Вплив методів прогнозування на вибір пріоритетів державного управління.

Для прогнозування в ек., соц.., політич. та інших сферах виділяють такі основні методи, як м-д екстраполяції, що передбачає поширення минулих і дійсних закономірностей, зв'язків і співвідношень на майбутнє; м-д інтерполяції - визначення проміжних значень ф-ї на підставі деяких відомих її значень; м-д побудови сценаріїв - установлення логічної послідовності подій з метою визначення альтернатив розвитку об'єкта; статистичне моделювання - розроблення й аналіз моделей, які створюються на основі статистичних даних; каузальне моделювання; операційне моделювання; імітування - побудова математичних моделей з метою вивчення і верифікації прогнозних рішень; метод гри; метод колективної генерації ідей ("мозкової атаки"); м-д колективної експертної оцінки, що передбачає погодження думок експертів з певних напрямів розвитку ситуації; м-д Делфі, що передбачає анонімне опитування групи експертів у письмовій формі в декілька турів; індивідуальне передбачення експерта -використання оцінок "експерта-лідера" в певній сфері прогнозування; історична аналогія, заснована на перенесенні закономірностей розвитку схожих подій за часом чи з інших сфер знання; контекстуальне картографування - системний розгляд об'єкта шляхом послідовного чи комбінованого перегляду, аналізу і синтезу всіх вірогідних комбінацій його складових; побудова дерева цілей; експертне опитування, що грунтується на заповненні спеціальних карт, які розробляються стосовно конкретної проблеми і надсилаються для заповнення експертам; сітьові графи - визначення "критичних вузлів" розвитку, найкоротших шляхів руху до певної мети; аналіз взаємних впливів, що передбачає використання матриць подій, які впливають на розвиток ситуації або становлять основу дослідження певних проблем.

Ці м-ди можна використовувати не тільки у сферах ек., політ. та соц.. прогнозування - їх застосування доцільне на всіх рівнях управління за умови обмеженості достатньої кількісної інформації, високого рівня невизначеності майбутніх подій, стислих строків прийняття управлінських рішень тощо.

Найбільшого поширення, на нашу думку, прогнозування набуло в ек. сфері. Інструментарій ек. прогнозування значною мірою спирається на економіко-математичні методи і моделі. Результати такого прогнозування використовуються на всіх рівнях прийняття державноуправлінських рішень, зокрема прогнозування окремих напрямків регіонального розвитку є основою для розробки регіональних цільових і комплексних програм, прогнозування майбутнього стану галузей економіки використовується для формування стратегій і розробки державних програм розвитку, результати макроекономічного прогнозування обумовлюють стратегію розвитку економіки та країни тощо.

З метою зниження складності та тривалості прогностичних робіт фахівці пропонують використовувати при короткостроковому прогнозуванні економічної та макроекономічної ситуації барометричні методи, для яких характерно використання статистичних індикаторів - часових рядів, що в кон'юнкції один з одним чи шляхом комбінування вказують напрямок розвитку економіки, певної галузі чи виробництва. Такі часові ряди слугують барометрами економічних змін. Фахівці акцентують необхідність використання випереджаючих та реагуючих показників. До випереджаючих В. Олефір відносить такі: ВВП; індекс промислового виробництва; збільшення замовлень на виготовлення промислової продукції; зменшення запасів готової продукції на складах підприємств; підвищення світової ціни на експортні товари; зростання доходів населення; ціни акцій провідних корпорацій і фірм; зростання обсягу кредитування економіки комерційними банками; зменшення кредитної ставки; індикатор підприємницької впевненості; індекс споживчих очікувань тощо. Для характеристики дії суб'єктивного фактора очікувань учені пропонують використовувати індекс споживчих настроїв та ділові очікування підприємств України.

 

Американська модель державного управління. 14.

Взаємозв‘язок культури та держави. див. №11. 81.

Визначення пріоритетів стабілізації розвитку економіки та державне управлінське забезпечення. 71.

Вплив держави на розвиток охорони здоровя, молодіжної політики та інформаційного простору. 58.

Вплив методів прогнозування на вибір пріоритетів державного управління. 29.

Громадянин в державному управлінні. Взаємовідносини громадян і органів державного управління. 26.

Гуманітарна сфера та держ політика. Види політик та їх цілі. 55.

Держава як суб’єкт управління суспільними процесами. 7.

Держава, її особливості та причини виникнення. 78.

Державна кадрова політика. 65.

Державна служба: організація, види функції та мотивація. 64.

Державна служба:функції, види, організація, мотивація. 100.

Держ регулювання аграрного сектору економіки та торгівлі. 47.

Державне регулювання аграрного сектору: суб’єкти, об’єкти, цілі, завдання, інструменти впливу. 101.

Держ регулювання економіки, цілі, функції, методи та межі. 43.

Державне регулювання ринку фінансових послуг та зовнішньої економічної діяльності. 45.

Державне страхування в системі державного управління. 54.

Державне та регіональне управління в контексті трансформаційних та кризових явищ. 70.

Державне управління державними підприємствами: суб’єкти, об’єкти, принципи, інструменти. 89.

Державне управління і сфера особистого життя людини. 52.

Державне управління корпоративними правами. 40.

Державне управління малими та середніми підприємствами: об’єкти, суб’єкти, завдання, інструменти та методи. 94.

Держ управління розвитком науки, освіти, туризу та спорту. 57.

Державне управління як суспільне явище. 1.

Державне управління: суть, дуалізм суб'єкта і об'єкта. 82.

Діяльність держави щодо вразливих верств населення. 50.

Економічна культура та її складові. 11.

Економічна оцінка ефективності функціонування органу державної влади. 67.

Європейська бюрократична модель державного управління. 16.

Законодавча влада та державне управління. 18.

Запровадження режиму економії в діяльн органів держ влади. 72.

Засади законодавчої влади в Україні. 86.

Засади виконаввчої влади в Укр. (Кабінет міністрів (конституція). 79.

Інноваційно-інвестиційна політика держави, методи та інструменти. 46.

Інститут Президента та його вплив на процес державного управління. 19.

Інституційні чинники та їх вплив на державне управління. див.№13. 87.

Інституційні чинники та моделі державного управління. 13.

Інституційно-правові, організаційні, фінансово-економічні та соц-псих важелі регіональної політики держави. 23.

Класифікація та види державного управління. 77.

Конституційні засади безпеки життєдіяльності людини. 95.

Конституційні засади державної служби України. 91.

Констит засади охорон здоров’я, фізичної культури, спорту. 103.

Констит засади прав та обов'язки людини. 74.

Конституційні засади соціального захисту населення. 99.

Конституційно-правові засади розмежування гілок влади в Україні та їх реалізація. 17.

Конституція про роль Президента (Конституція) 80.

Конституція України про державний устрій. 75.

Контрольна влада у системі упр, її органи та форми діяльн. 37.

Концептуальні засади реформ держ управління в Україні. 69.

Методи дослідження та види державного управління. 2.

Місцеве самоврядування в Україні. 84.

Місцеве самоврядування: суть, основні ознаки, принципи та моделі управління. 24.

Національна безпека та її вплив на інститути держави. 51.

Нац безпека: суб’єкти, визначення, принципи, складові. 102.

Організаційна структура органу державної влади. 61.

Організаційна структура, функції та єдність виконав влади. 20.

Основні напрями соціальної політики держави щодо економічно активного населення. 49.

Основні теорії та школи управління. 12.

Особливості державного управління та його відмінність від приватного. 5.

Особливості західноєвропейської бюрократичної моделі. 76.

Особливості здійснення самоврядування в містах Києві та Севастополі. 25.

Планування – вихідна ланка управлінської діяльності. 27.

Поняття ефективності в державному управлінні: види та критерії виміру. 66.

Приватний сектор. 97.

Принципи державного управління та його функції. 4.

Прогнозування: суть, функції, принципи та класифікація. 28.

Програмування як елемент державного управління: суть, принципи, методи та технологічні етапи. 31.

Процес прийняття рішень в держ управлінні та мотивація. 36.

Раціоналізація державного управління. 68.

Рег особливості та рег управління: суть, цілі та специфіка. 22.

Регуляторна політика у сфері малого та середнього підприємництва. 44.

Реординаційні зв’язки та координація в державному упр. 34.

Ресурсне, інформаційне та правове забезпечення органів державної влади. 96.

Ресурсне, правове та інформаційне забезпечення діяльності органу державної влади. 63.

Різниця між державним та приватним управлінням. 88.

Роль самоврядування, громадських організацій та органів масової інформації в забезпеченні контролю. 38.

Складові менеджменту органу державної влади. 59.

Соціальна політика держави: необхідність, сутність, цілі та принципи. 48.

Соціальна політика: необхідність, сутність, об’єкти, суб’єкти. 90.

Специфіка управління сферами культури, ідеології та формування суспільної свідомості. 56.

Створення сучасного нормативно-правового, наукового та інформаційного забезпечення системи державного упр. 73.

Стратегічне управління та формування програми діяльності органів державної влади. 104.

Стратегічне управління та формування програми діяльності органу державної влади. 60.

Субординація в організац структурі державного управління: підпорядкованість, підконтрольність та підзвітність. 33.

Судова влада та забезпечення законності в державному управлінні. 21.

Суспільні функції держави та їх еволюція. 10.

Теорії виник держави та їх сус значимість. Осн риси держави. 8.

Теорії та школи ДУ. 85.

Типи та форми держави. 83.

Типологія держави, її устрою та вплив на управління. 9.

Управління борговими зобов‘язаннями та забезпечення стабільності в суспільстві. 42.

Управління державними фінансами та грошовою масою. 93.

Управління доходами та видатками держави. 41.

Упр енергетичними ресурсами та ризики підприємництва. 53.

Упр енергетичними ресурсами та ризики підприємництва. 98.

Управ природними ресурсами та держ підприємствами. 39.

Управлінська діяльність: загальні риси, методи та технології. 35.

Фундаментальні складові державного управління як процесу. 6.

Функціональний аналіз і контролінг управління органів державної влади. 92.

Функціональний аналіз та контролінг діяльності органу державної влади. 62.

Характеристика державних цільових програм економічного, соціального та інноваційного розвитку. 32.

Характеристика параметрів прогнозу соціально-економічного розвитку України на коротко- та середньостроковий періоди. 30.

Цілі державного управління та забезпечення їх реалізації. 3.

Японська модель державного управління. 15.