Кількісна оцінка фінансової стійкості підприємства

Методичні підходи до визначення фінансової стійкості підприємства об’єднують у три групи: 1) коефіцієнтний; 2) агрегатний; 3) інтегральний.

Основою коефіцієнтного підходу оцінкифінансової стійкості підприємства є обчислення та аналіз низки фінансових коефіцієнтів. Методичний підхід до визначення фінансової стійкості за допомогою фінансових коефіцієнтів є найбільш поширеним. При використанні коефіцієнтного підходу кількість фінансових коефіцієнтів коливається від одного до шістнадцяти і більше.

Агрегатний підхід ґрунтується на визначенні фінансової стійкості на основі агрегатів. Такий методичний підхід є доповненням до наведеного вище, оскільки виділяють чотири типи поточної фінансової стійкості підприємства.

Трьом показникам наявності джерел формування запасів відповідають три показники забезпечення запасів джерелами формування:

1. Надлишок (+) або нестача (–) власних оборотних коштів + Ф^в = К_в – З;

2. Надлишок (+) або нестача (–) власних оборотних коштів і довгострокових джерел формування запасів + Ф^Т = К_в.пз – З;

3. Надлишок (+) або нестача (–) загальної величини основних джерел формування запасів + Ф_о = К_о – З.

За допомогою цих показників визначають трикомпонентний тип фінансової стійкості підприємства: 1, якщо Ф > 0

S(Ф) =

0, якщо Ф < 0.

Після виконання розрахунків наведених вище показників підприємство може бути охарактеризоване одним із чотирьох типів фінансової стійкості:

1. Абсолютна фінансова стійкість трикомпонентний показник типу фінансової стійкості, що має такий вигляд: S = (1,1,1), тобто ЗВ < ВОК, де ЗВ – запаси та витрати; ВОК – розмір власних оборотних коштів підприємства. Цей тип фінансової стійкості характеризується тим, що всі запаси підприємства покриваються власними оборотними коштами, тобто підприємство не залежить від зовнішніх кредиторів.

2. Нормальна фінансова стійкість показник типу фінансової стійкості – S = (0,1, 1). При цьому ВОК < ЗВ < НДФ, де НДФ – нормальні джерела формування запасів, які визначають як суму власних оборотних коштів, банківських позик для покриття запасів, кредиторської заборгованості за товари.

У цій ситуації підприємство використовує для покриття запасів, крім власних оборотних коштів також довгострокові залучені.

3. Нестійкий фінансовий стан (показник типу фінансової стійкості має вигляд: S = (0,0,1). Він свідчить про такий стан, коли запасів і витрат більше, ніж нормальних джерел фінансування, тому підприємство змушено залучувати додаткові джерела фінансування. У цій ситуації існує можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних коштів, скорочення дебіторської заборгованості, прискорення оборотності запасів.

4. Кризовий фінансовий стан ( S = 0,0,0) характеризується перевищенням запасів над нормальними джерелами фінансування за наявності в складі позикових коштів несплачених у строк кредитів та простроченої кредиторської й дебіторської заборгованості. Така ситуація свідчить про неспроможність підприємства розрахуватися за своїми зобов’язаннями.

Iнтегральний підхід дає змогу дати інтегровану оцінку ступеню фінансової стійкості. Його можна застосовувати на практиці, особливо в умовах кризового стану економічної системи, коли старі господарські зв’язки підприємства порушені і відбувається процес налагодження ним нових зв’язків з партнерами, зацікавлених у достатній фінансовій стійкості.

1. Коефіцієнт покриття матеріальних запасів власними оборотними коштами (Зв.о.к).Характеризує ту частку матеріальних оборотних активів, що фінансується за рахунок власних оборотних коштів ВОК: МОА, де ВОК – власні оборотні кошти, МОА – матеріальні оборотні активи

2. Коефіцієнт маневреності власних коштів (Кман). Відображує мобільність власних джерел коштів ВОК: ВК, де ВК – обсяг власного капіталу

3. Iндекс постійного активу (К_п.а). Характеризує частку основних засобів та необоротних активів у складі власних джерел коштів. ОЗ: ВК, де ОЗ – основні засоби та інші необоротні активи.

4. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів (Кд.п) Дає оцінку інтенсивності використання підприємством довгострокових позикових коштів на відновлення та розширення ДК: ВК, де ДК – обсяг довгострокового капіталу підприємства.

5. Коефіцієнт накопичення зносу (Кн.з). Слугує для оцінки ступеня фінансування, заміни та оновлення основних засобів за рахунок їх зносу З: Пб.в, де З – нарахована сума зносу, Пб.в – первісна балансова вартість основних засобів.

6. Коефіцієнт реальної вартості майна (Кр.в). Характеризує рівень виробничого потенціалу підприємства (ОЗ+ВЗ+МВ++МШП): А, де ОЗ – вартість основних засобів; НВ – вартість незавершеного виробництва; ВЗ – вартість виробничих запасів; МШП – вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів.

7. Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів Відображає залежність підприємства від позикових коштів ПК: Вк, де ПК – обсяг позикового капіталу підприємства.

Аналіз рівня і динаміки фінансових результатів за даними звітності.

Аналіз рівня і динаміки фінансових результатів за даними звітності оснований на формі № 2 з необхідними доповненнями.

Аналіз прибутку проводиться методом порівняння фактичних даних за звітний період з фактичними даними за попередній період.

Завдання аналізу:

· оцінити темпи зростання прибутку у цілому та окремих її складових;

· виявити фактори, що впливають на зміни прибутку та визначити рівень їх впливу;

· оцінити рівень рентабельності підприємства;

· виявити резерви збільшення прибутку.

Характеристика показників фінансової стійкості.

Коефіцієнт фінансової автономії розраховують за формулою

К_авт = Власний капітал/ Всього джерел коштів

Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансово стійким, стабільним і більш незалежним від зовнішніх кредиторів є підприємство. критичне значення коефіцієнта автономії має становити 0,5.

Коефіцієнт фінансової залежності розраховують за формулою

К_{зол =} Всього джерел коштів/ Власний капітал. Зростання цього показника у динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства, а отже, втрату фінансової незалежності. Якщо його значення знижується до одиниці (100%), то це свідчить про те, що власники підприємства повністю його фінансують, а, якщо перевищує одиницю, то навпаки.

Коефіцієнт фінансового ризику показує співвідношення залучених коштів і власного капіталу. Його обчислюють за формулою:

К_ф.р = Залучені кошти/Власний капітал

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного оборотного капіталу перебуває в обороті, тобто у тій формі, яка дає змогу вільно маневрувати цими коштами, а яка капіталізована. Кман = Власні оборотні кошти/ Власний капітал.

Методика розрахунку коефіцієнта структури покриття довгострокових вкладень ґрунтується на припущенні, що довгострокові позики використано для фінансування придбання основних засобів та інших капітальних вкладень, тобто К_п.д.в = Довгострокові пасиви/Необоротні активи

Коефіцієнти структури довгострокових джерел фінансування. Визначаючи значення цих показників, у розрахунок приймають тільки довгострокові джерела коштів. У цю підгрупу входять два взаємодоповнюючих показники – коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів і коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел, які обчислюють за формулою К_д.з.п.к = Довгострокові зобов’язання/Власний капітал + Довгострокові зобов’язання

Для характеристики джерел формування матеріальних оборотних коштів (запасів) використовують кілька показників, які характеризують види джерел:

1. Власні оборотні кошти К_в = Підсумок розд. I пасиву Балансу – Підсумок розд. I активу Балансу

2. Власні оборотні кошти і довгострокові позикові джерела формування запасів (функціонуючий капітал)

К_в.п.з = К_в + Підсумок розд. III пасиву Балансу

3. Загальна величина основних джерел формування запасів

К_о. = К_в.дп. + Короткострокові кредити – Необоротні активи

Факторний аналіз прибутку

Факторний аналіз – це методика комплексного системного вивчення і вимірювання впливу факторів на величину результативних показників.

Одним із прийомів проведення факторного аналізу є прийоми елімінірування. Елімінірувати – це значить усунути, виключити вплив всіх факторів на величину результативного показника, крім одного.

Вплив факторних показників на прибуток можна представити у вигляді аддитивної моделі: П = В – С – АР – СР – ДОР + ФД – ФР – ННП, де В – виручка від реалізації продукції; С – собівартість реалізованої продукції; АВ – адміністративні витрати; ВЗ – витрати на збут; IОВ – інші операційні витрати; ФД – фінансові доходи; ФВ – фінансові витрати; ПП – податок на прибуток; ЧП – чистий прибуток.

Розмір виручки від реалізації можна представити наступною формулою: В = N ^. УД ^. Ц, де УД – показник структури реалізованої продукції; N – обсяг реалізованої продукції; Ц – ціна продукції.

Факторну модель собівартості реалізованої продукції можна представити таким чином: С = N ^. УД ^. В_з, де УД – показник структури виробленої продукції; N – обсяг виробництва продукції, В_з – змінні витрати на виробництво одиниці продукції (собівартість одиниці).

Загальну зміну виручки від реалізації знаходимо за формулою: Δ В_заг. = В₁ – В₀, де: Δ В_заг. –зміна виручки за звітний період; В₁ –виручка за звітний період; В₀ –виручка за базовий період.

Вплив двох факторів: ціни реалізації і обсягу реалізованої продукції:Δ В^Ц = В₁ – В₁: І_ц, Δ В_NУД = В₁: І_ц – В₀, де: І_ц – індекс цін.

Вплив факторів на зміну собівартості реалізованої продукції: Δ С_заг. = С₁ – С₀, де: Δ С –зміна собівартості; С₁ –собівартість у звітному періоді; С₀ –собівартість у базовому періоді.

Допустимо, що собівартість одиниці продукції змінилася лише за рахунок зовнішніх факторів, а саме за рахунок загальної зміни цін, тоді:Δ С_{(Nз пер.)} = C₁ – С₁: I_ц, Δ С_NИУД = C₁: I_ц = Δ С_{(Nз пер.)} = C_заг. – Δ С_{(ц з пер.)}

Вплив зміни цін на розмір чистого прибутку можна визначити таким чином: Δ П_ц = Δ В_ц – Δ С_{ц (з пер.).}

Розрахуємо вплив інших факторів на зміну розміру чистого прибутку –Вплив зміни розмірів адміністративних витрат, витрат на збут і інших операційних витрат: Δ П_р =-[/АР₁ + СР₁ + ДОР₁ – /АР_о + СР₀ +СР₀ + ДОР_о /], де П_р – зміна чистого прибутку за рахунок зміни величини вказаних витрат.

Вплив зміни величини фінансових доходів: Δ П_(Ф = ФД₁ – ФД₀ де Δ П_ФД – зміна чистого прибутку за рахунок зміни суми фінансових доходів; ФД₁ – фінансовий дохід звітного періоду; ФД₀ –фінансовий дохід базового періоду.

Вплив зміни величини фінансових витрат: Δ П_ФР = –/ФВ₁ – ФВ₀, де Δ П_ФВ – зміна чистого прибутку за рахунок зміни розміру фінансових витрат; ФВ₁ –фінансові витрати у звітному році; ФВ₀ –фінансові витрати у базовому році.

Впливу суми сплаченого податку на чистий прибуток можна визначити за такою формулою: Δ П_ПП = –/ПП₁ – ПП₀/, де Δ П_ПП – зміна чистого прибутку за рахунок змін величини сплаченого податку на прибуток.