Трендовий аналіз, його сутність та основні форми.

ФА представляє собою систему способів накопичення, опрацювання, трансформації та використання інформації фінансового характеру з метою забезпечення життєдіяльності господарюючого суб¢єкта в умовах дії ринку та панування конкуренції. Методи ФА: 1) горизонтальний (трендовий); 2) вертикальний; 3) відносних показників; 4) порівняльний; 5) факториний. Горизонтальний – базується на порівнянні кожної позиції звітності минулим періодом. Трендови аналіз – порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів і визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки коказника, очищеної від випадкових періодів. За допомогою тренда формують можливі значення показників в майбутньому, а відповідно, ведеться перспективний прогнозний аналіз. Для здійснення трендового аналізу використовують фінансову звітність форму №2. Формами трендового аналізу є: 1) порівняння фінансових показників звітного періоду з показниками попереднього періоду; 2) порівняння фін показників звітності з показниками аналогічного періоду минулого року (для п-ва з сезонним характером в-ва); 3) порівняння фін показників за ряд попередніх періодів. Метою такого аналізу є визначення тренду – основна тенденція динаміки показника.

 

10. Порівняння – як основний прийом фінансового аналізу: його сутність, значення. Вимоги, що висуваються до порівняльних величин.

Порівняння – це один із способів, за допомогою якого досліджуються всі предмети та явища у природі, в суспільстві, в економіці. Порівняння є найдавнішим і самим поширеним прийомом аналізу. При застосуванні цього прийому аналізуючий показник порівнюється з базовим. У ФА, як правило, досліджуваними найчастіше виступають фактично досягнуті показники. Базою порівняння можуть бути показники: планові, минулих періодів, нормативні, договірних зобов¢язань, розвинутих країн. Порівняння фактичних показників з плановими дає можливість визначити ступінь виконання плану за досліджуваний період часу, а зіставлення даних звітного періоду із минулими – виявити тенденції розвитку економічних процесів господарства. Шляхом порівняння фактичних показників з нормативними здійснюється контроль за витрачанням фін ресурсів. Важливим також є порівняння різних варіантів рішень з метою вибору оптимального. При застосуванні цього прийому слід пам¢ятати про дотримання необхідної умови забезпечення зіставлення показників. Порівняння висуває певні вимоги до порівняльних величин, вони повинні бути сумірні та якісно однорідні для цього необхідно забезпечити: 1) порівняльність, календарність періоду часу; 2) єдність оцінки за допомогою нейтралізації цінового фактору; 3) єдність кількісних і структурних факторів через нейтралізацію об¢ємного і структурного фактора; 4) зіставлення вихідних умов д-ті (природних, кліматичних).

 

11. Вертикальний аналіз, його сутність на основні форми.

ФА представляє собою систему способів накопичення, опрацювання, трансформації та використання інформації фінансового характеру з метою забезпечення життєдіяльності господарюючого суб¢єкта в умовах дії ринку та панування конкуренції. Методи ФА: 1) горизонтальний (трендовий); 2) вертикальний; 3) відносних показників; 4) порівняльний; 5) факториний. Вертикальний (структурний) ФА – передбачає визначення структури підсумкових фінансових показників із зв¢ясуванням кожної позиції звітності на результат у цілому. Форми: 1) структурний аналіз активів (питома вага оборотних і необоротних активів, ліквідність); 2) структурний аналіз капіталу (питома вага власного капіталу і залученого); 3) структурний аналіз грошових потоків.

12. Аналіз відносних показників, його сутність та основні форми.

ФА представляє собою систему способів накопичення, опрацювання, трансформації та використання інформації фінансового характеру з метою забезпечення життєдіяльності господарюючого суб¢єкта в умовах дії ринку та панування конкуренції. Методи ФА: 1) горизонтальний (трендовий); 2) вертикальний; 3) відносних показників; 4) порівняльний; 5) факториний. Відносних показників – розрахунок відношень даних звітності визначення взаємозв¢язків показників. Форми: 1) аналіз ліквідності – здатність цінностей легко перетворюватися у гроші, тобто абсолютно ліквідні засоби; 2) аналіз поточної д-ті (фондовіддача); 3) аналіз фінансової стійкості; 4) аналіз рентабельності – відношення суми прибутку до середньорічної суми основного та оборотного капіталу..

13. Порівняльний аналіз, його сутність та основні форми.

ФА представляє собою систему способів накопичення, опрацювання, трансформації та використання інформації фінансового характеру з метою забезпечення життєдіяльності господарюючого суб¢єкта в умовах дії ринку та панування конкуренції. Методи ФА: 1) горизонтальний (трендовий); 2) вертикальний; 3) відносних показників; 4) порівняльний; 5) факториний. Порівняльний – базується на зіставленні значень окремих груп аналогічних фінансових показників між собою. Форми: 1) порівняльний аналіз фінансових показників п-ва із середньогалузевими показниками; 2) порівняльний аналіз фінансових показників даного п-ва із відповідними показниками конкурентів; 3) порівняльний аналіз окремих структурних показників і підрозділів між структурними підрозділами п-ва; 4) порівняльний аналіз показників із плановими чи нормативними.

14. Факторний аналіз, його сутність та основні форми.

ФА представляє собою систему способів накопичення, опрацювання, трансформації та використання інформації фінансового характеру з метою забезпечення життєдіяльності господарюючого суб¢єкта в умовах дії ринку та панування конкуренції. Методи ФА: 1) горизонтальний (трендовий); 2) вертикальний; 3) відносних показників; 4) порівняльний; 5) факториний. Факторний – дозволяє оцінити вплив окремих факторів на результативний показник за допомогою детермінованих (прямих) або схоластичних (непрямих) прийомів дослідження. Форми факторного аналізу: 1) метод ланцюгових підстановок – використовується для кількісного визначенняступіню впливу факторів на зміну результативного показника; 2) метод абсолютних різниць. Метод ланцюгових підстановок застосовується, коли існує функціональний зв¢язок між аналізованим показником і факторами, тобто є детерміновані факторні моделі. Даний спосіб полягає в отриманні ряду скоригованих значень узагальненого показника шляхом послідовних змін (ланцюгової підстановки) базисних значень факторів на аналізовані. У першому розрахунку всі фактори знаходяться на базисному рівні.

У другому - перший фактор змінюється на аналізований, останні лишаються незмінними (базисний рівень). У третьому розрахунку перший фактор лишається на аналізованому рівні, а з базисного на аналізований змінюється другий фактор, останні знову залишаються незмінними на базисному рівні і т.д., залежно від кількості факторів. Ступінь впливу факторів виявляється послідовним відніманням: із 2го розрахунку віднімається 1й (отримується вплив першого фактора); 3-2 (отримується вплив другого фактора) і т.д.

Прийом абсолютних різниць є різновидом способу ланцюгових підстановок. Його застосовують для розрахунку впливу факторів на відхилення результативного показника тільки в мультиплікативних і змішаних моделях. При його використанні спочатку знаходять абсолютні відхилення по кожному фактору. Потім величину впливу факторів обчислюють множенням абсолютного відхилення досліджуваного фактора на базову величину факторів: (L = a*b*c D = Lф - Lп; Da = (aф-aп)*bп*cп; Db = (bф-bп)*aф*cп; Dc = (cф-cп)*aф*bф).

15. Типи детермінування, що використовуються у фінансовому аналізі.

ФА представляє собою систему способів накопичення, опрацювання, трансформації та використання інформації фінансового характеру з метою забезпечення життєдіяльності господарюючого суб¢єкта в умовах дії ринку та панування конкуренції. Методи ФА: 1) горизонтальний (трендовий); 2) вертикальний; 3) відносних показників; 4) порівняльний; 5) факториний. Факторний – дозволяє оцінити вплив окремих факторів на результативний показник за допомогою детермінованих (прямих) або схоластичних (непрямих) прийомів дослідження. У детермінованому моделюванні факторних систем виділяють такі типи: 1) адитивні – коли результативний показник «у» представлений як алгебраїчна сума факторних (У=х1+х2+х3); 2) мультиплікативна - коли результативний показник «у» представлений як добуток факторних (У=х1*х2*х3); 3) кратні - коли результативний показник «у» представлений як відношення факторних (У=х1/х2); 4) комбіновані (змішані) – це сполучення декількох типів моделей.

16. Прийоми детермінованого моделювання факторних систем.

ФА представляє собою систему способів накопичення, опрацювання, трансформації та використання інформації фінансового характеру з метою забезпечення життєдіяльності господарюючого суб¢єкта в умовах дії ринку та панування конкуренції. Методи ФА: 1) горизонтальний (трендовий); 2) вертикальний; 3) відносних показників; 4) порівняльний; 5) факториний. Факторний – дозволяє оцінити вплив окремих факторів на результативний показник за допомогою детермінованих (прямих) або схоластичних (непрямих) прийомів дослідження. Стосовно до класу детермінованих факторних систем користуються такими основними прийомами моделювання: 1) здовження факторної системи – (у=х1/х2, звідси можна преобразовати х1 = х11+х12+х13, тоді у = х11/х2 + х12/х2 + х13/х2). Прикладом може бути розрахунок капіталоємності: S = k/Vp, K=E+F, де к-капітал, Е – основний капітал, F- оборотний капітал. Звідси: S = k/Vp = E/Vp + F/Vp (капіталоемність основного і оборотного капіталу); 2) розширення факторної системи: у= х1/х2 * а/а * в/в, S = E/Vp*А/А = А/Vp * E/А, де А/Vp – доля амортизації в капіталовкладеннях, E/А – строк служби; 3) скорочення факторної моделі: у=х1/х2=(х1/в)/(х2/в). Прикладом може слугувати розрахунок рентабельності капіталу. R = P/K = P/(E+F), R = (P/Vp) / (E/Vp + F/Vp), де E/Vp – капіталоемність основного капіталу, F/Vp - капіталоемність оборотного капіталу.

17. Кругообіг фінансових ресурсів підприємства. Характеристика його основних етапів.

Фінансові ресурси є ключовою категорією у ФА і її розглядають в двох аспектах: 1) теоретичному – це грошові відносини по формуванню фін ресурсів, їх розміщенню та використанню; 2) прикладному – це сукупність фін ресурсів, які характеризуються певною системою показників, їх наявності, розміщення та ефективного використання. Кожен господарюючий суб¢єкт для проведення своєї д-ті повинен мати певні фінансові ресурси, які формуються за рахунок власних і прирівнених до них позикових коштів. За рахунок цих джерел здійснюється фінансове забезпечення процесу кругообігу засобів суб¢єкта господарювання. Кругообіг фінансових ресурсів п-ва складається з таких етапів: К - ЗВ(ЗП+ПП) – РС –П – Р - К’. К – капітал; ЗВ – засоби виробництва, які в свою чергу поділяються на засоби праці і предмети праці; РС – робоча сила; П – продукція; Р – реалізація; К¢ - знову одержаний капітал. К¢-К = Прибуток. Стадії кругообігу капіталу: 1) формування джерел фінансування в-ва; 2) купуються основні фонди, матеріальні ресурси та створюються робочі місця; 3) виробництво продукції - формуються сукупні витрати; 4) реалізація продукції і отримання гроршей; 5) розподіл і перерозподіл прибутку (на подальший розвиток в-ва та на накопичення). На функціонуючих п-вах фін ресурси одночасно знаходяться на всіх стадіях кругообігу, і цей процес безперервний. Фінансові ресурси – це грошові кошти у формі грошових фондів (статутний фонд, фонд оплати праці, резервний фонд) та у нефондовій формі (використання грошових коштів для виконання фінансових зобов¢язань перед бюджетом і позабюджетними фондами та ін). Основними джерелами фінансових ресурсів п-в є власні і залучені кошти. Концентрованим вираженням ефективності використання фін ресурсів є фінансовий стан п-ва.

 

 

18. Предмет, об‘єкт, суб‘єкти фінансового аналізу.

ФА представляє собою систему способів накопичення, опрацювання, трансформації та використання інформації фінансового характеру з метою забезпечення життєдіяльності господарюючого суб¢єкта в умовах дії ринку та панування конкуренції. Зміст і цільовий напрям ФА полягає в оцінюванні результатів д-ті та фін стану господарюючого суб¢єкта, у виявленні можливостей підвищення ефективності його функціонування за допомогою раціональної фін політики. Фінансовий стан п-ва визначається співвідношенням структури засобів в-ва та структури джерел їх формування в кожний фіксований момент часу. Структура засобів п-ва складається як пропорція між вартісними величинами основних засрбів, нематеріальних активів, запасів та витрат, грошових коштів, розрахунків з дебіторами. Структура джерел майна п-ва – це пропорція між вартісними величинами джерел власних коштів, довгострокових кредитів і позик, короткострокових кредитів, рохрахунків із кредиторами. Предмет дослідження ФА являє собою - вплив господарських процесів на динаміку фінансового стану і фінансових результатів п-ва. Об¢єктами ФА можуть бути: 1) підприємства; 2) структурні підрозділи п-ва; 3) окремі фінансові операції. Суб¢єкти ФА – безпосередньо і опосередковано зацікавлені в діяльності п-ва користувачі інформації. Користувачі ФА поділяються на: 1) внутрішні – керівник п-ва, його заступники; робітники бухгалтерії, фінансово-економічного відділу; інші служби; робітники п-ва; 2) зацікавлені – власники-акціонери; засновники; 3) сторонні – інвестори, кредитори, постачальники, аудитори, податкова інспекція