Охарактеризуйте основних учасників страхового ринку

Розрізняють інституціональну, територіальну, галузеву й організаційну будову страхового ринку.

Інституціональна будова ґрунтується на розмежуванні форми власності, на якій створюється страховик. Вона може бути представлена акціонерними, корпоративними, взаємними, державними страховими компаніями.

У територіальному аспекті виділяють місцевий (регіональний), національний (внутрішній) та світовий (зовнішній) страхові ринки. Місцевий (регіональний) задовольняє страхові інтереси регіону, національний – інтереси держави, світовий – функціонує в межах світового господарства.

За галузевою будовою розрізняють ринки особистого, майнового страхування та страхування відповідальності.

Організаційна будова страхового ринку включає наступні елементи:

1) страховики або страхові компанії;

2) об'єднання страховиків (спілки, асоціації, пули та інші об'єднання), створені для координації діяльності та захисту інтересів страховиків, що до них входять. Вони не мають права займатися страховою діяльністю від свого імені (в Україні функціонують: Ліга страхових організацій України, Моторне (транспортне) страхове бюро України, Ядерний страховий пул, Морське страхове бюро України тощо);

3) товариства взаємного страхування – юридичні особи – страховики, створені з метою страхування ризиків товариства (в Україні на теперішній час не функціонують);

4) страхові посередники (страхові агенти та страхові брокери), через яких страховики здійснюють страхову діяльність. Закон України «Про страхування» (ст.14) визначає їх функції таким чином: страхові агенти – громадяни чи юридичні особи, які діють від імені й за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності. Страхові агенти є представниками страховика та діють у його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору із страховиком; страхові брокери – громадяни або юридичні особи, котрі зареєстровані в установленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності й здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника чи страховика;

5) перестрахувальні компанії (перестраховики) – страховики, які не виконують прямих страхових операцій, а приймають у страхування ризики інших страховиків;

6) Уповноважений орган у справах нагляду за страховою діяльністю – (в Україні – Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України).

Внутрішня структура страхового ринку включає наступні елементи: страхові продукти; систему організації продажу страхових продуктів та формування попиту на них; систему тарифів; власну інфраструктуру страховика (агентства, філії, представництва); матеріальні, фінансові та трудові ресурси страховиків. Усі елементи внутрішньої системи страхового ринку взаємопов'язані та взаємодіють із зовнішнім середовищем, яке складається з елементів, якими страховики здатні управляти, та з тих, на котрі вони впливати не можуть, але повинні враховувати у своїй діяльності.

До складових зовнішнього середовища страхового ринку, на які страховик може впливати, доцільно віднести: попит на страхові продукти; конкуренцію; інфраструктуру страхового ринку (правове і нормативне забезпечення, інформаційну мережу, наукове обслуговування, систему організації професійної освіти, професійну етику й мову).

До складових зовнішнього середовища, на котрі страховик впливати не може, входять: чисельність населення, його вікова та статева структури; сезонні міграції населення; його купівельна спроможність.

Тобто, страховий ринок становить собою досить складне явище, має свою внутрішню структурну будову та зовнішнє оточення. Його внутрішня будова, з одного боку, представлена суб’єктами страхового ринку, з іншого – страховими продуктами, що реалізуються. Зовнішнє оточення представлено ланками фінансової системи держави та сферою міжнародних фінансів, зв’язок з якими визначається за напрямками руху грошових потоків.

Внутрішня структура страхового ринку за суб’єктами страхових відносин представлена трьома основними секторами:

1) уповноважений орган державного нагляду за страхуванням;

2) структурні елементи страхового ринку – страховики, страхувальники та об’єднання страховиків;

3) елементи інфраструктури – страхові та нестрахові посередники.

Отже, перший сектор представлений Департаментом фінансових установ та ринків Міністерства фінансів України.

Другий сектор представлений:

· страховиками – страховими компаніями, перестраховиками у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, державних страхових компаній;

· страхувальниками – юридичними особами, фізичними особами, фізичними особами, що займаються підприємницькою діяльністю;

· об’єднаннями страховиків – страхові бюро, страхові пули, товариства взаємного страхування, спілки, асоціації та інші об’єднання страховиків.

Третій секторстрахового ринку представлений елементами його інфраструктури, до складу якої входять:

· прямі посередники – це фахові агенти, що діють від імені страхової компанії; страхові брокери, що діють від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник; перестрахові брокери, що також діють від свого імені та на підставі брокерської угоди зі страховиком, який має потребу у перестрахуванні як перестрахувальник;

· непрямі посередники – ті, що професійно оцінюють страхові ризики (андеррайтер, сюрвеєр) та ті, що оцінюють страхові збитки (аварійний комісар, аджастер, диспашер);

Андерайтер – діє від імені страховика та має право брати на страхування запропоновані ризики, визначати тарифні ставки та умови договорів страхування на основі норм страхового права.

Сюрвеєр – інспектор чи агент страховика, здійснює огляд майна, яке приймається на оцінку, визначає ймовірність реалізації страхового ризику.

Аварійний комісар – встановлює причини настання страхового випадку, характер та розмір збитків(як правило займається ДТП).

Аджастер – діє від імені страховика при вирішенні та врегулюванні заявлених претензій страхувальників.

Диспашер – спеціаліст у галузі морського права, який здійснює розрахунки при загальній аварії, розподіляє збитки між судном, вантажем та фрахтом; назначається судновласником.

· нестрахові посередники – вони виконують роботу іншого напрямку: надають консультаційні, інформаційні, рекламні, кредитно-банківські, фінансові, аудиторські, нотаріальні, біржові та інші послуги.

Рис. 7. Учасники страхового ринку України

* * * * * * * * * * *