Основні умови, етапи та способи оцінки

Кредитоспроможність – це спроможність клієнта в повному обсязі та визначений кредитною угодою строк розраховуватися за своїми борговими зобов’язаннями. Кредитоспроможність пов’язана із платоспроможністю..

Кредитоспроможність позичальника характеризується:

· репутацією позичальника, яка відрізняється своєчасністю розрахунків за раніше отриманих кредитах, якістю наданих звітів, відповідальністю та компетенцією керівництва;

· поточним фінансовим станом і спроможністю виробляти конкуренто-спроможну продукцію;

· можливістю в разі потреби мобілізувати грошові кошти з різних джерел;

· дохідністю підприємства, яка обумовлює його можливість сплачувати відсотки за кредит при здійсненні нормальної фінансової діяльності;

· метою використання кредитних ресурсів;

· сумою кредиту, яка оцінюється виходячи з проведення позичальником заходів, спрямованих на визначення ліквідності балансу, співвідношення між власними й залученими коштами;

· погашенням кредиту, вивчення якого здійснюється шляхом аналізу повернення кредиту за рахунок реалізації матеріальних цінностей, надання гарантій, використання заставного права;

· забезпеченістю кредиту з погляду визначення прав кредитора брати в заставу під видану позичку активи підприємства, включаючи цінні папери.

Умови оцінки позичальника: характеристика клієнта, спроможність клієнта, дохідність діяльності, мета отримання кредиту, сума кредиту, умови погашення кредиту, забезпеченість кредиту.

Метою аналізу кредитоспроможності є оцінка результатів фінансової діяльності позичальника, на основі якої кредитор приймає рішення щодо можливості надання кредиту або припинення кредитних відносин з клієнтом.

Досягнення мети реалізується через вирішення таких завдань:

· вивчення фінансового стану клієнта;

· попередження втрат кредитних ресурсів у результаті неефективної роботи позичальника;

· стимулювання суб’єктів господарювання в підвищенні ефективності своєї фінансово-господарської діяльності

При дослідженні активу балансу рекомендують звернути увагу на такі моменти.

1. У разі застави основних засобів, виробничих запасів, готової продукції, інших запасів і витрат право власності заставника на вкладені цінності має підтверджуватися включенням їх вартості до складу відповідних балансових статей.

2. Залишок коштів на поточному рахунку має відповідати даним банківської виписки на звітну дату.

3. При аналізі дебіторської заборгованості потрібнно звернути увагу на строки її погашення, оскільки надходження боргів може стати для позичальника одним із джерел повернення кредиту.

При вивченнні пасиву балансу особливу увагу слід приділити дослідженню розділів, що відображують стан залучених коштів.

1. Аналізувати кредитні угоди по тих позичках, заборгованість по яких відображена в балансі, і впевнитися, що вона не є простроченою.

2. Наявність простроченої заборгованості по кредитах інших банків є негативним чинником і свідчить про недоліки в роботі позичальника, які, можливо, планується компенсувати за допомогою нового кредиту.

3. Необхідно проконтролювати, щоб запропонована як забезпечення застава не була заставлена іншому банку.

4. Оцінюючи стан кредиторської заборгованості, слід впевнитися, що позичальник має змогу розраховуватися з кредиторами.

Однак аналіз балансу дає лише загальне уявлення про кредито-спроможність. Тому для розрахунку якісних показників кредитоспроможності використовують дані оперативного обліку, фінансового планування, відомості, що накопичуються в банках, у статистичних органах, дані анкет клієнтів, інформацію постачальників, результати обробки даних обстеження за спеціальними програмами, відомості спеціальних бюро по оцінці кредитоспроможності суб’єктів господарювання.

Викладені вище умови оцінки кредитоспроможності підприємства визначають зміст способів її оцінки. До способів оцінки кредитоспроможності відносять:

1) фінансові коефіцієнти, які дають змогу оцінити фінансовий стан і ефективність роботи підприємства;

2) аналіз грошового потоку, за допомогою якого можна виявити тенденції та сезонну потребу підприємства в грошових ресурсах;

3) оцінку ділового ризику, яка уможливлює визначення рівня впливу на підприємство ризику, пов’язаного з діловим середовищем.

Оцінку кредитоспроможності позичальника виконують у два етапи. На першому етапі визначають показники, які характеризують фінансовий стан підприємства, а на другому здійснюють оцінку та узагальнення показників

Методика оцінки кредитоспроможності підприємства.

 

Методика оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства поєднує як об’єктивні дані, що формуються на основі бухгалтерської звітності, так і чинники, що мають суб’єктивний характер. Останні визначаються на основі інформації, якою володіє банк, та пакети документів, які надає позичальник для одержання кредиту. Установи банку здійснюють оцінку фінансового стану позичальника – юридичної особи перед наданням йому позики, а в подальшому – щоквартальну для визначення розміру відрахувань до резерву та контролю за діяльністю позичальника.

Аналіз фінансового-господарської діяльності позичальника згідно з Положенням Національного банку України передбачає дослідження таких показників:

· обсягу реалізації продукції;

· собівартості;

· прибутків і збитків;

· рентабельності;

· платоспроможності;

· фінансової стійкості;

· складу та динаміки дебіторсько-кредиторської заборгованості.

Крім того, комерційним банкам рекомендується враховувати такі суб’єктивні показники, як:

· ефективність управління підприємством;

· ринкова позиція позичальника та його залежність від циклічних і структурних змін в економіці та в галузі;

· наявність державних замовлень і державної підтримки позичальника;

· професіоналізм керівництва та його ділова репутація.

Критерії оцінки фінансового стану позичальника Національний банк України пропонує комерційним банкам встановлювати самостійно на основі ґрунтовної і виваженої оцінки фінансової діяльності клієнта, проведеної за підсумком порівнювального аналізу балансів, звітів про фінансові результати та їх використання. Позичальник повинен мати фінансові передумови для отримання позики та бути спроможним своєчасно повернути наданий йому кредит відповідно до умов кредитного договору. В кожному окремому випадку банк визначає ступінь ризику, який готовий взяти на себе.

У світовій банківській практиці при вирішенні питання про надання кредиту діяльність клієнтів докладно аналізується за найважливішими напрямами, перші літери назв яких (англійською мовою) становлять абревіатуру САМРARI:

С – character – характеристика клієнта, особливості якості;

A – ability – спроможність повернення позики;

M – margin – маржа (дохідність);

P – purpose – мета, на яку витрачатимуться кошти;

A – amount – розмір позики;

I – insurance – страхування ризику непогашення позики.

Такий методологічний підхід використовують також комерційні банки України при оцінці кредитоспроможності позичальника.

З метою більш поточного визначення кредитоспроможності позичальника, відповідно рівня фінансового ризику банку використовують методики, які ґрунтуються на аналізі фінансових коефіцієнтів. Як правило, система оціночних коефіцієнтів зводиться до таких п’яти груп:

I. Коефіцієнти ліквідності.

II. Коефіцієнти ефективності або оборотності.

III. Коефіцієнти фінансової стійкості (фінансового ліверіджу).

IV. Коефіцієнти прибутковості.

V. Коефіцієнти обслуговування боргу.

Таблиця 9.1

Показники

Норматив-ні рівні^1

Коефіцієнти ліквідності, поточної ліквідності швидкої ліквідності Коефіцієнти оборотності (ефективності): запасів оборотності дебіторської заборгованості оборотності основних засобів оборотності активів Коефіцієнти фінансового ліверіджу: співвідношення боргових зобов’язань і активів співвідношення боргових зобов’язань і власного капіталу співвідношення боргових зобов’язань і акціонерного капіталу співвідношення боргових зобов’язань і матеріального акціонерного капіталу (акціонерний капітал – немате-ріальні активи) співвідношення довгострокової заборгованості та фінансових (основних) активів співвідношення власного капіталу і активів співвідношення власних оборотних коштів і поточних активів Коефіцієнти прибутковості: норми прибутку рентабельності норми прибутку на акцію Коефіцієнти обслуговування боргу: покриття відсотка покриття фінансових платежів

2–1,25     0,25–0,6   0,66–2,0     7,0–2,0