Фінансовий контроль: суть, види, форми та методи

Фінансовий контроль — це контроль законодавчих і виконав­чих органів влади всіх рівнів, а також спеціально створених уста­нов за фінансовою діяльністю всіх економічних суб'єктів із за­стосуванням певних методів і прийомів.

Мета фінансового контролю та способи її виконання наведені в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2. Мета та виконавці зовнішнього і внутрішнього фінансового контролю

 

 

Мета фінансового контролю	Вид контролю	Виконавці
1. Перевірка відповідності на­прямків фінансової діяльності та окремих фінансових операцій чинним правовим нормам	зовнішній фінансовий контроль	— органи податкової служби — аудиторські фірми — державна контрольно-ревізійна служба — інші зовнішні органи
2. Перевірка виконання і забезпечення реалізації всіх управлінських рішень у галузі фінансової діяльності, попере­дження кризових явищ	внутрішній фінансовий контроль	— фінансові менеджери — керівники підприємств — засновники — інші структурні підрозділи
Принципи		Характерні ознаки
дієвість		с формою прояву контрольної функції фінансів
гласність
	основними об'єктами є процеси формування й використання фінансових ресурсів
об'єктивність
незалежність
	регламентується державним законодавством, тобто має нормативний характер
превентивність

Рис. 3.5. Характерні ознаки та принципи організації фінансо­вого контролю

Основні умови, що забезпечують ефективність організації си­стеми внутрішнього фінансового контролю на підприємстві наве­дені на рис. 3.6.

Умови ефективності внутрішнього контролю

Орієнтація на кількісні стандарти

Направленість на реалізацію фінансової стратегії

Економічність

Простота

Відповідальність методам фінансового аналізу та планування

Своєчасність

Гнучкість

 

 

Рис. 3.6. Основні умови ефективності організації системи внут­рішнього фінансового контролю на підприємстві

Фінансовий контроль класифікують за певними ознаками (рис 3.7).

 

Фінансовий контроль

Види

Методи

За часом проведення

Рис. 3.7. Класифікація фінансового контролю

Види фінансового контролю:

1. Державний — позавідомчий — здійснюється комісіями ВРУ, Кабінетом Міністрів, місцевими Радами народних депутатів, державними фінансовими органами.

2. Внутрішньовідомчий — проводиться відомствами, міністер­ствами, державними комітетами щодо підвідомчих їм підпри­ємств, організацій, установ.

3. Внутрішньогосподарський — здійснюється структурними підрозділами підприємств — бухгалтерією, фінансовою служ­бою підприємства. Мета — перевірка правильності і своєчас­ності зарахування коштів на рахунок у банку, контроль за залишком коштів на рахунку, за протермінування заборгова­ності постачальникам, банку, бюджету тощо.

4. Громадський — полягає у проведенні перевірки, виявленні і попередженні різних порушень у фінансово-господарській діяльності підприємств, організацій з ініціативи місцевих органів влади або окремих груп громадян.

б. Аудиторський — здійснюється аудиторськими фірмами або незалежними аудиторами.

Попередній фінансовий контроль — перевірка операцій до того, як вони відбудуться. Мета — недопущення незаконних і не­правильних фінансових операцій. Завдання — виявлення резервів зростання обсягів виробництва, підвищення рентабельності, по­передження неекономічного і нераціонального використання гро­шових коштів; проведення органами державної влади і управ­ління, фінансовими і податковими органами, банківськими уста­новами, працівниками служби обліку на стадії складання плану та бюджету і прийняття фінансових рішень.

Поточний фінансовий контроль полягає у регулярній перевірці виконання підприємствами встановлених завдань з фінансових показників і платежів до бюджету, дотримання ними фінансових норм і нормативів. Здійснюється працівниками служби обліку у процесі проведення тих чи інших фінансових операцій; забезпе­чує режим економії у використанні коштів, мобілізує внутрішні резерви.

Наступний фінансовий контроль проводиться після проведен­ня операцій практично всіма контролюючими органами. Мета — аналіз і узагальнення підсумків виконання фінансових операцій, виявлення випадків порушення фінансової дисципліни, законів, перекручень у звітності та цільовому використанні коштів.

Камеральні та документальні перевірки проводяться, головним чином, податковими органами. Перший вид контролю здійсню­ється без виходу на підприємство і полягає у перевірці поданої податкової звітності. Документальна перевірка проводиться з ви­ходом на підприємство і передбачає перевірку первинних доку­ментів, пов'язаних із нарахуванням податків. Результати доку­ментальної перевірки можуть оформлятися довідкою — якщо порушень не виявлено; актом — при встановленні порушень по­даткового законодавства.

Ревізія — це всеохоплююча перевірка усіх сторін діяльно­сті суб'єкта господарювання; проводиться регулярно, а її резуль­тати оформляються актом; мета — всебічно сприяти поліпшен­ню фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій, установ.

Залежно від обсягу даних, що перевіряються,розрізняють ревізії:

1) суцільні;

2) вибіркові;

3) комбіновані.

Залежно від повноти охоплення діяльності підприємства,орга­нізації розрізняють ревізії:

1) повні;

2) часткові;

3) тематичні;

4) комплексні.

Ревізії також поділяють на планові і позапланові.

Плани практичних занять

Суть та основи організації фінансової політи­ки держави. Фінансовий механізм і його складові елементи.

1. Суть, ланки, умови результативності фінансової політики.

2. Фінансова тактика і фінансова стратегія як форми реаліза­ції фінансової політики.

3. Поняття фінансового механізму та його складові елементи.

4. Система управління фінансами: суть, об'єкти і суб'єкти.

5. Функціональні елементи управління фінансами.

6. Повноваження державних органів влади й управління в сфе­рі управління фінансами.

Фінансове планування і фінансовий контроль.

1. Суть, принципи та завдання фінансового планування.

2. Етапи і методи фінансового планування.

3. Фінансовий контроль: суть, мета, принципи.

4. Класифікація фінансового контролю.

5. Органи фінансового контролю та їхні повноваження.

 

Питання для самостійного опрацювання

1. Взаємозв'язок фінансової політики і фінансового права.

2. Фінансова політика в економіках перехідного типу.

3. Взаємодія фінансового механізму з фінансовою політикою.

4. Фінанси як суб'єкт і об'єкт управління.

5. Стратегічне і оперативне фінансове планування.

6. Зведений баланс фінансових ресурсів держави.

7. Форми і методи фінансового контролю.

8. Аудит як форма незалежного фінансового контролю.

Література: 28, 29, 36, 38, 42, 43, 46, 48, 49, 50.

Тестові завдання

1. Фінансова політика характеризується як:

1.1.Державна політика у сфері розподільчих і не розподільчих відносин.

1.2.Частина економічної політики держави, яка спрямована на досягнення максимального соціально-економічного рів­ня розвитку суспільства.

1.3.Сукупність заходів щодо забезпечення відповідними фінан­совими ресурсами реалізації державних програм.

1.4.Сукупність фінансових заходів, які здійснює держава че­рез фінансову систему.

2. За характером заходів і часом їх здійснення фінансова по­літика поділяється на:

2.1. Фінансову тактику і фінансову стратегію.

2.2. Фінансову стратегію і бюджетне регулювання.

2.3. Оперативну фінансову політику і фінансову тактику.

2.4. Фінансову стратегію і податкову політику.

3. Яке найбільш характерне визначення змісту фінансової по­літики держави?

3.1.Розробка основних напрямів формування і використання фінансів, виходячи із необхідності вирішення економічних і соціальних завдань суспільства.

3.2.Розробка основних напрямів економічного і соціального розвитку суспільства (держави).

3.3.Розробка заходів щодо регулювання грошового обігу і опе­рацій на відкритому ринку цінних паперів.

Розробка заходів щодо охорони довкілля.

4. Фінансова стратегія держави — це:

4.1.Сформована система довгострокових цілей фінансової ді­яльності і найефективніших шляхів їх досягнення, які ви­значаються фінансовою ідеологією.

4.2.Напрями, форми і методи використання фінансових ре­сурсів.

4.3.Система принципів і методів розробки та реалізації управ­лінських рішень, пов'язаних з рухом фінансових ресурсів.

4.4.Процес визначення оптимальної структури капіталу.

5. Прикладом фінансової тактики можуть бути:

5.1.Амортизаційна і податкова політика.

5.2.Грошова реформа, бюджетна політика.

5.3.Бюджетна концепція, податкова політика.

5.4.Правильні відповіді 5.1. і 5.3.

6. Фінансовий механізм є:

6.1.Господарським розрахунком, який ґрунтується на прин­ципі самоокупності.

6.2.Сукупністю різних організаційних, правових та інших форм і методів, за допомогою яких здійснюється процес розпо­ділу і перерозподілу ВВП, створюються фонди грошових коштів і забезпечується їх використання.

6.3. Порядком-надання і погашення кредитів, контролем за ефективним їх використанням.

6.4. Сукупністю організаційно-технічних заходів, використову­ваних на підприємстві для створення виробничого потен­ціалу.

7. Елементами фінансового механізму є:

7.1.Фінансове планування і прогнозування, фінансові важелі і стимули.

7.2.Фінансові санкції, фінансові резерви, фінансові ліміти.

7.3.Нормативно-правове забезпечення.

7.4.Правильні відповіді 7.1., 7.2. і 7.3.

 

8. Методи і форми фінансового механізму вміщують:

8.1.Планування, стратегічне управління та збір інформації.

8.2.Фінансове регулювання і оперативне управління.

8.3.Прогнозування і контроль.

8.4.Планування, оперативне управління, фінансове регулюван­ня, фінансове забезпечення, фінансовий контроль.

9. До фінансових важелів і стимулів належать:

9.1.Процес формування і використання фінансових ресурсів на макро- і мікрорівнях економіки.

9.2.Нормативно-правове забезпечення господарсько-фінансової діяльності.

9.3.Форми і методи формування і використання фінансових ресурсів, які одночасно виступають як система фінансових показників, норм, нормативів, використовуваних у фінан­сових відносинах.

9.4.Система керівництва фінансами.

10. Фінансове забезпечення здійснюється у таких формах:

10.1.Самофінансування, кредитування, бюджетні асигнуван­ня.

10.2.Кредитування і акціонування.

10.3.Самофінансування, кредитування, бюджетні асигнуван­ня і акціонерний капітал.

10.4.Бюджетне фінансування і кредитування.

11. Суть самофінансування можна охарактеризувати як:

11.1.Принцип господарювання, при якому господарська само­стійність тісно пов'язана із самостійністю у формуванні і використанні власних фінансових ресурсів.

11.2.Форму фінансового забезпечення, яка передбачає викори­стання кредитів та інших позикових коштів.

11.3.Форму фінансового забезпечення, яке проводиться винят­ково за рахунок коштів державного бюджету.

11.4.Інструмент перерозподілу тимчасово вільних коштів суб'єк­тів господарювання і заощаджень населення.

 

12. Кредитування як форма фінансового забезпечення полягає у:

12.1.Тимчасовому використанні позичених ресурсів на прин­ципах поворотності, строковості, платності і забезпече­ності.

12.2.Формуванні і використанні власних фінансових ресурсів.

12.3.Колективному фінансуванні суб'єкта господарювання.

12.4.Винятковому використанні коштів державного бюджету
для фінансування підприємств.

13. Бюджетне фінансування — це:

13.1.Форма фінансового забезпечення, яке проводиться ви­нятково за рахунок коштів державного бюджету.

13.2.Інструмент перерозподілу тимчасово вільних коштів фі­зичних і юридичних осіб.

13.3.Принцип господарювання, заснований на самофінансу­ванні і кредитуванні.

13.4.Метод фінансового регулювання через механізм оподатку­вання.

14. Сальдовий метод розподільчих відносин передбачає:

14.1.Виділення системи нормативних показників і нормативів.

14.2.Виділення підсумкового елемента в розподілі доходу, на який припадає основне стимулююче навантаження.

14.3.Встановлення оптимального співвідношення між норма­тивним регламентуванням і самостійністю юридичних
і фізичних осіб у витрачанні коштів.

14.4.Визначення ринкових механізмів розподілу ВВП.

15. Фінансове планування розглядається як:

15.1.Метод формування стратегічних цілей фінансової діяль­ності підприємства.

15.2.Розробка фінансової політики у напрямах фінансової ді­яльності підприємства.

15.3.Процес розробки системи фінансових планів і бюджетів.

15.4.Інструмент перерозподілу фінансових ресурсів держави.

 

16. До основних методів фінансового планування належать:

16.1.Балансовий, розрахунково-аналітичний, нормативний.

16.2.Економіко-математичне прогнозування і моделювання.

16.3.Метод фінансових коефіцієнтів.

16.4.Правильні відповіді 16.1 і 16.2.

17. Що таке фінансовий контроль?

17.1.Система інформаційного забезпечення фінансового ме­неджменту.

17.2.Процес дослідження фінансового стану підприємства.

17.3.Особлива сфера вартісного контролю за фінансовою ді­яльністю всіх економічних суб'єктів, дотриманням фінан­сово-господарського законодавства, доцільністю витрат.

17.4.Процес управління грошовим обігом, формуванням і ви­користанням фінансових ресурсів підприємства.

18. Які види фінансового контролю використовують залежно від
взаємовідносин суб'єкта й об'єкта контролю?

18.1.Зовнішній і внутрішній.

18.2.Державний, муніципальний.

18.3.Обстеження, ревізії, перевірки.

18.4.Попередній, поточний, наступний.

19. У яких формах здійснюється фінансовий контроль?

19.1.Документальні перевірки і ревізії.

19.2.Тематичні обстеження і спостереження.

19.3.Попередній, поточний, наступний.

19.4.Зовнішній і внутрішній.

20. Управління фінансами вміщує дві основні складові:

20.1.Фінансове забезпечення і фінансове регулювання.

20.2.Органи управління та форми і методи управлінської ді­яльності.

20.3.Нормативне і правове забезпечення.

20.4.Фінансовий і кредитний механізми.