Сутність та поняття фінансової звітності підприємства.

 

Реєстрація господарських операцій за допомогою первинних до­кументів дає підприємству можливість здійснювати повсякденний контроль за достовірністю та обґрунтованістю витрат господарських засобів. Підсумкові дані про господарську діяльність підприємства за визначений відрізок часу складають періодично. Систему цих да­них (показників), що характеризує роботу, підприємства за пев­ний період, називають звітністю.

Бухгалтерський облік є сполучною ланкою між господарською діяльністю і людьми, які приймають рішення. Основні завдання бух­галтерського обліку такі:

вимірювання господарської діяльності, шляхом реєстрації
даних про неї для подальшого використання;

обробка даних, збереження до потрібного моменту, а потім
переробка їх таким чином, щоб вони стали корисною інфор­мацією;

передача шляхом звітності інформації тим, хто її використо­вує для прийняття рішень.

Отже, саме завдання бухгалтерської звітності виходить із за­вдань бухгалтерського обліку, тобто основне завдання звітності - передача інформації тим, хто її використовує для прийняття рішень.

Бухгалтерська звітність переважно ґрунтується на даних пер­винного, аналітичного та синтетичного обліку.

Звітність класифікують за різними ознаками.

Залежно від того, кому надається звітність, її поділяють на зовнішню та внутрішню [24].

Внутрішня звітність складається для передачі керівництву з метою прийняття на її основі управлінських рішень та для планування виробництва. Обсяг, показники, періодичність та форма надання внутрішньої звітності регламентуються внутрішніми нормативними документами з урахуванням оперативних, тактичних і стратегічних потреб підприємства [59].

Зовнішня звітність передається органам управління підприємством, податковим, статистичним та іншим органам і кори­стувачам, визначеним законами та іншими нормативними докумен­тами України.

Поділ звітності на внутрішню і зовнішню дещо умовний, оскільки зовнішню звітність також використовує саме підприємство, його керівництво. У низці випадків суто внутрішню звітність використовують і зовнішні користувачі, але переважно за згодою підприємства.

У свою чергу, зовнішня звітність поділяється на звітність фінансову, податкову, статистичну та адміністративну. Всі ці види звітності поділяються також на звітність річну і періодичну. Для одержання окремих даних застосовується оперативна звітність. Класифікацію звітності щодо місця обов'язкового подання наведено на рис. 1.1, а щодо часового фактора - на рис. 1.2.

Рис. 1.1. Класифікація звітності за місцем подання

Рис. 1.2. Класифікація звітності за часовим фактором

 

Крім того, звітність класифікують також за ступенем узагаль­нення, за обсягом, за охопленням видів діяльності, за поширенням на галузі народного господарства, за ступенем використання обчислю­вальної техніки, за способом відправки тощо.

За ступенем узагальнення звітність поділяють на первинну, яка подається окремим підприємством та зведену за даними первинної звітності. Зведення може здійснюватись у різному масштабі (корпо­рація, регіон, міністерство тощо).

За обсягом звітність поділяється на повну та коротку.

За охопленням видів діяльності звітність може висвітлювати, наприклад, всю діяльність підприємства, або обмежитись лише пев­ними видами діяльності.

За способом відправки звітність поділяють на поштову, теле­графну та ту, яка відправляється за допомогою електронної пошти.

При потребі звітність класифікують і за іншими ознаками.

На підставі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'я­зані складати фінансову звітність. Складання звітності є завершальним етапом облікового процесу.

Фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух гро­шових коштів підприємства за звітний період.

Мета, склад і принципи підготовки фінансо­вої звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів визначають­ся П(С)БО 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності" [12] та у Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку 1—5. Окремі пи­тання складання і подання фінансової звітності розкриваються в інших національних Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Фінансова звітність являє собою звітність, що складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних користувачів та містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Метою складання фінансової звітності є подання користувачам повної, пра­вдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства для прийняття ними рішень щодо придбання, прода­жу та володіння цінними паперами, участі в капіталі підприємства, оцінки якості управління та здатності своєчасно виконувати свої зобов'язання; забезпеченості зобов'язань підприємства, регулювання діяльності підприємства тощо.

Користувачами фінансової звітності можуть бути фізичні та юридичні особи, які потребують інформації про фінансово-господарську діяльність під­приємства для прийняття рішень. Такими особами можуть бути власники, засновники підприємств, трудові колективи цих підприємств, органи держа­вної статистики, інші органи виконавчої влади та користувачі відповідно до законодавства [27].

Фінансова звітність підприємств включає:

баланс (ф. № 1);

звіт про фінансові результати (ф. № 2);

звіт про рух грошових коштів (ф. № 3);

звіт про власний капітал (ф. № 4);

примітки до річної фінансової звітності (ф. № 5).

Основний зміст та призначення різних форм фінансової звітності наведено у табл. 1.1.

 

Таблиця 1.1.

Призначення форм фінансової звітності

Компонент фінансової звітності	Зміст	Використання інформації
Баланс	Наявність економічних ресурсів, які контролюються підприємством на дату балансу та права на ресурси	Оцінка структури ресурсів підприємства та прав на ресурси, його ліквідності та пла­тоспроможності. Прогнозування майбут­ніх потреб у позиках. Оцінка та прогнозування змін в еко­номічних ресурсах, які підприємство ймовірно контролюватиме у майбут­ньому
Звіт про фінан­сові результати	Доходи, витрати і фінансові резуль­тати діяльності підприємства за зві­тний період	Оцінка та прогноз доходів і витрат під­приємства та їх структури
Звіт про власний капітал	Зміни у складі власного капіталу під­приємства протягом звітного періоду	Оцінка та прогноз змін у власному капі­талі
Звіт про рух грошових коштів	Генерування та використання грошових коштів протягом звітного періоду	Оцінка та прогноз руху грошових ко­штів від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства
Примітки до річної фінансової звіт­ності	Обрана облікова політика: інформація, не наведена безпосеред­ньо у фінансових звітах, але обов'язкова за П(С)БО; додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення її зрозумі-лості	Оцінка та прогноз облікової політики, ри­зиків або непевності, які впливають на підприємство, його ресурси та зо­бов'язання; діяльність підрозділів під­приємства тощо

 

Міністерства і відомства за погодженням з Мінфіном і Держкомстатом можуть встановлювати додаткові спеціалізовані форми бух­галтерської звітності не пізніш як за 45 днів до початку звітного періоду. Подання бухгалтерської звітності за формами, не затверд­женими в установленому порядку, а також за невстановленими адре­сами, забороняється.

Основним завданням форм 1 — 5 є задоволення інформаційних потреб зовнішніх користувачів у повній, правдивій та неупередженій інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Фінансова звітність супроводжується примітками, які є сукупністю показників та пояснень, що забезпечують деталізацію і обґрунтованість статей фінансових звітів, а також іншою інфор­мацією, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік.

Залежно від звітного періоду фінансову звітність поділяють на річну та про­міжну (квартальну, піврічну). Проміжна звітність складається щоквартально на­ростаючим підсумком з початку звітного року. Річна звітність передбачає скла­дання фінансової звітності за календарний рік.

Перед складанням річної фінансової звітності обов'язкове проведення інвен­таризації активів та зобов'язань підприємства.

Перший звітний період новоствореного підприємства може бути меншим ніж 12 місяців, але не більше як 15 місяців.

Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію.

Фінансова звітність подається підприємствами не пізніше 25 числа наступного місяця за звітним кварталом, а річна — не пізніше 20 лютого наступного за звітним роком.

Квартальна фінансова звітність, на відміну від річної, передбачає складання лише двох форм: балансу та звіту про фінансові результати.

Підприємства, які мають дочірні підприємства, складають консолі­довану фінансову звітність.

Консолідована фінансова звітність являє собою фінансову звітність, яка ві­дображає фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів юриди­чної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.

Таку звітність подає власникам головне підприємство щоквартально у ви­значені ними терміни, але не пізніше 45 днів після закінчення звітного кварталу, а річну — не пізніше 15 квітня наступного за звітним року.

Для суб'єктів малого підприємництва передбачено складання та подання як квартальної, так і річної скороченої фінансової звітності, яка включає тільки баланс та звіт про фінансові результати спрощеної форми. Форми звітності та порядок їх заповнення суб'єктами малого підприємництва розглядаються Поло­женням (стандартом) бухгалтерського обліку 25 „Фінансовий звіт суб'єкта ма­лого підприємництва".

Річна фінансова звітність відкритих акціонерних товариств, підприємств-емітентів облігацій, банків, дочірніх товариств, валютних та фондових бірж, інвестиційних фондів, інвестиційних компаній, кредитних спілок, недержав­них пенсійних фондів, страхових компаній та інших фінансових установ під­лягає оприлюдненню через періодичні видання або розповсюдженню у вигляді окремих друкованих видань не пізніше 1 червня наступного за звітним року [61].

Фінансова звітність повинна бути достовірною — не містити помилок і перекручень, що здатні вплинути на рішення користувачів звітності. Тому всі підприємства перед складанням річної звітності повинні обов'язково проводи­ти інвентаризацію своїх активів та зобов'язань.

Інформація, що подається у фінансових звітах, повинна бути зрозумілою і мати однозначне тлумачення користувачами, при умові, що вони мають від­повідні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації. Фінансова звіт­ність повинна надавати користувачам лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття ними рішень і дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їх оцінки, зроблені в минулому.

Звітність повинна забезпечувати можливість порівнювати звіти за різні періоди та різних підприємств. Для забезпечення цього у звітності наводяться дані за поточний та попередній звітні періоди та розкривається в примітках до фінансових звітів інформація про облікову політику підприємства.

Форма балансу і порядок його заповнення визначаються П(С)БО 2 „Баланс" [13]. Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на певну дату.

Баланс — це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.

Баланс складається з двох частин: активу та пасиву. Актив балансу містить 4 розділи:

I. Необоротні активи;

II. Оборотні активи;

Витрати майбутніх періодів;

Необоротні активи та групи вибуття.

Пасив балансу має 5 розділів:

І. Власний капітал;

ІІ. Забезпечення майбутніх витрат і платежів;

ІІІ. Довгострокові зобов'язання;

ІV. Поточні зобов'язання;

V. Доходи майбутніх періодів.

Активи — це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до одержання економічних ви­год у майбутньому.

Під економічною вигодою розуміють потенційну можливість одержання під­приємством грошових коштів від використання активів.

Отже, активи — це ті ресурси, використання яких в майбутньому дасть мож­ливість підприємству отримати грошові кошти.

Активи (основні засоби, нематеріальні активи, матеріали, запасні частини, де­біторська заборгованість тощо), які не принесуть в майбутньому підприємству еко­номічної вигоди, в балансі не відображаються, а повинні бути списані на витрати.

Залежно від терміну використання всі активи поділяють на необоротні (ос­новні засоби, нематеріальні активи тощо) та оборотні (запаси, грошові кошти, дебіторська заборгованість).

Власний капітал являє собою наявні активи підприємства, які залишаються після погашення всіх зобов'язань.

Зобов'язання — це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок ми­нулих подій і погашення якої приведе, як очікується, до зменшення ресурсів під­приємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

Зобов'язання відображаються в балансі, якщо їх оцінка може бути достовір­но визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок їх погашення.

Баланс суб'єктів малого підприємництва (ф. № 1-м) має таку ж структуру та нумерацію статей, що й баланс (ф. №1), лише розділи містять менше статей.

Класифікація активів на необоротні та оборотні значно полегшує проведен­ня аналізу балансу, зокрема розрахунок показників ліквідності.

Баланс підприємства складається на основі інформації за залишками на ба­лансових рахунках — 1-6 класів Плану рахунків бухгалтерського обліку акти­вів, капіталу, зобов'язань з оборотно-сальдової відомості [11].

У Звіті про фінансові результати відображається інформація про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства.

Зміст, форма та загальні вимоги до розкриття статей звіту про фінансові результати визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 „Звіт про фінансові результати" 14].

Метою складання Звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період.

Звіт про фінансові результати складається з трьох розділів:

І. Фінансові результати.

ІІ. Елементи операційних витрат.

ІІІ. Розрахунок показників прибутковості акцій.

Для більш повної оцінки результатів діяльності підприємства фінансові показники у Звіті визначаються та відображаються у розрізі звичайної діяльності та надзвичайних подій. Цей звіт дає можливість користувачам оцінити ділову активність підприємства та його фінансову привабливість без перенаси­чення інформації випадковими прибутками або збитками. Розмежування показ­ників за видами діяльності дозволяє оцінити прибутковість кожного напрямку діяльності та прийняти рішення щодо пріоритетності того чи іншого напрямку.

Звичайна діяльність — це будь-яка основна діяльність підприємства, а також операція, що її забезпечує або виникає внаслідок її проведення. Це діяльність, якою займається підприємство на цей час і очікується, що вона буде повторюва­тися в наступних звітних періодах. Звичайну діяльність поділяють на операційну, фінансову та інвестиційну.

Операційною діяльністю є основна діяльність підприємства та інші види дія­льності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Під операційною діяльністю розуміють операції, які пов'язані з виробницт­вом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), і що є головною метою створення підприємства та забезпечує основну частину його доходів.

Інвестиційна діяльність — це придбання та реалізація необоротних активів та фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів. Це діяльність, по­в'язана із вкладенням грошових коштів, майнових та інших цінностей у цінні папе­ри, необоротні активи, цілісні майнові комплекси з метою отримання прибутку.

Фінансова діяльність — це операції, внаслідок яких відбувається зміна роз­міру та складу власного та додаткового капіталів.

Надзвичайна подія — це подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства, і не очікується, що вона буде повторюватись періодично або в кожному наступному звітному періоді. Така подія є результатом несподіва­них чи непередбачуваних випадків — одержання грошей у вигляді благодійної допомоги чи збитків від стихійних лих.

Звіт про фінансові результати заповнюється на основі інформації за рахун­ками 7, 8 та 9 класів [11]. Для визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду послідовно зіставляють доходи і витрати від різних видів діяльності.

Звіт про рух грошових коштів — це звіт, який відображає надходження і ви­буття грошових коштів у результаті діяльності підприємства в звітному періоді.

Зміст, форма та загальні вимоги до розкриття статей Звіту про рух грошо­вих коштів визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 4 „Звіт про рух грошових коштів" [15].

Звіт про рух грошових коштів складається з метою надання кори­стувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інфо­рмації про зміни, які відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період.

Під грошовими коштами слід розуміти готівку, кошти на рахунках у бан­ках та депозити до запитання. До еквівалентів грошових коштів відносять коро­ткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості.

В міжнародній практиці існує два методи складання звіту про рух грошових коштів: прямий та непрямий. При використанні прямого методу розкриваються основні валові надходження і витрати. З допомогою непрямого методу чистий при­буток або збиток коригується з врахуванням операцій негрошового характеру, від­строчення, нарахування минулих років, майбутніх надходжень та платежів, статей доходів і витрат, пов'язаних з інвестиційною та фінансовою діяльністю.

П(С)БО 4 передбачає використання непрямого методу складання Звіту про рух грошових коштів, в результаті чого чистий прибуток (збиток) трансформу­ється в чисту суму отриманих (витрачених) грошових коштів.

Звіт про рух грошових коштів, згідно П(С)БО 4 складається з трьох розділів:

І. Рух коштів в результаті операційної діяльності.

ІІ. Рух коштів в результаті інвестиційної діяльності.

ІІІ. Рух коштів в результаті фінансової діяльності.

У Звіті не відображають негрошові операції, що не потребують використання грошових коштів або їх еквівалентів — бартерні операції, фінансовий лізинг, а та­кож не відображають внутрішні зміни у складі грошових коштів та їх еквівалентів.

Негрошові операції, пов'язані з фінансовою та інвестиційною діяльністю, необхідно розкривати у примітках до фінансових звітів.

Складання Звіту про рух грошових коштів проводиться в наступ­ній послідовності:

збирається та підготовлюється необхідна інформація;

визначається рух грошових коштів в результаті операційної
діяльності;

визначається рух грошових коштів в результаті інвестиційної діяльності;

визначається рух грошових коштів в результаті фінансової діяльності;

визначається чистий рух грошових коштів за звітний період та їх зали­
шок на кінець року.

Джерелами інформації для складання Звіту про рух грошових коштів є Ба­ланс, Звіт про фінансові результати, Примітки до фінансових звітів (Балансу і Звіту про фінансові результати), Головна книга, аналітичні дані окремих рахун­ків бухгалтерського обліку [28].

На рух коштів можуть впливати надзвичайні події. Тому у Звіті про рух грошових коштів наводяться дані спочатку без врахування надзвичайних подій, далі рух коштів від надзвичайних подій, потім чистий рух коштів в результаті кожного виду діяльності.

В кінці звіту визначається залишок грошових коштів та їх еквівалентів на кінець звітного року.

Звіт про власний капітал — це звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Зміст і форма Звіту про власний капітал та загальні вимоги до розкриття його статей визначається Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 5 [16].

Метою складання Звіту про власний капітал є розкриття інформації про змі­ни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Цей звіт містить дані лише за один звітний період, тому для забезпечення порівняльного аналізу інформації підприємства, згідно з Положенням (стандар­ту) бухгалтерського обліку 5, повинні додавати до річної звітності Звіт про влас­ний капітал за минулий рік.

У звіті подано у розрізі видів власний капітал підприємства та перелік ста­тей, за якими протягом звітного кварталу можуть відбутися зміни в капіталі. До таких статей належать: зміна облікової політики, виправлення помилок, переоці­нка активів, розподіл прибутку, вилучення капіталу тощо.

Звіт про власний капітал заповнюється на основі Балансу, Звіту про фінансові результати і аналітичних даних по окремих рахунках бу­хгалтерського обліку.

Примітки до звітів є обов'язковою складовою річної фінансової звітності для всіх підприємств, крім бюджетних установ, представництв іноземних су­б'єктів господарської діяльності та суб'єктів малого підприємництва.

У примітках до фінансових звітів необхідно розкривати інфор­мацію про облікову політику підприємства; інформацію, що не наве­дена безпосередньо у фінансових звітах, але є обов'язковою згідно з положеннями (стандартами); інформацію, яка містить додатковий ана­ліз статей звітності, необхідний для забезпечення її зрозумілості та до­речності.

Примітки складаються окремо до кожної з форм звітності.

Зміст приміток визначається Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

У примітках до Балансу подається інформація про оцінку основних засо­бів, запасів, розкриваються окремі його статті згідно з Положеннями (стандар­тами) 7 „Основні засоби", 8 „Нематеріальні активи", 9 „Запаси", 10 „Дебітор­ська заборгованість", 11 „Зобов'язання", 12 „Фінансові інвестиції". Зокрема описується склад необоротних активів, методи їх оцінки, амортизації, перелік та розмір фінансових інвестицій; конкретизуються залишки за видами запасів, методи оцінки запасів; перелік дебіторів і суми довгострокової дебіторської заборгованості, метод визначення величини резерву сумнівних боргів; розкри­вається структура власного капіталу на початок і на кінець року, його збіль­шення і зменшення за рік за даними аналітичного обліку тощо.

У примітках до Звіту про фінансові результати подається інформація про склад і суму витрат, відображених у статтях „Інші операційні витрати" та „Інші витрати"; склад і суму доходів і втрат за кожною надзвичайною подією; склад і суму витрат, які не включені до статей витрат цього звіту, а відображені без­посередньо у складі власного капіталу (крім вилучення капіталу та розподілу між власниками).

У примітках до Звіту про рух грошових коштів слід наводити інформацію про склад грошових коштів та їхніх еквівалентів; склад статей „Інші надхо­дження", „Інші платежі" та інших статей, що об'єднують кілька видів грошо­вих потоків; негрошові операції інвестиційної та фінансової діяльності; наяв­ність значного сальдо грошових коштів та їхніх еквівалентів, що є в наявності у підприємства та недоступні для використання групою, до якої належить під­приємство. У разі придбання або продажу майнових комплексів протягом звіт­ного року потрібно розкрити інформацію про загальну вартість придбання або реалізації майнового комплексу; частину загальної вартості майнового ком­плексу, що відповідно була сплачена або отримана у формі грошових коштів та їх еквівалентів; суму грошових коштів та їх еквівалентів у складі активів майнових комплексів, що були придбані чи реалізовані; суму активів (крім гро­шових коштів та їх еквівалентів) і зобов'язань придбаного або реалізованого майнового комплексу в розрізі окремих статей.

У примітках до Звіту про власний капітал всі підприємства повинні роз­кривати призначення та умови використання кожного елемента власного капі­талу (крім статутного). Особливо це стосується акціонерних товариств, які у примітках повинні подавати інформацію про:

загальну кількість та номінальну вартість акцій, на які передбачається здій­снити передплату;

загальну кількість та номінальну вартість акцій, на які здійснена передпла­та порівняно з передбаченими величинами;

загальну суму коштів, одержаних у ході передплати на акції із зазначен­ням грошових коштів: внесених як плата за акції, із зазначенням кількості акцій;

вартісної оцінки майна, внесеного як плата за акції із зазначенням
кількості акцій; загальної суми іноземної валюти, внесеної як плата за
акції із зазначенням кількості акцій та курсу валюти на день її відображення в обліку;

акції у складі статутного капіталу за окремими типами і категоріями: кіль­кість акцій та частка неоплаченого капіталу; номінальна вартість акцій;зміни протягом звітного періоду у кількості акцій, що перебувають в обігу;права, привілеї та обмеження, пов'язані з акціями в тому числі обмежень щодо розподілу дивідендів та повернення капіталу; акції, що належать са­мому товариству, його дочірнім та асоційованим підприємствам; перелік засновників та кількість акцій, якими вони володіють; кількість акцій, які перебувають у власності членів виконавчого органу, та перелік осіб, част­ка яких у статутному фонді перевищують 5%; акції, зарезервовані для випу­ску згідно з опціонами та іншими контрактами із зазначенням їх термінів і сум;

накопичену суму дивідендів, не сплачених за привілейованими акціями;

суми, включені (або не включені) до складу зобов'язань, коли дивіденди були передбачені, але формально не затверджені.

Всі інші підприємства подають у примітках до звіту про власний капітал інформацію про розподіл часток статутного капіталу між власниками; права, привілеї або обмеження щодо цих часток; зміни у складі часток власників у ста­тутному капіталі.