Аналіз залежності рівня рентабельності капіталу від обсягів реалізації та величини прибутку.

Основними джерелами резервів підвищення рівня рентабельності продукції являються збільшення суми прибутку від реалізації продукції (Р↑П) і зниження с/в товарної продукції (Р↓С). для підрахунка резервів використовується формула:

Р↑R=R_в-R_ф=((П_ф+R↑П)/∑(VРПі_в*Сі_в))*100– (П_ф/З_ф)*100.

Р↑R-резерв роста рентабельності; R_в-можлива рентабельність; R_ф-фактична рентабельність; П_ф-фактична сума прибутку; R↑П-резерв роста прибутку від реалізації продукції; VРПі_в-можливий об’єм реалізації продукції з врахуванням виявлених резервів його роста; Сі_в-можливий рівень с/в і-х видів продукції з врахуванням виявлених резервів зниження; З_ф-фактична сума витрат по реалізованій продукції. Резерв підвищення рівня рентабельності капітала розраховується по формулі:

Р↑R=R_в-R_ф=((БП_ф+ R↑БП)/(KL_Ф – R↓KL+KL_д))*100- R_ф;

БП-балансова сума прибутку; R↑БП-резерв збільшення балансової суми прибутку; KL_Ф-фактична середньорічна сума основного і оборотного капітала; R↓KL-резерв скорочення суми капітала за рахунок прискорення його оберненості; KL_д-додаткова сума основного і оборотного капітала, неохідна для освоєння резервів роста прибутку. Освоєння резервів роста прибутку на тій що є виробничій потужності без додаткових капітальних вкладень, а звісно і без збільшення суми постійних затрат, дозволить збільшити не тільки рентабельність роботи п-ва, але й запас його фінансової стійкості

 

80. Основні показники оцінки рентабельності, їх характеристика.

Показники рентабельності характеризують ефективніст роботи п-ва вцілому, доходність різних напрямків д-ті (виробничої, підприємницької, інвестиційної), окупніст затрат і т.і. Вони більш повно, ніж прибуток, відображають кінцеві результати господарювання, тому що їх величина показує співвідношення ефекту з наявними чи використаними ресурсами. Їх використовують для оцінки д-ті п-ва і як інструмент в інвестиційній політиці і ціноутворенні. Показники рентабельності можна об¢єднати в декілька груп: 1) показники, які характеризують окупність витрат в-ва і інвестиційних проектів; 2) показники, які характеризують прибутковість продаж; 3) показники, які характеризують доходність капіталу і його частин. Всі показники можуть бути розраховані на основі балансового прибутку, прибутку від реалізації продукції і чистого прибутку. Рентабельність виробничої д-ті (окупність витрат) – відношення валового чи чистого прибутку до суми затрат по реалізації продукції. Вона показує, скільки п-во має прибутку з кожної грошової одиниці, яка витрачена на в-во і реалізацію продукції. Може розраховуватися вцілому по п-ву, окремим його підрозділам і видам продукції. Аналогічним чином визначається окупність інвестиційних проектів: отримана чи очікувана сума прибутку від проекту відноситься до суми інвестицій в даний проект. Рентабельність продаж (обороту) – відношення прибутку від реалізації продукції, робіт чи послуг або чистого прибутку до суми отриманої виручки. Характеризує ефективність підприємницької д-ті: скільки прибутку має п-во з 1 грошової одиниці. Широке застосування цей показник отримав в ринковій економіці. Розраховується вцілому по п-ву і окремим видам продукції. Рентабельність (доходність) капіталу – відношення балансового (валового, чистого) прибутку до середньорічної вартості всього інвестованого капіталу чи окремих його складових: власного (акціонерного), залученого, перманентного, основного, оборотного, виробничого капіталу. В процесі аналізу слід вивчити динаміку перерахованих показників рентабельності, виконання плану по їх рівню і провести міжгосподарські порівняння з п-вами конкурентами.

 

Оптимізація обсягів виробництва, прибутку, витрат в системі “директ-костинг”.

Необхідною умовою отримання прибутку є певна ступінь розвитку в-ва яка забезпечує перевищення виручки від реалізації продукції над витратами по її в-ву і реалізації. Теоретичною базою аналізу прибутку і витрат є система директ-костинг. Аналітичні можливості директ-костинг:1) оптимізація прибутку і асортименту продукції; 2)визначення ціни на нову продукцію; 3)розрахунок варіантів змін виробничої потужності п-ва; 4) оцінка ефективності в-ва. Сутність системи директ-костинг є поділ витрат на постійні і змінні, тобто S=S_POST+S_ЗМІННІ (витрати на 1); S=(S_POST+S_ЗМІННІ )*g; g- кількість виробленої продукції. В зарубіжній практиці для підвищення об’єктивності розподілу витрат на постійні і змінні використовують декілька методів але найбільш поширені- метод вищої і нижчої точки обсягу за період. Для побудови рівняння загальних витрат і розподілу їх на постійну і змінну частину по методу нижчої і вищої точки використовуючи алгоритм. Серед даних про обсяг в-ва і витрати за період, обирається максимальне і мінімальне значення відповідно обсягу і витрат, визначається різниця в рівнях обсягу в-ва і витрат визначається ставка змінних витрат на одиницю продукції, визначається загальна величина змінних витрат на max (min) обсяг в-ва, визначається загальна величина постійних витрат, складається рівняння сукупних витрат, що відображає залежність змін загальних витрат від зміни обсягу в-ва. Ступінь реагування витрат в-ва на змінк обсягів продукції може бути оцінена за допомогою коефіцієнта реагування витрат. K=∆S/∆V_в; ∆S-% зміна витрат; ∆V_в –зміна обсягів витрат. В залежності від значення коефіцієнта виділяють:1)постійні витрати, коли К=0; 2)дегресивні витрати, коли 1>К>0; 3)пропорційні витрати, коли К=1; 4)прогресивні витрати К>1. Для забезпечення зменшення с/в і підвищення прибутковості роботи п-ва необхідно темпи зниження дегресивних витрат перевищували темпи зростання прогресивних і пропорційних витрат. Аналітичні можливості системи директ-костинг розкриваються найбільш повно при дослідженні зв’язку с/ і реалізації продукції. Вихідне рівняння V_p =S+P; V_p –обсяг реалізації; S-с/в; P-прибуток. V_p = S; V_p = S_POST+S_ЗМІННІ (для точки беззбитковості). Якщо виручка від реалізації=ціна одиниці продукції (Р) кількість одиниць продукції (g), а витрати перераховані на 1 продукції, то p*g= S_POST+S_ЗМІННІ*g. Це рівняння є основним для отримання необхідних оцінок

 

 

Факторний аналіз прибутку від реалізації продукції.

Прибуток від реалізації продукції залежить від:1)об’єма реалізації продукції (VРП). Збільшення об’єма продажу рентабельної продукції призводить до пропорційного збільшення прибутку. Якщо ж продукція-збиткова, то при збільшенні об’єма реалізації відбувається зменшення суми прибутку.;2)її структури (УД_і). Якщо збільшиться доля більш рентабельних видів продукції в загальному об’ємі її реалізації, то сума прибутку зросте, і навпаки, при зростанні питомої ваги низькорентабельної чи збиткової продукції загальна сума прибутку зменшиться.;3)с/в (С_і). С/в і прибуток знаходяться в обернено пропорційній залежності: зниження с/в призводить до відповідного росту суми прибутку, і навпаки.;4)рівня середньореалізаційних цін (Ц_і). Зміни рівня середньореалізаційних цін і величини прибутка знаходяться в прямо пропорційній залежності: при зростанні рівня цін сума прибутку зростає, і навпаки. Щоб знайти суму прибутку при фактичному об’ємі продаж і плановій величині остальних факторів необхідно:1)розрахувати коефіцієнт виконання плана по реалізації продукції: К_рп=∑ VРП_іф/∑ VРП_іпл;2)планову суму прибутку скоригувати на на даний коефіцієнт= П_пл* К_рп;3)визначити суму прибутку при фактичному об’ємі і структурі реалізованої продукції, але при плановій с/в і планових цінах =∑(VРП_іф*Ц_іпл)-∑(VРП_іф*С_іпл); 4)необхідно розрахувати, скільки прибутку прибутку п-во моглоб отримати при фактичному об’ємі реалізації, структурі іцінах, але при плановій с/в продукції =∑(VРП_іф*Ц_іф)-∑(VРП_іф*С_іпл). Слід проаналізувати також виконання плану і динаміку прибутку від реалізації окремих видів продукції, величина яких залежить від:1)об’єма продажу продукції (VРП_і);2)с/в (С_і);3)середньореалізаційних цін (Ц_і). Факторна модель прибутку від реалізації окремих видів продукції:

П_і= VРП_і*(Ц_і- С_і)

 

Аналіз порогу прибутку.

Максимізація прибутку полягає у виборі такого об’єму в-ва (реалізації) продукції, при якому порогові витрати на в-во і реалізацію продукції =пороговому доходу. Порговий дохід-це приріст виручки на одиницю прироста кількості виробленої продукції. Порогові витрати=приросту витрат на одиницю прироста кількості виробляємої продукції. П-во повинно знайти такий об’єм в-ва продукції, при якому воно отримувало б найбільший дохід. Способи оптимального об’єма в-ва:1)бух-аналітичний-суть в співставленні порогового дохода і порогових витрат. Якщо порговий дохід>поргових витрат, то подальший ріст випуска збільшує загальну суму прибутку, і навпаки. Для максимізації прибутку п-во повинно розширювати об’єм в-ва до тих пір, поки порговий дохід вищий за порогові витрати, і перестати розширювати в-во як тільки порогові витрати почнуть переважати пороговий дохід.;2)графічний-коли крива порогових витрат нажче кривої порогового доходу і тому кожна додаткова одиниця випускаємої продукції збільшує суму прибутку. Максимальний прибуток-це точка перетину кривої порогових витрат з кривою порогового доходу. Якщо крива порогових витрат вище кривої порогового доходу, то кожна додаткова одиниця продукції зменшує прибуток і її в-во неефективно для п-ва.;3)статистичний-на основі масових даних досліджується залежність порогового доходу і порогових витрат від об’єма реалізації продукції. Залежність між пороговим доходом і кількістю реалізованої продукції, як рівняння прямої- MR=a+bx; MR-пороговий дохід на одиницю продукції, х-кількість продукції в натуральному виразі. Залежність порогових витрат від об’єма в-ва продукції (парабола)-МС=а+ bx+сх². Залежність загальної суми витрат від об’єма продаж- З=a+bx. Прирівняємо пороговий дохід і порогові витрати і отримаємо величину оптимального об’єму в-ва продукції (х), який забезпечить максимальний прибуток. Виручка В=Р*х; витрати З= a+bx; прибуток П=В-З.