Об'єктивна необхідність та суть фінансів

Фінанси — складне, багатогранне явище. Має різноманітні оз­наки та форми прояву. Термін "фінанси" походить від латинських слів "finanto", "financia" і означає:

1) платіж на користь держави;

2) обов'язкову сплату грошей.

На початку зародження фінанси використовувались для:

1) позначення платежів і доходів як у грошовій, так і у нату­ральній формі на користь держави і для виконання нею своїх функцій;

2) позначення грошових сум і грошової плати;

3) позначення різних форм зиску і несправедливого зменшення доходів населення.

Використання фінансів не підлягало будь-якому контролю з боку населення.

Фінанси розглядаються:

1) у вузькому розумінні — грошові відносини і фінансова ді­яльність, що відображаються у доходах і витратах окремих суб'єктів фінансових відносин;

2) у широкому трактуванні — відносини, що складаються у суспільстві в процесі руху вартості створеного ВВП, який, у свою чергу, відображається у грошових потоках, що вини­кають між окремими суб'єктами фінансових відносин і пов'я­зані з формуванням відповідних доходів і здійсненням видатків.

Найбільш поширеними є такі визначення фінансів:

1) як специфічна економічна діяльність на мікрорівні;

2) застосування різноманітних економічних прийомів і методів для максимізації достатку фірми або загальної вартості капіталу, вкладеного в справу

(Е. Нікбахт і А. Гропеллі).

Передумови виникнення фінансів

1. Поява грошей та товарно-грошових відносин

2. Функціонування держави

3. Дія економічних законів.

Рис. 1.1. Передумови виникнення фінансів

Характерною ознакою фінансових відносин є їх грошовий, роз­подільчий, фондоутворюючий характер.

Фінанси як відносини можна розглядати з таких подій:

1. Суспільні — мають місце в суспільстві.

2. Економічні — пов'язані з процесом розширеного відтворення.

3. Грошові — функціонують виключно в грошовій формі.

4. Розподільчі — формуються на стадії вартісного розподілу ВВП.

5. Фондоутворюючі — супроводжуються формуванням і вико­ристанням фондів грошових коштів.

Фінанси мають двоїстий характер.

По-перше, це система відносин, пов'язаних з розподілом ВВП і формуванням на цій основі централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів.

По-друге, матеріальним носієм фінансових відносин є фінан­сові ресурси, що використовуються на виконання функцій і зав­дань держави, забезпечення умов розширеного відтворення. їм властиві такі ознаки:

1) цільовий характер — кожний фонд створюється з певною метою, має чітко визначені напрямки використання, а в ба­гатьох випадках джерела формування;

2) динамічність — кошти, що акумулюються у фондах, знахо­дяться у постійному русі, тобто фонд поповнюється новими надходженнями, кошти витрачаються за цільовим призна­ченням;

3) кожний фонд має свою правову базу у вигляді законів, ука­зів, постанов, інших нормативних документів.

Таким чином, фінанси — це система економічних відносин, за допомогою яких здійснюється формування та використання цент­ралізованих і децентралізованих фондів грошових коштів з метою виконання функцій і завдань держави та забезпечення умов роз­ширеного відтворення.

 

Функції фінансів

Традиційно фінанси виконують дві функції:

1) розподільчу;

2) контрольну.

Розподільча функція — основна для фінансів. Проявляється в процесі розподілу ВВП та національного доходу шляхом утво­рення фондів грошових коштів і використання їх за цільовим призначенням.

Механізм дії розподільчої функції фінансів вміщує:

Первинний розподіл — розподіл вартості ВВП, доходів підпри­ємств і формування первинних доходів суб'єктів, зайнятих у ство­ренні ВВП. До первинних доходів належать:

1) зарплата — для фізичних осіб;

2) прибуток — для юридичних осіб;

3) надходження від державних послуг, використання держав­них ресурсів — для держави.

Перерозподіл — полягає у створенні і використанні вторинних доходів (централізованих фондів) за рахунок розподіленої вар­тості. Його необхідність пов'язується із:

— утриманням невиробничої сфери;

— забезпеченням держави грошовими коштами для виконання
нею своїх функцій.

До вторинних доходів належать:

1) загальнодержавні доходи (бюджет, цільові державні фонди, відомчі фонди міністерств і відомств;

2) корпоративні доходи (фонди підприємств).

Вторинний розподіл — другий етап перерозподілу в частині формування доходів фізичних осіб, зайнятих у бюджетній (неви­робничій) сфері.

У результаті розподілу (первинного і вторинного) та перероз­поділу створеної вартості в усіх власників, груп населення утво­рюються кінцеві доходи, з використанням яких пов'язана заключ­на стадія руху НД і відтворювального процесу — його споживання.

Контрольна функція — породжена розподільчою природою фінансів:

1) відображає властиві фінансам ознаки, які полягають у їх здатності сигналізувати про проходження розподільчого процесу, тобто виступати інструментом перевірки правиль­ності утворення, розподілу і використання фондів грошо­вих коштів у процесі господарювання;

2) охоплює всі сторони діяльності суспільства і суб'єктів еко­номіки;

3) знаходить свій прояв у фінансовому контролі, який є одним із найдієвіших видів контролю.

Фінансовий контроль здійснюють відповідні фінансові органи (інституції), до яких в Україні належать Міністерство фінансів, Державне казначейство, Державна контрольно-ревізійна служба, Державна податкова служба та інші.

 

Фінансові ресурси: суть, структура та види

 

Фінансові ресурси залежно від рівня, на якому проходить їх формування і використання, поділяють на:

1) централізовані — утворюються на рівні держави, окремих адміністративно-територіальних одиниць, галузевих об'єд­нань;

2) децентралізовані — створюються окремими суб'єктами під­приємництва.

За методами мобілізації розрізняють:

1. У складі державних (централізованих) фінансових ресурсів:

1.1.Податкові надходження.

1.2.Позичкові кошти (державний кредит).

1.3.Надходження від державного майна.

2. У складі децентралізованих фінансових ресурсів:

2.1.Власний капітал.

2.2.Залучений капітал.

2.3.Позичковий капітал.

За економічним призначенням (напрямами використання) дер­жавні фінансові ресурси мають галузеве і цільове спрямування, що дозволяє точно врахувати об'єкти державного фінансування і своєчасно забезпечити їх необхідними грошовими коштами.

Напрями використання централізованих фінансових ресурсів:

- Розвиток економіки, структурна перебудова її галузей;

- Фінансування невиробничої сфери;

- Соціальний захист населення;

- Зовнішньоекономічна діяльність;

- Охорона навколишнього природного середовища;

- Створення резервів страхових фондів;

- Державне управління;

- Національна оборона;

- Обслуговування державного боргу;

Напрями використання децентралізованих фінансових ресурсів:

- Сплата податків;

- Інноваційно-інвестиційна діяльність;

- Соціальна сфера;

- Матеріальне стимулювання працівників;

- Створення фінансових резервів;

- Задоволення інших потреб.

Складовою частиною фінансових ресурсів є фінансові резерви, які характеризуються:

1. Як особлива група фондів грошових коштів держави чи під­приємств, які тимчасово не беруть участі в обороті коштів свого власника, але продовжують рух у загальному грошово­му обігу, зберігаючи потенційну можливість повернення в оборот власника.

2. Виступають необхідною умовою стабільного і збалансованого розвитку.

Фінансові резерви класифікуються на централізовані та децент­ралізовані.

В Україні застосовуються такі методи формування фінансових резервів:

1. Бюджетний — створення в складі кожного бюджету резерв­ного фонду й оборотної касової готівки.

2. Галузевий — створення галузевих резервів за рахунок від­ рахувань від прибутку підприємств певної галузі.

3. Страховий — формування фінансових фондів страхових організацій.

4. Госпрозрахунковий — створення резервних фондів суб'єк­тами підприємництва.