ТЕСТ «Психологічний кліматичний круг»

У пропонованій нижче таблиці прочитайте твердження зліва, потім справа і після цього знаком «X» в порожніх клітинках поставте ту оцінку, яка, на вашу думку, найбільше характеризує настрій і активність у вашій групі.

Оцінки означають:

+3 - властивість проявляється в колективі завжди (твердження зліва);

+2 - властивість проявляється в більшості випадків;

+1 - властивість проявляється іноді;

0 - ні ця, ні протилежна властивість (справа) не проявляється або проявляється не досить чітко, або однаковою мірою проявляється і та і інша;

-1 - властивість проявляється досить помітно (твердження справа);

-2 - властивість проявляється в більшості випадків;

-З - властивість проявляється завжди.

 

Пор. №

Твердження

+3

+2

+1

-1

-2

-3

Твердження

Переважає бадьо­рий, життєрадісний настрій

Переважає пригні­чений настрій

Доброзичливість у взаємовідносинах, взаємні симпатії

Конфліктність у відносинах, агре­сивність, антипатії

Членам колективу (усій групі) подоба­ється бути разом

Члени колективу виражають негати­вне ставлення до спільної діяльності

Успіхи або невдачі товаришів викли­кають співпережи­вання

Успіхи викликають заздрість, невдачі -зловтіху

Члени колективу з повагою ставляться до думки один одно­го

Кожний нетерпи­мий до думки то­вариша

Один за всіх, усі за одного

Кожний сам за се­бе

Почуття гордості за кожного члена ко­лективу

Байдужі один до одного, до успіхів і невдач

Кожний активний, сповнений енергією

Кожний інертний, пасивний

Спільні справи всіх захоплюють

Колектив неможли­во надихнути на спільну справу

У колективі справе­дливо відносяться один до одного

Колектив розпада­ється на привіле­йованих і тих, кого група відштовхує

Оброблення результатів тестування: сума балів (з + і з -) за результатами відповідей відкладається по осях "кліматичного круга":

• по вертикальній осі - алгебраїчна сума відповідей на питання 1-5;

• по горизонтальній осі - алгебраїчна сума відповідей на питання 6-Ю.

Інтерпретація отриманих результатів тесту наведена в лекції (с. 124).

 

 

Лекція 10. СОЦІОЛОГІЯ КОНФЛІКТУ

Суспільство як складний соціальний організм живе і розвивається за своїми законами. У ньому, як і в іншій соціальній системі, виникають конфлікти, адже економіка, політика, духовна сфера, організаційні та управлінські аспекти вносять певні корективи в соціальні взаємовідносини.

Навчальний матеріал даної лекції знайомить студентів зі специфікою конфліктів у соціальному середовищі сучасного суспільства, природою їх виникнення, методами та формами управління ними.

План лекції

1. Конфлікти в суспільстві.

2. Конфлікти в організації.

3. Конфлікти в сім'ї.

4. Конфлікти у сфері управління.

Основні терміни і поняття:

• соціальні конфлікти,

• конфлікти духовної сфери,

• кризові періоди розвитку сім %

• соціальна напруженість,

• дезорганізація,

• конфронтація.

КОНФЛІКТИ В СУСПІЛЬСТВІ

Об'єктивною основою виникнення конфліктів у суспільстві є наявність у ньому сукупності соціальних взаємовідносин особливого роду - між націями, державами, класами (соці­альними групами).

Під конфліктами в суспільстві розуміють конфлікти різноманітних сфер суспільного життя (економічного, полі­тичного, соціального, духовного), в якому відбувається зіткнення інтересів, цінностей, поглядів і цілей окремих специфічних суб'єктів соціальних взаємовідносин - націй, держав, класів, партій, спілок тощо.

Конфлікти в суспільстві поділяються на чотири основні групи:

• економічні,

• політичні,

• соціальні

• духовні.

У кожній з груп, залежно від тих чи інших факторів, виділяють конкретні види конфліктів. Наприклад, економічні конфлікти можна поділити на внутрішні (охоплюють конкрет­ну державу) і зовнішні (міжнародні,); великомасштабні і місцеві та ін.

Економічні конфлікти

Економічні конфлікти виникають між суб'єктами соціальної взаємодії на підставі зіткнення економічних інтересів (матеріал другої лекції). Головним фактором, що визначає економічні конфлікти є відносини власності. При цьому боротьба точиться за розподіл впливу в сфері економіки: економічні ресурси, ринки збуту, пріоритет у виробництві товарів тощо. Основними суб'єктами економічних конфліктів є держави, фінансові корпорації, економічні союзи, організації та ін.

Економічні конфлікти можуть відбуватися як на макро-економічному так і на мікроекономічному рівнях і втягувати до своєї орбіти тисячі і мільйони людей, політичні партії і держави. Такі конфлікти відрізняються і за формами свого прояву, в якості яких виступають: конкуренція, економічна блокада, ембарго, страйк тощо.

Управління економічними конфліктами передбачає всі види діяльності, які пов'язані з прогнозуванням, попередженням і розв'язанням конфліктів. Залежно від характеру конфлікту цей процес може відбуватися на різних рівнях: міждержавному, регіональному, місцевому. Окреме місце в управлінні еконо­мічними конфліктами належить державі з її законодавчою базою, яка повинна регулювати спірні питання у цій сфері.

Політичні конфлікти

Об'єктивні передумови виникнення політичних конфліктів полягають у політичних відносинах, ядром яких є відносини влади. Політичні конфлікти - це протиборство суб'єктів соціальної взаємодії (націй, держав, класів, політичних партій, організацій тощо) на основі протилежних політичних інтересів, цінностей, поглядів і цілей, що обумовлені положенням і роллю влади.

Поняття політичного конфлікту означає боротьбу різно­манітних суспільних сил за вплив в інститутах державної влади (уряді, Верховній Раді, регіональних органах управління, місцевих радах та ін.).

Важливий моменті Основним предметом політичних конфліктів виступає державна влада, адже тільки вона дозволяє реалізувати різноманітні інтереси тих або інших політичних сил у всіх сферах суспільного життя.

Однією із суттєвих особливостей політичних конфліктів є те, що в них переплітаються практично усі суспільні інтереси - політичні, економічні, соціальні, духовні, ідеологічні. Через це політичні конфлікти є найбільш гострими і усеосяжними. Вони втягують до своєї орбіти мільйони людей. Інтенсивність і гострота політичних конфліктів зумовлена тим, що вони завжди ідеологічно мотивовані і інституційно організовані.

Форми прояву політичних конфліктів відрізняються різноманіттям і динамікою. Значне поширення в політичній практиці дістали мітинги, демонстрації, страйки, політичні революції тощо. Особливою формою проявлення політичних конфліктів є війни і збройні конфлікти, які можна об'єднати в поняття військові конфлікти. Це особлива форма про­явлення політичних конфліктів, адже будь-яка війна, за визначенням німецького військового теоретика XIX ст. К. Клаузевіца, є "продовження політики - іншими, насиль­ницькими засобами".

Управління політичними конфліктами здійснюється на міжнародному, державному, регіональному та місцевому рівнях.

Особливе місце належить державі, політичним партіям та міжнародним організаціям (ООН, НАТО, ПАРЄ та ін.)

Соціальні конфлікти

Об'єктивна основа виникнення соціальних конфліктів полягає в'протиріччях соціальної сфери, основними харак­теристиками якої є: 1) умови праці і дозвілля; 2) рівень доступності культурних благ та послуг (освіти, інформації, мистецтва та ін.); 3) гарантії життєзабезпечення та безпеки (охорона здоров'я, соціальний захист, працевлаштування та ін.); 4) можливості соціальних переміщень і життєвого самовиз­начення (вибір професії, місця проживання та ін.).

Соціальні конфлікти тісно пов'язані з економікою і політикою держави і виникають як результат порушення прав і гарантій громадян, які належать до тих чи інших соціальних груп. Основними формами проявлення соціальних конфліктів є невдоволення громадян, їх протест проти існуючої соціальної ситуації, акти непокори тощо. Зростаюче невдоволення громадян у соціальній сфері може призвести до соціального бунту (вибуху), який може набути політичного забарвлення, що пов'язано з поваленням існуючої влади.

Отже, соціальні конфлікти - це особлива форма проти­борства громадян з владними структурами, що зумовлена обмеженням інтересів громадян, а також порушенням їх прав і гарантій у соціальній сфері.

Управління соціальними конфліктами - складний і суперечливий процес. Основним його завданням є прогно­зування і попередження таких конфліктів. Особлива роль в управлінні соціальними конфліктами належить органам соціального управління (Міністерство праці і соціальної політики, профспілкові організації, фонди соціального стра­хування та ін.), які на основі інформаційно-аналітичної діяльності відслідковують причини загострення конфліктних ситуацій і проводять науково обґрунтовану соціальну політику.