Аналіз фінансового стану підприємства

Фінансовий стан підприємства визначається сукупністю параметрів, які виражають наявність, доцільність розміщення та ефективність використання фінансових ресурсів, реальні та потенційні фінансові можливості. Він є синтетичним показником, який впливає на ефективність господарської діяльності підприємства. У свою чергу фінансовий стан підприємства прямо залежить від результатів його діяльності. Якщо господарська діяльність є прибутковою, то утворюються додаткові джерела засобів, які в кінцевому результаті сприяють зміцненню фінансового стану підприємства. Брак або неправильне формування і використання активів може виявитися головною причиною несвоєчасності оплати заборгованості перед постачальниками за одержану сировину та матеріали, неповного та неритмічного забезпечення необхідними ресурсами, а отже, й погіршення результатів виконання підприємством своїх зобов'язань перед найманими працівниками, власниками та державою.

Аналіз фінансового стану включає в себе оцінку діяльності підприємства в минулому, на сьогодні та в майбутньому. Його мета - визначити стан фінансового здоров'я підприємства, своєчасно виявити і усунути недоліки в діяльності; знайти резерви покращення фінансового стану підприємства.

Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану підприємства є фінансова звітність.

Дані фінансової звітності виступають не лише основою аналізу та оцінки результатів звітного періоду, а є підставою для їх прогнозування.

Фінансова звітність є комплексом показників, яким притаманні як логічний, так і інформаційний взаємозв'язок. Логічний взаємозв'язок полягає у взаємодоповненні та взаємній кореспонденції розділів і статей звітних форм. Регулярність формування на підприємствах фінансової звітності дає можливість проводити аналіз оперативно, без витрачання додаткових зусиль на пошук інформації. Крім цього можна говорити про динаміку показників, про визначення загальних тенденцій розвитку підприємства. Окрім перерахованих форм, необхідно мати додаткову інформацію про підприємство, яку не завжди можна виділити з бухгалтерської звітності. Зміст та обсяг інформації визначається характерними особливостями галузі або конкретного підприємства.

Оцінка та аналіз економічного потенціалу суб’єкта господарювання передбачає оцінку його майнового та фінансового стану.

Горизонтальний фінансовий аналіз базується на вивченні динаміки окремих фінансових показників у часі. У процесі використання цього методу розраховуються темпи росту (приросту) окремих показників фінансової звітності за ряд періодів і визначаються загальні тенденції їх зміни.

Основні прийоми аналізу фінансового стану підприємства:

1. Горизонтальний аналіз (часовий аналіз) – це порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом. При цьому здійснюється постатейне порівняння звітів та визначається абсолютна та відносна зміна статей. Аналізуючи динаміку валюти балансу, порівнюють її значення на початок та на кінець року. Зменшення валюті балансу на кінець року свідчить про скорочення підприємством обсягів його господарської діяльності.

Горизонтальний аналіз дозволяє виявити тенденції зміни окремих статей чи їх груп, які входять до складу бухгалтерської звітності. В основі цього аналізу лежить визначення базисних темпів росту балансових статей чи статей звіту про прибутки та збитки.

2. Вертикальний (структурний) аналіз – вивчення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат.

При проведенні вертикального аналізу ціла частина приймається за 100% та розраховується питома вага кожної її складової. Такими цілими частинами можуть бути підсумки балансу (актив, пасив), обсяг реалізації звіту про фінансові результати. За допомогою цього методу аналізу виясняють, яку частку в групі чи підгрупі складає конкретна стаття, що дозволяє виявити вплив показника цієї статті на діяльність підприємства.

3. Аналіз відносних показників – розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв’язків показників.

Система аналітичних коефіцієнтів – провідний елемент аналізу фінансового стану, який застосовується різними групами користувачів: менеджерами, аналітиками, акціонерами, інвесторами, кредиторами тощо. Відомі десятки таких показників, тому для зручності вони поділяються на декілька груп. Найчастіше виділяють п’ять груп показників за наступними напрямками фінансового аналізу.

Ліквідність підприємства

Економічний потенціал підприємства не зводиться лише до майнового фактору; не менш важливий і фінансовий його бік, сутність якого – у відображенні раціональності структури оборотних активів як забезпеченні поточних розрахунків, достатності грошових коштів, можливості підтримувати бажану структуру джерел коштів тощо. Якщо, наприклад, два підприємства мають однаковий склад та структуру майна, але одне з них має набагато більше боргів порівняно з іншим, то характеристика економічного потенціалу як спроможності генерувати прибуток для цих підприємств буде принципово різною.

Ліквідність характеризує здатність підприємства швидко перетворити активи на гроші. Чим коротший термін цього перетворення, тим вища ліквідність активу.

Існує декілька ступенів ліквідності. Недостатня ліквідність, як правило, означає, що підприємство не може скористатися вигідними комерційними можливостями, що виникають. На цьому рівні недостатня ліквідність означає, що немає свободи вибору, і це обмежує свободу дій керівництва.

Більш значна нестача ліквідності свідчить про те, що підприємство не може оплатити свої поточні борги та зобов’язання. Це може призвести до інтенсивного продажу довгострокових вкладень та активів, а в найгіршому випадку – до неплатоспроможності та банкрутства.

Для власників підприємства недостатня ліквідність може означати зменшення прибутковості, втрату контролю та часткову або повну втрату вкладень капіталу. У випадку, коли власники несуть необмежену відповідальність, їх збитки можуть навіть перевищити початкові вкладення.

Для кредиторів недостатня ліквідність боржника може свідчити про затримку у сплаті процентів та основної суми боргу. Поточний стан ліквідності підприємства може також вплинути на відносини з покупцями (клієнтами) та постачальниками товарів та послуг. Такі зміни можуть призвести до неспроможності підприємства виконати умови контрактів та призвести до втрати зв’язків з постачальниками.

Ось чому ліквідності надається таке важливе значення. Якщо підприємство не може погасити свої поточні зобов’язання по мірі того, як наступає строк їх оплати, його подальше існування ставиться під сумнів.

При проведенні аналізу балансу підприємства, насамперед здійснюють класифікацію активів підприємства за їх ліквідністю та пасивів за терміновістю оплати (табл. 1).

Таблиця 1

Класифікація активів та пасивів підприємства

Групи активів	Умовне позначення	Характеристика
Високоліквідні	А1	Грошові кошти
Швидколіквідні	А2	Дебіторська заборгованість
Повільноліквідні	А3	Матеріальні цінності
Важко-ліквідні	А4	Основні засоби
Групи пасивів
Найбільш термінові	П1	Кредиторська заборгованість
Короткострокові	П2	Короткострокові кредити та позикові кошти
Довгострокові	П3	Довгострокові кредити та позикові кошти
Постійні	П4	Джерела власних коштів

Баланс підприємства вважають абсолютно ліквідним, якщо

А₁> П₁ , А₂> П₂, А₃> П₃, А₄< П₄

Оцінюючи ліквідність підприємства аналізують достатність поточних (оборотних) активів для погашення поточних зобов’язань.

Аналіз ліквідності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників:

- коефіцієнт покриття;

- коефіцієнт швидкої ліквідності;

- коефіцієнт абсолютної ліквідності;

- робочий капітал – Рк (або власні оборотні кошти – ВОК).

Ці показники розраховуються на підставі даних форми №1 шляхом зіставлення поточних активів та поточних зобов’язань підприємства.

Поточні активи – це активи, які постійно обертаються в процесі господарської діяльності підприємства. До них належать:

- оборотні активи (розділ II активу);

- витрати майбутніх періодів (розділ III активу).

Поточні зобов’язання – це зобов’язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або протягом 12 місяців з дати балансу. Вони відображаються у IV та V розділах пасиву балансу.

Розглянемо кожний з наведених вище показників.

Для оцінки ліквідності не тільки розраховують співвідношення між поточними активами та поточними зобов’язаннями, а також визначають їх різницю.

Різниця між поточними активами та поточними зобов’язаннями складає чистий робочий капітал підприємства (Рк).

Рк = Поточні активи – Поточні зобов’язання

Наявність чистого робочого капіталу свідчить про те, що підприємство здатне не тільки оплатити поточні борги, але й володіє фінансовими ресурсами для розширення діяльності й здійснення інвестицій.

Оптимальний розмір чистого робочого капіталу залежить від сфери діяльності, обсягу реалізації, кон’юнктури ринку.

Коефіцієнт покриття (коефіцієнт загальної ліквідності) дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи скільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов’язань. Якщо поточні активи перевищують за величиною поточні зобов’язання, підприємство може розглядатися як успішно функціонуюче.

К покриття	=	Поточні активи	*100%
Поточні зобов’язання

Коефіцієнт покриття, що дорівнює 2, свідчить про спроможність підприємства погашати поточні зобов’язання; значення коефіцієнта у межах 1-1,5 – свідчить про те, що підприємство своєчасно погашає борги; критичне значення коефіцієнта прийнято на рівні 1.

Коефіцієнт швидкої ліквідності. Цей коефіцієнт враховує якість оборотних активів і є більш суворим показником ліквідності, оскільки при його розрахунку враховуються найбільш ліквідні поточні активи.

К швидкої ліквідності	=	Грошові кошти + Короткострокові фінансові вкладення + Дебіторська заборгованість	*100%
Поточні зобов’язання

Орієнтовне нижнє значення цього коефіцієнта дорівнює 1. Однак ця оцінка має умовний характер. Наприклад, якщо коефіцієнт швидкої ліквідності дорівнює 0,5 (менше 1), то це означає, що на кожну гривню поточної заборгованості підприємство має лише 50 коп. ліквідних активів.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності є більш суворим критерієм ліквідності підприємства. Він показує, яка частина поточних (короткострокових) зобов’язань може бути погашена негайно.

К абсолютної ліквідності	=	Грошові кошти та їх еквіваленти	*100%
Поточні зобов’язання

Орієнтовне значення коефіцієнта не менше 0,2-0,25.

Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства здійснюється за даними балансу підприємства, характеризує структуру джерел фінансування ресурсів підприємства, ступінь фінансової стійкості та незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування діяльності.

Аналіз платоспроможності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників:

- коефіцієнт концентрації власного капіталу (коефіцієнт автономії);

- коефіцієнт концентрації позикового капіталу;

- співвідношення позикового та власного капіталу (коефіцієнт фінансування);

- коефіцієнт маневреності власного капталу.

Коефіцієнт концентрації власного капіталу (коефіцієнт автономії) – визначає частку коштів власників підприємства у загальній сумі коштів, що вкладені в майно підприємства. Характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов’язання за рахунок використання власних коштів, незалежність його функціонування від залучених коштів.

К автономії	=	Власний капітал	*100%
Активи підприємства

Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансово стійке, стабільне й незалежне від кредиторів підприємство. Якщо його значення дорівнює 1 (або 100%), це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

Коефіцієнт фінансової залежності обернений до коефіцієнта автономії. Він показує, яка сума загальної вартості майна підприємства припадає на 1 грн. власних коштів.

К фінансової залежності	=	Активи підприємства	*100%
Власний капітал

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу характеризує частку позикових коштів в загальній сумі коштів, вкладених в майно підприємства.

К концентрації позикового капіталу	=	Позиковий капітал	*100%
Активи підприємства

Чим нижчий цей показник, тим менша заборгованість підприємства, тим, більш стійкий його стан. Зростання цього показника в динаміці означає зростання частки позикових коштів у фінансуванні підприємства.

Коефіцієнт співвідношення позикового та власного капіталу, або коефіцієнт фінансування характеризує обсяг залучених позикових коштів на одиницю власних коштів.

К фінансування	=	Позиковий капітал	*100%
Власний капітал

Зростання показника в динаміці свідчить про збільшення залежності підприємства від інвесторів та кредиторів, тобто про деяке зменшення фінансової стійкості.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу характеризує ступінь мобільності власних засобів підприємства, тобто яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, а яка капіталізована. Цей показник розраховується за формулою:

К маневреності власного капіталу	=	Власний капітал – Оборотні активи	*100%
Власний капітал

Коефіцієнт маневреності робочого капіталу розраховується як відношення вартості робочого капіталу (власних оборотних коштів) до суми джерел власних коштів; характеризує ступінь мобільності використання власних коштів підприємством.

Нормативне значення цього показника – більше 0,5.