Тема 11. Державний кредит і державний борг

1. Суть, поняття та форми державного кредиту

2. Суть і класифікація державних позик

3. Державний борг і способи коригування позикової політики

Базові поняття: державний кредит, державні позики, держав­ний борг, позикова політика.

Суть, поняття та форми державного кредиту

Державний кредит — сукупність відносин, у яких держава ви­ступає в ролі позичальника коштів, кредитора та гаранта. З допо­могою державного кредиту залучаються вільні фінансові ресурси суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, які використо­вуються для задоволення державних потреб.

Причини існування державного кредиту:

1) потреби у виконанні державою своїх функцій;

2) постійно зростаючі потреби держави;

3) бюджетний дефіцит.

Державний кредит має певні спільні риси з банківським кре­дитом:

1) поверненість;

2) строковість;

3) платність.

Відмінність банківського та державного кредиту — перший призначений для задоволення виробничих потреб суб'єктів госпо­дарювання; другий — для задоволення потреб державних органів влади та управління.

Форми державного кредиту:

1) державні позики;

 

2) використання частини вкладів населення в ощадних уста­новах. Ощадна справа належить до державного кредиту, якщо залучені кошти спрямовуються до бюджету. Однак, комер­ційні банки, як правило, діють на комерційних засадах і мобілізовані кошти формують їхні кредитні ресурси. Части­на цих коштів може спрямовуватися на придбання держав­них цінних паперів і таким чином належати до державного кредиту;

3) грошово-речові лотереї;

4) використання коштів державного позикового фонду. Це оз­начає заміщення грошових ресурсів кредитними. Наслідок — загострення фінансової кризи та посилення інфляції.

Суть і класифікація державних позик

Класифікація державних позик:

1. За правовим оформленням:

1.1. На підставі угод. Угодами оформляються кредити від інших держав, міжнародних організацій і фінансових інститутів.

1.2. Цінними паперами. З їх допомогою мобілізуються кош­ти на фінансовому ринку. Види цінних паперів, якими оформляються позики:

1.2.1. Облігації. Можуть бути знеусобленими — на покриття дефіциту бюджету; цільовими — під конкретні програ­ми. Облігація має такі види оцінки:

— номінальна — зазначена сума боргу;

— курсова — ціна, за якою вона продається залежно від до­хідності, надійності, ліквідності.

1.2.2. Казначейські зобов'язання. Казначейськими зобов'язан­нями оформляються, як правило, короткострокові по­зики. Відмінності між облігаціями та казначейськими зобов'язаннями:

— облігації випускаються з метою поповнення бюджету, цільових державних фондів, на спеціальні цілі; казна­чейські зобов'язання — лише на поповнення бюджету;

—за облігаціями фінансовий дохід виплачується у фіксо­ваних відсотках, у вигляді виграшів; за казначейськими зобов'язаннями — у фіксованих відсотках;

—облігації обертаються вільно або обмежено серед насе­лення і юридичних осіб; казначейські зобов'язання —
реалізовуються лише серед населення.

2. За місцем розміщення:

2.1. Внутрішні — на внутрішньому фінансовому ринку, тобто надаються юридичним особам, фізичним особам, нерезиден­там;

2.2. Зовнішні — надходять ззовні від урядів, юридичних осіб, фізичних осіб інших країн, міжнародних організацій і фі­нансових інститутів.

3. За правом емісії:

3.1. Державні. Випускаються центральними органами управ­ління, і надходження від них спрямовуються до державно­го бюджету.

3.2. Місцеві. Випускаються місцевими органами управління, і надходження від них спрямовуються до місцевих бюджетів.

4. За характером використання цінних паперів:

4.1. Ринкові. Вільно купуються, продаються і перепродуються на ринку цінних паперів.

4.2. Не ринкові. Власники не можуть продати такі цінні папе­ри, крім того, вони не допускаються на ринок цінних па­перів.

5. За забезпеченістю:

5.1. Заставні. Забезпечуються державним майном чи конкрет­ними доходами.

5.2. Беззаставні. Не мають конкретного матеріального забез­печення і їх надійність визначається авторитетом держави.

6. За терміном погашення:

6.1. Короткострокові (до 1 р.).

6.2. Середньострокові (1 — 5 рр.).

6.3. Довгострокові (більше 5 рр.).

7. За виплатою доходу:

7.1. Відсоткові. Дохід встановлюється у вигляді позичкового відсотка. Може встановлюватися як тверда фіксована став­ка, так і плаваюча (змінюється під впливом попиту і пропо­зиції на кредитному ринку).

7.2. Виграшні. Виплата доходу здійснюється на підставі про­ведених тиражів виграшів. Дохід отримують ті кредитори, чиї облігації виграли.

7.3. Дисконтні. Державні цінні папери купуються з певною знижкою, а погашаються за номінальною вартістю.

8. За характером погашення:

8.1. Одноразова виплата.

8.2. Виплата частинами:

. — позика погашається рівними частинами протягом кіль­кох років;

—позика погашається щоразу наростаючими сумами;

—щоразу сума зменшується.

9. За характером зобов'язань:

9.1. З правом довготермінового погашення.

9.2. Без права довготермінового погашення.

Передумови випуску державних позик:

1. Наявність кредиторів, що мають тимчасово вільні кошти;

2. Довіра кредиторів до держави;

3. Зацікавленість кредиторів у наданні позик державі;

4. Можливість держави своєчасно і повністю повернути борг
і виплатити дохід.

Джерела погашення державних позик:

1. Доходи від інвестування позичених коштів у високоефек­тивні проекти;

2. Додаткові надходження від податків.

3. Заощадження коштів завдяки зменшенню видатків.

4. Емісія грошей.

5. Рефінансований борг — залучені від нових позик кошти.

Державний борг і способи коригування позикової політики

Державний борг — сума заборгованості держави своїм кре­диторам.

Розрізняють такі види боргу:

1. Поточний — сума заборгованості, що підлягає погашенню в поточному році, а також сума відсотків з усіх випущених позик;

2. Капітальний — загальна сума заборгованості та відсотки, що мають бути сплачені за позики;

3. Внутрішній — заборгованість кредиторам держави в певній країні.

4. Зовнішній — заборгованість кредиторам за межами певної країни.

Управління державним боргом — це забезпечення платоспро­можності, тобто можливості погашення боргів.

Способи коригування позикової політики:

1. Конверсія — зміна дохідності позик. Проводиться внаслідок зміни на фінансовому ринку.

2. Консолідація — передання зобов'язань за раніше випущеною позикою на нову позику з метою продовження терміну пози­ки. Проводиться у формі обміну облігацій попередньої пози­ки на нові.

3. Уніфікація — об'єднання кількох позик в одну.

4. Обмін за регресивним, співвідношенням облігацій попередніх позик на нові. По суті, це часткова відмова держави від своїх боргів.

5. Відтермінування — перенесення термінів виплати заборго­ваності.

6. Анулювання — повна відмова держави від своєї заборгованості.

План практичного заняття

Державний кредит і державний борг

1. Суть і соціально-економічні передумови виникнення держав­ного кредиту.

2. Форми державного кредиту.

3. Види державного боргу і методи його фінансування.

4. Управління державним боргом країни.

Питання для самостійного опрацювання

1. Взаємозв'язок і відмінність між державним і банківським
кредитами.

2. Класифікація державних позик.

3. Правове оформлення державних позик.

4. Способи коригування державної позикової політики.

Література: 29, З0, 31, 43, 46, 50, 54, 56.

Тестові завдання

1. Державний кредит – це:

1.1.Позика, яка надається від імені держави фізичним особам.

1.2.Сукупність відносин, у яких держава виступає у ролі пози­чальника коштів, кредитора та гаранта.

1.3.Грошові відносини між державою та фізичними і юридич­ними особами з приводу сплати податків.

1.4.Заборгованість державних підприємств перед постачаль­никами.

 

2. Які основні причини існування державного кредиту:

2.1.Потреба держави у нарощуванні прибутків.

2.2.Виплата додаткових пенсій.

2.3.Бюджетний дефіцит.

2.4.Бюджетний дефіцит, постійно зростаючі потреби держави.

 

3. Розрізняють такі форми державного кредиту:

3.1.Акцій і облігацій.

3.2.Товарна і грошова.

3.3.Готівкова і безготівкова.

3.4.Строкова і безстрокова.

 

4. Державний кредит містить такі елементи:

4.1.Державні позики, кошти населення в ощадних банках, гро­шово-речові лотереї.

4.2.Валюту певної країни та вільноконвертовану валюту.

4.3.Державні резерви.

4.4.Резерви НБУ та комерційних банків.

5. У яких випадках ощадна справа належить до державного кредиту:

5.1.При виплаті пенсій населенню.

5.2.У випадку, якщо залучені кошти населення спрямовуються до бюджету і на придбання державних цінних паперів.

5.3.При реалізації лотерей.

5.4.При здійсненні будь-яких операцій ощадним банком.

6. Що розуміють під міжнародним кредитом:

6.1.Валютні резерви НБУ.

6.2.Відносини між державами з приводу передання валютних цінностей чи товарних кредитних ресурсів на умовах їх поверненості та платності.

6.3.Вільноконвертовані валюти за їх використання при розра­хункових операціях.

6.4.Дотації, Гранти та донорські внески міжнародних фінансо­вих інституцій.

 

7. Згідно з правовим оформленням, державні позики поділяють на:

7.1.Позики на підставі угод і цінні папери.

7.2.Готівкові і безготівкові.

7.3.Товарні і грошові.

7.4.Фонди і резерви.

 

8. За місцем розміщення державні позики класифікують як:

8.1.Готівкові і безготівкові.

8.2.Внутрішні і зовнішні.

8.3.Державні і місцеві.

8.4.Ринкові і неринкові.

 

9. За правом емісії державні позики — це ті, що:

9.1.Випускаються місцевими органами влади.

9.2.Емітуються центральними органами управління.

9.3.Емітуються комерційними банками у формі ощадних серти­фікатів.

9.4.Емітуються державними підприємствами у формі облігацій.

10. За терміном погашення державні позики бувають:

10.1.Строкові і безстрокові.

10.2.Фіксовані і плаваючі.

10.3.Коротко-, середньо- і довгострокові.

10.4.Витратні і дисконтні.

11. За характером виплати доходу виділяють такі державні позики:

11.1.З одноразовою виплатою.

11.2.З виплатою частинами.

11.3.Відсоткові, виграшні і дисконтні.

11.4.Заставні і беззаставні.

12. Залежно від забезпеченості, державні позики можуть бути:

12.1.Рефінансовані і емісійні.

12.2.Заставні і беззаставні.

12.3.Виграшні і відсоткові.

12.4.Внутрішні і зовнішні.

13. За характером зобов'язань державні позики поділяють на:

13.1.З правом або без права дострокового погашення.

13.2.Довгострокові і короткострокові.

13.3.З фіксованим або плаваючим відсотковим доходом.

13.4.Боргові і ринкові.

14. Основними джерелами погашення державних позик є:

14.1.Доходи від інвестування, емісія грошей, заощадження коштів завдяки зменшенню видатків.

14.2.Тільки емісія грошей.

14.3.Нові позики, що надаються державним підприємствам.

14.4. Зменшення надходжень податкових платежів.

15. Якими видами цінних паперів можуть оформлятись державні позики:

15.1.Векселями і ощадними сертифікатами.

15.2.Тільки акціями.

 

15.3.Тільки облігаціями.

15.4.Акціями, облігаціями, казначейськими зобов'язаннями.

16. Внутрішні державні позики — це:

16.1.Розміщення цінних паперів серед вітчизняних юридичних і фізичних осіб.

16.2.Надходження від урядів інших держав.

16.3.Надходження від міжнародних фінансових організацій.

16.4.Емісія цінних паперів комерційними банками.

17. Що розуміють під зовнішніми державними позиками:

17.1.Розміщення грошово-речових лотерей серед населення.

17.2.Надходження коштів від розміщення цінних паперів серед фізичних і юридичних осіб інших держав, а також від міжнародних фінансових організацій.

17.3.Ґранти міжнародних фінансових організацій.

17.4.Прямі фінансові інвестиції.

18. Що розуміють під державним боргом:

18.1.Фінансові ресурси держави.

18.2.Зобов'язання держави своїм кредиторам.

18.3.Резервні бюджетні фонди.

18.4.Розмір державного дефіциту.

19. Що означає обслуговування державного боргу:

19.1.Розробка кредитного механізму для державних позик.

19.2.Техніко-економічні обґрунтування доцільності випуску державних цінних паперів.

19.3.Комплекс заходів держави щодо погашення позик, вип­лати відсотків за ними, уточнення та зміни умов погашен­ня позик.

19.4.Визначення умов додаткової емісії грошей.

20. Який державний орган регулює внутрішній борг України:

20.1.Верховна Рада України.

20.2.Міністерство фінансів України.

20.3.Національний банк України.

20.4.Державне казначейство.

21. Яку.мету переслідує управління державним боргом:

21.1.Забезпечення зростання надходжень до бюджету.

21.2.Розробку державної кредитної політики.

21.3.Забезпечення платоспроможності держави щодо погашен­ня боргів.

21.4.Розробку щодо недопущення дефіциту бюджету.

22. Розрізняють такі види державного боргу:

22.1.Внутрішні і зовнішні.

22.2.Емісійний і кредитний.

22.3.Забезпечений і незабезпечений.

22.4.Стандартний і нестандартний.

23. Що розуміють під внутрішнім державним боргом:

23.1.Суму заборгованості кредиторам держави в певній країні.

23.2.Заборгованість кредиторам за межами країни.

23.3.Суму заборгованості, що підлягає погашенню у поточному році.

23.4.Суму державних кредитів від міжнародних фінансових організацій.

24. Зовнішній державний борг — це:

24.1.Загальна сума заборгованості всім кредиторам держави.

24.2.Сума відсотків, що мають бути сплачені за позики.

24.3.Сума заборгованості кредиторам за межами країни.

24.4.Заборгованість кредиторам держави в певній країні.

25. Що розуміють під конверсією державного боргу:

25.1. Передачу зобов'язань за раніше випущеною позикою на нову.

25.2.Зміну дохідності позик внаслідок змін на фінансовому ринку.

25.3.Об'єднання кількох позик в одну.

25.4.Перенесення строків виплати заборгованості.

26. Акумулювання державного боргу — це:

26.1.Об'єднання кількох позик в одну.

26.2.Повна відмова держави від своїх зобов'язань.

26.3.Зміна дохідності позик.

26.4.Перенесення строків виплати заборгованості.

27. Консолідація як спосіб управління державним боргом означає:

27.1.Об'єднання кількох позик в одну.

27.2.Продовження терміну погашення позик.

27.3.Передачу зобов'язань за раніше випущеною позикою на нову з метою продовження терміну позики.

27.4.Обмін облігацій за регресивним співвідношенням облі­гацій попередніх позик на нові.

28. У якому документі вказується розмір видатків на обслуго­вування державного боргу:

28.1.У Законі України "Про державний бюджет на поточний рік".

28.2.У постановах Кабінету Міністрів України.

28.3.У фінансових планах підприємств.

28.4.У державній програмі економічного і соціального роз­витку країни.

29. Як впливає розмір державного боргу на економіку країни?

29.1.Позитивно сприяючи піднесенню економіки.

29.2.Сприяє збільшенню прямих інвестицій в економіку.

29.3.Спричинює збільшення видаткової частини державного бюджету, тим самим знижує фінансові можливості дер­жави.

29.4.Забезпечує зростання ВВП.

30. Джерелом покриття державного боргу є:

30.1.Державний кредит.

30.2.Доходи бюджету.

30.3.Кошти міжнародних фінансових установ.

30.4.Резервні фонди уряду.