Сутність і значення фінансового аналізу. Його основні цілі, задачі, принципи.

Сутність і значення фінансового аналізу. Його основні цілі, задачі, принципи.

ФА – це спосіб накопичення, трансформації та використання інформації фінансового характеру, який необхідний для того, щоб: 1) оцінити поточний та переспективний фін стан п-ва; 2) оцінити можливості і доцільні темпи розвитку п-ва з позиції їх фінансового забезпечення; 3) зв¢ясувати доступні джерела коштів та оцінити можливість і доцільність їх мобілізації (власні і залучені джерела коштів); 4) спрогнозувати можливі варіанти розвитку п-ва на майбутнє. Принципи ФА: 1) взаємозвяязок, взаємозумовленість всіх явищ та процесів, та їх розвиток; 2) взаємодія кількісних та якісних факторів; 3) єдність цілого і частини; 3) єдність одиничних явищ і всього процесу вцілому; 4) єдність таких протилежностей, як динамічність явищ, що вивчаються, та їх стан на окремі моменти часу. Основна мета ФА полягає в отриманні найбільшої кількості ключових, найбільш інформативних параметрів, які надають об¢єктивну і точну картину фін стану п-ва. Мета аналізу дсягається в результаті вирішення певного набору аналітичних завдань. Аналітична задача являє собою конкретизацію цілей аналізу з урахуванням організаційних, інформаційних, технічних і методичних можливостей проведення аналізу. До їх числа відносять: 1) визначення фін стану п-ва на момент дослідження; 2) зв¢ясування тенденцій та закономірностей в розвитку п-ва за період, що досліджується; 3) визначення слабких сторін, які негативно впливають на фін стан п-ва; 4) вишукування резервів, які п-во може використати для покращення фін положення; Основними завданнями ФА є: 1) аналіз ринкової стійкості п-ва; 2) аналіз фінансової стійкості; 3) аналіз платоспроможності і ліквідності; 4) аналіз грошових потоків; 5) аналіз ефективності використання капіталу; 6) оцінка кредитоспроможності п-ва; 7) оцінка виробничо-фінансового левериджу; 8) прогнозуванняфінансових показників; 9) пошук шляхів запобігання банкрутству; 10) стратегічний аналіз фін ризику та пошук шляхів його знження.

 

Зовнішній фінансовий аналіз: його сутність, задачі, особливості.

ФА представляє собою систему способів накопичення, опрацювання, трансформації та використання інформації фінансового характеру з метою забезпечення життєдіяльності господарюючого суб¢єкта в умовах дії ринку та панування конкуренції. ФА поділяється на два види: зовнішній і внутрішній. Зовнішній ФА – проводиться за межами п-ва, контрагентами або державними органами, базується на звітності, яка публікується, тобто на обмеженій частині інформації. Задачі ЗФА визначаються інтересами користувачів аналітичного матеріалу. Задачі зовнішнього ФА: 1) оцінка фінансових результатів д-ті п-ва; 2) оцінка майнового положення; 3) аналіз ринкової та фін стійкості, ліквідності балансу, платоспроможності п-ва; 4) дослідження стану та динаміки дебіторської та кредиторської заборгованості; 5) аналіз ефективності вкладеного капіталу; 6) оцінювання матеріального стану п-ва; 7) аналіз валюти бух балансу. Метою ЗФА є оцінка та діагностика фін стану п-ва за даними лише публічної звітності, поверховий аналіз прибутку та рентабельності. Особливості зовнішнього ФА: 1) наявність широкого кола суб¢єктів аналізу користувачей інформації про діяльність п-ва; 2) різноманітність цілей та інтересів суб¢єктів аналізу; 3) наявність типових методик, стандартів обліку та звітності; 4) орієнтація аналізу на зовнішню звітність, яка публікується; 5) максимальна відкритість результатів аналізу; 6) прив¢язка проведення достовірного аналізу за об¢єктивними даними до термінів подання звітності (рік, півріччя, квартал); 7) розв¢язання лише певного кола питань.

 

Схема проведення фінансового аналізу.

Аналіз складу і структури майна підприємства

В активі балансу статті розміщено залежно від ступеня їх ліквідності (швидкості перетворення на готівку). За цією ознакою розрізняють активи іммобілізовані (статті розділу I активу балансу) та мобільні (статті розділів II і III активу балансу).

Оборотний капітал може знаходитись у сфері виробництва та у сфері обігу тобто може функціонувати у грошовій та матеріальній формах.

Від того, які асигнування вкладено в основні та оборотні засоби, скільки їх знаходиться у сфері виробництва та у сфері обігу, в грошовій та матеріальній формі, значною мірою залежать результати виробничо-фінансової діяльності і відповідно фінансовий стан підприємства.

Тому аналіз майна підприємства починають саме з аналізу динаміки складу і структури загального капіталу.

Аналіз необоротних активів Після загального аналізу активів підприємства досліджують основний капітал. Для аналізу складу і структури основного капіталу складають окрему аналітичну таблицю

Аналіз оборотних активів

Наступним кроком є аналіз змін поточних активів балансу як найбільш мобільної частини капіталу. Насамперед оцінюються зміни в наявності та структурі оборотного капіталу за найважливішими його складовими.

Для нормальної успішної життєдіяльності підприємства повинно мати: обґрунтовані розрахунки щодо їх потреби; налагоджені постійні канали з постачальниками, які успішно виконують свої договірні зобов’язання; раціонально визначені обсяги продукції на внутрішньогосподарські потреби, що виступає у наведеному прикладі як виробничі запаси.

На підприємстві можуть існувати надлишкові запаси. Вони створюються і в результаті нагромадження через наявність неліквідів, і усвідомлено у зв’язку із дефіцитом, постійним підвищенням цін тощо.

Недостатній обсяг виробничих запасів також негативно позначається на фінансовому стані підприємства. Зменшення вкладання запасів у виробничі запаси і незавершене виробництво призводить до дефіциту окремих їх видів, збоїв у виробничому процесі.

Надлишок запасів або їх недостатні обсяги можуть виникати в результаті:

- наявності помилок у розрахунках їх планової потреби;

- перевитрачання цих засобів, значного відхилення фактичних витрат від планових;

- значного відхилення фактично отриманого їх обсягу від розрахункового недоотримання постачальниками, у випадках невиконання, договірних зобов’язань

У процесі аналізу вивчається показник середнього запасу (З_дн), кожного виду матеріалів у днях: З_дн=(З* Д_н)/В

де З – середній залишок окремого виду матеріальних запасів; Д_н – тривалість аналізованого періоду, дні; В – витрачання аналізованого виду матеріалів за звітний період.

Фактичний середній запас у дня за основними видами виробничих запасів порівнюють із нормативним, встановлюють відхилення, з’ясовують його причини і вживають заходів щодо скорочення або поповнення запасів, необхідних для успішної роботи підприємства.

До оборотного капіталу належить і готова продукція. Для вивчення складу залишків готової продукції складається їх перелік і з’ясовуються причини наявності таких.

Збільшення залишків готової продукції негативно впливає на фінансовий стан підприємства (заморожування капіталу, зменшення його обертання).

Причинами залишків готової продукції є: низька якість продукції;порушення ритму роботи транспорту (найчастіше через нестачу пального);незадовільна організація навантажування готової продукції;затримка оформлення транспортних документів тощо;наявність конкурентів, утрачання ринків збуту;висока собівартість продукції.

Сума грошей має бути такою, щоб її було достатньо для погашення першочергових платежів.

Аналіз пасивів

Основні напрямки аналітичної роботи щодо управління дебіторською заборгованістю: аналіз вікової структури та оборотності дебіторської заборгованості, оцінка можливості надання знижки та умов отримання і надання кредиту.

При оцінці ДЗ актуальними є питання її оборотності яка вимірюється показниками: 1)Оборотність ДЗ=Виручка від реалізації / Середня величина ДЗ; 2)Період погашення ДЗ=Тривалість періоду*Середня величина ДЗ /виручка від реалізації; 3)Частка ДЗ в загальному обсязі оборотних активів=ДЗ / Оборотні активи; 4)Частка сумнівної ДЗ в складі загальної величини ДЗ= Сумнівна ДЗ /ДЗ. Існують деякі загальні рекомендації які дозволяють ефективно управляти ДЗ, необхідно:а)контролювати стан розрахунків із покупцями по відстроченій чи простроченій ДЗ; б)по можливості орієнтуватися на більшу кількість покупців, щоб зменшити ризик несплати одних зарахунок інших; в) слідкувати за співвідношенням дебіторської і кредиторської заборгованості; г)надавати знижки при достроковій сплаті. Використовують схему реалізації товару в кредит: “2/10, net 30”, 2\10-величина знижку у %, якщо підприємство-покупець сплатить за товар на протязі 10-днів, якщо пізніше 30 днів, в угоді відображаються штрафні санкції. Очевидно, що умови розрахунків можна вибрати таким чином, щоб зробити ранню сплату більш привабливою для покупців, але виникає необхідність оцінки можливості надання знижки при достроковій сплаті. Падіння купівельної спроможності грошей за період характеризується коефіцієнтом К_ц , який є оберненим до індекса цін. Якщо зазначена сума договору до отимання S, а динаміка цін характеризується І_ц, то реальна сума грошей з урахуванням їх купівельної спроможності в момент сплати К_ц= S/ І_ц. Наступним аргументом на користьнадання знижки покупцям у випадку дострокової сплати є той факт, що підприємство в даному випадку отримує можливість скоротити обсяг фінансування. “2/14, net 60”, 24%-банківський кредит. Формула: % знижки*360 / max відстрочка платежу – кількість днів на протязі яких діє знижка = 2*360/60-14=15,7%. Вигідніше зробити знижку на 15,7% ніж банківський кредит 24%. Заключним етапом аналізу оборотності ДЗ повинна стати оцінка відповідності умов отримання і надання кредиту. Для цього порівнюють величину і строки погашення ДЗ і кредиторської заборгованості

 

 

49. Аналіз кредиторської заборгованості.

При аналізі кредиторської заборгованості аналітик повинен бути впевненим в достовірності інформації, для чого він вивчає укладені договори, контракти та інші документи, що підтверджують наявність кредиторської заборгованості, проводить бесіди з фахівцями та іншими співробітниками, що мають дані про борги п-ва. обов’язково треба прослідити, щоб інформація представлена в балансі, збігалася з фактичною величиною кредиторської заборгованості, що існує на п-ві. Особлива увага має приділятися даті виникнення кредиторської заборгованості, термінам її погашення, часу прострочення повернення боргу, причинам її виникнення. Окремо вивчається середня тривалість використання кредиторської заборгованості в обороті п-ва. Вона розраховується за формулою: Т_кз=СЗКЗ*Д_н/СКО; Т_кз-середня тривалість кредиторської заборгованості; СЗКЗ-середні залишки кредиторської заборгованості; Д_н-дні періоду; СКО-сума кредитових оборотів по розрахунках з кредиторами. Для вивчення складу і структури кредиторської заборгованості, її динаміки доцільно також складати спеціальну таблицю. Зменшення кредиторської заборгованості заслуговує позитивної оцінки, але керівництву все ж таки треба звернути увагу на високий рівень кредиторської заборгованості за товари, роботи і послуги.

 

Аналіз порогу прибутку.

Максимізація прибутку полягає у виборі такого об’єму в-ва (реалізації) продукції, при якому порогові витрати на в-во і реалізацію продукції =пороговому доходу. Порговий дохід-це приріст виручки на одиницю прироста кількості виробленої продукції. Порогові витрати=приросту витрат на одиницю прироста кількості виробляємої продукції. П-во повинно знайти такий об’єм в-ва продукції, при якому воно отримувало б найбільший дохід. Способи оптимального об’єма в-ва:1)бух-аналітичний-суть в співставленні порогового дохода і порогових витрат. Якщо порговий дохід>поргових витрат, то подальший ріст випуска збільшує загальну суму прибутку, і навпаки. Для максимізації прибутку п-во повинно розширювати об’єм в-ва до тих пір, поки порговий дохід вищий за порогові витрати, і перестати розширювати в-во як тільки порогові витрати почнуть переважати пороговий дохід.;2)графічний-коли крива порогових витрат нажче кривої порогового доходу і тому кожна додаткова одиниця випускаємої продукції збільшує суму прибутку. Максимальний прибуток-це точка перетину кривої порогових витрат з кривою порогового доходу. Якщо крива порогових витрат вище кривої порогового доходу, то кожна додаткова одиниця продукції зменшує прибуток і її в-во неефективно для п-ва.;3)статистичний-на основі масових даних досліджується залежність порогового доходу і порогових витрат від об’єма реалізації продукції. Залежність між пороговим доходом і кількістю реалізованої продукції, як рівняння прямої- MR=a+bx; MR-пороговий дохід на одиницю продукції, х-кількість продукції в натуральному виразі. Залежність порогових витрат від об’єма в-ва продукції (парабола)-МС=а+ bx+сх². Залежність загальної суми витрат від об’єма продаж- З=a+bx. Прирівняємо пороговий дохід і порогові витрати і отримаємо величину оптимального об’єму в-ва продукції (х), який забезпечить максимальний прибуток. Виручка В=Р*х; витрати З= a+bx; прибуток П=В-З.

 

Сутність і значення фінансового аналізу. Його основні цілі, задачі, принципи.

ФА – це спосіб накопичення, трансформації та використання інформації фінансового характеру, який необхідний для того, щоб: 1) оцінити поточний та переспективний фін стан п-ва; 2) оцінити можливості і доцільні темпи розвитку п-ва з позиції їх фінансового забезпечення; 3) зв¢ясувати доступні джерела коштів та оцінити можливість і доцільність їх мобілізації (власні і залучені джерела коштів); 4) спрогнозувати можливі варіанти розвитку п-ва на майбутнє. Принципи ФА: 1) взаємозвяязок, взаємозумовленість всіх явищ та процесів, та їх розвиток; 2) взаємодія кількісних та якісних факторів; 3) єдність цілого і частини; 3) єдність одиничних явищ і всього процесу вцілому; 4) єдність таких протилежностей, як динамічність явищ, що вивчаються, та їх стан на окремі моменти часу. Основна мета ФА полягає в отриманні найбільшої кількості ключових, найбільш інформативних параметрів, які надають об¢єктивну і точну картину фін стану п-ва. Мета аналізу дсягається в результаті вирішення певного набору аналітичних завдань. Аналітична задача являє собою конкретизацію цілей аналізу з урахуванням організаційних, інформаційних, технічних і методичних можливостей проведення аналізу. До їх числа відносять: 1) визначення фін стану п-ва на момент дослідження; 2) зв¢ясування тенденцій та закономірностей в розвитку п-ва за період, що досліджується; 3) визначення слабких сторін, які негативно впливають на фін стан п-ва; 4) вишукування резервів, які п-во може використати для покращення фін положення; Основними завданнями ФА є: 1) аналіз ринкової стійкості п-ва; 2) аналіз фінансової стійкості; 3) аналіз платоспроможності і ліквідності; 4) аналіз грошових потоків; 5) аналіз ефективності використання капіталу; 6) оцінка кредитоспроможності п-ва; 7) оцінка виробничо-фінансового левериджу; 8) прогнозуванняфінансових показників; 9) пошук шляхів запобігання банкрутству; 10) стратегічний аналіз фін ризику та пошук шляхів його знження.