Конфлікти в духовній сфері суспільства

Конфлікти у духовній сфері суспільства (духовні кон­флікти) виникають на основі протиріч, які виникають у процесі виробництва, розподілу та споживання духовних цінностей. Такі конфлікти охоплюють сферу громадської свідомості, науку, релігію, літературу, мистецтво, а також соціальні інститути, які керують цими явищами.

Суб'єктами духовних конфліктів можуть бути як окремі держави, міжнародні спільноти, соціальні групи, партії та ін., так і окремі особистості. Однією із суттєвих особливостей таких конфліктів є те, що вони зачіпають культуру народів, їх традицій і звичаї.

Конфлікти духовної сфери - це протиборство суб'єктів соціальної взаємодії на основі протилежно спрямованих інтересів, цінностей і поглядів у процесі виробництва, розподілу і спо­живання духовних цінностей.

Духовні конфлікти дуже різноманітні. Найбільш розпо­всюдженими і гострими серед них є конфлікти релігійні, конфлікти у сфері мистецтва, а також ідеологічні. Основними формами проявлення таких конфліктів є дискусія, критика, переслідування інакомислячих та ін. Найбільш поширеною та гострою формою духовних конфліктів є ідеологічна боротьба.

Управління конфліктами в сфері духовних відносин передбачає всі види діяльності, які пов'язані з прогнозуванням, попередженням, регулюванням та вирішенням конфліктних ситуацій. В управлінській діяльності слід враховувати той факт, що духовні конфлікти найчастіше зачіпають культуру народів, їх традиції і звички, що додає їм особливої гостроти і затяжний характер. Тому розв'язати такі конфлікти можна лише на взаємній повазі до національних культурних цінностей, визнанні права кожного народу на свою культуру та духовну спадщину.

КОНФЛІКТИ В ОРГАНІЗАЦІЇ

Організація є основним осередком у соціальній структурі сучасного суспільства. Соціальне життя людей відбувається в тих або інших організаціях - виробничих, наукових, комер­ційних, суспільних таін. Складна система відносин в організації є об'єктивною передумовою виникнення різноманітних конфліктів, які є специфічними як за змістом і динамікою, так і за способами їх розв'язання.

Організація - це соціальна група, яка об'єднує людей, діяльність яких свідомо координується і спрямовується для досягнення загальної мети. Організація як соціальний інститут має ряд властивостей: об'єднання у своєму складі не менше двох осіб; наявність загальної мети, заради якої вона створена; спільна праця під загальним керівництвом; наявність чіткої структури управління з розподілом прав і обов'язків між працівниками.

Кожна організація характеризується внутрішнім і зов­нішнім середовищем. Основу внутрішнього середовища становлять її функціональна структура, мета і завдання, ресурси, технології та комунікації. Зовнішнє середовище включає в себе фактори й соціальні умови, які впливають на організацію зовні (споживачі і постачальники ресурсів, конкуренти, закони і державне регулювання, профспілки, стан економіки, політичні й соціокультурні фактори, науково-технічний прогрес, між­народні події тощо). Саме фактори внутрішнього і зовнішнього середовища становлять причини організаційних конфліктів.

Різноманіття конфліктів в організації можна показати у вигляді табл. 10.1.

 

Таблиця 10.1. Типи конфліктів в організації

 

Ознаки класифікації конфліктів	Типи конфліктів	Причини виникнення кон­фліктів
Суб 'єкти конфлікту	Між особистісні конфлікти: а) вертикальні (керівник -підлеглий); б)горизонтальні(між суб'єктами одного ієрар­хічного рівня управління)	• організаційно-технічні; • соціально-психологічні; • обмеження свободи творчо­ сті та активності діяльності; • низький рівень моральності та педагогічної культури
	Міжгрупові конфлікти: а) між структурними під­ розділами; б) між групами співробіт­ ників одного підрозділу; в) між керівництвом орга­ нізації і персоналом; г) між адміністрацією та профспілками	• розподіл ресурсів; • незадовільні комунікації; • розбіжності у меті; • незадовільні умови праці; • порушення трудового зако­ нодавства; • порушення договірних зо­ бов'язань
	Конфлікти в системі "особистість - група ": а) між керівником і колек­ тивом організації або структурного підрозділу; б) між рядовим працівни­ ком і колективом органі­ зації або структурного підрозділу	Керівник — колектив: • стиль управління; • низька компетентність; • вплив неформальних лідерів Працівник - колектив: • конфліктна особистість; • порушення групових норм; Лідер - група: • низька професійна підгото­ вка; • перевищення повноважень лідерства; • зміна групової свідомості
Джерела конфлікту	Структурні конфлікти (конфлікти між структур­ними підрозділами)	• протиріччя у завданнях, які вирішуються суб'єктами конфлікту
	Інноваційні конфлікти: (пов'язані з розвитком ор­ганізації, її структурними змінами)	• зміни в організаційній стру­ ктурі; • порушення норм і правил взаємовідносин; • невідповідність кваліфікації працівників інноваційним змінам
	Позиційні конфлікти: (виникають на підставі значимості тих або інших	• розбіжності у завданнях і меті; • груповий егоїзм;
	суб'єктів соціальної взає­модії всередині органі­зації)	• неправильне розуміння працівниками своїх обов'язків
	Ресурсні конфлікти (виникають у процесі розподілу ресурсів та їх використання)	• обмеження ресурсів; • порушення принципу справедливості при їх роз­ поділі
	Динамічні конфлікти (зумовлені соціально-психологічною динамікою організації)	• соціально-психологічні причини, які відображу­ють етапи становлення і розвитку колективу
Тип функціо­нальної системи	Організаційно-технологічні конфлікти	• неузгодженість формальних організаційних процедур; • порушення технологічних процесів; • незбалансованість робочих місць
	Конфлікти у соціально-економічній системі ор­ганізації	• незадовільна заробітна плата; • недосконала система стимулювання; • дисбаланс у розподілі ре­сурсів між підрозділами
	Конфлікти в адміністра­тивно-управлінській сис­темі	• економічні і організаційно - технологічні причини (на­звані вище); • невиконання керівництвом своїх обіцянок; • порушення договірних зобов'язань; • наявність неповної інформації про реальний стан справ
	Конфлікти, пов'язані з функціонуванням нефор­мальних організацій	• протиріччя в системі фор­мальних і неформальних стосунків; • зіткнення формальних і неформальних інтересів
	Конфлікти, пов 'язані з функціонуванням стосун­ків у соціально-психологічній сфері	• порушення системи формальних і неформальних стосунків, які склались у групі; • порушення групових норм; • боротьба за лідерство; • зіткнення групових інте­ресів, мети, цінностей

Конфлікти в організації - це конфлікти, які виникають між суб'єктами соціальної взаємодії всередині організації.

Особливе місце в управлінні організаційними конфліктами займає їх прогнозування і попередження на основі контролю рівня соціальної напруженості. У соціології конфлікту розроб­лено методику оцінювання конфліктності організації на основі визначення інтегрального показника соціальної напруженості. Цей показник розраховується методом факторного аналізу за формулою:

К=(Х₁ + Х₂ +...Х_п)/Р,

де К - коефіцієнт соціальної напруженості;

Хп - фактори незадоволеності (заробітною платою, умовами праці, стилем управління тощо);

Р - кількість факторів, які спричинюють незадоволення більш як у половини опитаних.

Шкала оцінювання конфліктності:

К<20% - задовільний стан стосунків;

20% <К<40% - нестійкий стан стосунків;

40 % <К<70 % - передкризовий стан стосунків;

К> 70% - кризовий стан стосунків.

Ознаки соціальної напруженості можуть бути виявлені також методом звичайного спостереження. Ознаки конфлікту, що назріває в організації: стихійні мітинги та страйки; збільшення кількості неявок на роботу; зниження продук­тивності праці; збільшення кількості локальних конфліктів; масові звільнення працівників за власним бажанням; розпо­всюдження чуток; колективне невиконання вказівок керів­ництва; зростання емоційної напруженості.

Однією з найважливіших особливостей управління орга­нізаційними конфліктами є те, що їх регулювання і розв'язання ґрунтується на нормативно-правовій базі (від Конституції України до установчих документів організації, що визначають систему прав, обов'язків, норм та правил усіх її членів).

КОНФЛІКТИ В СІМ'Ї

Сімейні конфлікти найрозповсюдженіші в суспільному житті. За оцінками спеціалістів, у 80 - 85 % сімей відбуваються конфлікти, а в 15 - 20 % виникають сварки з різних причин. Унікальність сімейних стосунків зумовлює не тільки специфіку виникнення і проходження сімейних конфліктів, але й від­бивається на соціальному та психічному здоров'ї усіх її членів.

Сімейні конфлікти - це протиборство між членами сім % на основі зіткнення протилежно спрямованих мотивів, поглядів та інтересів.

Розглянемо особливості сімейних конфліктів, які потрібно враховувати для їх попередження і вирішення.

По-перше. Сімейні конфлікти зумовлені унікальністю сімейних стосунків. Найважливішою особливістю їх є те, що їх основний зміст визначають як міжособистісні відносини (любов, родинні стосунки), так і правові й моральні обов'язки, пов'язані з реалізацією функцій сім'ї: репродуктивної, виховної, господарсько-економічної, рекреативної (взаємодопомога, підтримка здоров'я, організація дозвілля і відпочинку), комунікативної і регулятивної.

По-друге. Сімейні конфлікти відрізняються і за причинами. Найважливіші з них:

• обмеження свободи активності, діяльності, само­вираження членів сім'ї;

• відхилення в поведінці одного із членів сім'ї (алкоголізм, наркоманія та ін.);

• наявність протилежних інтересів;

• авторитарний тип взаємовідносин;

• наявність складних матеріальних проблем;

• авторитарне втручання родичів у сімейні стосунки;

• сексуальна дисгармонія та ін.

Класифікацію сімейних конфліктів подано в табл. 10.2.

При аналізі причин сімейних конфліктів важливо врахо­вувати соціальні фактори мікро- і макросередовища. До факторів мікросередовища слід віднести: погіршення матеріального становища сім'ї; надмірну зайнятість однієї або двох осіб на роботі; неможливість бажаного працевлаштування; тривала відсутність пристойного житла та ін. Фактори макросередовища визначаються насамперед економічною ситуацією в державі, можливістю нею підтримувати і допомагати розвитку сім'ї, а також соціально-психологічними умовами міжособистісних стосунків у суспільстві.

По-третє. Особливості сімейних конфліктів виявляються у їх динаміці, а також у формах протікання. У цілому динаміка сімейних конфліктів характеризується класичними етапами (виникнення суперечки, усвідомлення суперечки конфліктною, відкрите протиборство, розв'язання конфлікту та його емоційне переживання). Але такі конфлікти відзначаються підвищеною емоційністю, швидкістю проходження кожного з етапів, формами протиборства (докори, образи, сварки, сімейні скандали, порушення обіцянок тощо), а також способами їх розв'язання (примирення, досягнення злагоди, взаємні по­ступки, розлучення та ін.).

По-четверте. Суттєвою особливістю сімейних конфліктів є й те, що вони можуть мати тяжкі соціальні наслідки. Нерідко вони призводять до різноманітних захворювань, а іноді закінчуються трагічно. Особливо тяжко сімейні конфлікті позначаються на дітях.

Таблиця 10.2.

Класифікація сімейних конфліктів

Ознака класифікації конфлікту	Тип конфліктів	Причини виникнення конфліктів
Суб'єкти конфлікту	Подружні конфлікти	Весь спектр причин сімейних конфліктів
	Конфлікт між батьками і дітьми	• неправильне виховання дітей; • ригідність сімейних стосунків; • вікові кризи дітей; • особистісний фактор
	Конфлікт між: родичами	Авторитарне втручання родичів
Джерело конфлікту	Ціннісні конфлікти	Наявність протилежних інтере­сів, цінностей, поглядів
	Позиційні конфлікти	• боротьба за лідерство у сім'ї; • незадоволені потреби у визнанні значимості свого "Я" одного з членів сім'ї
	Сексуальні конфлікти	• психологічна і сексуальна несумісність чоловіків
	Емоційні конфлікти	Незадоволені потреби у позитив­них емоціях (відсутність турбо­ти, ласки, уваги і розуміння збоку одного з членів сім'ї
	Господарсько-еко­номічні конфлікти	Протилежність поглядів чолові­ків на ведення домашнього гос­подарства, матеріальні проблеми
Поведінка суб'єктів конфлікту	Відкриті конфлікти (сварка зі взаємни­ми образами, бит­тям посуду тощо)	• індивідуально-психологічні особливості членів сім'ї; • рівень виховання; • зміст причини конфлікту
	Приховані конфлікти (демонстративне мов­чання, різкі жести і погляди, які свідчать про незгоду тощо)	Ті самі причини