Малюнок 3. Проста процесна структура

Опоненти лінійних підходів в науці заявляють, що лінійність відображає детерміністський погляд на зміни, а це перешкоджає прогнозуванню та плануванню кінцевих результатів. Звичайно це корисне застереження, але я не думаю, що безконтрольність і причинна обумовленість так вже несумісні з цілепокладанням і цільовими орієнтирами. Адже ми не можемо обходити увагою нашу мету, наш дороговказ, «нашу північ», як сказали б латиноамериканці. Маємо чітко сформулювати, як і в якому напрямку відбуваються зміни на нашу думку. Вся штука в тому, щоб зрозуміти лінійну залежність — від нас вимагається чітко встановити, як, на нашу думку, взаємопов’язані події, як все розвивається і в якому напрямку. Інакше кажучи, лінійний підхід підштовхує нас до того, щоб висловити та перевірити свої припущення щодо змін, які дуже часто залишаються прихованими під шаром риторики та наших автоматичних реакцій. Лінійне мислення ставить питання: «Добрих намірів недостатньо. Як саме ця дія вносить зміни? Що змінюється і в якому напрямку?» Ключ до створення платформи або майданчика для трансформації в самий розпал конфлікту лежить в поєднанні здорової дози як циклічної, так і лінійної перспектив.

 

Майданчики для трансформації

Трансформаційний підхід вимагає від нас створення постійної та легко адаптуємої бази в самому епіцентрі конфлікту — свого роду майданчика. Майданчик подібний до помосту над батутом, яким можна скористатися для того, щоб відштовхнутися і стрибнути. Майданчик необхідний для осмислення різних рівнів конфлікту («загальної картини»), процесів розв’язання невідкладних проблем і конфліктних епізодів, бачення майбутнього та планування процесів змін відповідно до цього бачення. Така база дає можливість формувати процеси з розробки шляхів вирішення короткострокових потреб і в той же час приділяти увагу стратегічним, довгостроковим, конструктивним змінам в системах та відносинах.

На малюнку 4 ця ідея представлена за допомогою додавання до нашої процесної структури (див. малюнок 3) ескалації конфліктних епізодів і майданчика для трансформації конфлікту під нею. Спіраль процесної структури можна розглядати як епіцентр конфлікту, а піки та хвилі конфлікту як його епізоди. В цілому ескалація та затухання конфлікту та процесів змін слугують постійною базою для формування процесів. Ескалація конфлікту дає можливість створити та підтримувати цю базу. З точки зору трансформації розробка процесу, що забезпечує вирішення безпосередніх конфліктних епізодів або проблем є важливою, але не ключовою. Більш важливим у довгостроковій перспективі є формування процесів, які: 1) забезпечують відповідні дії, що дозволяють адаптуватися до безпосередніх епізодів конфлікту та їх повторення у майбутньому; а також 2) спрямовані на усунення більш глибоких і довгострокових соціальних і системних закономірностей, що призводять до насильницьких, руйнівних проявів конфлікту.

Малюнок 4. Майданчик для трансформації

 

Майданчик для трансформації конфлікту має оперативно реагувати на зміни в короткостроковій перспективі та бути стратегічно вивіреним у довгостроковій перспективі. Він повинен мати спроможність генерувати та відновлювати процеси змін, що реагують як на окремі епізоди, так і на контекст подій, або епіцентр. Через свій динамізм та складність майданчик є процесною структурою, а не лише процесом чи просто структурою. Майданчик для трансформації має бути адаптивним, тому що ми розуміємо, що конфлікт і зміни є постійними, а конкретні шляхи вирішення та форми, яких вони набувають,— тимчасові.

Трансформація конфлікту — це цілеспрямована подорож круговим маршрутом. І готуватися до цієї подорожі потрібно заздалегідь.

 

 

Розвиток нашого потенціалу

 

Переходячи від концептуального розгляду трансформації конфліктів до її практичного застосування, я вважаю за необхідне вдосконалювати наступні особисті навички, а саме:

 

I: Розвивати вміння розглядати поточні проблеми

Як вікно можливостей

 

Трансформаційний підхід вимагає розвитку вміння розглядати поточну ситуацію без зайвої захопленості та перевантаженості нагальними поточними проблемами. Він вимагає вміння уникати поспішності в прийнятті рішень і не піддаватися страхам і неспокою, які часто вселяються в наші взаємини в ході загострення конфлікту.

Ключовим в розвитку цієї навички стане тренування (1) вміння двитися та бачити набагато далі поточних проблем, (2) вміння співпереживати положенню іншої людини або групи людей, але не потрапляти в пастку їх тривог і страхів, (3) вміння розробляти варіанти можливих заходів, які враховують серйозність поточних проблем, але не зумовлені необхідністю прийняття поспішних рішень.

Як цього домогтися? Один із способів полягає в тому, щоб уявити собі поточні проблеми у вигляді вікна. Вікна важливі самі по собі, але після їх установки ми рідко звертаємо на них увагу. Ми дивимося через скло, зосереджуючи увагу на тому, що знаходиться за вікном. Так само і з трансформацією конфліктів: ми не зосереджуємо всю свою увагу на поточних проблемах в пошуках швидкого рішення. Скоріше за явними проблемами ми намагаємося розгледіти фон, на якому все відбувається. Для цього необхідно розрізняти предмет конфлікту та його передісторію.

Щоб уважніше вивчити цей фон, ми озброюємося окулярами з двома лінзами, якщо згадати нашу метафору прогресивних лінз. Одна лінза, або радше зона ближнього зору мультифокальних окулярів, допомагає нам розгледіти суть предмета, в той час як інша дозволяє розрізнити більш віддалені контекст і тенденції у взаєминах. Цей підхід закликає нас розрізняти між тим, що називають симптоматичним змістом кризи та емоційним процесом, що лежить в його основі. [3]

Вміння дивитися на нагальні проблеми через вікно можливостей дозволяє розробити стратегію змін, яка націлена не тільки на усунення безпосереднього предмета конфлікту, але й охоплює ширший контекст, в якому зародилися протиріччя.