Маленька книжечка з трансформації конфліктів.

Маленька книжечка з трансформації конфліктів.

Чіткий виклад основних новаторських принципів

 

 

Подяка

 

Працювати над цією «Маленькою книжечкою» було важче, ніж спочатку здавалося. Мені допомагало багато людей. По-перше, я хочу висловити теплу та щиру подяку Говарду Зеру за те, що він визначив концепцію цієї серії видань і заохотив мене прийняти в ній участь. Ще більш важливо те, що він першим став допомагати мені переробляти детальний текст таким чином, щоб він висвітлював тему коротко і по суті. Я вдячний Філліс Пеллман Гуд за чудову редакторську роботу та відточування мого тексту. Він би не читався так добре без її порад і пропозицій. Дуже допомогли мені з комп’ютерною графікою мої добрі друзі з Консорціуму з розв’язання конфліктів при Університеті шт. Колорадо, зокрема Хайді та Гай Берджеси. Окремо хочу додати, що мені дуже пощастило залучити магістрантів 2002-2003 навчального року з Інституту ім. Дж. Крок при Університеті Нотр-Дам до вичитки першої чернетки цієї праці. Вони присвятили цілісінький день вдосконаленню та уточненню понять. Їх ідеї та пропозиції можна знайти всюди в тексті.

Я хотів би висловити велику подяку Джону та Джині Мартін-Смітам, які надали мені в розпорядження свій будинок в містечку Недерленд в шт. Колорадо, з вікон якого на висоті 8 500 футів я бачив, як осики з зелених ставали жовтими поки я писав цей текст.

Нарешті, я визнаю, що жодна сторінка не була б написана без терплячої підтримки та заохочення з боку моєї родини, особливо Венді, з якою я випив не одну філіжанку кави, обговорюючи ідеї, викладені в цій книжці, та стиль їх викладення.

 

Зміст

1. Трансформація конфліктів?

2. Лінзи трансформації конфліктів

3. Визначення трансформації конфліктів

4. Конфлікт і зміни

5. Точки дотику розв’язання та трансформації конфліктів

6. Мапування конфліктів

7. Процесні структури як майданчики для змін

8. Розвиток нашого потенціалу

9. Практичне застосування концепції

10. Висновки

11. Примітки

12. Рекомендована література

13. Деякі книжки з трансформації конфліктів, написані Дж. П. Ледераком

14. Про автора

 

Трансформація конфліктів?

 

Маємо розв’язання конфліктів. Маємо врегулювання конфліктів... А тепер ще й трансформацію конфліктів?

 

Я почав використовувати термін трансформація конфліктів у 1980-х роках, після того як напружена праця в Центральній Америці змусила мене переглянути професійну лексіку.

Коли я приїхав туди, мій словниковий запас був наповнений звичайною термінологією розв’язання та врегулювання конфліктів. Однак невдовзі я виявив, що мої латиноамериканські колеги мають питання, навіть підозри з приводу того, що ці поняття означають. Для них термін «розв’язання» асоціювався з небезпекою кооптації, спробою позбутися конфлікту в той час як люди підіймають важливі та законні питання. Було не зовсім зрозуміло, чи розв’язання конфліктів залишає простір для захисту прав і громадських інтересів. З їх власного досвіду намір швидко вирішити глибокі соціально-політичні проблеми зазвичай означав лише чергове порожнє словоблуддя за рахунок реальних змін. «Конфлікти трапляються не просто так,— казали вони.— Чи не є та ідеярозв’язання конфліктів ще одним способом зам’яти та замовчати зміни, які дійсно потрібні?»

Їх побоювання практично збігалися з моїм власним досвідом і поглядами. Моє особисте ставлення до покликання та методологічна база, яка значною мірою врахована в цій книжці, грунтуються на вірі, в основі якої лежать релігійно-етичні принципи анабаптистів/менонітів. Ця точка зору розуміє мир як невід’ємну складову справедливості. Вона підкреслює важливість побудови належних суспільних відносин і структур через безкомпромісну повагу до прав людини та життя. Вона проповідує ненасильство як спосіб життя та всієї нашої діяльності.

Таким чином, побоювання моїх латиноамериканських колег знайшли благодатний ґрунт. Допомагаючи знаходити конструктивні шляхи вирішення насильницьких конфліктів у Центральній Америці та інших місцях, я все більше переконувався, що багато з того, чим я займався, було пошуком саме конструктивних структурних змін. І термін «трансформація конфліктів», здається, передавав цей сенс набагато краще, ніж розв’язання або врегулювання конфліктів.

 

Конфлікт є нормою людських відносин.

Конфлікт є двигуном змін.

 

У 1990-і роки, коли я допомагав створювати програму з трансформації конфліктів у Східному менонітському університеті, ми активно дискутували з приводу назв і термінів. Термін «розв’язання конфліктів» був краще відомий та широко визнаний у провідних академічних і політичних колах. Трансформація здавалася одним занадто обтяженою ціннісним підходом, інші сприймали її як надмірно ідеалістичну, а треті — просто як «нью-ейджівську». Проте врешті-решт ми зупинилися все ж на трансформації конфліктів. Ми визнали цей термін більш точним, науково обґрунтованим і таким, що дає ясну картину.

Для мене трансформація конфліктів є точним терміном, тому що я займаюся питаннями конструктивних змін, які не тільки включають, але й виходять за рамки вирішення нагальних проблем. Це науково обґрунтований термін, тому що він спирається на дві реалії, що піддаються перевірці: конфлікт є нормою людських відносин і конфлікт є двигуном змін. Трансформація дає важливу та ясну картину, тому що звертає наші погляди до горизонту, якого ми прагнемо дістатися — побудови здорових взаємовідносин і громад на місцевому та глобальному рівні. І ця мета вимагає радикальної зміни наших теперішніх взаємин.

Але залишається відкритим питання, що ми дійсно розуміємо під трансформацією конфліктів.

В останнє десятиліття термінологія трансформації конфліктів стає все більш поширеною як серед фахівців-практиків, так і в наукових колах. Трансформаційні підходи починають переважати, наприклад, у медіації та таких дисциплінах, як вивчення конфліктів і проблем миру. Я сам зараз викладаю в двох академічних програмах вищої освіти, що використовують цю термінологію. Це Інститут з вивчення проблем міжнародного миру ім. Джоан Крок в Університеті Нотр-Дам і програма з трансформації конфліктів у Східному менонітському університеті. Незважаючи на це, трансформація конфліктів ще не стала напрямком наукової думки. Але я все одно сподіваюся, що трансформація конфліктів є комплексним напрямком або концепцією, що в кінцевому підсумку здатна фундаментально змінити наш спосіб мислення.

Наведений нижче виклад є моїм розумінням цієї концепції, заснованим на прочитаному мною та власному практичному досвіді конфліктолога і викладача протягом останніх 15 років. Ця «Маленька книжечка» не є моєю остаточною заявою; моє розуміння трансформації конфліктів не стоїть на місці, воно постійно вдосконалюється з практичним і викладацьким досвідом.

Моє розуміння питання зіставно або збігається з поглядами багатьох авторів, посилання на яких виходить за рамки даної монографії. Також в жодному разі я не хочу створити враження, що мій особистий погляд на трансформацію конфліктів краще тих, хто розуміє її інакше, або тих, хто віддає перевагу терміну «розв’язання конфліктів». У цій «Маленькій книжечці» я намагаюсь досягти «творчої напруги» між положеннями розв’язання та трансформації конфліктів, щоб допомогти їх краще зрозуміти, а не покритикувати тих, хто вважає за краще інші терміни.

Моя мета сьогодні — зробити свій внесок в поточну дискусію заради пошуку глибшого взаєморозуміння у людських стосунках.

Голова

 

Голова відноситься до концептуального погляду на конфлікт — до того, що ми про нього думаємо і, отже, яким чином плануємо його розв’язати. В голові народжуються погляди, уявлення та установки, які ми пропонуємо з метою творчої трансформації конфлікту. У нашому визначенні використовуються ключові слова «розуміння» та «відгук».

 

Розуміння припускає вміння уявити собі та розпізнати потенційні можливості. Воно передбачає заздалегідь продуману позицію, готовність окреслити та розширювати горизонт, що вказує напрям і мету.

 

В основі трансформаційного підходу лежать два основоположних принципи:

• здатність зрозуміти конфлікт позитивно, як природне явище, в якому закладений потенціал конструктивного розвитку та змін, а також

• готовність відгукнутися таким чином, щоб максимально використати цей потенціал для позитивних перетворень.

Трансформаційний підхід визнає, що конфлікт являє собою звичайну та безперервну динаміку в людських відносинах. Більш того, конфлікт несе в собі потенціал для конструктивних змін. Звичайно, позитивні зміни та перетворення відбуваються не завжди. Ми добре знаємо, що багато конфліктів завершувалися стражданнями та руйнуваннями на довгі роки. Але ключем до трансформації конфлікту все ж є активне ставлення до нього як до потенційного каталізатору розвитку та змін.

 

Відгук припускає, що задум і концепція мають втілюватися в конкретних діях з урахуванням можливостей, тобто увага явно акцентується на безпосередній участі. З цього випливає цілком очевидний висновок, що в основі глибокого розуміння лежить вивчення та використання накопиченого практичного досвіду.

 

Обидва приниципи — розуміння та відгук — передбачають певну роботу «головою». Вони репрезентують те, як ми мислимо та визначаємо шляхи розв’язання конфліктів у нашому житті, взаєминах і на рівні спільнот.

 

Наростання та затухання: часто ми дивимося на конфлікт з точки зору наростання та затухання його інтенсивності, його ескалації та деескалації, його піків і долин. При цьому ми схильні зосереджувати увагу на якомусь одному піку або долині, на якомусь повторюваному конфліктному епізоді. Трансформаційний підхід натомість пропонує поглянути на весь гірський ланцюг.

 

Мабуть, в якості менш статичної метафори, що ілюструє динаміку конфлікту, може послужити море з його припливами та відливами. Не загострюючи уваги на одній хвилі, що наростає та вдаряється об берег, трансформація конфліктів на перше місце ставить розуміння загальної картини припливів і відливів, часових і сезонних впливів в нашому морі взаємин.

Море в якості метафори передбачає наявність ритму та закономірностей в наших взаєминах. Морська гладінь буває спокійною, передбачуваною та навіть заспокійливою. Але періодично різні природні, сезонні та кліматичні чинники поєднуються і викликають сильні хвилювання на його поверхні.

Трансформаційний підхід прагне розібратися в конкретних епізодах конфлікту не окремо, а як у складових загальної картини. Перетворення необхідно осмислювати як на рівні вирішення невідкладних нагальних проблем, так і більш глибоких тенденцій та протиріч. Адже море перебуває у постійному хвилюванні та русі. І в той же час воно має форму та можливо грандіозне призначення.

 

Серце

 

В серці зосереджено життя в людському тілі. У серці генерується пульс, який підтримує життя людини. Умовно кажучи, це є центр наших емоцій, інтуіції та духовного життя. Це місце, яке для нас є точкою відправлення та точкою повернення, місце, куди ми повертаємося, щоб зорієнтуватися, отримати підтримку та намітити подальший курс. У трансформації конфліктів такий центр формують дві ідеї.

 

Людські стосунки: біологи та фізики стверджують, що життя як таке проявляється не стільки в фізичній сутності явищ і процесів, скільки в менш помітних зв’язках і відносинах між ними. Аналогічно взаємини займають центральне місце і в трансформації конфліктів. Подібно до серця в нашому тілі, стосунки та взаємини є тим центром, де зароджуються конфлікти і куди вони обратно повертаються.

 

У наших взаємовідносинах є цілком очевидні сторони, але й присутні менш помітні аспекти. Для того, щоб скористатися позитивним потенціалом, закладеним у конфлікті, необхідно пильну увагу приділити саме менш помітним сторонам взаємовідносин, а не зосереджуватися виключно на предметі та сутності протиборства, які часто набагато помітніші. Проблеми, через які люди вступають у протиборство, звичайно ж, важливі та вимагають творчих підходів до їх вирішення. Однак наші взаємовідносини являють собою мережу зв’язків, які утворюють більш широкий контекст людської еко-системи, що породжує та відтворює цілком конкретні протиріччя та проблеми.

Повернемося на хвилинку до нашої морської метафори. Якщо одна хвиля являє собою пік проблем і протиріч, які ми чітко бачимо в ескалації конфлікту, то наші взаємовідносини — це припливи та відливи на морі. Взаємовідносини — очевидні та ледь помітні, безпосередні та довгострокові — лежать в серці трансформаційних процесів.

 

Життєдайні можливості: стосовно до конфліктної ситуації сполучення «життєдайні можливості» нагадує нам одразу про кілька речей. З одного боку, воно дозволяє припустити, що саме життя приносить нам конфлікти як природний атрибут людського досвіду. З іншого боку, воно виходить з того, що і конфлікт творить життя подібно до пульсуючого серця, яке ритмічно викидає кров і перетворює її в рівномірний безперервний кровотік, завдяки якому ми живемо та рухаємося.

 

Конфлікти породжує саме життя. Я вже підкреслював вище, що замість того, щоб дивитися на конфлікт як на загрозу, ми можемо розглядати його як можливість для розвитку та поглиблення розуміння самих себе, інших людей, а також наших спільних соціальних структур та інститутів. Конфлікти у відносинах на всіх рівнях — це можливість, яку життя дарує нам для того, щоб зупинитися, озирнутися і побачити. Вірний шлях до справжнього пізнання природи та сутності людини — це визнання дару конфлікту в нашому житті. Без цього життя стане монотонною рівниною однаковості, а наші взаємини набудуть гнітюче поверхневого характеру.

Крім того, конфлікти самі можуть породжувати життя, адже під час конфліктів ми приймаємо рішення, винаходимо та міняємося. Конфлікт можна розуміти як двигун змін, який не дає вкоренитися фальші в наших взаєминах, а соціальним структурам застоятися, змушуючи їх динамічно реагувати на потреби людей та їхні сподівання.

 

Руки

 

Руками ми називаємо верхні кінцівки, за допомогою яких людина може творити, торкатися і мацати. Під руками все отримує форму — тому, коли говорять «докласти рук», то мають на увазі попрацювати над чим-небудь, взяти участь в чому-небудь. У нашому визначенні з руками асоціюються хіба конструктивні процеси змін.

 

Конструктивні: цей прикметник означає: (1) придатний для конструкцій; такий, що може лягти в основу конструкцій; а також (2) плідний.

 

Трансформація конфліктів містить у собі обидві ці ідеї. Вона ставить перед собою завдання зрозуміти, чому соціальний конфлікт часто проявляється в жорстоких і руйнівних формах. Трансформація конфліктів прагне до розгортання процесів змін, безпосередньо орієнтованих на отримання позитивних результатів з різного роду складнощів і негативних обставин. Вона дає можливість краще зрозуміти тенденції у взаєминах і структурах, що визначають конфлікт, і в той же час допомагає знайти творчі рішення, що покликані поліпшити ці взаємини. Вона наполягає на тому, що це можливо, і можливість цю дає конфлікт.

 

Процеси змін: центральне місце в нашому підході належить процесам перетворень як трансформативній складовій та основі переходу конфлікту з деструктивної фази в конструктивну. Цей перехід можливий тільки за умови розвиненої здатності бачити, розуміти та відгукуватися на поточні проблеми в контексті взаємин і безперервно підтримувати процеси змін. Що являють собою процеси, породжені самим конфліктом? Як можна змінити ці процеси або ініціювати нові, щоб перевести конфлікт у конструктивне русло? Орієнтація на процес — ось ключ до трансформації будь-якого конфлікту.

 

Трансформація конфліктів акцентує увагу на динамічних аспектах соціальних конфліктів. Як бачимо, в центрі цього підходу перетинаються контекст взаємин, уявлення про конфлікт як про можливість і сприяння творчим процесам змін. Трансформаційний підхід уважно ставиться до конфліктних епізодів, але обумовлений не тільки ними. Конфлікт розглядається в рамках природного перебігу та переплетіння наших взаємин. У наступних розділах ми докладніше зупинимося на тому, як лінзи трансформації конфліктів допомагають нам побачити у створенні творчих «майданчиків» механізм для вирішення конкретних проблем і в той же час вказують на необхідність зміни соціальних структур і тенденцій.

 

Ноги

 

Ногами ми торкаємося землі, коли вирушаємо в дорогу. Як і руки, ноги відповідають за дії, втілюючи думку та биття серця в конкретні заходи, надаючи їм динаміку та спрямованість. Трансформація конфліктів так і залишиться утопічною ідеєю, якщо не буде практично реагувати на реальні життєві проблеми, потреби та виклики.

Трансформаційний підхід як відправна точка планування відповідних дій пов’язаний з двома парадоксами, що сформульовані в наступних питаннях: як вирішити конфлікт таким чином, щоб знизити насильство та примножити справедливість у відносинах людей? Як розвинути потенціал конструктивної, безпосередньої взаємодії між людьми і в той же час не залишити в стороні питання системних і структурних змін?

 

Зниження насильства та примноження справедливості: трансформація конфліктів вважає, що мир закладений в якості наших взаємин і залежить насамперед від них. Виділяються два аспекти цих відносин: безпосереднє спілкування між людьми і те, як ми вибудовуємо наші громадські, політичні, економічні та культурні відносини. У цьому сенсі мир являє собою те, що нові науки [1] називають «процесною структурою»— явищем водночас динамічним, адаптивним і таким, що змінюється, але при цьому зберігає функціональну форму, мету та спрямованість, що його структурує. Не задовольняючись оцінкою миру як статичного «кінцевого стану», трансформація конфліктів розглядає мир як якість взаємовідносин, що постійно еволюціонує та розвивається. Тому боротьба за мир характеризується цілеспрямованим впливом на наростання та затухання конфлікту за допомогою ненасильницьких методів, які не тільки усувають протиріччя, але й поглиблюють взаєморозуміння, рівність і взаємоповагу в наших відносинах.

 

Зниження рівня насильства означає вирішення поточних проблем і предмета конфліктного епізоду, а також причин і тенденцій, що лежать в їх основі. Для цього необхідно сприяти відновленню справедливості. У той же час необхідно в рівній мірі ініціювати зміни по суті. Люди повинні отримати право участі в прийнятті рішень, що впливають на їх життя. Крім того, необхідно усунути причини, що породжують несправедливість як на рівні наших взаємовідносин, так і на структурному рівні.

 

Безпосередня взаємодія та суспільні структури: як зазначалося вище, завдання полягає в тому, щоб розширити можливості розуміння необхідності процесів змін і залучення до них громадськості на всіх рівнях відносин — від міжособистісного та міжгрупового до рівня соціальної структури. Одна сукупність можливостей пов’язана з безпосередньою взаємодією між людьми. Інша підкреслює необхідність усвідомлення та здійснення змін у самому способі соціальної організації — від наших сімей до складних управлінських структур на всіх рівнях: від місцевого до глобального.

 

Трансформація конфліктів прередбачає, що істотним засобом сприяння конструктивним змінам на всіх цих рівнях є діалог. Діалог дуже важливий для встановлення миру і справедливості як на міжособистісному, так і на структурному рівні. Звичайно, це не єдиний, але тим не менш дуже важливий механізм.

Звичайно ми розглядаємо діалог як безпосередню взаємодію між людьми або групами. Трансформація конфліктів поділяє цю точку зору. Багато механізмів, що вимагають кваліфікованого підходу та покликані знизити рівень насильства, від самого початку побудовані на комунікативних здібностях, таких як обмін ідеями, досягнення спільного розуміння проблем і пошук спільних шляхів їх вирішення.

Однак трансформативний підхід розглядає діалог в якості необхідної умови як для створення, так і впливу на суспільно-політичні сфери, в яких формуються наші інститути, структури та моделі взаємовідносин. Маємо формувати процеси та механізми, що дають можливість людям брати участь у створенні структур, які впорядковують їх співжиття в широкому сенсі цього слова. Діалог потрібен для забезпечення громадського доступу, участі та конструктивної взаємодії в процесах, які формалізують наші відносини та допомагають нашим організаціям і структурам функціонувати та приймати рішення.

У своїй основі трансформація конфліктів спрямована на формування оперативного та легко адаптуємого відгуку на конфлікт за допомогою процесів змін, які знижують насильство та примножують справедливість.

 

 

Конфлікт і зміни

Конфлікти трапляються. Це нормально, вони постійно присутні у людських стосунках і взаєминах. Зміни також відбуваються. Громади та людські стосунки не є статичними, а скоріше динамічними та такими, що пристосовуються та змінюються.

Конфлікти впливають на стан речей та змінюють його по-різному. Можемо проаналізувати ці зміни в рамках чотирьох широких категорій: на особистому рівні, рівні стосунків, структурному та культурному рівнях.

Конфлікт впливає на нас

На особистому рівні,

На рівні стосунків,

на структурному рівні та

На культурному рівні.

Ми також можемо поміркувати про ці зміни у пошуках відповідей на наступні два запитання:

· Які зміни відбуваються внаслідок конфлікту? Наприклад, які закономірності та наслідки має даний конфлікт?

· Яких змін ми прагнемо? Для того, щоб відповісти на це запитання, маємо спочатку з’ясувати, яких цінностей та намірів ми дотримуємося.

Розглянемо вказані чотири сфери, пам’ятаючи про ці два запитання.

Особистістний аспект конфлікту стосується змін, які торкнулися людини та є бажаними для неї. Тут мається на увазі особистість цілком, у тому числі її когнітивні, емоційні, перцептивні та духовні характеристики.

З описової точки зору концепція трансформації нагадує, що конфлікт впливає на нас як особистостей не тільки негативно, але й позитивно. Конфлікт впливає на наш фізичний стан, самооцінку, емоційну стабільність, здатність сприймати інформацію правильно, а також духовну цілісність.

З нормативної точки зору концепція трансформації являє собою навмисне втручання з метою мінімізації руйнівних наслідків соціального конфлікту та максимального збільшення потенціалу для розвитку людини як особистості на фізичному, емоційному, інтелектуальному та духовному рівнях.

Стосунковий аспект являє собою зміни в індивідуальних відносинах. Тут ми розглядаємо емоційність, владу, авторитет та взаємозалежність у контексті стосунків, а також виражальні, комунікативні та інтерактивні аспекти конфлікту.

Описово трансформація стосується того, як конфлікт підриває існуючі моделі комунікації та взаємин. Ця концепція виходить за рамки розгляду напруженості навколо явних проблем і звертається до тих ґрунтовних змін, які породив конфлікт,— в тому числі до уявлень його учасників, їх бажань і прагнень, до того, як формуються їх стосунки на міжособистісному рівні, а також усередині групи та між групами. Конфлікт змінює людські стосунки. Він вимагає чітких відповідей на такі питання: наскільки близькими чи далекими хочуть залишитися люди у своїх стосунках? Як вони планують скористатися, будувати та ділитися владою? Як вони сприймають себе, один одного та свої очікування? Які в них надії та страхи щодо власного життя та стосунків, форм спілкування та взаємин?

Нормативно трансформація являє собою навмисне втручання з метою зведення до мінімуму перешкод в спілкуванні сторін та максимізації їх взаєморозуміння. Сюди відноситься прагнення виявити безпосередньо страхи, надії та цілі людей, залучених в конфліктну ситуацію, пов’язані з їх взаємовідносинами.

Структурний аспект вказує на першопричини конфлікту, а також закономірності та зміни, які конфлікт привносить у соціальні, політичні та економічні структури. При розгляді цього аспекту увага зосереджується на тому, яким чином соціальні структури, організації та установи створюються, підтримуються та змінюються в результаті конфлікту. Тут мова йде про те, як люди будують і організують соціально-економічні, політичні та інституційні відносини для задоволення основних потреб людини, забезпечення доступу до ресурсів і прийняття рішень, що впливають на окремі групи людей і громади, а також на суспільство в цілому.

Трансформація на описовому рівні включає аналіз соціальних умов, що призводять до конфлікту, а також змін, які конфлікт спричиняє в існуючих соціальних структурах і моделях прийняття рішень.

На нормативному рівні трансформація являє собою свідоме втручання задля того, щоб отримати уявлення про глибинні причини та соціальні умови, що створюють та провокують насильницькі прояви конфлікту. Крім того, вона відкрито агітує за ненасильницькі засоби з метою зниження змагальності у відносинах сторін і прагне звести до мінімуму і — в кінцевому рахунку — усунути насильство. (Також сюди відносять і ненасильницьку пропаганду та агітацію за зміни.) Прагнення до таких змін сприяє розвитку структур, що задовольняють основні потреби людини (справедливість по суті), і в той же час забезпечує максимально широку участь людей в ухваленні рішень, що впливають на їх життя (формальна, процедурна справедливість).

Культурний аспект стосується змін, що відбулися в результаті конфлікту в найширших формах колективних взаємин, в тому числі й в самосвідомості, а також у характері впливу даної культури на моделі поведінки в конфліктній ситуації.

На описовому рівні концепція трансформації допомагає зрозуміти, як конфлікт впливає на культурні характеристики групи та змінює їх, а також яким чином ці накопичені та спільні характеристики впливають на розуміння конфлікту людьми в даному контексті та на тому, як вони реагують на нього.

На нормативному рівні концепція трансформації допомагає сторонам конфлікту зрозуміти культурні особливості, що посилюють конфлікт в їхньому середовищі, а потім визначити, активізувати та використовувати ресурси та механізми в рамках даної культури, які допомагають конструктивно реагувати на конфлікт і вирішувати його.

Далі в якості аналітичної основи трансформація допомагає зрозуміти соціальний конфлікт у процесі його виникнення та змін, до яких він призводить на рівні особистості та стосунків, на структурному та культурному рівнях людського досвіду. В якості стратегії втручання трансформація спрямована на створення конструктивних процесів з наступним діапазоном цілей, орієнтованих на зміни.

 

Цілі змін у трансформації конфліктів Особистий рівень · Мінімізація руйнівних наслідків соціального конфлікту та максимальне збільшення потенціалу для розвитку і блага людини як особистості на фізичному, емоційному, інтелектуальному та духовному рівнях. Рівень стосунків · Зведення до мінімуму перешкод в спілкуванні та максимізація взаєморозуміння. · Виявлення та опрацювання страхів і надій, пов’язаних із емоціями та взаємозалежністю у стосунках. Структурний рівень · Виявлення та усунення корінних причин і соціальних умов, що призвели до насильницьких та інших небезпечних проявів конфлікту. · Сприяння ненасильницьким механізмам, що зменшують змагальну конфронтацію сторін, а також зводять до мінімуму та врешті усувають насильство. · Сприяння розвитку структур з метою задоволення основних потреб людини (справедливість по суті) та забезпечення максимально широкої участі людей в ухваленні рішень, що впливають на їх життя (процедурна справедливість). Культурний рівень · Виявлення та осмислення культурних особливостей, що посилюють насильницькі прояви конфлікту. · Визначення та використання ресурсів і механізмів у культурному середовищі, які допомагають конструктивно реагувати на конфлікт і розв’язувати його.

Мапування конфліктів

Загальну картину трансформації конфліктів, запропоновану в попередньому розділі, можна представити у вигляді мапи або діаграми (дивись малюнок 1). Вона складається з трьох основних компонентів, кожен з яких представляє собою окремий пункт, що стосується розробки стратегії та заходів реагування на конфлікти. Почнемо з першого пункту — поточної ситуації.

Пункт 1:

Поточна ситуація

Малюнок 1 відображає поточну ситуацію як сукупність вставлених одна в одну сфер, представлених у вигляді еліпсів на площині. Сфера — це корисна метафора, що допомагає нам у роздумах про простори пошуку, сенсу, вчинків і дій. Сфера немов запрошує нас у простір, що постійно змінюється.

Сфера невідкладних проблем на нашому малюнку вставлена у сферу тенденцій, яка, в свою чергу, вбудована в сферу історії. Це нагадує нам про те, що всі нагальні проблеми коріняться в контексті — в тенденціях історії взаємовідносин і форм організації.

Розвиток нашого потенціалу

 

Переходячи від концептуального розгляду трансформації конфліктів до її практичного застосування, я вважаю за необхідне вдосконалювати наступні особисті навички, а саме:

 

I: Розвивати вміння розглядати поточні проблеми

Як вікно можливостей

 

Трансформаційний підхід вимагає розвитку вміння розглядати поточну ситуацію без зайвої захопленості та перевантаженості нагальними поточними проблемами. Він вимагає вміння уникати поспішності в прийнятті рішень і не піддаватися страхам і неспокою, які часто вселяються в наші взаємини в ході загострення конфлікту.

Ключовим в розвитку цієї навички стане тренування (1) вміння двитися та бачити набагато далі поточних проблем, (2) вміння співпереживати положенню іншої людини або групи людей, але не потрапляти в пастку їх тривог і страхів, (3) вміння розробляти варіанти можливих заходів, які враховують серйозність поточних проблем, але не зумовлені необхідністю прийняття поспішних рішень.

Як цього домогтися? Один із способів полягає в тому, щоб уявити собі поточні проблеми у вигляді вікна. Вікна важливі самі по собі, але після їх установки ми рідко звертаємо на них увагу. Ми дивимося через скло, зосереджуючи увагу на тому, що знаходиться за вікном. Так само і з трансформацією конфліктів: ми не зосереджуємо всю свою увагу на поточних проблемах в пошуках швидкого рішення. Скоріше за явними проблемами ми намагаємося розгледіти фон, на якому все відбувається. Для цього необхідно розрізняти предмет конфлікту та його передісторію.

Щоб уважніше вивчити цей фон, ми озброюємося окулярами з двома лінзами, якщо згадати нашу метафору прогресивних лінз. Одна лінза, або радше зона ближнього зору мультифокальних окулярів, допомагає нам розгледіти суть предмета, в той час як інша дозволяє розрізнити більш віддалені контекст і тенденції у взаєминах. Цей підхід закликає нас розрізняти між тим, що називають симптоматичним змістом кризи та емоційним процесом, що лежить в його основі. [3]

Вміння дивитися на нагальні проблеми через вікно можливостей дозволяє розробити стратегію змін, яка націлена не тільки на усунення безпосереднього предмета конфлікту, але й охоплює ширший контекст, в якому зародилися протиріччя.

 

Кілька часових рамок

 

Вміння розглядати поточну ситуацію як вікно можливостей припускає ще один важливий напрямок тренувань, спрямований на розвиток уміння мислити та діяти, не зациклюючись на короткостроковій часовій перспективі. Це зовсім не означає, що ми намагаємося зазирнути далеко в майбутнє, просто щоб запобігти або виправити короткозорість так званої «кризової» ментальності в умовах конфлікту. Ні, ми розробляємо стратегії, в яких короткострокові відповідні заходи об’єднуються з довгостроковими змінами.

Такий підхід вимагає розробки багатоланкових процесів з різними термінами реалізації. Тому дуже важливо почуватися комфортно серед цього нагромадження часових рамок.

Одним з методів, який допоможе розвинути таке вміння, є формування наочного уявлення про час, необхідний для вирішення конкретних завдань на різних рівнях. Так загальносистемний процес перетворень у галузі організаційної культури,— наприклад, питання посилення координації діяльності відомств або відділів в межах організації з тим, щоб їх робота відображала нові цілі та завдання,— можливо, потрібно продумувати на кілька років вперед. Або ж, наприклад, йде обговорення питання про те, хто буде відповідати за робочі суботи в новому році? Процес вирішення цього завдання короткостроковий та негайний, що пропонує чіткі, ефективні рішення.

Якщо люди мають чітке уявлення про те, що, коли і чому відбувається, якщо вони наочно уявляють собі терміни, які об’єднують і розмежовують процеси та час, необхідний для реалізації кожного з них, тоді їм буде легше усвідомити ідею негайного вирішення проблем і довгострокових стратегічних змін.

Спеціаліст-практик, який орієнтується на трансформацію конфліктів, повинен вдосконалюватися в умінні розпізнавати, які терміни реалізації тих чи інших процесів потрібні для здійснення необхідних перетворень.

 

Голоси самосвідомості

 

У попередніх розділах я неодноразово говорив про необхідність пошуку закономірностей в контексті, в тих умовах, які визначають ситуацію, що склалася, так би мовити, в епіцентрі конфлікту. Отже на що ж конкретно потрібно звертати увагу і до чого прислухатися? Я не раз помічав, що найважливішим серед загального шуму й гамору конфліктного оточення є вміння почути та залучити невизнані, а часом забуті голоси самосвідомості, або ідентичності. За моїми спостереженнями, в основі більшості конфліктів лежать саме проблеми ідентичності. Таким чином, уміння розуміти та ставитися з повагою до ролі ідентичності має важливе значення для розуміння процесів в епіцентрі конфлікту.

Питання ідентичності мають основоположне значення для підтримки нормального самовідчуття та самозбереження етнічних, соціальних, культурних та інших груп. Тому вони набувають особливого значення під час конфліктів. Самосвідомість, ідентичність формує та вирішує те, які проблеми займуть центральне місце в конфліктах; найчастіше це відображається у вигляді глибоко пережитих вимог і формулювань бажаних результатів розвитку подій. На найглибшому рівні ідентичність вбирається у форму оповідань про те, що люди думають про себе: хто вони, що вони, чого бояться. Таким чином, ідентичність є невід’ємною частиною сприйняття людиною або групою людей своїх відносин з іншими і того, як ці відносини позначаються на сприйнятті себе як особистості та групи. Проблеми ідентичності відіграють першорядну роль у більшості конфліктів, але дуже рідко прямо озвучуються та вирішуються.

Самосвідомість, самість, самобутність, або ідентичність, не є вихідною незмінною даністю, статичною властивістю. Самосвідомість скоріш за все є динамічною: вона щоразу заново формулюється та постійно переглядається, особливо під час конфліктів. Вона завжди є відносною. Якби в нашому світі не було ніякого іншого кольору, крім синього, то синій колір вважався б безбарвним. Для того, щоб розрізняти синій колір, нам потрібна матриця кольорів, тоді «синій» щодо інших кольорів б