Поняття страхового ринку, його структура та розвиток в Україні

Перехід до ринкової економіки об'єктивно зумовлює зростан­ня потреби у страховому захисті усіх суб'єктів ринку, а таку по­требу, у свою чергу, може забезпечити ефективне функціонуван­ня страхового ринку.

Страховий ринок — це особлива сфера грошових відносин, де об'єктом купівлі-продажу виступає специфічна послуга — страхо­вий захист — і на якому формуються попит і пропозиція на цю послугу. Об'єктивними умовами його існування є суспільна потре­ба у страхових послугах і наявність страховика, здатного її задовольнити. На ринку відбувається суспільне визнання страхової послуги, а його головною функцією є акумуляція та розподіл стра­хового фонду.

Страховий ринок ще визначають як інструмент розподілу стра­хового фонду для забезпечення страхового захисту фізичних та юридичних осіб.

Елементну структуру страхового ринку визначає характеристика його суб'єктів. До головних суб'єктів страхового ринку належать:

—страховики;

—страхувальники;

—страхові посередники.

Головне місце серед них посідають страховики та страху­вальники. Залежно від специфіки страхового ринку, виділяють ще й інших учасників страхових відносин: застраховані особи, об'єднання страховиків, перестраховики, товариства взаємного страхування, орган державного нагляду за страховою діяльні­стю, професійні оцінювачі ризиків (андеррайдери, сюрвейєри), професійні оцінювачі збитків (аварійні комісари, аджастери, диспашери).

Загальну структуру страхового ринку України подана на рис. 12.5.

 

Рис. 12.5. Загальна структура страхового ринку України

Суб'єкти страхового ринку є самостійними у своїх рішеннях, між ними існує рівноправне партнерство, розвинена система гори­зонтальних і вертикальних зв'язків. На ринку забезпечується ор­ганічний зв'язок між цими суб'єктами шляхом спільного визнан­ня потреби у страхових послугах, які пропонуються на ньому.

Згідно з нормами Закону України "Про внесення змін до Зако­ну України "Про страхування" (2001 р.), страховиками визнають­ся фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідаль­ністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей страхового законодавства, а також отримали у встановленому порядку ліцензію на здійснення стра­хової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. В окремих випадках страховиками визнаються державні організації, які створені і діють згідно з чинним страховим зако­нодавством, а також товариства взаємного страхування.

З метою координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм страховики можуть утво­рювати спілки, асоціації та інші об'єднання. Ці об'єднання не мо­жуть займатися страховою діяльністю. В Україні вже створені і про­вадять свою діяльність такі об'єднання як Ліга страхових органі­зацій України, Моторне (транспортне) страхове бюро, Авіаційне страхове бюро, Морське страхове бюро, Національний ядерний страховий пул та ін.

Важливим суб'єктом страхового ринку є страхувальники. Ними визнають юридичних осіб і дієздатних громадян, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками згід­но з законодавством України. Страхувальники мають певні права та обов'язки під час дії договору страхування, які слід з'ясувати.

Страховими посередниками можуть бути страхові або пере-страхувальні брокери, страхові агенти. Водночас, незважаючи на те, що основною загальною функцією страхових агентів і стра­хових брокерів є сприяння продажу страхових послуг, їм прита­манні свої, специфічні функції (табл. 12.2).

Страхувальники через мережу посередників можуть довідати­ся про ту чи іншу страхову компанію та скористатися її послуга­ми. Посередники, як правило, оперативно реагують на зміни рин­кової кон'юнктури страхових послуг, що дозволяє страховику про­понувати такі види страхування, які користуються найбільшим

Таблиця 12.2. Функції посередників

 

Страховий агент	Страховий брокер
Від імені та за дорученням страховика укладає договори страхування та про­дає страхові поліси	Визначає об'єкт страхування та стра­хові ризики, які необхідно застраху­вати клієнту
Оформляє страхову документацію	Проводить порівняльний аналіз послуг і фінансовий стан страховиків
Має право проводити страхові виплати	Підбирає клієнту кращого, на свою думку, страховика
Виконує представницькі функції	Оформляє договір страхування
Забезпечує своєчасне перерахування страхових внесків страховику	Здійснює контроль за своєчасним над­ходженням внесків

успіхом на ринку. З метою створення відповідних умов і розвитку брокерської та агентської діяльності в Україні створено Асоціа­цію професійних страхових посередників.

Об'єкт страхового =>ринку страхові продукти — специфічні послуги (набір основних і допоміжних послуг), що надаються стра­хувальнику при виконанні договору страхування (пропонуються на страховому ринку). Ціна на них формується на основі конкурен­ції і відображається у страховому тарифі. Купівля-продаж оформ­ляється страховим договором (страховим свідоцтвом або полісом).

Законодавство визначає об'єкти страхування як майнові інтере­си, пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю, володінням, користуванням, розпорядженням майном, а також із відшкоду­ванням шкоди, заподіяної страхувальником третій особі.

Специфіку взаємовідносин суб'єктів на страховому ринку ви­значає рівень розвитку його інфраструктури, яка забезпечує мож­ливість реалізації економічних інтересів страховиків і страхуваль­ників, посилює захищеність усіх сфер економічного життя суспіль­ства, допомагає інтегруватися у світовий економічний простір, сприяє координації усіх суб'єктів страхового ринку; активізує страхову діяльність. Основними її елементами є:

—фінансово-кредитна система;

—аудиторські служби;

—страхова експертиза;

 

функціонуючого ринку страхових послуг, створення в Україні не­обхідних умов для діяльності страховиків різноманітних органі­заційно-правових форм, недопущення на страховий ринок спе­кулятивних і фіктивних компаній, що можуть заподіяти шкоду як страховій справі, так і майновим інтересам страхувальників та дотримання вимог законодавства України про страхування.

Головна проблема державного регулювання страхової діяльно­сті — забезпечити наявність у страховика достатнього обсягу кош­тів, за рахунок яких він був би здатний виконати свої зобов'язан­ня перед страхувальниками за будь-яких обставин, тобто забезпе­чити платоспроможність кожного конкретного страховика.

Державне регулювання страхової діяльності здійснюється за допомогою проведення державою спеціальної податкової, тарифної і цінової політики, прийняття окремих законів і нормативних документів.

Єдиний державний реєстр страховиків України — це система збору, обліку, нагромадження та зняття з реєстру даних, що стосу­ються ліцензування страхової діяльності і нагляду за страховою діяльністю страховиків. У Реєстр заносяться дані про страховиків, які одержали ліцензію на здійснення страхової діяльності. Лі­цензія є обов'язковою. Вона видається на проведення конкретних видів страхування і перестрахування.

Порядок реєстрації та ліцензування визначений у Законі Укра­їни "Про страхування" (від 4 жовтня 2001 р.) та в іншій норма­тивно-законодавчій базі зі страхування.

Від організації державного страхового нагляду, його функціо­нування залежить напрямок розвитку страхової діяльності, її спря­мованість на вирішення економічних проблем у державі, адже стра­хові компанії, збираючи та накопичуючи значні грошові кошти, живлять своїми вкладеннями банківську систему, надають стра­ховий захист великій кількості фізичних та юридичних осіб, мають можливість широкого та довготривалого використання страхових коштів і тим самим вирішувати інвестиційні потреби суб'єктів господарювання.

Виходячи з об'єктивної потреби державного регулювання стра­хування в Україні, держава розробляє напрями концепції форму­вання страхового ринку, складові елементи механізму прямого та опосередкованого впливу держави на економічні та правові взає­мовідносини між страховиками, страхувальниками, посередника­ми, фінансовими інституціями, державними органами.

Регулюючий вплив держави на страховий ринок здійснюється також через визначення порядку організації та механізму прове­дення обов'язкових видів страхування.

Важливим напрямом державного регулювання страхової діяль­ності є оподаткування. Склад податків, які сплачуються страхо­виками, визначається Законами України "Про систему оподатку­вання" і "Про оподаткування прибутку підприємств".

Формування, подальший розвиток і вдосконалення держав­ної політики в галузі страхування мають здійснюватися згідно з сучасними потребами, з урахуванням наявних економічних можливостей і згідно з вимогами міжнародних спілок та угод, до яких наша країна приєдналася. Найважливіший напрям вдос­коналення системи державного регулювання страхової діяльно­сті пов'язаний з інтеграцією України до міжнародних організа­цій і спілок.

 

 

Плани практичних занять

Страхування і страховий ринок

1. Необхідність, суть і форми страхового захисту.

2. Специфічні ознаки страхування як економічної категорії.

3. Функції страхування та їх економічний зміст.

4. Класифікація страхування: галузі, підгалузі, види та фор­ми страхування.

Становлення страхового ринку в Україні

1. Поняття страхового ринку та його структура.

2. Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні.

3. Роль страхування в розвитку підприємництва та життєді­яльності людей.

Питання для самостійного опрацювання

1. Історія виникнення та розвитку страхування.

2. Принципи страхування та їх характеристика.

3. Порівняльна характеристика форм організації страхового фонду суспільства.

4. Специфічні поняття і терміни, які використовуються в стра­хуванні.

5. Міжнародні страхові терміни.

6. Реалізація страхових продуктів і укладання договорів стра­хування.

7. Роль посередників на страховому ринку України.

8. Права і обов'язки сторін за договором страхування.

Література: 28, 38, 42, 46, 48, 52.

Тестові завдання

1. Які причини виникнення та існування страхування?

1.1.Захист майнових інтересів суб'єктів виробничих відносин і людського суспільства від несприятливих подій (ризиків).

1.2.Створення сезонних запасів у харчовій промисловості.

1.3.Збільшення обсягів виробництва.

1.4.Здійснення запобіжних заходів, спрямованих на зменшен­ня страхового ризику.

2. Що з наведеного далі складає зміст категорій страхового захисту?

2.1.Спосіб локалізації небезпечних об'єктів.

2.2.Економічні відносини щодо попередження усунення лока­лізації та відшкодування збитків внаслідок несприятливих подій.

2.3.Механізм забезпечення підприємств фінансовими ресурсами.

2.4.Збільшення товарних запасів у зв'язку з впливом чинника сезонності.

3. У яких формах існує сукупний фонд страхового захисту?

3.1.Резервів страхових організацій, централізованих резервів держави, фондів самострахування підприємств.

3.2.Резервних фондів підприємств.

3.3.Кредитів банку.

3.4.Статутного фонду.

4. Які функції виконує страхування?

4.1.Формування і використання фінансових ресурсів.

4.2.Відтворювальну і стимулюючу.

4.3.Ризикову, превентивну, заощадження коштів і контрольну.

4.4.Фіскальну і економічну.

5. Що з наведеного далі розкриває суть ризикової функції стра­хування?

5.1.Створення системи страхових резервів.

5.2.Передача за певну плату страховикові матеріальної відпо­відальності за наслідки ризику, зумовленого подіями, пере­лік яких передбачено договором страхування або чинним законодавством.

5.3.Зменшення наслідків страхових подій.

5.4.Перерозподіл коштів між страхувальниками.

6. Страхування будується на таких принципах:

6.1.Страховий інтерес, суброгація, франшиза, сумлінністьсторін.

6.2.Часткове покриття збитку.

6.3.Непропорційна відповідальність.

6.4.Обов'язковість настання страхової події.

7. В яких формах виникли перші страхові організації?

7.1.Товариства взаємного страхування.

7.2.Приватні товариства.

7.3.Акціонерні страхові товариства.

7.4.Державні страхові організації.

8. Категорію "страхового захисту" характеризують такі ознаки:

8.1.Випадковий характер настання страхової події.

8.2.Можливість визначення страхової події за часом і в про­сторі.

8.3.Вираження збитку в грошовій і натуральній формах і необ­хідність запобігання та відшкодування збитків.

8.4.Всі відповіді правильні.

9. Що розуміють під страховим ринком?

9.1.Інструмент перерозподілу грошових коштів між суб'єкта­мигосподарювання.

9.2.Сферу обігу цінних паперів.

 

9.3.Особливу сферу грошових економічних відносин, де об'єк­том купівлі-продажу виступає специфічний товар — стра­хова послуга.

9.4.Механізм забезпечення попиту і пропозиції на фінансові ресурси.

10. Яка структура страхового ринку за інституціональною ознакою?

10.1.Внутрішній і зовнішній страховий ринок.

10.2.Ринок майнового, особливого страхування.

10.3.Ринок страхових послуг акціонерних, командитних, пов­них товариств і товариств з додатковою відповідальністю.

10.4.Ринок страхування автотранспортних засобів, вантажів і багажу.

11. Яка структура страхового ринку за територіальною озна­кою?

11.1.Внутрішній, регіональний і міжнародний ринки.

11.2.Майнового, особистого страхування і страхування відпо­відальності.

11.3.Юридичних і фізичних осіб.

11.4.Державного і комерційного страхування.

12. У яких формах підприємств можуть створюватися страхо­вики в Україні?

12.1.Юридичні особи у формі акціонерних, повних, командит­них товариств і товариств з додатковою відповідальністю.

12.2.Юридичні особи у формі товариств з обмеженою відпові­дальністю і приватних підприємств.

12.3.Фізичні особи, зареєстровані як суб'єкти підприємниць­кої діяльності.

12.4.Іноземні юридичні особи.

13. Хто є страховим посередником?

13.1.Фондові біржі.

13.2.Банки і інші фінансово-кредитні установи.

13.3. Страхові агенти і страхові брокери.

13.4.Інвестиційні фонди і компанії.

14. Що з нижченаведеного далі належить до елементів страхового ринку?

14.1.Промислові і торгові підприємства.

14.2.Страховики, страхувальники і страхові посередники.

14.3.Банки і кредитні спілки.

14.4.Державний бюджет і позабюджетні фонди.

15. Діяльність страхових брокерів може бути визначена як:

15.1.Професійна діяльність осіб, зареєстрованих як суб'єкти підприємництва, пов'язана із посередництвом у сфері страхування.

15.2.Діяльність, яка обслуговує "життєвий цикл" страхового поліса на різних його стадіях.

15.3.Професійна діяльність осіб, уповноважених діяти від імені та за дорученням однієї чи більше страхових компаній, з укладання договорів.

15.4.Фінансова діяльність у сфері страхування.

16. Що розуміють під маркетингом, у страхуванні?

16.1.Систему пошуку резервів збільшення прибутку страхо­вика.

16.2.Оцінку фінансового стану страховика.

16.3.Системний підхід щодо організації діяльності страховика, метод дослідження страхового ринку.

16.4.Систему формування і розміщення страхових резервів.

17. Віднайдіть визначення страхового продукту:

17.1.Специфічне оформлення страхової послуги, яке містить пакет документів, що отримало назву правил страху­вання.

17.2.Страхові тарифи з окремих видів страхування.

17.3.Сукупність нормативних документів, що регулюють стра­хову діяльність.

17.4.Страхові поліси з окремих видів страхування.

 

18. Страховий поліс — це:

18.1.Документ, який видається страховиком страхувальнику і засвідчує факт укладання договору страхування.

18.2.Договір страхування майна.

18.3.Документ, що регламентує взаємовідносини сторін у стра­хуванні життя.

18.4.Документ, що визначає розмір збитків страхувальника.

19. Які з наведених далі завдань має виконувати реклама страхових продуктів?

19.1.Робити популярними продукти страхової компанії.

19.2.Бути спрямованою на відведення більшої ролі запрова­джуваним видам страхування.

19.3.Надавати вичерпну інформацію про переваги страхового продукту.

19.4.Підтримувати імідж компанії.

20. Які з нижченаведених видів робіт можуть виконувати стра­хові агенти?

20.1.Вдосконалення правил страхування.

20.2.Пошук страхувальників і укладення договорів страху­вання.

20.3.Розрахунок страхових тарифів.

20.4.Пошук страховиків.

21. Хто належить до юридичних страхових агентів?

21.1.Банки, агентства нерухомості, туристичні фірми.

21.2.Власники транспортних засобів.

21.3.Аварійні комісарі.

21.4.Консультанти у сфері оподаткування.

22. Правила страхування — це:

22.1.Документ, який визначає умови проведення кожного видустрахування.

22.2.Договір страхування.

22.3.Перелік претензій страхувальника до страховика.

22.4.Аварійний сертифікат,
23. Яка основна мета діяльності товариств взаємного страху­вання?

23.1.Створення страхового захисту членів товариств.

23.2.Організація обов'язкового особистого страхування для категорій осіб згідно з чинним законодавством.

23.3.Страхові операції з будь-яких видів страхування.

23.4.Перестрахування ризиків щодо особистого страхування.

24. Об'єднання (асоціації) страховиків створюється з метою:

24.1.Захисту інтересів страховиків (своїх членів), надання їм консультативної і методологічної допомоги, експертизам нормативних активів.

24.2.Надання страхових послуг, укладення договорів страху­вання.

24.3.Здійснення перестрахувальних операцій.

24.4.Організації реклами страхових продуктів і їх реалізації.

25. У яких формах здійснюється державне регулювання страхової діяльності в Україні?

25.1.Розробка правил страхування державними органами.

25.2.Ліцензування страхової діяльності і реєстрації страхо­виків.

25.3.Розробка податкового законодавства.

25.4.Роздержавлення і приватизація майна державного стра­хування.

ТЕМА 13. ФІНАНСОВИЙ РИНОК

1. Суть, механізм функціонування фінансового ринку

2. Види цінних паперів та їх загальна характеристика

3. Фондова біржа

Базові поняття: фінансовий ринок, ринок цінних паперів, ринок позикових капіталів, фінансові посередники, цінні папери, фон­дова біржа.