Перспективи розвитку страхування екологічних ризиків в Україні



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Перспективи розвитку страхування екологічних ризиків в Україні



Запобіганню ризику екологічних аварій та катастроф може сприяти розробка та впровадження екологічного страхування - механізму забезпечення екологічної безпеки України.

Складність цього механізму полягає саме у його меті, спрямованій на захист довкілля разом із людиною. Справа охорони довкілля сьогодні передбачає разом із вирішенням технологічних та соціально-екологічних задач, комплексного підходу, який охоплює широкий спектр галузей, та першочергово права.

Тільки при інтеграції всіх напрямків інститутів економіки та права можливо створити систему необхідних умов, при яких можна досягти оптимального рівня впровадження екологічних вимог [9, c. 96].

У створенні системи екологічного страхування, побудованій на міцній нормативно-правовій та законодавчій базі, ми бачимо головну задачу, рішення якої є однією з першочергових у Конституції України та Екологічному законодавстві України.

Другою важливою задачею екологічного страхування – є поєднання соціально-економічних та екологічних аспектів, з урахуванням особливостей правового регулювання екологічних відносин в реальних кризових умовах. Це передбачає систематизацію, розробку та удосконалення екологічного та страхового законодавств щодо відповідної проблеми. А саме:

- Вдосконалення нормативно-правових актів за структурою та змістом правових приписів, з урахуванням галузевих міністерств та відомств у сфері регулювання і контролю за використанням природних ресурсів, охороною довкілля та забезпеченням екологічної безпеки;

- Обґрунтування, розробка та прийняття нових законодавчих актів, внесення до чинних актів змін і доповнень, що випливають із потреб практики здійснення страхової та природоохоронної діяльності щодо забезпечення екобезпеки та здоров'я громадян України;

- Визначення органів держави та інституцій, наукових, навчальних закладів, окремих фахівців, спроможних на рівні сучасних світових вимог розробити проекти відповідних актів щодо екологічного страхування;

- Обґрунтування економічного, інформаційного, матеріально-технічного забезпечення розробки та впровадження екологічного страхування;

- Методичне забезпечення із залученням фахівців[9, c.98].

Кінцевою метою екологічного страхування є зменшення або запобігання забруднення навколишнього природного середовища шкідливими речовинами під час діяльності об'єктів підвищеної небезпеки.

Страхові продукти, які розроблені на основі законодавства про охорону навколишнього середовища є першим серйозним досвідом застосування в Україні ринкового механізму вирішення екологічних проблем.

Проте, обов’язкове страхування дає найбільший результат тоді, коли воно ґрунтується на узагальненні та аналізі практики добровільного. За умов відсутності в Україні потужного ринку добровільного страхування встановлення обов’язкової форми може не дати очікуваного ефекту.

Головну увагу треба зосередити не на обов’язковості страхуванні, а на формуванні стимулів до фінансового забезпечення зобов’язань по компенсації збитків від аварій та надзвичайних ситуацій. Найбільш доступним та зручним для контролю способом підтвердження платоспроможності суб’єктів господарювання є страхування відповідальності.

Комплексний розвиток екологічного страхування в Україні дасть змогу:

- Скоротити бюджетні витрати на ліквідацію аварійних та надзвичайних ситуацій;

- Підвищити матеріальну відповідальність підприємств і зацікавленість місцевих органів влади у мінімізації негативного впливу на навколишнє середовище;

- Забезпечити цільове використання коштів, які спрямовуються на ліквідацію та попередження екологічного забруднення;

- Посилити контроль за потенційно небезпечними видами діяльності та підняти вимоги екобезпеки [17, c. 144].

Таким чином, за умов сучасної фінансово-економічної ситуації в країні розвиток страхування відповідальності за шкоду довкіллю може стати реальним механізмом забезпечення екологічної безпеки, ринковим важелем впливу на підприємства з метою контролю за масштабами промислового забруднення й зниження його рівня, подолання наслідків надзвичайних ситуацій та стимулом зростання національної економіки.

Практичне запровадження екологічного страхування має бути зваженим, іти від простих страхових операцій до складніших у міру нагромадження досвіду, від регіональних експериментів до запровадження в екологічно найнебезпечніших районах і у всій Україні. Для запровадження екологічного страхування необхідно провести такі першочергові заходи:

— прийняти Верховною Радою Закон України "Про екологічне страхування", в якому визначити всі його параметри, механізми правового регулювання відносин сторін та пакет урядових підзаконних актів із реалізації цього закону;

— визначити об'єкти і регіони, де експериментально має початися впровадження цієї системи. У нас об'єктами екологічного страхування повинні стати передусім підприємства хімічної, нафтової, газової промисловості, транспортні комунікації, а регіонами — території з найбільшим скупченням джерел підвищеної екологічної безпеки (район Придніпров'я, Донбасу, нитки трубопроводів);

— провести інвентаризацію джерел підвищеної екологічної безпеки з класифікацією їх за рівнем екологічного ризику. Для цього слід розробити методику визначення екологічно безпечних об'єктів за класами екологічного ризику з урахуванням амортизації обладнання, стану природоохоронних споруд і складу (інгредієнтного) аварійних (залпових) викидів і скидів у навколишнє середовище, умов проживання населення в межах санітарно-захисних зон, особливостей реципієнтів (чисельність населення, природні об'єкти, стан соціальної інфраструктури) у межах можливих зон дії аварії;

— розробити перелік страхових подій, які підлягають обов'язковому й добровільному страхуванню. До нього необхідно в першу чергу включити як події обов'язкового страхування аварії (залпові викиди, скиди забруднюючих речовин), так і події, пов'язані зі станом захоронення відходів та станом транспортних комунікацій, а також аварійні зупинки очисних споруд;

— розробити ставку страхових і стимулюючих (пільгових) тарифів, згідно з якими мають виплачуватися страхові платежі з обов'язкового страхування;

— узагальнити й систематизувати наявні методики з визначення оцінок екологічних збитків з метою розробки методики визначення страхового відшкодування;

— визначити ліміти граничних рівнів виплат страхового відшкодування з обов'язкового страхування;

— чітко розмежувати сферу екологічного страхування з іншими системами економічних заходів екологічного спрямування [17, c. 146].

Розв'язання основних законодавчих, організаційно-правових, економічних завдань щодо впровадження екологічного страхування в Україні дасть змогу створити надійний економічний механізм природоохоронних заходів, спрямованих на захист інтересів громадян, виробників і суспільства в цілому за рахунок ефективного подолання наслідків екологічного впливу, стимулювання зменшення екологічного навантаження на довколишнє природне середовище.

Практична реалізація конституційного права громадян на безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище і відшкодування шкоди, заподіяної порушенням цього права, неможлива без його чіткого правового закріплення. Основним правовим механізмом реалізації цього права громадян є екологічне страхування, яке складає окремий інститут екологічного права України і має відповідні правові джерела.

Еколого-страхові норми знаходять своє відображення в низці законів, які регулюють різні суспільні відносини. Це в першу чергу закони в галузі охорони навколишнього природного середовища і окремих природних об'єктів, зокрема, закони України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 49), «Про природно-заповідний фонд України» (ст. 50), «Про відходи» (ст.ст. 14, 38), «Про пестициди і агрохімікати» (ст. 9), «Про поводження з радіоактивними відходами» (ст. 11), «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» (ст.ст. 15, 17, 77).

Крім цих законів, деякі норми з екологічного страхування вміщуються також в законах, що не відносяться до екологічного законодавства, а регулюють транспортні, податкові та інші відносини, зокрема в Кодексі торговельного мореплавства України (ст. 309), Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (п.п. 5.4.6 п. 5 ст. 5). Правові відносини в галузі екологічного страхування також регулюються загальними нормами зі страхування, що вміщуються в Законі України «Про страхування».

На необхідність прийняття саме закону з екологічного страхування вказано, зокрема, в «Основних напрямках державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки», затверджених постановою Верховної Ради України від 5 березня 1998 p., де зазначений закон віднесено до першочергових (невідкладних) актів екологічного законодавства, які потребують свого прийняття.

Страховий ринок в Україні до цього часу розвинений дуже фрагментарно. Питання страхування екологічних і катастрофічних ризиків, навіть в умовах сформованої ринкової системи, є проблематичними. В умовах України на все це ще накладаються труднощі економіки перехідного періоду.

Тим часом, незважаючи на викладені проблеми, уже зараз є певна теоретична і експериментально-практична основа, що дозволяє приступити до удосконалення методів оцінки зазначених ризиків, до розробки законодавчих, нормативних і методичних положень у даній галузі страхування.

В даний час, незважаючи на всі досягнення науково-технічного прогресу, населення, організації та окремі території як і раніше піддаються дуже серйозній небезпеці через стихійні лиха, а імовірність опинитися в зоні впливу значної техногенної аварії істотно зросла. Причому, у силу цілого ряду причин, коли мова йде про глобальні катастрофи, уже неможливо виділити суто природні або антропогенні. Практично всі катастрофи зараз є природно-антропогенними. Збиток, що наноситься цими катастрофами, важко недооцінити, тому що він складає до 4% ВВП країни.

Тим часом, більш-менш ефективної системи матеріально-фінансового захисту від реалізації катастрофічних ризиків, у тому числі від глобальних екологічних ризиків, не існує не тільки у нас, але й у країнах ринкової економіки. Природно, державі найчастіше не під силу самостійно здійснювати заходи по попередженню природно-антропогенних катастроф і ліквідації їх наслідків [1, c. 172-175].

Страхування екологічних ризиків на Заході розвивалося в рамках страхування майнової відповідальності, пов'язаної із збитком від забруднення. Страхування в цих країнах є могутнім фінансовим механізмом, що регулює цілий ряд проблем, які стосуються безпечної роботи підприємства та його відповідальності перед третьою стороною, а також питань охорони навколишнього середовища.

Звертатись до страхування відповідальності потенційних порушників змушує, насамперед, жорсткість судових рішень у випадку порушення природоохоронного законодавства. При цьому досить поширене добровільне страхування відповідальності за відшкодування збитку від аварійного забруднення навколишнього середовища в рамках загального страхування цивільної відповідальності підприємств.

Таким чином, розвиток системи страхування екологічних і катастрофічних ризиків дозволяє:

- зменшити витрати підприємств по задоволенню претензій третіх осіб у зв'язку зі збитком, нанесеним їм забрудненням навколишнього середовища;

- дати гарантію постраждалим в одержанні належних їм за законом сум відшкодування незалежно від фінансового положення підприємства-забруднювача;

- виконувати функції контролю за здійсненням підприємствами мір безпеки;

- бути одним із джерел фінансування заходів щодо забезпечення безпеки і таке інше.

При подальшому розвитку системи страхування екологічних і катастрофічних ризиків можуть бути прийняті різні стратегічні напрямки: страхування даних ризиків у рамках наявних традиційних видів страхування; формування самостійних видів страхування даних ризиків; комбінація перших двох напрямків. Другий напрямок є найбільш радикальним, який потребує термінового прийняття декількох законів про обов'язкове страхування, і воно в умовах реформування економічної системи може виявитися найефективнішим [29, c. 59].

У цілому повинно передбачатися прийняття і поетапна реалізація відповідної Концепції, що, у першу чергу, повинна включати:

- прийняття пакета наступних Законів України "Про обов'язкове екологічне страхування" (страхуванню відповідальності осіб - власників джерел підвищеної екологічної небезпеки), "Про обов'язкове страхування від повеней" (майнове страхування), "Про обов'язкове страхування від метеорологічних небезпечних явищ" (майнове страхування) і ін.;

- створення пільгових умов для розвитку добровільного майнового страхування (майно усіх видів власності) і особистого страхування (страхування на випадок втрати працездатності, на випадок смерті, на дожиття до визначеної кількості років у зоні встановленого рівня забруднення та ін.).

В умовах економіки перехідного періоду мають місце серйозні проблеми фінансового характеру, пов'язані з попередженням техногенних аварій і локалізацією стихійних лих, компенсацією збитків і ліквідацією наслідків. Назріла необхідність у створенні економічного механізму, який би дозволив втягнути в рішення проблеми якомога більше коло суб'єктів економічних відношень [29, c. 61].

Крім того, доцільно сформувати методичне забезпечення системи обов’язкового екологічного страхування в регіоні, що охоплює оцінку екологічного ризику суб'єктів господарювання, формування системи страхових нормативів екологічного аудиту виробничих об'єктів для обов'язкового екологічного страхування в регіоні. Для успішного впровадження системи обов'язкового екологічного страхування в регіоні треба мати добру інформаційну підтримку.

Запровадження системи обов'язкового екологічного страхування в регіоні гарантуватиме відшкодування збитків, завданих аваріями з екологічними і соціально-економічними наслідками всім зацікавленим сторонам; забезпечуватиме ліквідацію екологічних наслідків аварій у найкоротший термін; фінансову стійкість підприємств на випадок аварій; знижуватиме екологічний ризик підприємств шляхом посилення контролю за їхньою виробничо-господарською діяльністю і додатковим фінансуванням робіт, спрямованих на захист навколишнього природного середовища, з позагалузевих джерел.

Екологічне страхування є принципово новим методом формування фінансових ресурсів для розв'язання екологічних проблем регіону.

Принципова схема руху фінансових ресурсів при екологічному страхуванні могла б мати такий вигляд:

— страхувальники (підприємства-платники екологічних платежів) перераховують до об'єднаного екологічного фонду екологічні платежі й штрафи у встановленому законодавством порядку;

— екофонд створює фонд екологічного страхування у формі внутрішнього субрахунку;

— екофонд укладає зі страховиком договір екологічного страхування, де страхові ризики і відповідальність деталізовані щодо всіх зазначених підприємств-платників (екоплатежі), або серію договорів за дорученням від кожного підприємства-платника;

— у разі позитивної ухвали Держкомекології України 50% сумарних перерахувань передається страховикові як страховий внесок за договором екологічного страхування;

— при укладанні договору страхування екофонд (за узгодженням із підприємствами-страхувальниками і Держкомекології України) вносить у договір страхування перелік природоохоронних заходів страховика;

— в умови договору страхування в обов'язковому порядку мають входити контроль і допомога тимчасово вільними коштами страховику (у межах страхового внеску) з боку Держкомекології України як представника суб'єктів господарювання [16, 184-187].

Отже, комплексний розвиток екологічного страхування в Україні дасть змогу: скоротити бюджетні витрати на ліквідацію аварійних та надзвичайних ситуацій; підвищити матеріальну відповідальність підприємств і зацікавленість місцевих органів влади у мінімізації негативного впливу на навколишнє середовище; забезпечити цільове використання коштів, які спрямовуються на ліквідацію та попередження екологічного забруднення; посилити контроль за потенційно небезпечними видами діяльності.

ВИСНОВКИ

 

Під час дослідження страхування екологічних ризиків в Україні та світі ми дійшли до ряду висновків.

Нами була визначена основна сутність та розтлумачено значення екологічного страхування та його функції. Більше того, були зазначені основні засади його формування.

В першому розділі нами було досліджено основні види страхування екологічних ризиків, в різноманітті яких ми й переконалися.

У подальшому, для кращого розуміння нами було представлено зарубіжний досвід в екологічному страхуванні у рамках нашої теми.

В другому розділі було розглянуто необхідність та стан розвитку екологічного страхування в Україні та проаналізовано доцільність екострахування в Україні на сьогодні.

Розглядаючи характеристику екологічного страхування, ми паралельно досліджували та демонстрували його види, що функціонують в нашій країні.

Також ми проаналізували ринок екологічного страхування, зміни на ньому, фактори, що впливають та змушують людей вдаватися до страхування екологічних ризиків.

В останньому розділі нами було досліджено проблеми, що заважають в пону міру розвиватися екологічному страхуванню, представлено шляхи розвитку та вдосконалення страхування екологічних ризиків.

Таким чином, розвиток екологічного страхування як в світі, так і в Україні знаходиться ще на перших етапах. Існує багато проблем та перешкод його розвитку, зокрема це швидкий розвиток економічного, технологічного та виробничого секторів, що з кожним роком все більше наносять збитків саме екології, пам’ятаючи лише про власні потреби. Потрібно удосконалювати всі сфери, що залучені до екологічного страхування, і перш за все пам’ятати про навколишнє середовище, в я кому ми живемо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Базилевич В.Д. Страховий ринок України. Монографія. Київ: Товариство "Знання", 1998 - 374 с.

2. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. – 5-те вид., стер. – К.:Знання, 2006. – 351 с.

3. Барабашин И.В. Проблемы законодательного обеспечения развития экологического страхования в России // Экономика природопользования. Обзорная информация. – М.: ВИНИТИ, 2005. – Вып. 3. – С.8–11.

4. Бублик М.І. Страхування техногенних збитків – новий сегмент на ринку екологічного страхування в Україні // Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Проблеми економіки та управління. – 2009. – № 640. – С. 23–33.

5. Віленчук О. Екологічне страхування в системі охорони природного середовища //Економіка АПК. - 2010. - № 10. - С.46-51.

6. Віленчук О. М Теоретичні аспекти розвитку екологічного страхування в Україні // Вісн. Житомир. Держ. агроекол. ун-ту. – Спецвип.– 2000. – (жовт.) – С. 261-262.

7. Віленчук О. М. Концептуальні засади розвитку екологічного страхування в господарстві //Фінанси України. - 2007. - №5. - С. 105–113.

8. Ганущак Л.Б. Дослідження організаційно правових форм управління інноваційним потенціалом підприємства // Актуальні проблеми економіки. - 2008. – № 10. – С. 217-226.

9. Гапонюк М. Передумови та перспективи розвитку екологічного страхування в Україні //Фінанси України. - 1997. - № 7. - C. 90-100.

10. Деньга В. Анализ международного опыта нормативного управления экологическим риском (на примере Нидерландов) // Страховое дело. – 1999. – №6. – С. 30-40.

11. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dfp.gov.ua.

12. Екологічне право України. Академічний курс : підручник / за заг. ред. Ю.С. Шемшученка. – К. : Вид-во "Юрид. думка", 2008. – 142 с.

13. Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За заг. ред. Ю. С. Шемшученка. - К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2008. – 720 с.

14. Каленіченко Ю.Б. Екологічне страхування та проблеми його розвитку в Україні. Механізм регулювання економіки, №3, 2005. – С. 199-209. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://essuir.sumdu.edu.ua/.

15. Конституція України: закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.rada.gov.ua/.

16. Лебединсъка Л. Д., Аніщенко В. О. Екологічне страхування як один з пріоритетних інструментів фінансового механізму управління природокористування. - Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. -Вип. 1 (8) / Голов, ред. С. П. Степанов. - К.: КНЕУ, 2002. - С. 478-483

17. Мачуський В.В. Правові основи страхування: Навч. посіб. / Київський національний економічний ун-т. -- К.: КНЕУ, 2008. - 302 с.

18. Машина Н.І. Міжнародне страхування: Навчальний посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 504 с.

19. Наконечна К.В. Механізм державної підтримки підприємств і шляхи його вдосконалення//Економіка АПК – 2008. - №2. – С. 58-60.

20. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2010 році. – К. : Центр екологічної освіти та інформації, 2011. – 254 с.

21. Національна доповідь про стан техногенної та природної безпеки в Україні у 2010 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mns.gov.ua/.

22. Нерсисян Т. Я. Страхование экологических рисков в мировой практике // Страховое дело. – №12. – 2006. – С. 43-50.

23. Офіційний веб-сайт державного комітету статистики України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.

24. Пікус Р.В. Страхування екологічних ризиків в Україні / Р.В. Пікус, О.М. Лобова // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Серія «Економіка» (за аг. Ред.. Базилевича В.Д.). – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2009. - №113-113. – С. 27-32.

25. Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру : закон України від 08.06.2000 № 1809-III. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua/.

26. Про охорону навколишнього природного середовища: закон України від 25.06.1991 року № 1264-XII // Відомості Верховної Ради України, 1991, N 41 (08.10.91), ст. 546 // зі змінами і доповненнями станом на 10.11.2011 року. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.rada.gov.ua/.

27. Про результати аудиту використання коштів резервного фонду державного бюджету у 2006 році [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.acrada.gov.ua/control/main/uk/publish/article/893427? cat_id=412.

28. Про страхування: закон України від 07.03.1996 № 85/96-ВР. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.rada.gov.ua/.

29. Решетник Л. Екологічне страхування як одна з форм відшкодування шкоди, заподіяної порушенням права громадян на безпечне для їх життя та здоров`я довкілля // „Право України” - 2009 - №6 - ст. 78

30. Робочий документ №12: Огляд законодавства та практики в галузі страхування транспортування небезпечних відходів в ЄС та Росії. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.cowi.ru.

31. Семиволос П. За шкоду довкіллю – до відповідальності. «Дзеркало тижня», 2001. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dt.ua/3000/3100/31635/.

32. Страхова справа : підручник / О. Д. Вовчак. - - К. : Знання, 2011. — 391 с.

33. Страховий ринок України у контексті сталого розвитку: монографія / О.В. Козьменко. – Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ», 2008. – 350с.

34. Страховий ринок України. Консолідовані звітні дані за 2010 рік. – [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.dfp.gov.ua.


КАТЕГОРІЇ

 

Екологічне страхування – це різновид страхування цивільної відповідальності власників або користувачів об’єктів підвищеної екологічної небезпеки у зв’язку з імовірним аварійним забрудненням ними довкілля та спричиненням шкоди життєво важливим інтересам третіх осіб, який передбачає часткову компенсацію збитків потерпілим.

Екологічне страхування - це страхування цивільно-правової відповідальності виробництв, джерел підвищеної небезпеки для довкілля, за заподіяну шкоду, яка може бути завдана громадянам та юридичним особам, внаслідок аварійного забруднення навколишнього природного середовища.

Суб’єктами екологічного страхування є:

- держава;

- підприємства;

- громадянин-власник;

- населення;

- страхові компанії.

Об’єкт екологічного страхування – будь-який екологічний ризик забруднення навколишнього середовища та потенційного економічного збитку, спричиненого забрудненням виробничими, побутовими та іншими відходами, транспортними засобами, а також іншими забрудненнями.

Мета екологічного страхування – утворення страхових фондів для попередження екологічних аварій і катастроф; відшкодування збитків, заподіяних юридичним і фізичним особам в наслідок забруднення навколишнього середовища; забезпечення умов проживання населення і функціонування підприємців усіх форм власності в зонах надзвичайних екологічних ситуацій.

Страхування екологічних ризиків виконує такі функції:

— формування екологічної відповідальності фізичних та юридичних осіб за результати антропогенної діяльності;

— стимулювання протиаварійних заходів за рахунок диференціації страхових тарифів і грошових виплат за безаварійну роботу;

— забезпечення компенсаційних гарантій постраждалим незалежно від фінансового стану підприємства — винуватця аварійного забруднення навколишнього середовища;

— забезпечення стійкості фінансового стану підприємств при необхідності відшкодування збитку постраждалим від аварійного забруднення навколишнього середовища та витрат на відновлення власного виробництва;

— забезпечення реалізації правових гарантій економічного захисту фізичних та юридичних осіб за рахунок сформованих страхових фондів.

Страхова подія - раптове забруднення, псування, ушкодження, виснаження, руйнування навколишнього середовища (атмосфери, водних об’єктів, рельєфу місцевості) в результаті техногенних аварій і катастроф, стихійних лих.

Страхові тарифи - це ставка страхових платежів з одиниці страхової суми за визначений період.

Страховий випадок - це подія, при настанні якої у страховика виникає обов'язок сплатити визначену законом чи договором страхову суму. Перелік страхових випадків встановлюється у законі, а при добровільному страхуванні - у договорі. Так, за договором страхування домашнього майна до страхових випадків, як правило, у договорі відносять певні стихійні лиха та нещасні випадки.

Страховий ризик - це ймовірність настання певної події, у зв'язку з якою проводиться страхування, тобто це ті небезпеки, які загрожують об'єкту страхування і на випадок настання яких сторони укладають договір.

Страхова оцінка - це фактична вартість майна, яке підлягає страхуванню.

Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - це грошова сума, яка фактично виплачується при настанні страхового випадку. Розмір страхового відшкодування не може перевищувати страхової суми.

Перестрахування - страхування одним страховиком ризику виконання частини своїх зобов’язань перед клієнтом у іншого страховика.

Страхова суброгація - перехід до страховика, який сплатив страхове відшкодування клієнту, права вимоги до особи, яка відповідає за заподіяну шкоду.

Страхова франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно із законом чи договором страхування. Тобто страховик звільняється від обов'язку відшкодовувати незначні за розміром збитки.


 

ТЕСТИ

 

1. Основною метою екологічного страхування є :

1) компенсація шкоди за позовами, висунутими третіми особами за шкоду, заподіяну їх здоров'ю та майну внаслідок втрати працездатності з вини страхувальника;

2) компенсація шкоди за позовами, висунутими третіми особами за шкоду, заподіяну їх майну внаслідок забруднення довкілля з вини страхувальника;

3) компенсація шкоди за позовами, висунутими третіми особами за шкоду, заподіяну їх здоров'ю та майну внаслідок забруднення довкілля з вини страхувальника.(+)

2. Екологічне страхування виконує роль –

1) природоохоронну;

2) превентивну;

3) інвестиційну;

4) всі відповіді вірні;(+)

5) жодна відповідь вірна.

3. Суб’єктами екологічного страхування є:

1) страхові компанії;

2) держава;

3) населення;

4) підприємства;

5) громадянин-власник;

6) усі відповіді вірні.(+)

4. Мета екострахування це –

1) захист майнових інтересів громадян та юридичних осіб від шкоди, що настає у разі забруднення погіршення якості природних ресурсів;

2) захист майнових інтересів юридичних осіб від шкоди, що настає у разі забруднення довкілля та погіршення якості природних ресурсів;

3) захист майнових громадян та юридичних осіб від шкоди, що настає у разі забруднення довкілля та погіршення якості природних ресурсів;

4) захист майнових інтересів громадян та юридичних осіб від шкоди, що настає у разі забруднення довкілля та погіршення якості природних ресурсів.(+)

5. Механізм екологічного страхування базується на принципах взаємно вигідних відносин:

1) страховика;

2) страховика та страхувальника;(+)

3) страхувальника.

6. Договір страхування укладається на:

1) один рік;

2) три роки;

3) один рік з можливістю продовження;(+)

4) десять років.

7. До екологічного страхування відносять страхування ядерних ризиків. Так чи ні?

1) Так;(+)

2) Ні.

8. Екологічне страхування нерухомих об’єктів включає:

1) «Вибіркове страхування юридичної відповідальності за забруднення»;(+)

2) «Страхування відповідальності підрядників, що займаються розчисткою територій будівель, від матеріалів, які містять свинець»;

3) «Страхування відповідальності перевізників вантажів за забруднення навколишнього середовища під час їх транспортування»;

4) «Страхування неочікуваних витрат по розчистці та рекультивації забрудненого нерухомого майна».

9. Екологічне страхування підприємств сервісу включає:

1) «Страхування відповідальності за викид забруднюючих речовин із наземних (підземних) ємностей»;

2) «Страхування відповідальності підприємств, що займаються рекультивацією забруднених земель»;(+)

3) «Страхування відповідальності власників транспортних засобів за забруднення навколишнього середовища».

10. Екологічне страхування відповідальності при перевезеннях включає:

1) «Вибіркове страхування юридичної відповідальності за забруднення»;

2) «Страхування відповідальності підприємств, що займаються рекультивацією забруднених земель»;

3) «Страхування відповідальності власників транспортних засобів за забруднення навколишнього середовища».(+)

11. Екологічне страхування забрудненого нерухомого майна включає:

1) «Страхування відповідальності за викид забруднюючих речовин із наземних (підземних) ємностей»;

2) «Страхування відповідальності перевізників вантажів за забруднення навколишнього середовища під час їх транспортування»;

3) «Страхування неочікуваних витрат по розчистці та рекультивації забрудненого нерухомого майна».(+)

12. В Англії ввели спеціальні поліси по страхуванню екологічної відповідальності на початку:

1) 1990 року; (+)

2) 1993 року;

3) 1988 року;

4) 1991 року.

13. Країна в якій найбільша частка екологічного збитку, що покривається страховими компаніями Європи:

1) Іспанія;

2) Німеччина;

3) Великобританія;(+)

4) Італія.

14. Реакцією європейських страховиків на розвиток суспільних поглядів у цей перехідний період стало одночасне застосування страхових полісів двох зразків:

1) Основної та не основної відповідальності;

2) Загальної та екологічної відповідальності;(+)

3) Екологічної та соціальної відповідальністі.

15. Європейський комітет зі страхування (Comite EuropeanDes Assurances, CEA) виділяє чотири основні сформовані системи полісів. Який з варіантів не відноситься до них:

1) стара система полісів загальної відповідальності. Ця система не розрізняє раптове (випадкове) і поступове забруднення;

2) тотальне вилучення забруднення із загальної відповідальності і з необов'язковим (факультативним)страхуванням раптового і випадкового збитку;

3) страхування загальної відповідальності, що покриває тільки випадкове і раптове забруднення;

4) страхування загальної відповідальності, що покриває всі види забруднень;(+)

5) страхові поліси по екологічних ризиках є спеціалізованими і містять поступове забруднення.

16. Страхування відповідальності за шкоду, що заподіюється навколишньому середовищу, здійснюється на таких умовах:

1) компенсація страхувальнику всіх сум, присуджених за законом постраждалим третім особам у зв'язку з настанням страхового випадку, включаючи судові витрати;(+)

2) страхуванням покриваються лише випадкові забруднення;(+)

3) страхуванням покриваються всі забруднення;

4) суми штрафів включаються у страхове покриття;

5) суми штрафів не включаються у страхове покриття.(+)

 

17. Страхові тарифи диференціюються залежно від:

1) ступеня екологічного ризику;(+)

2) доходів підприємства;

3) особливостей господарчої діяльності конкретного страхувальника;(+)

4) технічного стану виробничих засобів (активів);(+)

5) захисних та очисних споруд підприємства;(+)

6) мінімального та максимального розміру відшкодування.(+)



Последнее изменение этой страницы: 2016-08-14; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.239.179.228 (0.034 с.)