Лежить в основі трансформації.

 

Під час загострення конфлікту ми описуємо ситуацію як складну, оскільки нам доводиться мати справу з безліччю ціннісних установок і критеріїв, які часто не стикуються, щоб розібратися, що вся ця плутанина означає. Ми стикаємося з тим, що на самих різних рівнях між різними групами людей одночасно відбувається дуже багато подій. Складність передбачає багатоплановість і одночасність. Складності в конфлікті по суті сприяють нагнітанню атмосфери двозначності та дедалі більшої невизначеності. Все неоднозначно. Ми мало що розуміємо в тому, що відбувається, відчуваємо невпевненість в тому, що нас очікує, та переживаємо свою нездатність контролювати ситуацію. Тому не дивно, що ми сприймаємо складності як якусь ворожу силу, що завдає нам нестерпного головного болю. І не дивно, коли ми приходимо до висновку, що якщо спростити проблеми і вирішити протиріччя, це принесе нам полегшення.

Всім нам властиво ставитися досить терпимо до складностей, але до певної межі. Коли ця межа настає, одні люди не витримують і просто відступають перед ними, виходять з гри. Інші залишаються, але намагаються швидко все вирішити, щоб, як їм здається, позбутися складностей. Треті намагаються не звертати уваги на багатозначність і багатогранність, щоб таким чином начебто захистити себе від проблем. Ми зупиняємося на якомусь одному поясненні, а потім міцно та вперто за нього чіпляємося. Складності стають ворожою силою.

Згадаємо парадоксальний на перший погляд вислів Авраама Лінкольна: «я перемагаю своїх ворогів тим, що перетворюю їх на друзів». І дійсно, складності, накопичуючись, не тільки дають нам багату поживу для роздумів, але й відкривають безмежні можливості на шляху до давно назрілих і конструктивних змін. Одна з найважливіших переваг складних ситуацій полягає в тому, що можливість внесення змін ніколи не буває прив’язана до якоїсь однієї дії, одного варіанту. Це можна порівняти з реакцією дитини на різноманітність асортименту в хорошій кондитерській: нас обмежує не стільки вузький вибір, скільки власна нездатність вибрати з безлічі потенційних можливостей.

Ключовими в розвитку цієї, четвертої за рахунком, навички стануть довіра та дотримання обраного курсу, але без догматизму. По-перше, необхідно довіряти здатності соціальної системи генерувати варіанти та можливості змін і руху вперед. По-друге, необхідно обирати та дотримуватися тих з них, які представляються найбільш перспективними для конструктивних змін. По-третє, не можна зациклюватися на одній ідеї або можливості.

Складні ситуації часто надають нам безліч варіантів вибору. І якщо ми будемо до них дуже уважні, то зможемо по-новому подивитись на вкорінені тенденції.

 

V: Розвивати вміння чути та залучати

Голоси самосвідомості

 

У попередніх розділах я неодноразово говорив про необхідність пошуку закономірностей в контексті, в тих умовах, які визначають ситуацію, що склалася, так би мовити, в епіцентрі конфлікту. Отже на що ж конкретно потрібно звертати увагу і до чого прислухатися? Я не раз помічав, що найважливішим серед загального шуму й гамору конфліктного оточення є вміння почути та залучити невизнані, а часом забуті голоси самосвідомості, або ідентичності. За моїми спостереженнями, в основі більшості конфліктів лежать саме проблеми ідентичності. Таким чином, уміння розуміти та ставитися з повагою до ролі ідентичності має важливе значення для розуміння процесів в епіцентрі конфлікту.

Питання ідентичності мають основоположне значення для підтримки нормального самовідчуття та самозбереження етнічних, соціальних, культурних та інших груп. Тому вони набувають особливого значення під час конфліктів. Самосвідомість, ідентичність формує та вирішує те, які проблеми займуть центральне місце в конфліктах; найчастіше це відображається у вигляді глибоко пережитих вимог і формулювань бажаних результатів розвитку подій. На найглибшому рівні ідентичність вбирається у форму оповідань про те, що люди думають про себе: хто вони, що вони, чого бояться. Таким чином, ідентичність є невід’ємною частиною сприйняття людиною або групою людей своїх відносин з іншими і того, як ці відносини позначаються на сприйнятті себе як особистості та групи. Проблеми ідентичності відіграють першорядну роль у більшості конфліктів, але дуже рідко прямо озвучуються та вирішуються.

Самосвідомість, самість, самобутність, або ідентичність, не є вихідною незмінною даністю, статичною властивістю. Самосвідомість скоріш за все є динамічною: вона щоразу заново формулюється та постійно переглядається, особливо під час конфліктів. Вона завжди є відносною. Якби в нашому світі не було ніякого іншого кольору, крім синього, то синій колір вважався б безбарвним. Для того, щоб розрізняти синій колір, нам потрібна матриця кольорів, тоді «синій» щодо інших кольорів буде мати «самість» і сенс.

В цьому і полягає завдання трансформаційного процесу — сформувати процеси та механізми, що дають можливість людям знайти та озвучити позитивне почуття самобутності у взаємозв’язку з іншими, а не на противагу їм. У самий розпал конфлікту, коли людей мучать страхи та невизначеність, завдання полягає в тому, щоб знизити рівень стрес-реактивності та звинувачень і в той же час розширити їх можливості самовираження та розуміння себе і свого місця.

 

Якими вправами можна розвинути цей навик?

 

По-перше, необхідно розвивати вміння бачити та чути «ідентичність», коли вона проявляється. Звертайте увагу на мову, метафори та висловлювання, які сигналізують про те, що з самосвідомістю щось негаразд. Часом вони досить туманні: «Ще п’ять років тому жоден вчитель у школі не посмів би запропонувати такий предмет. Куди ми котимося?» Інколи в них можна почути нотки обізнаності, як то кажуть, зсередини: «До старожилів-парафіян у нашій церкві більше не прислухаються.» Але бувають вони і чітко сформульованими та вочевидь закличними: «Через дії цього начальника поліції саме виживання хмонгів поставлено під загрозу.» У будь-якому випадку завжди слід звертати увагу на те, що стоїть за висловлюваннями людей, що їх турбує. Це заклик звернути увагу на самовідчуття людей, їх ідентичність, на те, як вони відчувають і визначають свої взаємини. Це заклик серйозно поставитися не лише до змісту висловлювання, але й до його суті. Ви нічого не зробите в епіцентрі, якщо не почуєте цей голос. Тому перший крок: будьте уважні до голосу самосвідомості людей.

По-друге, не відстороняйтеся від цього заклику ідентичності. Будь-який конфлікт щоразу вимагає від нас уточнення власного розуміння ідентичності і відносин між людьми. Але це жодним чином не скасовує розробки заходів, необхідних для вирішення конкретних проблем, які проявилися в ході конфлікту, та усунення його предмета. Необхідно виконання обох умов. Вирішення нагальних проблем може принести тимчасове полегшення, але навряд чи торкнеться безпосередньо тих проблем, які пов’язані з глибинною ідентичністю, та виправить взаємини, що склалися.

Процеси, покликані виявити та розглянути ці проблеми, мають на меті радше створення механізмів обміну думками та діалогу, а не негайне їх вирішення шляхом переговорів. Крім того, при такому обопільному розгляді проблем, що стосуються ідентичності, важливо не налаштовуватися відразу на те, що саме зараз почнеться обмін думками між носіями різних ідентичностей. Найчастіше найважливішою складовою цього процесу стає створення умов для внутрішньогрупової роботи, коли люди можуть спокійно та уважно проаналізувати ситуацію, що склалася, свої зобов’язання, надії та побоювання.

Квапливе створення майданчиків для обміну думками між носіями різних ідентичностей без серйозної підготовки та достатньої підтримки може бути неефективним і навіть деструктивним. При розгляді проблем, пов’язаних з ідентичністю, я можу порекомендувати три основних принципи, які мають визначати цей процес: щирість, итеративне навчення та оптимальні форми обміну думками.

Щирості не можна домогтися насильно. Проте можна допомогти людям напрацювати процеси та механізми, які забезпечать їм безпечне та щире обговорення своїх страхів і надій, образ і зобов’язань. Цикли та епізоди конфлікту, що загострюється, розпалюють обстановку, підсилюють відчуття незахищеності, ставлячи під загрозу ідентичність. У свою чергу, загроза ідентичності небезпечна через тенденцією до посилення психологічного самозахисту, замикання в собі. Не заперечуючи щирість і чесність як такі, така тенденція може привести до зниження саморефлексивної чесності за рахунок надмірної уваги до негативних сторін в інших: я виразно й чесно бачу, що з вами щось не так, але я не бачу виразно й чесно своїх власних зобов’язань. Справжні щирість і чесність нерозривно пов’язані з безпекою та довірою. Тож постійно приділяйте увагу тому, наскільки створені механізми забезпечують щире та чесне обговорення проблем, що зачіпають ідентичність людей.

Під ітеративним навченням в психології розуміють циклічне, багаторазове повторення дій, проб і спроб для досягнення фіксованої мети. І це особливо актуально для питань і проблем самосвідомості.

Відповіді на питання «хто я» і «хто ми» є підґрунтям для розуміння життя та суспільства. Але глибоко розмірковувати про особистісну та колективну самоідентифікацію завжди непросто, адже ідентичність завжди відносна, завжди перебуває в процесі становлення та розвитку. Розуміння та уточнення ідентичності вимагає все нової й нової соціальної взаємодії та внутрішньої роботи. Становлення та розвиток, узгодження та уточнення ідентичності вимагають взаємодії з іншими, а також саморефлексії. Все це являє собою процес навчення. І темпи цього навчення у різних людей можуть дуже відрізнятися. Це важливо, тому що формування ідентичності — аж ніяк не одноразовий процес прийняття рішень. Повторюю, це багаторазово повторюваний процес навчення, що вимагає відносин з іншими.