Управління енергетичними ресурсами та ризики підприємництва.

Енергетична безпека – це такий рівень керівництва країни у формуванні і здійсненні політики, незалежної від зовнішнього або внутрішнього впливу і тиску, який забезпечує ефективну діяльність паливно-енергетичного комплексу. Цей рівень визначається станом готовності паливно-енергетичного комплексу країни до протистояння дестабілізаційним діям внутрішніх і зовнішніх чинників, що створюють загрозу незалежній політиці держави у сфері енергозабезпечення національного господарства.

На сучасному етапі розвитку України фактор зниження енергоємності валового внутрішнього продукту є головним чинником для забезпечення енергетичної незалежності держави та підвищення її енергетичної безпеки, а також сталого соціально-економічного розвитку України.

До визначальних чинників, що негативно впливають на енергоефективність економіки можна віднести: неоптимальну структуру економіки, домінування в ній енергоємних виробництв; зношеність основних фондів підприємств та відповідно великі понаднормативні втрати енергоносіїв; невідповідність рівня цін та тарифів на окремі види енергоносіїв та витрат на їх видобування, переробку і транспортування та як результат наявність перехресного субсидування; складність або неможливість для більшості суб’єктів господарювання України використання ресурсів фінансово-кредитних установ

До основних складових безпеки підприємницької діяльності відносяться такі: правова безпека; фінансова безпека; охорона та безпека праці; соціальна безпека; безпека особистості; інформаційна безпека; екологічна безпека; безпека при виникненні надзвичайних ситуацій.

Безпека підприємницької діяльності визначається категоріями «розвиток» і «стійкість» підприємництва, при яких:

-забезпечується стале, стабільне функціонування підприємництва будь-якої форми власності;

-створені умови, що сприяють захищеності підприємців;

-передбачені і реалізуються заходи щодо запобігання загрозам з боку внутрішнього та зовнішнього середовища;

-забезпечується здатність протистояти дестабілізуючим факторам, що порушують нормальну виробничу та іншу діяльність;

сформована ефективна система управління, що включає в себе мету, завдання, результат і сам процес, спрямовані на досягнення максимального прибутку

Україні необхідно розвивати видобуток альтернативних видів палева: сонячне теплопостачання, вітроенергетика, ГЕС

Одним з найбільш дієвих механізмів зниження енергоємності ВВП та оптимізації структури енергетичного балансу може бути принципово нова модель роботи, яка грунтуватиметься на принципах:

1. Розвиток відновлюваної енергетики може стати локомотивом підвищення енергоефективності та енергозбереження, стратегічною лінією розвитку економіки і соціальної сфери на найближчу перспективу. Саме цим шляхом йдуть промислово розвинуті країни.

2. Будь-яке підприємство, яке має намір отримати державну підтримку на реалізацію енергоефективного проекту або проекту у сфері відновлюваних джерел енергії, повинно забезпечити включення такого проекту до Програми у сфері енергоефективності та відновлюваної енергетики (державної, галузевої чи регіональної).

3. За результатами впровадження енергоефективного проекту має бути досягнута мета: зниження енергоємності ВВП, або збільшення частки в енергетичному балансі енергоресурсів, отриманих з альтернативних джерел енергії, а також заміщення органічних видів енергоресурсів іншими видами.

 

 

Державне управління і сфера особистого життя людини.

Рівень і якіcть життя – інтегpoвaні пoкaзники coціaльнo-ек. poзвитку кpaїн. Для визнaчення pівня життя в pізних кpaїнaх екcпеpти викopиcтoвують індекc людcькoгo poзвитку (ІЛР).

Індекc людcькoгo poзвитку мaє тaкі тpи cклaдoві: тpивaліcть життя населення (25-85 років); pівень ocвіти (0–100 %) (кількіcть poків, які пpoвів в pежимі нaвчaння піcля 15 poків “cеpедній гpoмaдянин”); oбcяг ВВП нa душу населення (. від 200 дo 4000 $).Низьким пpи цьoму ввaжaєтьcя ІЛР, менший зa 0,5, виcoким – 0,9 –1.

Продовольча безпека України – це захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої держава гарантує фізичну і ек. доступність та якість життєво важливих продуктів харчування населенню,підтримує стабільність продовольчого забезпечення населення та забезпечує продовольчу незалежність..

Підтримка продовольчої незалежності країни пов’язана із загрозами і ризиками ек. характеру, з якими має боротись система органів державної влади.

До державних органів влади загальної компетенції належать: ВР Укр., КабМін. Укр, Рада нац.. безпеки й оборони, місцеві органи держ. виконавчої влади. Також в Україні існують спеціально уповноважені державні органи: Мін-во аграрної політики Укр, Аграрний фонд Укр, Державний комітет ветеринарної медицини України, Міністерство економіки Укр, Міністерство охорони здоров’я Укр, Державний комітет Укр з питань технічного регулювання та споживчої політики, Державна санітарно-епідеміологічна служба України, Державна служба з карантину рослин України. Проте сьогодні відсутній механізм взаємодії зазначених державних органів щодо здійснення контролю у сфері забезпечення продовольчої безпеки.

Рівень життя нacелення – cтупінь зaдoвoлення мaтеpіaльних, духoвних тa coціaльних пoтpеб людей.

Стpуктуpні зaвдaння деpжaвнoї пoлітики у cиcтемі oхopoни здopoв'я включaють:

1. зниження зaхвopювaнocті нacелення, a caме: зниження cмеpтнocті немoвлят; зниження мaтеpинcькoї cмеpтнocті; зaхвopювaнocті тa cмеpтнocті від хвopoб cиcтеми кpoвooбігу; 2. пoліпшення медикaментoзнoгo тa мaтеpіaльнo-технічнoгo зaбезпечення oхopoни здopoв'я.

3. paціoнaлізaція cиcтеми нaдaння медичнoї дoпoмoги тa poзвитку інcтитуту cімейнoї медицини.

4. підвищення ефективнocті деpжaвнoї пoлітики щoдo фopмувaння здopoвoгo cпocoбу життя:

Особиста безпека означає й колективну соціальну безпеку життєдіяльності людей, які реалізується через колективні цілі, які найбільш характерні для всіх членів суспільної популяції: пом’якшення соціальних проблем, полегшення проблем, пов’язаних зі станом здоров’я, підтримка пов’язаних із станом здоров’я програм; підтримка соціальної злагоди та солідарності в суспільстві; створення умов для гармонійних та позитивних трудових відносин.

Соціальна безпека потребує проведення аналізу його організаційно-правової структури, яку можна представити у вигляді чотирирівневої системи:

1Рівень державного управління містить заходи та дії глобального характеру, спрямовані на управління соціальним захистом усього населення України, визначає загальну лінію розвитку соціального захисту населення;

2Рівень галузевого управління – являє собою соціальний захист за професійною ознакою, включає мережу відомих соціальних установ, де заходи носять прикладний характер;

3Рівень регіонального управління – включає заходи щодо соціального захисту населення, які враховують регіональну специфіку, природні умови, соціально-економічне розміщення продуктивних сил, етнічно-національні фактори та містить конкретні регіональні програми соціального захисту населення, що узгоджуються з державними;

4Місцеве упр-ня соц.. захистом – включає заходи, спрямовані на реалізацію соціального захисту на рівні міст і районів, що носять винятково прикладний характер.

Типи та форми держави

Види форм правління сучасних держав:

— президентська республіка — глава держави (президент) одноособова або з наступним схваленням верхньої палати парламенту формує склад уряду, яким, як правило, керує сам (США, Аргентина, Мексика, Венесуела, Індонезія, Іран, Ірак, Швейцарія);

— напівпрезидентська, або президентсько-парламентська, республіка — глава держави (президент) особисто пропонує склад уряду (насамперед кандидатуру прем'єр-міністра), котрий підлягає обов'язковому затвердженню всім парламентом (Україна, Фінляндія, Франція);

— парламентська республіка — глава держави (президент) не може впливати на склад і політику уряду, який формується виключно парламентом і підзвітний лише йому (Італія, ФРН);

— парламентська монархія — глава держави (монарх) не може прямо впливати на склад і політику уряду, що формується виключно парламентом і лише йому підзвітний (Англія, Данія, Швеція, Японія);

— дуалістична монархія — глава держави (монарх) особисто формує склад уряду, яким керує сам або через призначеного ним прем'єр-міністра.

Види державного устрою сучасних держав: унітарний: діляться на адміністративно територіальні одиниці (Україна, Франція); федеративний: єдина держава з широкою держ. автономією (Росія, США, Канада).

Від складних держав (федерації, конфедерації) слід відрізняти регіональні або інші союзи держав (Об'єднання Американських Держав або Співдружність Незалежних Держав, яка утворилася після демонтажу Союзу РСР).

Основні види державного режиму:

Демократичний — державна влада здійснюється з дотриманням основних прав людини, із забезпеченням легальних можливостей вільного виявлення і врахування інтересів усіх груп населення через демократичні інститути (вибори, референдуми тощо) та діяльність різноманітних громадських об'єднань, які представляють ці інтереси і впливають на вироблення і здійснення політики держави. Різновиди:демократично-ліберальний, демократично-консервативний, демократично-радикальний.

Тоталітарний — державна влада здійснюється шляхом обмеження або порушення основних прав людини; скорочення або недопущення, усунення легальних можливостей для вільного виявлення і врахування інтересів усіх груп населення; зосередження неконтрольованої населенням державної влади в руках правлячої верхівки (олігархії) або однієї особи. Останній різновид тоталітаризму отримав назви «автократія», «вождизм». Режими: расистський, фашистський, військово-диктаторський, державно-терористичний.