Задачі та основні показники оцінки ефективності використання основних фондів.

Для загальної х-ки ефективності використання основних фондів є показники:*рентабельності;*фондовіддачі;*фондоємкості. Відносна економія основних фондів: + Э_опф=ОПФ₁-ОПФ₀*ІВП; ОПФ₁і ОПФ₀- середньорічна вартість основних виробничих фондів в базисному і звітньому роках. ІВП-індекс об’єма в-ва продукції. Частні показники використовуються для х-ки окремих видів машин, обладнання, виробничої площі. Фондорентабельність: R_опф=П/ОПФ=ВП/ОПФ*П/ВП=ФО* R_вп; чи R_опф=П/ОПФ=РП/ОПФ*П/РП=ФО*R_рп; R_опф-рентабельність основних фондів;П- прибуток від реалізації; ОПФ- середньорічна вартість основних фондів; ВП і РП- вартість виробленої і реалізованої продукції; ФО-фондовфддача; R_вп і R_рп – рентабельність виробленої чи реалізованої продукції. Показник який відображає випуск продукції з меншою кількістю фондів є загальна фондовіддача виробничих фондів чи їх оберненість. Його розрахунок можна здійснювати або по вартості реалізованої продукції або по с/в. оберненим показником є показник загальної фондоємності продукції. Аналіз структури і динаміки основних засобів-необхідно оцінити розміри, динаміку і структуру вкладу капіталу п-ва в основні фонди, виявити головні функціональні особливості виробничої діяльності п-ва. Для цього проводиться порівняння даних на початок і кінець звітнього періоду. Аналіз фондовіддачі ОФ-на промислових п-вах фондовіддача визначається по об’єму випуску продукції на 1 грн. середньорічної вартості ОФ. Можливий ріст фондовіддачі за рахунок збільшення прподуктивності машин, скорочення простоїв, оптимальної загрузки техніки. Двухфакторна модель аналізу: f=F^a/F *N/ F^a;

f-фондовіддача; F^a-активна частина ОФ; N-об’єм продукції, прийнятий для розрахунку фондовіддачі. Одним з найважливіших факторів, який здійснює вплив на ефективність використанння ОФ є покращення використання виробничих потужностей п-ва і його підрозділів: f=N/N^oc *N^a/W *W/ F^a * F^a/F; N^a-основна (профільна) продукція п-ва; W-середньорічна виробнича потужність. Загальна фондовіддача зростає, якщо має місце ріст по всім складовим. Ріст фондовіддачі веде до відносної економії виробничих ОФ і до збільшення об’єму випускаємої продукції. Ріст фондовіддачі є важливим фактором покращення фінансових результатів діяльності п-ва.

 

35. Задачі, основні напрямки, інформаційне забезпечення аналізу оборотних коштів підприємства.

Оборотний капітал п-ва, приймаючи участь в процесі в-ва та реалізації продукції здійснює безперервний кругообіг. Він проходить послідовно 3 фази і змінює свою натуральну речовинну форму з грошової на виробничу, а далі товарну. При цьому оборотний капітал переходить із сфери обігу у сферу в-ва (чи навпаки), приймаючи послідовно форму фондів обігу та оборотних виробничих фондів. Склад і розміщення оборотних коштів: Елементи: 1) до оборотних виробничих фондів (ОВФ) відносяться: основні та допоміжні матеріали (сировина); запчастини; інструменти; тара; паливо; 2) до фондів обігу (ФО) відносяться: готова продукція; дебіторська заборгованість; грошові кошти на р/р та в касі. Джерелами формування ОВФ є власні оборотні та залучені кошти, а ФО є лише залучені кошти. За ступінем планування ОВФ є нормованими (визначається необхідна потреба в них на п-ві; ФО є ненормованими (крім зарубіжних компаній). На відміну від основного капіталу, який неодноразово приймає участь в процесі в-ва, оборотний капітал функціонує тільки в одному виробничому циклі і повністю переносить свою вартість на виготовлений продукт. Основні задачі аналізу оборотних коштів: 1) визначення зміни складу та структури ОК; 2) групування ОК за основними ознаками (за ступінем ліквідності); 3) визначення основних джерел формування ОК; 4) розрахунок основних показників ефективності використання ОК. Термін часу, протягом якого відбувається обіг грошових коштів, являє собою тривалість виробничо-комерційного циклу. Цей період складається з відрізку часу між сплатою грошей за сировину (матеріали) і надходженням коштів від продажу готової продукції. На тривалість виробничо-комерційного циклу впливають: 1) період кредитування п-ва постачальниками; 2) період кредитування п-вом покупців; 3) період надходження сировини, матеріалів, а також перебування їх в запасах; 4) період в-ва і збереження готової продукції на складі. Оборотні кошти являють собою авансовану в горошовій формі вартість для планомірного формування і використання оборотних виробничих фондів і фондів обігу в оптимально необхідних розмірах, що забезпечують виконання п-вом виробничої програми та своєчасність здійснення розрахунків. Ф-ції оборотного капіталу п-ва: 1) виробнича (фінансується процес в-ва); 2) розрахункова (завершення кругообігу та перетворення оборотного капіталу з товарної форми в грошову).

 

36. Види аналізу оборотних коштів.

На відміну від основного капіталу, який неодноразово приймає участь в процесі в-ва, оборотний капітал функціонує тільки в одному виробничому циклі і повністю переносить свою вартість на виготовлений продукт. Оборотні кошти являють собою авансовану в горошовій формі вартість для планомірного формування і використання оборотних виробничих фондів і фондів обігу в оптимально необхідних розмірах, що забезпечують виконання п-вом виробничої програми та своєчасність здійснення розрахунків. Основними видами аналізу ОК є: 1) аналіз джерел формування структури і розміщення ОК; 2) аналіз стану виробничих запасів; 3) аналіз дебіторської заборгованості; 4) аналіз оборотності та ефективності використання оборотних коштів п-ва. Аналіз джерел формування структури і розміщення ОК: По джерелах ОК поділяються на власні і залучені. Власні ОК повинні забезпечити майнову та оперативну самостійність п-ва, необхідну для рентабельної підприємницької д-ті. Власні ОК свідчать про фін стійкість п-ва, його положення на фін ринку. Формування власних оборотних коштів здійснюється за рахунок власного капіталу п-ва – статутного, резервного та додаткового. Залучені кошти в джерелах формування ОК в сучасних умовах набувають важливого значення та покривають тимчасову додаткову потребу п-ва в коштах. До залучених джерел ОК відносяться: 1) короткострокові позики та кредити банку; 2) інвестиційних податковий кредит; 3) додатково залучені кошти. Аналіз стану виробничих запасів: політика накопичення запасів товарно-матер цінностей веде до додаткового відволікання грошових коштів. Задача ФА полягає в тому, щоб знайти оптимальне (середнє) між надмірно великими запасами, які здатні привести до фін труднощів, та надмірно малими запасами, небезпечними для стабільного в-ва. Основними цілями аналізу та контролю за станом запасів: 1) забезпечення та підтримання ліквідності та поточної платоспроможності; 2) скорочення витрат в-ва шляхом зниження витрат на створення і збереження запасів; 3) зменьшення витрат робочого часу та простоїв обладнаня через нестачу сировини та матеріалів; 4) запобігання псуваню, розкраданню та безконтрольного використання запасів. Аналіз дебіторської заборгованості: Основним аналізом фінансів є оцінка оптимального для п-ва розміру дебіторської заборгованості та можливості надання знижки. На величину дебіторської заборгованості впливають: 1) обсяг реалізації та частина в ній реалізації на умовах подальшої оплати; 2) умови розрахунків із покупцями і замовниками; 3) політика стягнення дебіторської заборгованості; 4) платіжна дисципліна покупців; 5) якість аналізу дебіторської заборгованості та послідовність в викоританні його результатів. Аналіз оборотності та ефективності використання оборотних коштів п-ва: Тривалість знахоження коштів в обороті визначається сукупним впливом зовнішніх і внутрішніх факторів. Зовнішні – сфера д-ті п-ва; галузева належність (видобувне, торгове п-во); масштаби д-ті п-ва. Внутрішні – цінова політика; структура активів (оборотні і необоротні); організація в-ва. Оборотність коштів, що вкладені в майно оцінються основними наступними основними показниками: 1) коеф оборотності оборотного кпіталу; 2) тривалість 1 періоду; 3) величина абсолютної економії; 4) вплив оборотності оборотного капіталу на прирощення прибутку; 5) приріст об¢єму реалізації

 

37. Методи розрахунку фінансово-експлуатаційної потреби в оборотному капіталі.

На відміну від основного капіталу, який неодноразово приймає участь в процесі в-ва, оборотний капітал функціонує тільки в одному виробничому циклі і повністю переносить свою вартість на виготовлений продукт. Оборотні кошти являють собою авансовану в горошовій формі вартість для планомірного формування і використання оборотних виробничих фондів і фондів обігу в оптимально необхідних розмірах, що забезпечують виконання п-вом виробничої програми та своєчасність здійснення розрахунків. Ритмічність, злагодженість та висока результативність роботи п-ва багато в чому залежить від його забезпеченості оборотним капіталом. Тому визначення потреби в оборотному капіталі як для сфери в-ва, так і сфери обігу є дуже важливим моментом аналізу. Для розрахунку фінансово-експлуатаційної потреби в ОК використовують наступні методи: 1) аналітичний; 2) коефіцієнтний; 3) прямого розрахунку. Аналітичний – потреба в оборотних коштах розраховується за 3-5 років на основі формули: Потреби в ОК = Запаси + (Дебіторська заборгованість) – (Кредиторська заборгованість). Коефіцієнтний – полягає в тому, що спочатку розрахунки здійснюються методом прямого розрахунку, а потім коригуються у відповідності із запланованим зростанням обсягів в-ва. Прямого розрахунку – оснований на використанні нормативів, які розраховуються по кожному елементу оборотного капіталу.

 

38. Класифікація оборотного капіталу.

На відміну від основного капіталу, який неодноразово приймає участь в процесі в-ва, оборотний капітал функціонує тільки в одному виробничому циклі і повністю переносить свою вартість на виготовлений продукт. Оборотні кошти являють собою авансовану в горошовій формі вартість для планомірного формування і використання оборотних виробничих фондів і фондів обігу в оптимально необхідних розмірах, що забезпечують виконання п-вом виробничої програми та своєчасність здійснення розрахунків. Класифікація ОК: 1 ) в залежності від місця та ролі в процесі відтворення: а) оборотний капітал в сфері в-ва: б) ОК в сфері обігу; 2) в залежності від ступіню палнування: а) нормований ОК; б) ненормований ОК; 3 ) в залежності від джерел формування: а) власний ОК; б) залучений капітал; 4 ) в залежності від ступіню ліквідності: а) абсолютно ліквідні; б) ті, що швидко реалізуються; в) ті, що повільно реалізуються; 5) в залежності від ступіня ризику вкладання капіталу: а) ОК з мін ризиком вкладень (грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення); б) ОК з малим ризиком вкладень (дебіторська заборгованість, крім сумнівної; виробничі запаси, крім залежаних; готова продукція, крім тої, що не користується попитом); в) ОК із середнім ризиком (незавершене в-во, витрати майбутніх періодів, малоцінні швидкозношувані); г) ОК з високим ризиком вкладень (сумнівна дебіторська заборгованість, залежана продукція, не користується попитом).

 

39. Аналіз джерел формування, структури та розміщення оборотного капіталу.

На відміну від основного капіталу, який неодноразово приймає участь в процесі в-ва, оборотний капітал функціонує тільки в одному виробничому циклі і повністю переносить свою вартість на виготовлений продукт. Оборотні кошти являють собою авансовану в горошовій формі вартість для планомірного формування і використання оборотних виробничих фондів і фондів обігу в оптимально необхідних розмірах, що забезпечують виконання п-вом виробничої програми та своєчасність здійснення розрахунків. По джерелах ОК поділяються на власні і залучені. Власні ОК повинні забезпечити майнову та оперативну самостійність п-ва, необхідну для рентабельної підприємницької д-ті. Власні ОК свідчать про фін стійкість п-ва, його положення на фін ринку. Формування власних оборотних коштів здійснюється за рахунок власного капіталу п-ва – статутного, резервного та додаткового. Залучені кошти в джерелах формування ОК в сучасних умовах набувають важливого значення та покривають тимчасову додаткову потребу п-ва в коштах. До залучених джерел ОК відносяться: 1) короткострокові позики та кредити банку; 2) інвестиційних податковий кредит; 3) додатково залучені кошти. Цільовою установкою політики управління ОК є визначення структури та обсягу поточних активів, джерел їх покриття та співвідношення між ними, достатнього для забезпечення довгострокової виробничої та ефективної фінансової д-ті п-ва. Сформульована цільова установка має стратегічний характер: 1) з одного боку важливим є достатній рівень ліквідності, який дозволяє вчасно гасити короткострокові зобов¢язання; 2) з іншого боку не менш важливим є підтримання ОК у розмірі, який максимізує величину прибутку. Політика управління ОК повинна забезпечити пошук компромісу між ризиком втрати ліквідності та ефективністю роботи. Це зводиться до вирішення двох важливих задач: 1) забезпечення платоспроможності; 2) забезпечення прийнятого обсягу структури та рентабельності активів. Ризик втрати ліквідності або зниженням ефективності, який обумовлений в змінах поточних активах називаєтся лівобічним. Подібний ризик, але обумовлений змінами в зобов¢язаннях називається правобічним.

 

40. Оцінка факторів впливу на величину власних оборотних коштів.

 

41. Оцінка загальної ліквідності та прибутку від величини оборотного капіталу.