок. Інколи хамство губиться перед твердістю та достоїнством. Краще з такими учнями зійтися в неформальних умо­вах: у поході, в підготовці вечора... [121, с 236].

А Вчителеві доводиться тушити конфлікти, які виникають між учнями. Психолог А.Б. Добрович радить використовувати різні спо­соби погашення конфліктів.

Вчителі часто користуються прямими методами погашення кон­фліктів: „бесіда", „розбір" на зборах; санкції тощо.

А Наведіть приклади використання вчителем цих методів.

А Як стверджують психологи, цікавіше та ефективніше використо­вувати опосередковані методи.

„Вихід почуттів". Дозвольте „ображеному" (а насправді він таким може і не бути) виказати все, що він хоче, не перебиваючи його. Але краще це зробити не відразу на уроці, а перенести цю розмову на по-заурочний час.

Коли все учень розповість, він і сам у своїй поведінці може поба­чити помилки.

Емоційне відшкодування. Покажіть учневі, що ви розумієте йо­го стан. Цим ви відшкодуєте емоційний стрес цього учня. Похваліть такими словами: „Ви взагалі людина тонка, загострено сприймаєте поезію. Як це ви могли бути грубим і жорстоким у конфлікті з Анато­лієм?"

„У тебе, Ніно, чудові очі, добра усмішка. Якщо б ти бачила себе в той момент, коли ображала Таню! Сердитість нікому не пасує, а тобі - особливо".

3. Психологія навчання

Ю7

Авторитетний третій. Інколи розв'язання конфлікту потребує тре­тьої особи. Треба знайти третю особу, яка розумно і дуже обережно „подасть" схвалення, оцінку одного учасника конфлікту про іншого.

▲ Наведіть свої приклади використання цих способів, пов'язуючи
з навчанням на уроках.

А Як ви розумієте таке правило впливу на людей Д. Карнегі: „Ство­рюйте враження, що помилку, яку ви хочете бачити виправленою, лег­ко виправити; робіть так, щоб те, до чого Ви спонукаєте людей, зда­валося їм неважким".

▲ Чи можна використати це правило Карнегі як спосіб впливу на
учнів на уроці?

Подумайте і наведіть приклади, як Ви б могли використати це пра­вило на уроці з метою розв'язання конфлікту.

А Обґрунтуйте такий приклад і дайте відповідь на питання: „Яке правило впливу на учнів використав учитель?"

„За першою партою сидить Лукін. Зовні виглядає як бандит. Си­дить і б'є себе по руці залізною лінійкою. Відбираю лінійку. Лукіну хтось дає другу, дерев'яну, Лукін її міцно тримає. Виголошую фразу, яку сам придумав: „Кутузов сказав, що зайва впертість у неправиль­них намірах через власні амбіції є першою ознакою обмеженості".

Лукін не зрозумів, але не хотів виглядати дурнем, адже програвати і відступати не в його стилі. Тож він почав коментувати моє пояснення теми „за принципом знайомих слів". Учитель:"Розглянемо три біти". Лукін: „А чому б не розглянути п'ять?"

Через деякий час зауважую, що мені подобається в Лукіні його до­питливий розум, бажання проникнути в нове, адже знання не головне, головне - бажання зрозуміти, прагнення самостійно осмислити.

Лукін замовкає, схиливши голову, обертається не без гордості на клас - сидить на першій парті. Його перший раз за дев'ять років по­хвалили [238, 138].

▲ Для успішного розв'язання конфліктів учителю потрібно знати
тенденції свого спілкування. Пропонуємо вам тест для самоперевірки
„Тактика взаємодії „ (з книги А.А. Криуліної).

А Оберіть у кожному твердженні варіант „а" або „б".

1. а) Зазвичай я наполегливо добиваюсь свого.

б) Переважно я намагаюсь знайти точки зіткнення.

2. а) Я намагаюсь уникнути неприємностей.

б) Вважаю, що, коли доведеш те, у чому вважаєш себе правим, на дискомфорт уваги звертати не треба;

3. а) Мені неприємно відмовлятися від своєї точки зору.

Педагогічна психологія: Практикум

б) Я завжди намагаюсь ввійти у становище іншої людини.

4. а) Думаю, не варто хвилюватися через суперечності з іншими
людьми. і

б) Розбіжності завжди хвилюють мене.

5. а) Я намагаюсь заспокоїти іншого і зберегти взаємини.

б) Я вважаю, що завжди необхідно доводити свою точку зору.

6. а) Вважаю, що завжди необхідно шукати спільні точки зору,
б) Думаю, що необхідно прагнути до здійснення своїх задумів.

7. а) Я зазвичай повідомляю свою точку зору, прошу людей ви­
словлюватися.

б) Я вважаю, що краще демонструвати переваги своєї точки зору.

8. а) Я зазвичай намагаюсь переконати інших людей.

б) Часто я намагаюсь зрозуміти точку зору інших людей.

9. а) Я завжди схиляюсь до прямого обговорення проблеми,
б) Бесідуючи, я стежу за розвитком думки співбесідника.

10. а) Я зазвичай відстоюю свою позицію.

б) Якщо мене переконають, я змінюю свою позицію.

Опрацювання результатів:

П= 1-а; 2 -б; 3 -а, 4 -а, 5-6, 6-6, 7-6, 8-а, 9-а, 10-а.

С= 1Б; 2 - а, 3 - б, 4 - б, 5 - а, 6 - а, 7 - а, 8 - б, 9 - б, 10 - б.

Підраховуйте кількість збігів з П (протидіяння) і С (співробітни­цтво).

Оцініть ступінь вираженості тенденцій.

А Знайдіть способи успішного розв'язання педагогічних ситуацій та дайте практичне обґрунтування:

1. Молода вчителька вперше увійшла в 6-й клас, побачила, що діти вітають її, стоячи на стільцях. Ситуація розгубленості тривала декіль­ка секунд...

2. Вчитель приходить у клас, учнів нема, всі вони залізли під столи. Потім з посмішкою звідти виповзають. Пройшло 2 хвилини уроку.

3. Вчителька входить у клас на урок. У 8-му класі за байдужість до фізики вчительку діти прозвали „оселедець". Ввійшовши у клас, вона помітила, що на дошці намальовано рибу...

4.7-й клас. Урок історії. Вчитель розповідає про російсько-турецьку війну, події показує на карті. У цей час до ніг вчителя падає паперовий літак. Учні чекають відповідної реакції вчителя. Але вчитель, нахи­лившись, бере літак і...

5. Ввійшовши у клас на урок, я виявила на дошці карикатуру на себе. Діти чекали, що зірвуть урок. Думали, що буду шукати винного, читати нотації і т.д., але я...

3. Психологія навчання

Поміркуйте над „Кодексом" поведінки вчителя у конфлікті (Пси­хологія розвитку. Кіровоград, 1999). Поясніть, як Ви зрозуміли його положення:

 

Поведінка, яка приводить до вирішення конфлікту	Поведінка, яка призводить до поглиблення конфлікту
1. Адекватність сприйняття кон­флікту	1. Ілюзія власного благородства
2. Конкретність суджень	2. Узагальненість, акцентуація уваги на недоліках та помилках, що були раніше
3. Обґрунтування, аргументація конкретного факту	3. Типовість тверджень
4. Відкритість висловів, розмова на чистоту (в очі, а не поза очима)	4. Відчуженість, відмова розмовля­ти, прагнення принизити іншого
5. Прагнення зрозуміти позицію іншого	5. Зациклювання на одному факті
6. Використання перевірених фактів та аргументів	6. Використання чуток, пліток
і7. Чесна суперечка двох людей з приводу конкретного факту	7. Перехід в суперечці на друзів, рідних, знайомих
8. Уміння вчасно зупинитись	8. Невміння зупинитись
9. Людина усвідомлює закон буме­ранга	9. Людина використовує закон бу­меранга, виявляє дратівливість
10. Локальне розв'язання конфлікту	10. Обговорення конфлікту
11. Здатність до рефлексії (уміння подивитись на себе з боку)	11. Центрація на себе (мої бажання найголовніші)
12. Перенесення розмови на потім	12. Все розв'язується тепер
13. Здатність замовкнути, не відпо­відати на погрозу	13. Радість перемоги, яка з часом ' виявляється у впевненості учасни­ка у власній правоті

А Прийоми, які роблять навчання на уроці активним: Вчений Л.М. Фрідман наводить дані опитування учнів (500 осіб): про що думали, чим займались під час відповідей однокласників? Сте­жили за відповіддю біля 15% учнів, більше половини (майже 54%) ду­мали про різне, але не про предмет.

А Що робити, щоб привернути до уроку ці 54%.

1 10

Педагогічна психологія: Практикум

А Психологічно обґрунтуйте доцільність використання на уроці такої „незвичайної ситуації" (А. Гін):

А Вчитель біології: „Уявімо собі, що ми в космічному кораблі при­летіли на невідому планету далекої галактики. Там всі умови - як на Землі, тільки сила тяжіння менша. Які там будуть тварини?"

▲ Поясніть психологічну доцільність використання таких прийо­мів:

А 1. Вчитель: „Слухайте уважно - це вам корисно".

Запропонуйте альтернативний прийом.

2. Вчитель фізики: „Чи легко зламати яєчну шкарлупу?"
„Скільки важить вода у перекинутому стакані?"

„Чи завжди кип'яток гарячий?"

„Чи можна закип'ятити воду снігом?"

3. Вчитель-філолог: „У чому полягає схожість дієприкметника і
прикметника?"

„А чим ці частини мови відрізняються?"

4. Вчитель зарубіжної літератури:

а) „Чому споглядання неба Аустерлиця так сильно вплинуло на
внутрішній світ князя Андрія? Чому це небо згадувалось йому у най­
важчі хвилини його життя?" (Л.М. Толстой);

б) Наприклад,... Пушкін думає про те, як могло б скластися життя
Ленського, якби він передчасно не загинув". Можливо, Ленський став
би великим поетом, а можливо, - занепалим поміщиком у стьобаному
халаті. Яка з цих можливостей більш вірогідна? Чому?".

5. Вчитель математики при розв'язанні геометричних задач „на до­ведення", у яких роль невідомого відіграє не математична істина, а той шлях, який веде до її знаходження, пропонує учням „довести по-іншому".

6. Часто вчителі з різних предметів пропонують учням виправляти чиїсь логічні, фактичні, стилістичні помилки. У чому полягає психо­логічна доцільність цієї роботи?

7. Вчитель літератури пропонує кожному учневі обрати вірш, який найбільше сподобався, і вивчити напам'ять. Що важливо у цьому прийомі?

8. а) Вчитель-філолог, починаючи курс орфографії, використала
оповідання про подорож у казкове місто, у якому нема ніяких правил
правопису і мешканці пишуть слова так, як чують. На перший погляд,
це місто нічим не відрізняється від інших міст. Але поступово стає зро­
зуміло, що в цьому місті злочинність вища, і нещасних випадків біль­
ше, багато лиха через відсутність єдиних твердих правил правопису.

3. Психологія навчання

б) Вчитель-філолог використала прийом комічного ефекту незна­ння, ефект неправильно поставленої коми, наприклад: „Я підійшов до воріт з гучним гавкотінням, назустріч мені вибіг Барбос", ефект не­правильно приєднаного додаткового речення: „Кіт заліз під будинок, який вкрав ковбасу".

9. Перед введенням нової теми вчителі проводять коротку бесіду
У якому випадку вона буде цікавою і результативною?

10. Учитель математики використав прийом варіювання несуттє­
вих ознак матеріалу У чому полягає доцільність цього прийому?

а) Задача: знайти у трикутнику сторону, яка лежить напроти пря­
мого кута. Один з вчителів замість звичних символів ABC, OMK,
що означають вершини, використовував букви, які в сумі читалися
як ім'я: Оля, Аня. Уявляєте, скільки емоцій в учнів, коли, наприклад,
„Сума кутів Ірини дорівнює...", або „Довжина сторін Петра...".

б) Завдання: знайти (підкреслити) підмет. Подано речення: „Три
сміливі звіролови сиділи під кущем, а хтось на березі помахував хвос­
том". „Хто підняв меч від меча і загине". „Наше місто прикрашає зе­
лений парк". Кожне речення „з сюрпризом". В одному підмет скла­
дається з двох слів, в другому виражене скромним займенником, в
останньому реченні взагалі не зрозумієш з першого погляду, хто кого
прикрашає, „парк" чи „місто" підмет.

11. На уроках у початкових класах вчителі часто практикують пе­
реказ „близько до тексту". Але відомі і нині види переказу, наприклад,
вибірковий переказ, стислий переказ, творчий (зі зміною образу, від
імені героя) - з життя тощо.

З якою метою вчитель може використовувати ці види переказу?

12. Прийом спростовування правил, теорій, висновків, які вчитель давав під час пояснення нового матеріалу.

13. Завжди згадуємо Л. Толстого, який пропонував своїм учням змагання „Хто краще опише наших? І я з вами".

14. У сучасній школі є великий досвід проведення змагань, почи­наючи з форми оцінювання знань до конкурсів: КВК, „Поля чудес", „Щасливого випадку", „Зіркового часу".

15. Шаталівські учні виконували завдання від звичайних різносклад-них карток-завдань до ігрових різноскладних (але індивідуальних). Ша­талов давав завдання з географії: відзначати температуру повітря у Пра­зі, Парижі, Києві, Іркутську і т.д. (у кожного своє місто) (241, с 90).

16....як робить Ільїн на уроках по Чехову - кожний обирає, яке оповідання письменника буде коментувати. Шаталов дає можливість учням обрати серед десятків задач...

пир, щ.і. .щі,,,,N_fi_IMWf,_F,_IM ні МІЛІЦІЇ І ЩИ) ІЦ,Щ ■

1 12

Педагогічна психологія: Практикум

* Принципова орієнтація на вибір учня, про що вона дає змогу педа­гогові довідатися про учня (особистісно та в плані засвоєння теми)?

17. Між розв'язуванням задач вчитель просить учнів пояснити зна­чення, як він їх називає, „парних іноземців" - іноземних слів (альянс, мізантроп тощо). Попередньо він вивішував списки таких слів.

18. На першому уроці, коли діти втомилися, вчитель „раптом" ка­же: „Ось я все думаю: дорослий і дитина сіли в човен і поїхали ловити рибу. Дорослий сказав: „Ти мені син, але я тобі не батько".

Хто ж він для дитини?

19. Дати завдання учням прорецензувати відповідь товариша.
Поясніть значущість цього та інших прийомів. Чи є в них фасилі-

таторська ідея?

20. У Шаталова: сильні учні - консультанти. Після важкого завдан­ня - підсідають до слабких, щоб відтворити для них розв'язання про­аналізованої задачі.

21. У відомого педагога Ільїна: взаєморецензії на твір. Взаємопе­ревірка за алгоритмом. Алгоритм утворюється так: перше, що оціню­ємо, - наявність або відсутність „несенітниці"; враховуємо, що аналі­зувати - це пояснювати, а не переказувати; далі - де немає головної думки, там нема і не може бути правильного відбору матеріалу; тільки потім - відзначаємо помилки: ч.р. - червоний рядок, н.с. - неточне слово, р.п. - різкий перехід, ф.п. - фактична помилка тощо.

22. Колективний спосіб навчання означає домінування колектив­ної форми, що дає можливість учасникам працювати в одному темпі. Значущість колективного способу полягає у тому, що кожна дитина, рухаючись у своєму темпі, бере на себе функції вчителя і контролера дитини, яка відстає від неї.

Як виконання цих функцій вплине на психічний розвиток учасни­ків колективного способу навчання.

23. Поясніть значущість використання для відповіді на запитання картки, один бік якої зелений, а другий - червоний. Зелений, якщо „знаю", „червоний" - „не знаю".

24. Поясніть, навіщо і коли упродовж уроку вчителі використову­ють ефективну цитату?

25. Яке значення для засвоєння знань учнями має кінець уроку? Майстри педагогічної справи пропонують розрізняти „задушевний" і „патетичний" кінець уроку або пояснення.

Ось приклад „патетичного": „І як Пушкін був добрим і світлим ге­нієм російської поезії (Антокольський), її веселою і мудрою посміш­кою (Ахмадуліна), як Лєрмонтов був трагічною і гіркою її сторінкою,

3. Психологія навчання

1 13

так Некрасов став її болем, оголеним нервом, кривавим, оголеним „пораненим серцем" (Достоєвський).

26. Варіантом фіналу уроку (або пояснення) може бути „кільце".
Сутність цього прийому полягає у тому, щоб пов'язати між собою по­
чаток уроку і кінець (пояснення).

Яка психологічна необхідність цього зв'язку? Чи не буде це про­стим повторенням того, що вже було сказано на початку пояснення?

27. Домашні завдання: Поясніть психологічну доцільність поло­
жень пам'ятки про домашні завдання:

1. Домашні завдання потрібні не для поточного контролю, а для розвитку вміння самостійно працювати та для „вирівнювання". (При­клади: заперечити положення, вироблене вчителем; порівняти точки зору тощо).

2. Домашні завдання треба давати рівномірно.

3. Якщо можливо, знімайте „пресинг" обов'язкових домашніх за­вдань.

4. Домашнє завдання обов'язково треба перевірити.

5. Не давайте письмових завдань, якщо можна їх виконати усно [111; 228]..

Організація класу: Поясніть сутність порад, що стосуються орга­нізації класу, та спробуйте навести приклади:

1. Намагайтеся встановити атмосферу взаємоповаги на своїх уро­ках.

2. Заохочуйте учнів до організації процесу навчання („рольова участь" у навчальному процесі).

3. Урахування „дрібниць": освітленість, підвищення голосу, бар'є­ри тощо.

4. Звертайте особливу увагу на свою міміку, жести, голос - тренуй­теся, якщо відчуваєте тут слабинку [111; 235].

А Викладач звертається до студентів:

Тренування можна розпочати з простих вправ, запропонованих Д. Карнегі:

1. Акцентуйте. Вимовляйте будь-яке речення рівним монотонним голосом. Для прикладу Д. Карнегі бере слова Наполеона: „Я прогре­сував у всьому, за що я брався, тому що я цього хотів...". А тепер ак­центуйте важливі слова або ті, що вам здаються важливими (прогре­сував, хотів).

2. Змінюйте тон голосу: то підвищуйте, то понижуйте його... Спо­чатку монотонно: „У мене є тільки одна перевага - я ніколи не впа­даю у відчай". А тепер повторюйте речення, але другу частину (після

1 14

Педагогічна психологія: Практикум

тире) — значно понизивши тон (можна майже пошепки). Раптово змі­нюючи тон, ми домагаємося виділення на загальному фоні. Фразу і слова не просто слухатимуть, а й краще запам'ятають.

3. Змінюйте темп мовлення, вимовляючи швидко не дуже важли­
ві слова і повільніше - важливі. Наприклад, як ілюструє це правило
Д. Карнегі:

„Вимовляйте швидко і зневажливо „ЗО мільйонів доларів", ніби су­ма невелика, а тепер повільно, з „почуттям" великої суми „ЗО тисяч доларів": і вам, і слухачам буде здаватися, що ЗО тисяч більше, ніж ЗО мільйонів".

4. Зробіть паузу до і після важливих думок. Приклад Карнегі. Без
паузи: „Велика американська пустеля знаходиться не в Айдахо, Нью-
Мехіко чи Арізоні. Вона знаходиться під капелюхом середньої люди­
ни. Велика американська пустеля - це радше розумова, ніж натураль­
на пустеля".