Сутність та мета фін. аналізу.

Сутність та мета фін. аналізу.

Фінансовий аналіз – процес дослідження фінансового стану та результатів фінансової діяльності підприємства з метою виявлення резервів підвищення його ринкової вартості й забезпечення ефективного розвитку.

Основна мета фінансового аналізу є всебічна оцінка фінансового стану підприємства, його ділової активності задля пошуку резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов’язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Об’єктом фінансового аналізу є конкретне підприємство чи фінансова операція цього підприємства.

Суб’єктами фінансового аналізу є фінансові аналітики, які зацікавлені в діяльності підприємства з якихось причин.

Основними завданнями фінансового аналізу є:

1. вивчення теоретичних основ Ф.А.

2. загальне оцінювання фін.стану підпр.;

3. аналіз ринкової стійкості підпр.;

4. аналіз фін.стійкості;

5. аналіз платоспроможності та ліквідності;

6. аналіз гр..коштів у нац. та іноз.валюті, грошових потоків;

7. аналіз фінансових результатів;

8. аналіз ефективності використання капіталу;

9. оцінювання кредитоспроможності підпр.;

10. оцінювання виробничо-фінансового лівериджу;

11. аналіз ділової активності підприємства;

12. прогнозування фін.показників підпр.;

13. аналіз фін.стану неплатоспроможних підприємств і пошук шляхів запобігання банкрутству;

14. аналіз фін.ризику та пошук шляхів його зниження.

Задачі аналізу оборотного капіталу.

Оборотний капітал – це сукупність майнових цінностей підприємства, що обслуговує господарський процес і повністю використовується протягом одного операційного (виробничо-комерційного) циклу. В практиці бухгалтерського обліку до них відносять майнові цінності (активи) всіх видів зі строком використання менше одного року або операційного циклу, якщо він перевищує рік.

Визначають такі основні ознаки:

по-перше, оборотні активи підприємства формуються і використовуються з досить локальною метою – для обслуговування лише його операційної діяльності;

по-друге, важливою ознакою оборотних активів є те, що вони відносяться до складу так званих мобільних активів підприємства (швидко можуть бути перетворені в гроші);

по-третє, суттєвою ознакою оборотних активів підприємства є значна (порівняно із необоротними активами) різноманітність їх видів, груп та конкретних найменувань, що значно ускладнює процес поточного управління ними і вимагає забезпечення певної гнучкості цього управління;

по-четверте, відповідно до практики бухгалтерського обліку до оборотних активів включаються певні види засобів праці, які віднесені до складу малоцінних та швидкозношуваних предметів;

по-п’яте, суттєвою ознакою поняття оборотних активів є те, що їх формування як активів підприємства нерозривно пов’язано із конкретними джерелами капіталу, що забезпечують це формування.

Аналіз оборотних активів має мету забезпечення такої організації, щоб забезпечити ефективність їх використання:

· аналіз складу та структури оборотних активів;

· оптимальності визначеної потреби підприємства в оборотних активах;

· аналіз джерел формування оборотних активів;

· маневрування оборотними активами;

· аналіз оборотності оборотних активів за звітний період;

· аналіз виробничих запасів і дебіторської заборгованості;

· аналіз коштів на підприємстві;

· аналіз збереження та ефективного використання оборотних активів.

Згідно Положень (стандартів) бухгалтерського обліку П(С)БО регламентовано форми фінансової звітності та зміст. За складом фінансова звітність включає такі форми:

Баланс – форма № 1.

Звіт про фінансові результати – форма № 2.

Звіт про рух грошових коштів – форма № 3.

Звіт про власний капітал – форма № 4.

Примітки до звітності – форма № 5.

 

Фактори, що впливають на фінансовий стан підприємства.

На фінансовий стан підприємства впливають різні фактори, які класифікуються за різними ознаками: за своєю природою: природно-кліматичні, соціально-економічні,виробничо-економічні; за ступінню дії на результат: основні, другорядні; в залежності від людини: об’єктивні, суб’єктивні; за ступінню розповсюдження: загальні, специфічні; за часом дії: постійні, тимчасові; за властивостями явища: кількісні, якісні; за ієрархією: першого порядку, другого порядку тощо.

 

Класифікація оборотних активів.

В зарубіжній та вітчизняній практиці оборотні активи класифіковані за рядом ознак.

1. За фінансовими особливостями формування оборотні активи підприємства поділяються на валові оборотні активи (або валовий оборотний капітал) – це увесь їх обсяг незалежно від джерел фінансування та чисті оборотні активи (або чистий робочий капітал) – це різниця між валовою сумою цих активів та загальною сумою поточних (короткострокових) пасивів підприємства. Чистий оборотний капітал представляє собою власні оборотні активи. В нормальних умовах функціонування суб’єктів господарювання величина поточних активів вище поточних зобов’язань, тобто сума оборотних активів перевищує кредиторську заборгованість.

2. За приналежністю оборотні активи слід поділяти:

· Власні оборотні активи характеризують ту їх частину, яка сформована за рахунок власного капіталу підприємства (до якого згідно із нормативною базою України умовно відносять і так звані ”стійкі пасиви”).

· Позикові оборотні активи характеризують ту їх частину, яка сформована за рахунок залученого підприємством товарного або фінансового кредиту, як на довгостроковій, так і на короткостроковій основі.

3. За окремими їх видами. Ця класифікація заснована на міжнародних стандартах бухгалтерського обліку (GAAP) та Закону України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

4. За рівнем ліквідності всі види оборотних активів поділяються за критерієм швидкості їх перетворення у гроші з метою забезпечення платоспроможності підприємства. В загальному їх складі виділяють: абсолютно ліквідні активи або оборотні активи у формі готових засобів платежу (гроші в касі та на поточних рахунках в банку); швидколіквідні оборотні активи (до яких відносять всі форми дебіторської заборгованості на користь підприємства окрім безнадійної); низьколіквідні оборотні активи (до яких відносять запаси товарно-матеріальних цінностей у різних їх формах).

5. За формами функціонування у конкретному періоді часу оборотні активи поділяються на матеріальні та фінансові. До матеріальних відносять оборотні активи у формі запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, незавершеного виробництва та готової продукції. До фінансових відносять оборотні активи у формі грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень та дебіторської заборгованості. Така інформація оборотних активів використовується при плануванні відповідних матеріальних або фінансових потоків на підприємстві.

6. За рівнем варіабельності розміру оборотні активи поділяються на постійні та тимчасові. Постійними оборотними активами вважаються такі, які постійно знаходяться у розпорядженні підприємства (протягом часу, що розглядається), визначають мінімальну потребу в них таку, що забезпечує господарську діяльність, складає основу постійного оборотного капіталу.

Тимчасовими оборотними активами вважаються такі, обсяг яких коливається відповідно до сезонних потреб виробництва і реалізації продукції, або до циклічних змін кон’юнктури ринку.
У певні періоди часу тимчасові оборотні активи набувають нульового значення.

Факторний аналіз прибутку

Факторний аналіз – це методика комплексного системного вивчення і вимірювання впливу факторів на величину результативних показників.

Одним із прийомів проведення факторного аналізу є прийоми елімінірування. Елімінірувати – це значить усунути, виключити вплив всіх факторів на величину результативного показника, крім одного.

Вплив факторних показників на прибуток можна представити у вигляді аддитивної моделі: П = В – С – АР – СР – ДОР + ФД – ФР – ННП, де В – виручка від реалізації продукції; С – собівартість реалізованої продукції; АВ – адміністративні витрати; ВЗ – витрати на збут; IОВ – інші операційні витрати; ФД – фінансові доходи; ФВ – фінансові витрати; ПП – податок на прибуток; ЧП – чистий прибуток.

Розмір виручки від реалізації можна представити наступною формулою: В = N ^. УД ^. Ц, де УД – показник структури реалізованої продукції; N – обсяг реалізованої продукції; Ц – ціна продукції.

Факторну модель собівартості реалізованої продукції можна представити таким чином: С = N ^. УД ^. В_з, де УД – показник структури виробленої продукції; N – обсяг виробництва продукції, В_з – змінні витрати на виробництво одиниці продукції (собівартість одиниці).

Загальну зміну виручки від реалізації знаходимо за формулою: Δ В_заг. = В₁ – В₀, де: Δ В_заг. –зміна виручки за звітний період; В₁ –виручка за звітний період; В₀ –виручка за базовий період.

Вплив двох факторів: ціни реалізації і обсягу реалізованої продукції:Δ В^Ц = В₁ – В₁: І_ц, Δ В_NУД = В₁: І_ц – В₀, де: І_ц – індекс цін.

Вплив факторів на зміну собівартості реалізованої продукції: Δ С_заг. = С₁ – С₀, де: Δ С –зміна собівартості; С₁ –собівартість у звітному періоді; С₀ –собівартість у базовому періоді.

Допустимо, що собівартість одиниці продукції змінилася лише за рахунок зовнішніх факторів, а саме за рахунок загальної зміни цін, тоді:Δ С_{(Nз пер.)} = C₁ – С₁: I_ц, Δ С_NИУД = C₁: I_ц = Δ С_{(Nз пер.)} = C_заг. – Δ С_{(ц з пер.)}

Вплив зміни цін на розмір чистого прибутку можна визначити таким чином: Δ П_ц = Δ В_ц – Δ С_{ц (з пер.).}

Розрахуємо вплив інших факторів на зміну розміру чистого прибутку –Вплив зміни розмірів адміністративних витрат, витрат на збут і інших операційних витрат: Δ П_р =-[/АР₁ + СР₁ + ДОР₁ – /АР_о + СР₀ +СР₀ + ДОР_о /], де П_р – зміна чистого прибутку за рахунок зміни величини вказаних витрат.

Вплив зміни величини фінансових доходів: Δ П_(Ф = ФД₁ – ФД₀ де Δ П_ФД – зміна чистого прибутку за рахунок зміни суми фінансових доходів; ФД₁ – фінансовий дохід звітного періоду; ФД₀ –фінансовий дохід базового періоду.

Вплив зміни величини фінансових витрат: Δ П_ФР = –/ФВ₁ – ФВ₀, де Δ П_ФВ – зміна чистого прибутку за рахунок зміни розміру фінансових витрат; ФВ₁ –фінансові витрати у звітному році; ФВ₀ –фінансові витрати у базовому році.

Впливу суми сплаченого податку на чистий прибуток можна визначити за такою формулою: Δ П_ПП = –/ПП₁ – ПП₀/, де Δ П_ПП – зміна чистого прибутку за рахунок змін величини сплаченого податку на прибуток.

Аналіз ліквідності балансу.

Ліквідність балансу виражається в ступені покриття боргових зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яких у грошову готівку відповідає строку погашення платіжних зобов’язань. Ліквідність балансу досягається установленням рівності між зобов’язаннями підприємства та його активами.

Баланс вважається ліквідним, якщо А1>П1, А2>П2, А3>П3, A4>П4(А1-найбільш ліквідні активи, А2-швидкореалізовані активи, А3-повільнореалізовані активи, А4-важкореалізовані активи; П1-найбільш термінові зобов’язання, П2-корткострокові пасиви, П3-довгострокові пасиви, П4-постійні пасиви.

Таблиця 9.1

Показники

Норматив-ні рівні^1

Коефіцієнти ліквідності, поточної ліквідності швидкої ліквідності Коефіцієнти оборотності (ефективності): запасів оборотності дебіторської заборгованості оборотності основних засобів оборотності активів Коефіцієнти фінансового ліверіджу: співвідношення боргових зобов’язань і активів співвідношення боргових зобов’язань і власного капіталу співвідношення боргових зобов’язань і акціонерного капіталу співвідношення боргових зобов’язань і матеріального акціонерного капіталу (акціонерний капітал – немате-ріальні активи) співвідношення довгострокової заборгованості та фінансових (основних) активів співвідношення власного капіталу і активів співвідношення власних оборотних коштів і поточних активів Коефіцієнти прибутковості: норми прибутку рентабельності норми прибутку на акцію Коефіцієнти обслуговування боргу: покриття відсотка покриття фінансових платежів

2–1,25     0,25–0,6   0,66–2,0     7,0–2,0

 

 

КАТАЛОГ

1. Сутність та мета фінансового аналізу.

2. Задачі аналізу оборотного капіталу.

3. Фактори, що впливають на фінансовий стан підприємства.

4. Класифікація оборотних активів.

5. Аналіз виробництва та реалізації продукції.

6. Основні показники оцінки стану, структури та ефективності використання активів підприємства

7. Показники стану й ефективності використання оборотних коштів

8. Взаємозв’язок між показниками ліквідності і платоспроможності.

9. Економічна сутність платоспроможності та ліквідності підприємства

10. Оцінка стану дебіторської заборгованості

11. Аналіз стану виробничих запасів на підприємстві

12. Класифікація статей активів і пасивів балансу для аналізу ліквідності

13. Аналіз руху грошових коштів підприємства

14. Сутність фінансової стабільності і стійкості.

15. Кількісна оцінка фінансової стійкості підприємства

16. Аналіз рівня і динаміки фінансових результатів за даними звітності.

17. Характеристика показників фінансової стійкості.

18. Факторний аналіз прибутку

19. Завдання та джерела інформації аналізу фінансових результатів

20. Види і оцінка рентабельності

21. Факторний аналіз показників рентабельності

22. Аналіз ліквідності балансу.

23. Система ”директ–костинг” як теоретична база аналізу витрат та оптимізації прибутку.

24. Алгоритм розрахунку показників (коефіцієнтів)фінансової стійкості підприємства

25. Аналіз резервів збільшення прибутку

26. Особливості інвестиційної діяльності підприємства.

27. Методологія оцінки реальних інвестицій.

28. Аналіз невизначеності і ризику інвестиційних проектів

29. Методологія оцінки фінансових інвестицій

30. Оцінка вартості фінансових активів

31. Основні форми звітності. Вимоги до складання.

32. Економічна суть інвестицій та інвестиційної діяльності

33. Визначення класу кредитоспроможності підприємства

34. Внутрішні чинники формування бізнес-середовища підприємства.

35. Зовнішні чинники, що визначають діяльність підприємства

36. Аналіз ефективності використання ресурсів підприємства

37. Чинники, що визначають рівень фондовіддачі.

38. Джерела резервів збільшення обсягів виробництва та реалізації продукції

39. Методика здійснення аналізу ділової активності підприємства

40. Характеристика рівнів ділової активності суб’єктів господарювання

41. Класифікація доходів і витрат

42. Види взаємозв‘язку форм фінансової звітності.

43. Основні умови, етапи та способи оцінки

44. Методика оцінки кредитоспроможності підприємства.

45. Теоретичні аспекти оцінки ділової активності.

46. Складові фінансово – виробничих ресурсів підприємства.

47. Трансформація оборотних коштів.

48. Схема оцінки ділової активності.

Сутність та мета фін. аналізу.

Фінансовий аналіз – процес дослідження фінансового стану та результатів фінансової діяльності підприємства з метою виявлення резервів підвищення його ринкової вартості й забезпечення ефективного розвитку.

Основна мета фінансового аналізу є всебічна оцінка фінансового стану підприємства, його ділової активності задля пошуку резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов’язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Об’єктом фінансового аналізу є конкретне підприємство чи фінансова операція цього підприємства.

Суб’єктами фінансового аналізу є фінансові аналітики, які зацікавлені в діяльності підприємства з якихось причин.

Основними завданнями фінансового аналізу є:

1. вивчення теоретичних основ Ф.А.

2. загальне оцінювання фін.стану підпр.;

3. аналіз ринкової стійкості підпр.;

4. аналіз фін.стійкості;

5. аналіз платоспроможності та ліквідності;

6. аналіз гр..коштів у нац. та іноз.валюті, грошових потоків;

7. аналіз фінансових результатів;

8. аналіз ефективності використання капіталу;

9. оцінювання кредитоспроможності підпр.;

10. оцінювання виробничо-фінансового лівериджу;

11. аналіз ділової активності підприємства;

12. прогнозування фін.показників підпр.;

13. аналіз фін.стану неплатоспроможних підприємств і пошук шляхів запобігання банкрутству;

14. аналіз фін.ризику та пошук шляхів його зниження.