Тема 4. Сукупний попит і сукупне пропонування

 

Програмні питання для теоретичної підготовки

 

1.Макроекономічний кругообіг в умовах ринку. Модель взаємодії між суб’єктами ринку.

2.Сукупний попит. Цінові та нецінові фактори сукупного попиту.

3.Сукупне пропонування. Аналіз відрізків кривої сукупного пропонування.

4.Сукупний попит - сукупне пропонування як модель економічної рівноваги.

Література: [24-29, 36, 40,45-48, 50, 62, 65, 66, 76, 79, 80, 95, 96, 103, 108-112, 115, 123].

Т е р м і н и і п о н я т т я д о т е м и:

Сукупний попит, сукупна пропозиція, макрорівновага, рівноважний рівень цін, кейнсіанський відрізок кривої АS, класичний відрізок АS, потенційний об’єм виробництва, рівноважний ВНП, споживання, заощадження, інвестиції, приватні заощадження, державні заощадження, мультиплікатор, ефект процентної ставки, ефект реального багатства.

 

1. Макроекономічний кругообіг в умовах ринку. Модель взаємодії між суб’єктами ринку.

Усі економіки складаються з великої кількості суб'єктів еконо­мічних відносин. Вони відіграють в економіці різноманітну роль як у виробництві товарів та наданні послуг, так і в їх споживанні. Суб'єк­ти економічних відносин можна розділити на п'ять важливих сек­торів в економіці: домогосподарства, підприємства, фінансовий сек­тор, державний сектор (уряд), іноземний сектор (інший світ).

Домогосподарства є постачальниками ресурсів (праці, землі, капіталу) на різні факторні ринки і породжують попит на товари та послуги на ринку товарів. Але вони можуть також виступати в ролі виробників. Домогосподарства приймають рішення про те, які суми можна витрачати на споживання, заощадження та інвестиції на фінансових ринках.

Підприємства використовують такі фактори виробництва, як земля, робоча сила і капітал, з метою виробляти товари та послуги для ринку. Рішення про виробництво та інвестиції приймаються підприємствами для максимізації своїх прибутків.

Фінансовий сектор забезпечує економіку посередницькими послугами фінансового характеру. Цей сектор об'єднує всі органі­зації, головною діяльністю яких є фінансове посередництво, в тому числі банківську систему та інші фінансові установи, включаючи пенсійні фонди, страхові компанії, кредитні товариства тощо.

Економічна роль уряду полягає в створенні ефективної норма­тивно-правової бази, наданні певних суспільних товарів (наприклад, освіти, інфраструктури і системи соціальної освіти), нагляді за по­датковою системою і управлінні державними витратами.

Сектор "інший світ" об'єднує всі операції економіки з нерези­дентами.

Всі взаємозв'язки названих вище п'ятьох секторів можуть бути графічно зображені за допомогою схеми (рис.4.1).

Ринок продуктів

Домогосподарства

Держава

Підприємства

 

Рис.4.1 Круговий потік товарів і доходів

Схема кругообігу в макроекономіці дає уявлення про те, як виробники та споживачі взаємодіють, щоб визначити ціни і кількість як факторів виробництва, так і обсяг виробництва продукції.

Особливе місце у діяльності держави посідає проблема ста­білізації економіки, тобто допомоги ринковій економіці у забезпе­ченні повної зайнятості ресурсів, ефективного їх використання і ста­більного рівня цін. Ключовий момент полягає в тому, що рівень ви­робництва безпосередньо залежить від загального, або сукупного, обсягу видатків.

Вплив державного сектора і економічної політики на потоки товарів і платежів у суспільстві можна проілюструвати з допомо­гою схеми макроекономічного кругообігу.

На схемі видно, що державний сектор робить два види до­датків до попиту, орієнтованого на товарні ринки. Частково дер­жавний сектор сам виступає в ролі покупця товарів.

Державний сектор зобов'язаний також фінансувати згадані вище видатки. Це здійснюється за допомогою податків, що спла­чуються домогосподарствами.

Слід відзначити, що ці стандартні підходи, необхідні для функ­ціонування ринкової системи, непридатні для тієї виняткової ситу­ації, що склалася на сьогоднішній день в економіці України. Тут зро­стання державних видатків веде не лише до посилення кризи фінан­сової та кредитно-грошової системи, а й спричиняє різке скорочен­ня обсягів виробництва.

У кругообігу розрізняють два різних типи ринку:

- ринок товарів,

- ринок ресурсів.

На ринку ресурсів підприємства купують ресурси у домогосподарств. Для підприємств це — витрати, а для населення — дохід.

На ринку товарів навпаки: підприємства продають товари та послуги населенню, а населення несе витрати на придбання товарів і послуг, тобто населення свої доходи від продажу факторів вироб­ництва використовує, щоб купити товари та послуги. Ціна на ринку товарів встановлюється так, щоб зрівноважити споживчий попит із пропозицією фірм, а ціни на ринках ресурсів — щоб зрівноважити пропозицію споживачів із попитом фірм.

Таким чином, ця схема показує, як попит і пропозиція взаємоді­ють через ринковий механізм, щоб розв'язати економічні потреби: що, як і для кого. В макроекономіці одні учасники продають товари та послуги, одержуючи грошовий дохід, інші—купують, витрачуючи кош­ти. Необхідно дотримуватись рівності між доходами та витратами.

 

2. Сукупний попит. Цінові фактори сукупного попиту.

Сукупний попит (АD) — це сукупність вітчизняних товарів і послуг, які мають бажання купити резиденти і нерезиденти з метою задоволення своїх платоспроможних потреб.

Суб'єктами сукупного попиту є домогосподарства, підприємства, уряд та іно­земці. У зв'язку із цим сукупний попит можна визначити як суму попиту домашніх господарств на споживчі товари і послуги, під­приємств на інвестиції, урядового попиту на державні закупівлі та попиту іноземців, який дорівнює чистому експорту:

Y^AD=C+I+G+NX

На сукупний попит впливає багато чинників. Але за базову екзо­генну змінну функції сукупного попиту приймається лише ціна. Це пояснюється тим, що сукупний попит є категорією ринку, на якому ціна відіграє головну регулювальну роль — пов'язує між собою сукупний попит і сукупну пропозицію. Інші чинники су­купного попиту враховуються в його функції як зовнішні екзо­генні змінні.

Сукупний попит знаходиться в оберненій залежності від ціни. При цьому під ціною розуміється загальний рівень цін в економі­ці, тобто ціна ВВП. Виразимо залежність між сукупним попитом і ціною за допомогою графіка (рис.4.2). На горизонтальній осі відкладемо обсяг реального ВВП, який відображує сукупну кіль­кість товарів і послуг (Y), а на вертикальній — загальний рівень цін на товари та послуги (Р).

 

 

 

Рис.4.2. Крива сукупного попиту

 

Як видно з рис. 4.2, у разі зниження ціни від Р₁до Р₂ сукупний попит збільшується від Y₁ до Y₂. Отже, сукупний попит є спадною функцією від ціни. Тому крива сукупного попиту має від'ємний нахил. За своєю формою вона аналогічна кривій однотоварного попиту, тобто ринкового попиту на окремі види товарів і послуг, але за своїм змістом суттєво відрізняється від останньої.

Ринковий попит знаходиться в безпосередній залежності від ціни. Чим вища ціна, тим менший попит, і навпаки. Такий харак­тер впливу ціни на ринковий попит зумовлюється ефектом дохо­ду та ефектом заміщення.

Ефект доходу проявляється в тому, що за умов зниження ціни купівельна спроможність кожної грошової одиниці доходу збільшується. Це збільшує попит покупців на да­ний товар із відповідною еластичністю.

Ефект заміщення поля­гає в тому, що зниження ціни на певний товар робить його відно­сно дешевим, тобто доступнішим порівняно з іншими товарами аналогічного призначення. Внаслідок цього попит на відносно дешевий товар збільшується за рахунок його зменшення на інші, відносно дорожчі, товари.

 

Таким чином, між сукупним попитом і ціною немає безпосе­редньої залежності. Проте між ними існує опосередкована залежні­сть, яка проявляється за допомогою трьох чинників, якими є: ефект процентної ставки, ефект багатства та ефект чистого експорту.

Ефект процентної ставки полягає в тому, що у разі зрос­тання загального рівня цін покупцям товарів і послуг потрібно більше грошей для оплати купівельних операцій. Отже, зростає попит на гроші, що за незмінної пропозиції грошей викликає під­вищення їх ціни, тобто процентної ставки. Внаслідок цього сукуп­ний попит зменшується за рахунок попиту на ті товари, для купі­влі яких потрібно запозичувати (купувати) гроші.

Ефект багатства пов'язаний з такою формою багатства, як фінансові активи. Зі зростанням цін в економіці реальна вартість, тобто купівельна спроможність нагромаджених домогосподарствами фінансових активів зменшується. Це стосується, зокрема, активів із фіксованою грошовою вартістю: строкових депозитів, облігацій. За таких умов власники зазначених активів стають ре­ально біднішими, що скорочує їх попит. І навпаки, за умов зни­ження загального рівня цін реальна вартість фінансових активів збільшується, що збільшує платоспроможний попит їх власників.

Ефект чистого експорту відображує вплив загального рівня цін на результати зовнішньоторговельної діяльності країни. Вплив цього чинника на сукупний попит проявляється тоді, коли ціни на вітчизняні товари зростають або зменшуються порівняно з цінами на аналогічні іноземні товари, тобто коли змінюються відносні ціни. Якщо ціни на вітчизняні товари піднімуться вище за ціни на іноземні товари, вітчизняні покупці почнуть віддавати перевагу імпортним товарам. Це збільшить імпорт і зменшить сукупний попит за рахунок скорочення чистого експорту. Інозем­ці, навпаки купуватимуть менше вітчизняних товарів, що викли­че скорочення експорту, чистого експорту і зменшення сукупно­го попиту. Отже, ефект чистого експорту також свідчить про обер­нений зв'язок між ціною ВВП і сукупним попитом.

Розглянуті вище чинники є ціновими чинниками сукупного по­питу, їх особливість полягає в тому, що вони опосередковано реалі­зують обернену залежність сукупного попиту від ціни.

На величину сукупного попиту впливають також фактори, не пов'язані із зміною рівня цін. Неціновими факторами сукупного попиту є різноманітні шоки — раптові зміни умов загальної рівноваги на внутрішніх ринках, викликані заходами економічної політики, незалежними діями економічних агентів, зовнішньоекономічними, політичними та природними чинниками, що впливають на обсяги споживання, інвестицій, державних видатків або на обсяг чистого експорту країни. Нецінові фактори збільшують або зменшують обсяги сукупного попиту для всіх можливих рівнів цін і, відповідно, пересувають криву АD₀ праворуч або ліворуч (мал. 4.3).

 

Рис.4.3. Нецінові фактори сукупного попиту

Зростання номінальних доходів, обумовлене, наприклад, збільшен­ням пропозиції грошей або рішен­нями домогосподарств менше за­ощаджувати і більше витрачати, пе­ресунуть криву сукупного попиту праворуч з АD₀ до АD1: при кож­ному можливому рівні цін фірми й домогосподарства плануватимуть більші витрати на товари та послу­ги. Якщо ж під впливом нецінових факторів номінальні доходи еко­номічних агентів зменшаться, або вони вирішать більше заощаджу­вати, крива АD₀ пересунеться ліворуч на рівень АD₂, і сукупний попит скоротиться.

 

3 .Сукупне пропонування. Аналіз відрізків кривої сукупного пропонування.

Сукупна пропозиція(АS) (від англ. aggregate)—загальний обсяг товарів та послуг в еко­номіці, який може бути запропонований фірмами при певному рівні внутрішніх цін.

На зміни в сукупному попиті виробництво може відреагувати як зміною рівня цін, так і обсягу випуску. Зв'язок між рівнем цін та обсягом сукупної пропозиції залежить від тривалості періоду, протягом якого взаємодіють сукупний попит і пропозиція, ціни і витрати у виробництві.

Підвищення рівня цін стимулює підприємства ви­робляти і пропонувати більший обсяг товарів та послуг. Зниження рівня цін зумовлює зменшення обсягів ви­робництва. Це означає, що між обсягом національного виробництва, який набув форми сукупної пропозиції, та рівнем цін існує пряма залежність, а крива сукуп­ної пропозиції має додатний нахил.

Варто зазначити, що і в теоретичному осмисленні еко­номічної природи сукупної пропозиції та конфігурації кривої АS різними школами є відмінності. Окрім того, спостерігається суттєва відмінність між сукупною пропозицією в короткостроковому та довгостроковому пе­ріодах.

 

	Короткостроковим періодом макроекономічна теорія вважає такий період, впродовж якого ціни на фактори виробництва (і насамперед номінальна заро­бітна плата) залишаються незмінними навіть за умо­ви зміни загального рівня цін.
	Довгостроковий період— це такий період, коли ціни на фактори виробництва (в тому числі і номіналь­на заробітна плата) реагують досить відчутно на зміни рівня цін.

 

 

Пояснюється це тим, що, по-перше, з часом наймані працівники отримують повну інформацію сто­совно зміни рівня цін і усвідомлюють зміну рівня своєї реальної заробітної плати. По-друге, короткострокові трудові контракти закінчуються, а нові підписуються на нових умовах, які відображаються в змінах рівня номінальної заробітної плати, посадових окладів тощо.

Розглянемо спочатку таку ситуацію в економіці, коли вона перебуває у короткостроковому періоді й за­гальний рівень цін залишається незмінним. Тоді ко­роткострокова крива сукупної пропозиції горизон­тальна і позначається SRAS (від англ. Short run aggregate supply curve).

Це означає, що за цінами, що відповідають Ро фірми готові запропонувати стільки товарів та послуг, скільки споживачі готові купити за даного рівня цін.

Інша ситуація, властива короткостроковому періо­ду економіки, полягає в тому, що, як вже зазначалося, рівень цін змінюється, а ціни на ресурси (в тому числі номінальна заробітна плата) залишаються незмінними (рис. 4.4).

Рис.4.4. Короткострокова крива AS за умови зміни загального рівня цін, але незмінності цін на ресурси

Нехай початковий для відрахунку рівень цін відпо­відає точці Р₀^*. В точці Е_о економіка функціонує при потенційному обсягу виробництва (Q^*_о) та рівні цін Р^*₀, який забезпечує повне і ефективне використання усіх видів ресурсів. Цій ситуації відповідає природний рівень безробіття.

Припустимо, що в силу непередбачених обставин рівень цін змінився. Розглянемо, яким чином зміни рівня цін вплинуть на обсяг національного виробни­цтва. Нехай рівень цін зріс з Р₀ до Р₁. Якщо ціни на ресурси залишилися незмінними, то вищі ціни забез­печать підприємцям більші прибутки, що вплине на поведінку підприємців, стимулюючи їх збільшувати обсяги виробнитва, які зростуть з точки Q₀* до точки Q₁. Відповідно сукупна пропозиція зросте з точки E₀ до точки Е₁.Слід зазначити, що в точці (Q₁)економіка буде знаходитись в умовах, коли рівень безробіття буде нижчим за природний, а обсяг виробництва вищим за потенційний. Пояснюється це тим, що домогтися та­кого зростання стає можливим завдяки понадурочній зайнятості, залученню до складу робочої сили дітей, пенсіонерів, структурно безробітних тощо.

Якщо ж рівень цін в економіці буде зменшува­тись від точки Р*_о до точки Р₂, за інших незмінних умов прибутки підприємців зменшаться або навіть зникнуть. Тому виробники зменшать виробництво і зайнятість. Сукупна пропозиція переміститься із точки Е_о в точку Е₂, а реальний обсяг виробництва скоротиться з Q₀* до Q₂. Це зменшення обсягу виробництва буде супро­воджуватись зростанням природного рівня безробіт­тя. Таким чином, зі сказаного вище можна зробити ви­сновок, що крива сукупної пропозиції в короткостро­ковому періоді є горизонтальною або має висхідний нахил.

У довгостроковому інтервалі обсяг випуску визна­чається не рівнем цін, а обсягом капіталу, праці та на­явними технологіями. Крива довгострокової сукупної пропозиції LRAS (від англ. Іопg гип аggregate supply сurve) вертикальна. Вона фіксована на рівні потенцій­ного обсягу випуску при повній зайнятості (природно­му рівні безробіття) (рис. 4.5)

Як зазначалось вище, у довгостроковому періоді ці­ни, зокрема номінальна заробітна плата, повністю чут­ливі до змін рівня цін. Нехай економіка знаходиться в точці Е_о при рівні цін Ро та потенційному обсязі на­ціонального виробництва Q*. Збільшення рівня цін від Ро до Р₁ у короткостроковому періоді призведе до пе­реміщення пропозиції від точки Ео до точки Е₁ по кри­вій АS (Ро). Але в короткостроковому періоді зміна рівня цін стане відчутною не зразу, її усвідомлять з часом. І тоді у довгостроковому періоді наймані працівники будуть вимагати підвищення номінальної заро­бітної плати, щоб зберегти попередній рівень реальної заробітної плати.

 

Рис. 4.5.Побудова довгострокової кривої AS

Тоді крива короткострокової сукуп­ної пропозиції зміститься ліворуч до АS (Р₁).Ця крива відображає більш високий рівень цін та очікувань зниження його (рівня цін) у майбутньому. За цих умов пропозиція зміститься з точки Е₁ в точку D. Реальне (а не номінальне) виробництво знизиться до свого по­тенційного рівня, а рівень безробіття — до природного рівня.

І навпаки, якщо рівень ціни зменшиться від Р_о до Р₂ (див. криву АS (Ро)), то рівновага спочатку пере­міститься з точки Е_о в точку Е₂, де спостерігається ско­рочення (або відсутність) прибутку, оскільки ціни зни­зились, а заробітна плата залишилась на тому самому рівні у короткостроковому періоді. У довгостроковому періоді низький рівень цін виявиться у збільшенні реальної заробітної плати і зростанні безробіття, спричи­неного зменшенням обсягу національного виробництва, що призведе до зменшення номінальної заробітної пла­ти, яке змістить короткострокову криву сукупної про­позиції АS (Ро) праворуч до АS (Р₂). Реальний обсяг виробництва повернеться до потенційного (Q*), а про­позиція переміститься в точку С. З'єднавши точки довгострокової рівноваги С, Ео та D, отримаємо криву довгострокової сукупної пропозиції LRAS.

Отже, довгострокова крива сукупної пропозиції (АS)буде вертикальною (рис. 4.6).

 

Рис. 4.6. Крива AS у довгостроковому періоді

Як видно із рис. 4.5, сукупна пропозиція у довго­строковому періоді не залежить від рівня цін.

На сукупну пропозицію у довгостроковому пе­ріоді впливає величина процентної ставки. Зростан­ня її обумовлює подорожчання і тому обмеження кре­дитних ресурсів, зменшуючи можливості розвитку ви­робництва і, відповідно, сукупну пропозицію.

На сукупну пропозицію впливають і нецінові фак­тори:

• зміна цін на ресурси;

• зміна продуктивності праці;

• зміна правових норм.

Вплив характеру державного регулювання на су­купний попит передбачає необхідність зіставлення за­трат на регулювання та ефекту від державного втру­чання. Якщо затрати держави, зумовлені її втручан­ням в економіку, перевищують ефект від цього втру­чання, крива сукупної пропозиції зміщується ліворуч і означає зменшення пропозиції, та навпаки (рис. 4.7).

 

 

 

 

Рис. 4.7. Зміщення кривої AS, зумовлене неціновими чинниками впливу на сукупну пропозицію

Як вже зазначалось, різні школи по-різному підхо­дять до визначення економічної природи сукупної пропозиції та форми кривої АS.Розглянемо два підхо­ди до цієї проблеми: кейнсіанський та класичний.

Кейнсіанська модель сукупної пропозиції розгля­дає функціонування економіки в порівняно коротких часових межах. Аналіз сукупної пропозиції базується у цій моделі на таких засадах:

• економіка функціонує в умовах неповної зайня­тості та наявності значного обсягу не використовуваних виробничих потужностей;

• ціни, процент, заробітна плата та інші номінальні величини відносно жорсткі і досить слабко реагують на ринкові коливання;

• реальні величини (обсяг випуску, зайнятість, за­ робітна плата, процент тощо) значно швидше реагують на кон'юнктурні коливання економіки.

Класична модель сукупної пропозиції розглядає економіку в довгостроковому періоді. Ця модель ґрун­тується на таких передумовах:

- економіка працює на повну потужність при повній зайнятості ресурсів;

- обсяг фактичного виробництва дорівнює потен­ційному(Q*);

- ціни та номінальна заробітна плата гнучкі, їх зміна підтримує ринкову рівновагу;

- обсяг випуску залежить тільки від обсягів праці, капіталу та технології і не залежить від рівня цін;

- зміни у факторах виробництва і технологіях відбуваються повільно.

За цих умов крива сукупної пропозиції (АS)вер­тикальна і відповідає потенційному рівню виробництва, якому властива ситуація повної зайнятості. Побудова цієї кривої описана при обґрунтуванні (див. рис. 4.5).

Сучасна економічна теорія сукупної пропозиції об'єд­нує всі ці три відрізки в одній кривій АS(рис. 4.8).

 

Рис.4.8. Крива сукупної пропозиції складної конфігурації

Такий підхід до дослідження кривої сукупної про­позиції пояснюється тим, що кожному із відрізків відповідає реальна ситуація в економіці.

Горизонтальний кейнсіанський відрізок відобра­жає ситуацію депресії в економічній системі (неповна зайнятість та незмінні ціни).

Проміжному відрізку відповідає ситуація, що набли­жається до умов повної зайнятості, коли зростання ре­ального обсягу національного виробництва супрово­джується зростанням рівня цін, що пояснюється нерівно­мірним розвитком окремих галузей економіки.

Вертикальний (класичний) відрізок вказує на си­туацію в економіці, коли наявна повна зайнятість і повне та раціональне використання усіх видів ресурсів. За цих умов окремі фірми можуть розширити своє виробництво, пропонуючи вищі ціни за ресурси, але тим самим вони обмежують можливості збільшувати обсяги виробництва іншими фірмами. Зростання конкуренції на ринках ресурсів зумовлює інфляційне зростання цін, оскільки в короткостроковому періоді неможливо до­могтися зростання обсягу випуск.

 

2. Механізм досягнення рівноваги в економіці на окремих відрізках кривої сукупного пропонування.

Рівновага економічної системи передбачає урівно­важення сукупного попиту та сукупної пропозиції. Така ситуація властива точці перетину кривих сукуп­ного попиту (АD) та сукупної пропозиції (AS). Їй відпо­відає рівноважний рівень цін (Ро) та рівноважний рівень національного виробництва (Q₀). Оскільки крива сукупної пропозиції має складну конфігурацію, то ви­никає потреба розглянути різні варіанти перетину кри­вою сукупного попиту (АD) різних відрізків кривої сукупної пропозиції (А S).Нехай крива АD перетинає криву АS на горизонтальному відрізку (рис. 4.9).

 

Рис.4.9. Рівновага АD і АS на горизонтальному відрізку кривої АS

Нагадаємо, що таке положення АS властиве депре­сивному стану економіки. Як видно із графіка, у цій ситуації рівновага не залежить від рівня цін. Якби обсяг виробництва зріс до Q₂, то спостерігалося б пере­виробництво товарів та послуг, обсяг запасів зріс би і система змушена була б повернутись у точку Q₀. Якби обсяг виробництва відповідав точці Q1 це означало б, що затоварювання почало зменшуватись і система пря­мувала знову ж таки до точки Qо. Отже, рівноважний обсяг виробництва завжди виявляється через перетин кривих АD і AS.

Тепер розглянемо, як зміщення кривої сукупного попиту впливає на стан макроекономічної рівноваги (рис. 4.10).

 

 

Рис. 4.10. Вплив зміщення кривої АD по горизонтально­му відрізку кривої АS на макроекономічну ситуацію

 

Припустимо, що кри­ва АD зміститься ліворуч. Рівновага переміщується із точки Ео в точку Е₁. Рівень цін залишається незмінним, а обсяг виробництва зменшується до Q₁, а рівень без­робіття зростає. І навпаки, зміщення кривої АD₀ пра­воруч до АD означає зростання сукупного попиту і при­зводить до зростання обсягу виробництва від Qо до Q₂ при незмінному рівні цін та зростання рівня зайнятості. Це свідчить про те, що в умовах депресії (горизонталь­ний відрізок) будь-яке стимулювання сукупного попиту є бажаним, оскільки воно веде до збільшення обсягу виробництва за незмінного рівня цін, що проявляєть­ся також у зменшенні товарних запасів та зростанні рівня зайнятості.

Тепер розглянемо ситуацію, коли крива сукупного попиту (АD) перети­нає криву сукупної пропозиції (АS) на висхідному відрізку (рис. 4.11).

 

Рис.4.11. Рівновага сукупного попиту і сукупної пропо­зиції на висхідному відрізку AS

За такої ситуації рівноважний рівень цін відпові­дає точці Ро, а рівноважний обсяг виробництва — точці Qо. Щоб зрозуміти, чому саме в точці Е формується макроекономічна рівновага, припустимо, що рівень цін визначається величиною Р₁. Крива сукупної пропозиції АS показує, що за рівня цін Р₁ підприємства не пере­вищать обсяг виробництва Q₁. Суб'єкти макроекономіки готові за рівня цін P₁ виявити сукупний попит в обсязі Q₂. Але оскільки за такої ситуації пропозиція буде менша за попит, конкуренція серед покупців підви­щить рівень цін до Ро. Це змусить виробників збільши­ти обсяг виробництва з Q₁ до Qо а споживачів — змен­шити обсяги закупівель з Q₂ до Q0. Обсяг випуску і закупівель урівноважиться в точці Е. Це означає, що на проміжному відрізку зміна рівня цін виключає пе­ревиробництво або недовиробництво товарів.

Вплив зміщення кривої сукупного попиту (АD)на стан макроекономічної рівноваги на висхідному (про­міжному) відрізку кривої АSзображено на рис. 4.12.

Як видно із графіка, збурення сукупного попиту, проілюстроване зміщенням кривої АD праворуч до АD₁, зміщує точку рівноваги з Ео до Е₁. Новій точці рівно­ваги відповідає більш високий рівень цін Р₁ та більший обсяг виробництва Q₁. Це означає, що зростання сукуп­ного попиту на проміжному відрізку зумовлює зрос­тання реальних обсягів національного виробництва, яке супроводжується зростанням рівня цін. При цьому слід підкреслити, що зростання сукупного попиту є свідчен­ням інфляції попиту.

Рис.4.12. Вплив збурення попиту на висхідному відрізку кривої АS на макроекономічну ситуацію

 

Крива сукупного попиту (АD)перети­нає криву сукупної пропозиції на класичному відрізку (рис. 4.13).

 

 

Рис.4.13. Вплив збурення сукупного попиту на верти­кальній кривій АS на макроекономічну ситуацію

 

На класичному (вертикальному) відрізку збурення сукупного попиту зумовлює інфляційне зростання цін (інфляція попиту), але економіка не може вийти за межі потенційного обсягу національного виробництва, якому властивий природний рівень безробіття та пов­не іраціональне використання усіх видів ресурсів. Тому будь-яке зростання сукупного попиту в такій си­туації є вразливим для економіки, оскільки спричиняє інфляцію.

Ми розглянули вплив зміщення кривої сукупного попиту на макроекономічну рівновагу. Розглянемо, як зміщення кривої сукупної пропозиції впливає на рівно­вагу (рис. 4.14).

Рис. 4.14. Вплив зміщення кривої АS на макроекономіч­ну рівновагу

Приклад 1. Нехай первинно сукупний попит зображено кривою АD, а сукупна пропозиція — кривою АS. Рівновага економічної системи встановлена в точці Е1, якій відпо­відає обсяг виробництва Q1 та рівень цін Р1.

Припустимо, що ціни на енергоносії зросли, що зу­мовило зростання рівня цін в цілому. Крива сукупної пропозиції зміститься ліворуч. Точка рівноваги пере­містились з точки Е1 в точку Е2. Рівень цін зріс з Р₁ до Р₂, а обсяг виробництва зменшився з Q1 до Q₂. Ці зміни зумовлені інфляцією витрат. Вразливість такої ситуації для економіки полягає в тому, що зростання цін супроводжується зростанням рівня безробіття, тобто має місце стагфляція.

Приклад 2. Нехай внаслідок технологічних змін відбулося зро­стання продуктивності суспільної праці, що зменшило затрати на виробництво і змістило криву сукупної пропозиції праворуч у бік зростання з положення AS1 до AS3. Рівновага перемістилась з точки Е1 в точку Е3. Рівень цін зменшився з Р1 до Рз при нееластичності цін і зарплати, а обсяг виробництва зріс з Q1 до Q3.

Із сказаного вище випливають такі висновки:

1) рівноважне співвідношення сукупного попиту (AD) і сукупної пропозиції (AS) дає точка їх перетину;

2) залежно від того, на якому відрізку криву сукуп­ної пропозиції перетинає крива сукупного попиту, бу­демо мати різні результати (ефекти);

3) за незмінної сукупної пропозиції зміщення пра­воруч кривої сукупного попиту: на кейнсіанському відрізку зумовлює зростання обсягу виробництва і за­йнятості, не зачіпаючи рівня цін; на проміжному —зумовлює зростання обсягів виробництва при зростанні рівня цін; на класичному — збільшує рівень цін за незмінного обсягу національного виробництва;

4) за незмінної сукупної пропозиції зміщення кри­вої сукупного попиту ліворуч зумовлює зростання рівня цін і зменшення обсягів виробництва, що пояснюється
ефектом храповика;

5) за незмінного сукупного попиту зміщення кри­вої сукупної пропозиції праворуч приводить до знижен­ня рівня цін та збільшення обсягів національного ви­робництва, і навпаки, зміщення AS ліворуч — до стаг­фляції, тобто зменшення обсягів виробництва, зростання рівня цін та рівня безробіття;

6) описана модель AD — AS є основою для більш детального і ретельного аналізу цілої низки макроекономічних проблем.

Контрольні запитання

 

1. Які найважливіші сектори в економіці відносяться до суб’єктів економічних відносин?

2.Дайте визначення сукупного попиту та вкажіть його відмінності з однотоварним попитом.

3.Дайте характеристику кривої сукупного попиту та розкрийте вплив на сукупний попит цінових і нецінових чинників.

4.Дайте визначення сукупної пропозиції (AS). Яким чином період розвитку економіки (коротко- чи довгостроковий) впливає на криву сукупної пропозиції?

5.Дайте характеристику короткострокової та довгострокової кривої AS.