Малюнок 1. Загальна картина трансформації конфліктів

Ключовим парадоксом нагальних проблем є зв’язок між сьогоденням і минулим. Тенденції та характер того, «як йдуть справи останнім часом», пропонують нам сукупність фактів і обставин, з яких спливають на поверхню невідкладні проблеми суперечки. Нагальні проблеми дають нам можливість запам’ятати та розпізнати, але самі по собі вони не в змозі позитивно змінити те, що вже сталося. Потенціал до конструктивних змін полягає в нашій здатності розпізнавати, розуміти та виправляти те, що відбувається. Позитивні зміни вимагають готовності перейти до нових форм взаємодії, будуючи відносини та структури, націлені в майбутнє.

Повертаючись до нашого визначення, зазначимо, що невідкладність нагальних проблем, як і енергія, вивільнена в ході зіткнень через ці проблеми, визначають «епізодичні» прояви конфлікту. Просуваючись від вирішення нагальних проблем до сфер тенденцій у стосунках, взаємовідносинах та історії, ми наближаємося до епіцентру конфлікту, де завжди можливі сплески нових конфліктних епізодів, пов’язаних як із проблемами аналогічними, так і з іншими. Трансформаційний підхід прагне побачити та зрозуміти як окремі епізоди конфлікту, так і його епіцентр. Це підводить нас до третього пункту, що стосується розробки стратегії та заходів реагування на конфлікти,— але спочатку нам необхідно розглянути ще одну сукупність вставлених одна в одну сфер, а саме горизонт майбутнього.

 

Пункт 2:

Горизонт майбутнього

Другий пункт, що стосується розробки стратегії та заходів реагування на конфлікти, допомагає нам уявити горизонт майбутнього. Горизонт можна побачити, але до нього не можна доторкнутися. Він дає нам орієнтир, але при цьому вимагає від нас постійного руху. Майбутнє — це те, що можна собі уявити, але чим неможливо керувати.

У нашій загальній картині майбутнє представлене як сукупність сфер, що передбачає відкрите майбутнє, яке динамічно розвивається. У цей простір взаємодії та творчого пошуку вбудовані ще менші сфери, що представляють безпосередні рішення, взаємовідносини та структури, які стосуються пошуку можливих шляхів вирішення невідкладних нагальних проблем, а також розробки процесів, спрямованих на усунення негативних тенденцій у стосунках, взаємовідносинах та структурах. Спроба зазирнути за горизонт майбутнього ставить такі питання: що ми сподіваємось побудувати? Що б в ідеалі ми хотіли побачити? Як вирішувати питання на всіх рівнях — від невідкладних нагальних проблем до тенденцій у взаємовідносинах та структурах, що лежать в їх основі?

Якби ці дві сукупності сфер або рівнів пошуку рішень (поточна ситуація та горизонт майбутнього) були єдиними складовими загальної картини, ми б могли задовольнитися моделью лінійних змін: рухом від нинішньої ситуації до бажаного майбутнього. Однак важливо уявити собі загальну картину як коло із взаємопов’язаними елементами. В цьому допоможуть вектори у вигляді стрілок. Сфери, що представляють поточну ситуацію, дають нам первинний імпульс до того чи іншого рішення нагальних проблем. Це свого роду соціальна енергія, що задає імпульс до змін і зображена на нашому малюнку у вигляді стрілки, яка вказує напрямок поступального руху. З іншого боку, горизонт майбутнього використовує енергію імпульсу, що вказує на можливості того, що можна створити та побудовати. Горизонт відображає соціальну енергію, що наповнює змістом і задає орієнтири. Ми бачимо, що на цій ділянці стрілка вказує не тільки назад, на поточну ситуацію, але й вперед, на низку процесів змін, що можуть виникнути. Поєднання стрілок формує єдине коло. Інакше кажучи, наша загальна картина становить як циклічний, так і лінійний процес, або те, що ми вище назвали процесною структурою.

 

Пункт 3:

Розробка процесів змін

Все це підводить нас до третього важливого пункту — розробки та підтримки процесів змін. І знову-таки ми можемо представити їх у формі сфери із вбудованими компонентами. Така сфера передбачає, що реакцію на конфлікт необхідно розглядати насамперед як розробку процесів змін, що враховують сплетіння взаємопов’язаних потреб, взаємовідносин і тенденцій на чотирьох рівнях: персональному, стосунків, культурному та структурному.

Зверніть увагу: ми описуємо процеси, а не один процес. Процеси змін вимагають від нас одночасно поєднувати реалізацію декількох взаємопов’язаних ініціатив, відмінних одна від одної, але цілком сумісних. Трансформація спонукає нас розглядати та аналізувати процеси змін відразу кількох рівнів і типів, а не зосереджуватися на пошуку якогось одного оперативного рішення. Процеси змін спрямовані як на усунення предмету окремих епізодів конфлікту, так і тенденцій в контексті подій, тобто в епіцентрі конфлікту. Маємо виробити концепцію багатоланкових процесів змін, що стосуються вирішення нагальних проблем, і в той же час концептуалізувати характер процесів, що формують майданчик для довгострокової зміни тенденцій у взаємовідносинах та структурах.

У найширшому сенсі така концепція трансформації матиме три складові: поточну ситуацію, горизонт передбачуваного майбутнього та розробку процесів змін, що поєднують їх. Рух із сьогодення в наше передбачуване майбутнє відбувається аж ніяк не по прямій. Швидше за все, такий рух є комплексом ініціатив, що динамічно розвиваються та приводять в рух процеси змін, висувають довгострокові стратегії перетворень і разом з тим реагують на конкретні нагальні потреби. Трансформація будь-якого конфлікту має дати відповіді на наступні питання: які зміни та рішення необхідні? На яких рівнях? У зв’язку з якими проблемами? В яких взаємовідносинах вони мають закріплюватися?

Така концептуальна основа з особливою гостротою ставить питання, як покласти край чомусь небажаному і побудувати щось бажане. Не можна забувати, що цей підхід поєднує методи розв’язання конфлікту, які найчастіше спрямовані на пошук шляхів припинення того чи іншого повторення конфлікту, з орієнтацією на трансформацію, яка прагне внести тривалі зміни у взаємовідносини та суспільні інститути. З одного боку, ця концептуальна основа вирішує поточні проблеми та предмет конфлікту, прагнучи знайти взаємоприйнятні рішення на обох рівнях. Дуже часто ці процеси знижують рівень насильства та подальшу ескалацію конфлікту. З іншого боку, цей підхід виходить за межі узгодження вирішення поточних проблем і націлений на щось нове. А це вже вимагає узгодження процесів змін, виходячи із ширшого розуміння тенденцій у взаємовідносинах та історичного контексту.

Трансформація погоджує та пов’язує вирішення нагальних проблем з ініціативами, спрямованими на здійснення соціальних змін. Для цього потрібне вміння розпізнавати за нагальними проблемами глибші закономірності та тенденції, прагнучи при цьому знайти творчі відповіді на практичні, життєво важливі питання в оперативному порядку. Проте для більш повного розуміння даного підходу ми маємо ретельніше розібратися в тому, що визначає характер майданчиків для конструктивних змін, і що формує їх як процесні структури.