Утопічний соціалізм (Мельє, Мореллі, Маблі)

У вирі політичних подій, що розігрались у Франції в XVIII ст., інтереси пригнічених низів обстоювали у своїх працях утопісти-комуністи Мельє, Мореллі та Маблі. У своїх теоріях вони спира­лись на ідеї Т. Мора і Т. Кампанелли, однак в інших історичних умовах вони пішли значно далі від них.

Ф. Енгельс, характеризуючи комуністичні теорії XVIII ст., заува­жував, що "вимога рівності не обмежувалася вже сферою політич­них прав, а поширювалась на суспільне становище кожної окре­мої особи: доводилась необхідність знищення не тільки класових привілеїв, а й власне класових ознак".

Французькі утопісти-соціалісти XVIII ст. були націоналістами-просвітителями, які мріяли про здійснення своїх ідеалів, звичай­но, не через боротьбу народних мас, а силою переконання, поши­рюючи правильні уявлення про людську "природу" і завдання людського суспільства.

З ідеями утопічного соціалізму раніше від інших виступив у Франції у XVIII ст. Жан Мельє (1664-1729 pp.). Народився він у селі Мазерні в Шампані. Після закінчення духовної семінарії його було призначено священиком в одну з парафій Шампані. Обстою­ючи права селян, він вступив у конфлікт з місцевим сеньйором і єпископом і, розуміючи своє безсилля перед ними, на знак про­тесту заморив себе голодом і помер.

Мельє відомий як автор твору "Заповіт". Спочатку цей твір розповсюджувався в рукописних копіях. Потім окремі його части­ни опублікували Вольтер і Гольбах. Увесь твір було опубліковано вперше в 1864 р. за рукописом, випадково знайденим в одного з антикварів.

Мельє гнівно таврує зло і несправедливість, що панують у світі. Його "Заповіт" становить гостру критику феодального суспільс­тва, кріпосної експлуатації і невиправданих привілеїв дворянства.

Однією з центральних у творі є ідея прав трудящого народу: "Суперечить розуму і справедливості обтяжувати народні маси нестерпним тягарем і до того ж віддавати їх у жертву несправед­ливості та пригніченню з боку тих, хто спричиняє їм будь-яке зло... Немає справедливості в тому, щоб одні несли всі тяготи пра­ці й незручності життя, а інші, не знаючи турбот і праці, насолод­жувались усіма благами і зручностями життя".

Мельє викрив сутність феодальної залежності селян і їхньої жорстокої експлуатації. Суспільство, зауважував він, переповнене шкідливими прошарками населення, які, як паразити, живуть за рахунок суспільства. До таких паразитів Мельє відносить і священ­нослужителів. Він різко критикує релігію, вважаючи, що "будь-який культ і поклоніння богам - помилковість, зловживання, ілюзія, обман і шарлатанство".

Спираючись на теорію природного права, Мельє зазначав, що всі люди рівні від природи і мають право на свободу й свою частку від усіх земних благ.

Характерно, що концепція Мельє відрізняється від теорій при­родного права буржуазних мислителів. Вона ґрунтується на ідеї прав не окремо взятого індивіда, а "трудящого народу". Немає у Мельє й ідеї суспільного договору, що започаткував суспільство і державу. Щодо сучасної держави, то початок їй поклала не "сус­пільна згода", а обман, насильство, примус, за допомогою яких на спини трудящого народу звалюються тирани, попи, дворяни, чи­новники.

Мельє виступав за ліквідацію приватної власності і всіх інших привілеїв. Він вважав, що приватна власність породжує жадобу, звідси - збагачення найсильніших, найхитріших і найспритніших, злих і недостойних, з одного боку, зубожіння народних мас - з іншого. Він називав знатних людей дияволами і найзлішими ворогами бідноти.

Мельє засуджував абсолютизм, повсюдну тиранію королів і князів. Вони, на його думку, доводять цілі народи до виснаження, дозволяють сатрапам збагачуватись за рахунок населення.

Засобом для ліквідації існуючої несправедливості Мельє нази­ває насамперед просвіте (поширення правильних уявлень про взаємини людей, звільнення від релігійного дурману). Однак мир­них засобів, на думку Мельє, недостатньо для здійснення ідеалу справедливості, і тому він відверто закликав до збройного повс­тання проти тиранів і схвалював тирановбивство. Він закликав до об'єднання народів і організованих дій трудящих.

Ідеалом Мельє була невелика селянська община, де всі жителі становлять єдину сім'ю. Усі в цій сім'ї мають жити мирно, вжива­ти однакову їжу, мати однаково гарні одяг і взуття та житло. Всі повинні займатись якоюсь корисною працею, причому ця праця розподіляється залежно від потреб у певних продуктах. За таких умов, на думку Мельє, кожен матиме все необхідне для мирного співіснування, ніхто не турбуватиметься за своє майбутнє і за май­бутнє своїх дітей, нікому не загрожуватиме голод і жебрацтво.

У такому суспільстві, вважає Мельє, не буде обманів, крадіжок, грабунків, судових процесів. Праця розподілятиметься рівномір­но, і нікому не доведеться виконувати непідсильні роботи.

Мельє передбачав, що це підвищить рівень розвитку виробни­чих сил. Він мріяв про палаци для всіх, зручні та затишні будинки, садки, в яких буде багато плодів, великі врожаї і статок.

Ідеї утопічного комунізму, що панували у Франції XVIII ст., розвивалися у працях Мореллі (народився близько 1715 p.). Вірогідних біографічних даних про нього не збереглося. Трактат "Кодекс природи, або істинний дух її законів" був опублікований анонімно в 1754 р. і тривалий час приписувався Дідро. Лише в 1841 р. він вийшов друком під іменем автора, біографічні дані про якого не збереглися.

"Кодекс природи" містить обґрунтування побудованого на сус­пільній власності ладу, який становить щось подібне до конститу­ції майбутнього суспільства: "Взірець законодавства, узгодженого з намірами природи".

Мореллі широко використовував теорію природного права як основу для утвердження комуністичних ідеалів. Із природного права він логічно вивів необхідність комунізму як такого суспіль­ного ладу, що відповідає природі.

Мореллі - представник раціоналізму, так як усі його положен­ня ґрунтуються на вимогах розуму. Комунізм так само повинен бути відкритий розумом, людьми. І якщо його ще немає, то це оз­начає, що люди ще не відкрили його, просто не усвідомили.

Спочатку, за Мореллі, люди жили в природному стані. Всі були рівні й користувались усіма можливими благами. Це була золота епоха. Однак з часом люди розмножились і почали втрача­ти почуття рівності, перестали усвідомлювати переваги природ­ного стану. Виникли чвари і з'явились законодавці, які замість того, щоб закріпити природний стан, встановили приватну влас­ність - джерело всіх бід у суспільстві.

Приватна власність спричинює економічну і політичну нерів­ність, породжує такі недоліки, як пожадливість, самолюбство, хитрість. Тому виникнення суспільства, заснованого на розумних засадах, можливе, за словами Мореллі, лише в разі знищення приватної власності. Згідно з "намірами природи" Мореллі про­голошував три "основних і священних" закони, які зможуть лікві­дувати недоліки суспільства:

· забезпечення всіх реальним правом на працю, правом почергового заміщення державних посад і надання всім грома­дянам гарантії забезпечення всіма необхідними матеріаль­ними благами за рахунок суспільства;

· ліквідація приватної власності і встановлення суспільної власності на все (крім речей особистого користування);

· встановлення обов'язку кожного громадянина працювати на користь суспільства відповідно до своїх сил, таланту і віку.

Із цих основних законів випливають усі інші.

Мореллі вважав, що всі напрями життя громадян повинні де­тально регламентуватися правом. З п'ятирічного віку усіх дітей поміщають до передбачених для цього будинків. "їхня їжа, одяг і початкове навчання будуть скрізь абсолютно однакові, без жодних відмінностей. Від 10 до 30 років молоді люди кожної професії но­ситимуть формене плаття з однієї і тієї самої матерії, чисте, але зручне і підходяще для їх занять". Сенатори і старшини зобов'язані упереджувати надмірність у їжі та одязі, суворо слідкувати за тим, "щоб жодні прикраси не могли надати комусь переваг або при­вертати особливу увагу. Будь-яке марнославство придушувати­меться старшинами і батьками сімейств". Закони визначають, хто в якому віці чим повинен займатись (ремесло, землеробство), коли і який одяг носити, коли брати шлюб.

Сільським господарством мають займатись усі громадяни у віці 20-25 років. Усі інші працюють v різних майстернях, де живуть, вчаться, здобувають професію і працюють. Найздібніших відбира­ють для занять наукою, але це не звільняє їх від обов'язку викону­вати сільськогосподарську роботу. Окремі громадяни можуть зай­матися наукою лише після 30-річного віку. Після 40-річного віку кожен може займатися працею, яку вибере самостійно.

Суспільне виробництво повинно, па думку Мореллі, бути порівнянне із суспільними потребами. Таким чином, очевидно, що в "Кодексі природи" різкіше, ніж у низці інших творів ранньо­го соціалізму, виявляються всезагальний аскетизм і груба зрівня­лівка, що були притаманні раннім виступам (рухам) пролетаріату. Важливо, що на відміну від Мельє Мореллі передбачав комуніс­тичне суспільство в масштабі цілої країни, а не сільської общини.

Формам держави Мореллі майже не приділяв уваги. Він вихо­див з того, що головне - це суспільний характер ладу, який мати­ме в комуністичному суспільстві батьківський характер.

Подібно Руссо Мореллі зауважував, що народ може встановити демократію, а саме керівництво всіх батьків сімейств; може пере­дати владу певній кількості мудреців і тим самим створити прав­ління аристократичне; він може, врешті-решт, передати державну владу одній особі і створити таким способом монархію. Проте за відсутності приватної власності навіть монархія не страшна тому, що не може перетворитись на деспотію.

В ідеальному суспільстві, заявляв Мореллі, ніхто не прагнутиме влади тому, що "в ньому не буде власності, яка могла б викликати (навіяти) бажання підкорити інших. Тиранів не може бути в тако­му суспільстві, де влада полягає в тому, щоб покласти па себе най­складніші обов'язки і турботи..." Спотворення форм правління, зауважує Мореллі, відбувається під впливом приватної власності: наймудріша республіка може залишитись у жалюгідному стані, якщо не підрізане коріння власності.

Породжені приватною власністю власність і жадоба, панування приватних інтересів втягують націю v стан варварства, а потім і повного занепаду. Мореллі критикував Монтеск'є за спробу ство­рення принципів, покладених в основу окремих форм правління (доброчинність - демократії, помірність - аристократії, честь - монархії). На відміну від Монтеск'є Мореллі не надавав вирішаль­ного значення політичним формам. Він вважав, що політичні змі­ни в суспільстві пов'язані зі змінами форм власності.

На думку Мореллі, розумне законодавство може змінити сус­пільний лад, тому здійснення свого ідеалу він передбачав мирним шляхом.

Габріель Бонно де Маблі (1709-1785 pp.) родом із дворянської сім'ї, однак захопився революційними ідеями і порвав зі своїм се­редовищем. Він різко критикував феодалізм і абсолютизм.

У працях "Про права і обов'язки громадян" (1758 р.) та "Про законодавство або принципи законів" (1776 р.) Маблі відверто за­кликав до повстання проти існуючих порядків, феодалізму і ти­ранії. Він, як й інші, виходив з концепції природного стану, де па­нували свобода і рівність.

Виникнення приватної власності порушило соціальну гар­монію - з'явилися суперечності, економічна і політична нерів­ність, що зумовлюють виникнення деспотизму і рабства.

Ідеал Маблі - комуністичне суспільство, в якому немає при­ватної власності і пороків, які вона породжує. Майнова рівність, на його думку, "об'єднує всіх людей, звеличує їх душу і виховує в них почуття доброти, взаємної любові та дружби".

Маблі не вважав за можливе повернення до первісної спіль­ності майна. Він зауважував, що знатні й багаті противитимуться встановленню рівності. Крім того, висловлюючи сумніви в силі й рішучості народу, стверджував, що бідні й незнатні не домагати­муться рівності через принижений стан, в якому вони повсюдно перебувають. Тому Маблі вважає за потрібне обмежитись рефор­мами, які наблизять сучасне йому суспільство, якою мірою це буде можливо, до втраченої "золотої епохи" первісного комуніз­му.

Маблі намагався переконати, що закони, які відповідають при­роді, забезпечать людям щастя. "Не вважатимемо природу мачу­хою". "Скрізь, де природа поселила людей, вона помістила поряд з ними щастя". У дусі наближення до природи він розробив проект законодавства.

Виходячи з принципу суворого аскетизму, Маблі вважав, що потрібно "зменшити потреби і сприяти скромним вподобанням". Він проектував закони проти розкошів, які повинні поширюва­тись на меблі, житло, стіл, одяг. "Чим суворіше будуть закони, - запевняв він, - тим менша загроза, що виникне майнова нерів­ність".

Питання державного ладу Маблі розглядав, виходячи з договір­ної теорії держави. Залишаючи природний стан і створюючи сус­пільство, люди змушені водночас створити політичну владу, вста­новити правителів, які забезпечать виконання законів.

Однак громадяни зобов'язані підкорятись суспільному догово­ру лише доти, доки король (правитель) свято виконує його. Народ має право опиратися монархові, який буде управляти керуючись власними інтересами, а не інтересами народу. Тому Маблі вважав також неправомірною спадкову або пожиттєву владу. Він обстою­вав демократичний лад, передання демократичної влади посадо­вим особам лише на певний час. Велике значення в питаннях пе­ребудови суспільства він надавав просвіті.

Маблі - прибічник народоправства, як і Руссо, який, безпе­речно, справив на нього велике враження. Маблі висловив здогад про класовий характер права. Нерівність у суспільстві, на його думку, суперечить неупередженості законів. "Ми створили собі два різновиди міри і ваги і, на сором нашому розумові, багаті ка­рають смертною карою за крадіжку тому, що вони бояться бути обкраденими, і заохочують завоювання, оскільки самі грабують народи". Закони держави, заявляв Маблі, мають відповідати при­родним законам, які становлять не що інше, як приписи нашого розуму.

Припускаючи революційний або реформаторський шлях пе­ребудови суспільства, Маблі, проте, не вказав сили, які могли б здійснити ці перетворення. Тому, мріючи про майбутній ідеаль­ний суспільний і державний лад, він зауважував: "Коли я читаю опис якого-небудь мандрівника про безлюдний острів, над яким розкинулось ясне небо і яким тече корисна для здоров'я вода, у мене завжди виникає бажання відправитись туди і заснувати там республіку, де всі багаті, всі бідні, всі рівні, всі вільні, всі брати і де першим законом була б заборона мати власність".

У цих словах якнайточніше розкривається утопічний характер поглядів Маблі.