Джерела інформації для аналізу фінансової звітності.

Аналіз фінансової звітності — це процес вивчення (дослідження) показ­ників стандартних форм бухгалтерської звітності з метою оцінки минулого і по­точного фінансового стану підприємства та можливих результатів його діяльності в наступних періодах [58].

Фінансова звітність є комплексом показників, яким притаманні логічний та інформаційний взаємозв'язок. Логічний взаємозв'язок полягає у взаємодоповненні та взаємній кореспонденції розділів і статей звітних форм. Регулярність форму­вання на підприємствах фінансової звітності дає можливість проводити аналіз оперативно, без витрачання додаткових зусиль на пошук інформації. Крім цього можна говорити про динаміку показників, про визначення загальних тенденцій розвитку підприємства. Окрім перерахованих форм, необхідно мати додаткову інформацію про підприємство, яку не завжди можна виокремити з бухгалтерсь­кої звітності. Зміст та обсяг інформації визначається характерними особливостя­ми галузі або конкретного підприємства.

Аналіз фінансової звітності дозволяє визначити загальний фінансовий стан підприємства та наскільки ефективно працює досліджуване підприємство: виявити ступінь збалансованості між рухом матеріальних і фінансових ресурсів, оціни­ти потоки власного і залученого капіталу в процесі економічного кругообігу, спря­мованого на отримання прибутку, підвищення фінансової стійкості підприємства тощо; оцінити правильність використання грошових засобів для підтримки ефек­тивної структури капіталу, проконтролювати оптимальність утворення фінансо­вих потоків, доцільність здійснення тих чи інших витрат.

Аналізувати фінансову звітність доцільно, насамперед, за формами фінансо­вої звітності. При цьому кожній із форм притаманний певний напрям аналізу (табл. 1.2).

Таблиця 1.2.

Напрями використання форм фінансової звітності як інформаційних джерел аналізу

 

№ з/п	Форми фінансової звітності	Інформаційні дані	Напрями використання інформації для потреб аналізу
	Баланс (ф. № 1)	Економічні ресурси, що контролюються підприєм­ством, джерела їх форму­вання	Горизонтальний і вертикальний аналіз, аналіз фінансового стану із застосуванням коефіцієнтів: оцінка структури ресурсів, ліквідності та платоспромож­ності підприємства, фінансової стійкості, оцінка й прогнозуван­ня змін економічних ресурсів та їх джерел
	Звіт про фінансові результати (ф. № 2)	Доходи, витрати, фінан­сові результати діяльності	Аналіз структури доходів і витрат, прибутковості, ділової активності (та їх прогнозування)
	Звіт про рух грошових коштів (ф. № 3)	Грошові кошти (акумулю­вання і рух)	Аналіз грошових потоків від опе­раційної, інвестиційної та фінан­сової діяльності підприємства
	Звіт про власний капітал (ф. № 4)	Величина та зміни у складі власного капіталу протягом звітного періоду	Аналіз структури капіталу, оцінка та прогнозування змін
	Примітки до річної фінансової звітності (ф. № 5)	Облікова політика, інформація, що вимагає уточнення відповідно до вимог П(С)БО, деталіза­ція статей звітності	Різні напрями деталізованою аналізу фінансового стану, виявлення причин змін

 

Горизонтальний аналіз — полягає у дослідженні показників фінансової звітності за звітний період та їх динаміки шляхом порівняння значення кожного показника звітності одного року з показниками інших років. Цей підхід дозволяє виявити тенденції зміни окремих статей (груп статей) звітності в динаміці. Горизонтальний аналіз забезпечить максимальну інформацію про стан та динаміку досліджуваних показників фінансової звітності і забезпечить можливість визначення перспектив їх розвитку.

Вертикальний аналіз — розрахунок структури узагальнюючих підсумкових статей звітності та утворення і аналіз динамічних рядів. Дає змогу визначати та прогнозувати структурні зрушення у складі майна та капіталу і напрями його використання. Перевагою цього виду аналізу є можливість зіставлення вираженої у відсотках структури показників одного звітного періоду з іншими незалежно від зміни їх розмірів. Структурні зрушення дають змогу вивчити внутрішні нега­тивні та позитивні зміни, які відбуваються на підприємстві з його активами та зобов'язаннями. Порівнюючи структуру змін в активах та зобов'язаннях, можна зробити висновок про джерела, через які поповнювалося майно, в які активи це майно було вкладене. Використання вертикального аналізу дозволяє порівнюва­ти міжгосподарські результати діяльності підприємств.

Горизонтальний і вертикальний аналіз, як правило, взаємодоповнюють один одного. Окремі показники можна віднести як до інструментів горизонтального, так і вертикального аналізу. Такими показниками є показники динаміки структу­ри. Неможливо здійснити детальний аналіз структури фінансової звітності без горизонтального аналізу відносних показників структури.

Аналіз з використанням коефіцієнтів — це розрахунок співвідношень між окремими статтями звітності підприємства, визначення взаємозв'язку між показ­никами фінансової звітності, а також порівняння показників звітності зі стандарт­ними, середньогалузевими, нормативними значеннями. Коефіцієнти є одним із основних інструментів аналізу фінансової звітності, які допомагають встановити зв'язок між різними її показникамb [61].