Механізм досягнення рівноваги на грошовому ринку.

 

Грошовий ринок — це ринок, на якому економічні суб'єкти купують необхідні їм ліквідні засоби, виписуючи на себе або пускаючи в обіг короткострокові зобов'язання, тобто банкноти.

Кредитний ринок (або ринок позичкового капіталу) — це ринок, що забезпечує рух фінансових засобів від тих, хто заощаджує, до тих, хто інвестує. Ринок позичкового капіталу відрізняється тим, що зобов'язання, які знахо­дяться в обігу, є довгостроковими.

Ці два ринки перетинаються і утворюють грошово-кредитний ринок, який перерозподіляє грошову масу між окремими економічними суб'єктами з метою її викори­стання на поточні і довгострокові потреби.

На грошово-кредитному ринку виступають фінансові посередники —це різні фінансові заклади, серед яких провідну роль відіграє грошова адміністрація — Націо­нальний банк. Міністерство фінансів, Казначейство. Вони визначають і пропозицію грошей.

Грошово-кредитний ринок, як і будь-який ринок, ха­рактеризується через пропозицію, попит і ціну (відсоткову ставку). Далі розглянемо ці складові грошово-кредитного ринку.

Пропозиція і попит на грошовому ринку

Почнемо з пропозиції грошей, яка є реальною грошо­вою масою і визначається за формулою:

Грошова пропозиція складається із готівкових і безго­тівкових грошей. Всі вони в залежності від рівня їх ліквідності об'єднуються зростаючим підсумком в окремі грошові агрегати.

В структурі грошової маси виділяють такі сукупні компоненти або грошові агрегати: М₁, М₂ і М₃. В основі такого поділу лежить складність переміщення коштів і їх ліквідність.

М₁ – готівка (банкноти і монети), депозити до запитання, чекові депозити.

М₂ – М₁ плюс нечекові ощадні депозити, термінові вклади (у США до 100 тис).

М₃ – М₂ плюс строкові вклади більше 100 тисяч, депозитні сертифікати.

Агрегат М₁ – гроші у вузькому розумінні, всі інші агрегати – гроші в широкому розумінні. В макроекономічному аналізі найчастіше використовуються М₁ і М₂.

Отже, кожний наступний грошовий агрегат відрізня­ється від попереднього не лише за структурою, а й за величиною. Широка грошова маса (ГМ) —це агрегат МЗ. Грошова пропозиція контролюється Національним бан­ком через окремі грошові агрегати. Контролюючи грошові агрегати, Національний банк цілеспрямовано впливає на грошовий ринок.

Графічне зображення пропозиції грошей показано на рис. 9.1. Пропозиція грошей (Пр^r), як ми побачимо далі, залежить від грошово-кредитної політики Національного банку. Іншими словами, величина грошової пропозиції регулюється Національним банком і не залежить від відсоткової ставки (ВС).

Грошовий попит — це попит на реальну грошову масу (По^r = ГМ/Ц). Він включає попит на гроші для угод і попит на гроші як активи.

Попит на гроші для угод випливає з їхньої функції як засобу обігу, тобто з їх використання для купівлі товарів і послуг. Попит на гроші для угод знаходиться в прямій залежності від номінального ВВП. Чим більша загальна грошова вартість товарів і послуг, що знаходяться в обігу, тим більше потрібно грошей для угод. Обернено на цей попит впливає швидкість обертання грошей.

На рисунку 9.2 графічно відображено співвідношення між попитом на гроші для угод (По/ у.) і ставкою відсотка. Оскільки попит на гроші для угод не залежить від ставки відсотка, він має вигляд вертикальної прямої.

Кількість грошей в обігу при цьому визначається рівнянням обміну, відомим як формула Фішера:

де ш — швидкість обертання грошей;

Ц — середній рівень цін;

О — кількість угод.

Цілком справедливо вважати, що немає таких угод, які б не були враховані у ВВП. Тоді:

де ВВП_р — реальний валовий внутрішній продукт. Звідси попит на гроші для угод (ГМ/Ц) дорівнює:

Таким чином, з формули випливає, що попит на гроші для угод залежить від двох факторів: реального обся­гу виробництва — з його зростанням зростає і попит на гроші; швидкості обертання грошей — чим вища швид­кість обертання грошей, тим менша їх кількість, що необ­хідна для обслуговування угод.

Реальний ВВП лежить в основі номінального ВВП:

де ВВПд — номінальний валовий внутрішній продукт.

Формули найбільш чітко показують взаємозв'язок грошової маси, що вимірюється як запас грошей в даний момент, і ВВП як потоку грошей, що обертаються протягом року. Звідси — важливість такої категорії, як швидкість обертання грошей, які обслугову­ють угоди (Ml):

Попит на гроші як активи (По.^r а.) випливає з їхньої функції як засобу заощадження. В цьому випадку гроші розглядаються як засіб збереження вартості. Володіння грошима в цій якості перетворює їх на активи.

Але вартість можна зберігати не тільки у формі грошей, а й у формі фінансових активів (наприклад, облігації). Кожна з цих форм має свої переваги і недоліки.

Перевагою володіння грошима є їх висока ліквідність, але їх недолік полягає в тому, що вони не приносять доход їхньому власнику.

Переваги володіння облігаціями полягають в тому, що вони приносять доход у формі відсотка, але їх недоліком є низька ліквідність.

Тому особи, які володіють вартістю, постійно вирішу­ють альтернативу: зберігати вартість у формі грошей чи у формі фінансових активів. На її вирішення впливає відсоткова ставка, тобто рівень доходів від фінансових активів. Відсоткова ставка визначає попит на гроші як активи. Чим вища відсоткова ставка, тим більша альтер­нативна вартість грошей, тобто тим більше доходу втрача­ють власники грошей від їх зберігання. Тому за зростання відсоткової ставки зростає попит на фінансові активи і падає попит на гроші як бездохідний актив.

З графіка видно, що при ставці 8 % попит на гроші як активи (По.^r а.) дорівнює нулю. За умов зниження відсоткової ставки (ВС) попит на гроші як активи зростає від ГМ₀ до ГМ₃.

Таким чином, попит на гроші як активи змінюється обернено пропорційно ставці відсотка і пов'язаний з тео­рією переваги ліквідності: чим вища ставка відсотка, тим менший попит на гроші як активи, тому що за збільшення ставки відсотка збільшується альтернативна вартість гро­шей. Попит на гроші для угод і попит на гроші як активи визначає загальний попит на гроші:

Для визначення рівноваги на грошовому ринку треба визначити рівноважну ціну грошей — ставку відсотка. Зміни рівноваги на грошовому ринку можливі внаслідок змін у пропозиції грошей і попиті на гроші. Звернемося до графіка на рис. 9.4.

На цьому графіку похила лінія П^г_0.1 характеризує початковий попит на гроші як активи. Але вона зміщена вправо на відстань ОГМ₁. Пунктирна вертикальна лінія По.^r y. — це графік попиту на гроші для угод, що не залежить від відсоткової ставки. Відрізок ГМ1— ГМ2 —це попит на гроші як активи за даної відсоткової ставки (ВС 1). Отже, початковий грошовий попит у цілому дорів­нює відрізку ОГМ2. Враховуючи лінію По^г у., похила лінія П^г_0.1 відбиває загальний попит на гроші.

Вертикальна лінія П^гр.₁ — це початкова пропозиція грошей. Вона перетинає лінію загального попиту на гроші П^г_0.1 в точці Т1 і означає, що початкова рівновага на грошовому ринку досягається за відсоткової ставки на рівні ВС1.

Розглянемо наслідки змін у пропозиції грошей. При­пустимо, що Національний банк збільшив грошову про­позицію до Пр.^г_.2. Лінія пропозиції зміщується вправо (див. рис. 9.4). Але грошовий попит не змінився, тому рівновага порушується. Це призведе до надлишку грошей, вини­кають зайві гроші. За початкової ставки відсотка (ВС1) суб'єкти ринку будуть намагатися звільнитися від грошей, купуючи більше фінансових активів (наприклад, обліга­цій). Але витрати грошей одними означає придбання гро­шей іншими. Тому колективна спроба купити більше облігацій збільшує попит і ціни на них. Одночасно ціна грошей —відсоткова ставка —знижується. І навпаки. Це випливає і з формули відсоткової ставки:

де відсотковий доход — це фіксована величина. Тому за зростання цін на облігації параметри грошової рівноваги змінюються. На графіку (рис. 9.4) вона змістилася вправо і вниз до точки Т2, внаслідок чого рівновага на грошовому ринку відновлюється при ВС2.

Звернемося тепер до змін у попиті на гроші. На графіку 9.4 грошова пропозиція залишається на рівні П^г_0.2, а попит на гроші зменшується в положенні лінії П^г_0.2. Знову з'являються зайві гроші, які піднімають ціну облігацій, знижують відсоткову ставку до ВС3 що відновлює рівно­вагу на грошовому ринку в точці Т, ї навпаки.

Висновок: нерівновага на грошовому ринку викликає зміни в цінах на облігації і через них — у відсоткових ставках. Ціни на облігації і відсоткові ставки с обернено залежними. Зміни відсоткових ставок впливають на готов­ність заощаджувати гроші, що відновлює рівновагу на ринку грошей. Рівноважна ставка відсотка вирівнює кіль­кість грошей, що пропонуються і потребуються.