Мотиви збережень домашніх господарств та інвестиційних фірм

 

Мотиви збережень домашніх господарств:	- придбання дорогих товарів; - забезпечення в старості; - страхування від нещасних випадків; забезпечення дітей в майбутньому.
Мотиви збережень інвестиційних фірм:	- максимізація норми чистого прибутку; - реальна ставка процента — плата за грошовий капітал.

 

Таким чином, доход після сплати податків дорівнює сумі спо­живання та заощадження. Споживання та заощадження безпосе­редньо впливають на національне виробництво, рівень цін, зайнятість населення.

Функція заощадження показує зв'язок між розміром заощад­ження та доходу, як показано на рис.5.3.

 

Рис.5.3. Функція заощадження

Точка В— нульове заощадження.

Графік будують, як дзеркальне відображення кривої споживання (дзеркало на бісектрисі).

2. Середня та гранична схильність до споживання та заощадження. Фактори, що впливають на споживання та заощадження.

В макроекономічному аналізі розрізняють середню та гранич­ну схильність до споживання та заощадження.

АРС = (споживання/дохід)100% — середня схильність до споживання.

 

APS=(заощадження/дохід)100% — середня схильність до заощадження.

АРС+АРS = 100%.

МРC = зміни споживання / зміни доходу— гранична схильність до споживання.

МРS = зміни заощадження / зміни доходу— гранична схильність до заощадження.

МРС + МРS = 1.

Функція заощадження має вигляд S = -а + (1 - b)(Y - Т),

де (1 - b) - гранична схильність до заощадження.

Світова статистика свідчить про те, що в міру підвищення доходів зростають також споживання та заощадження, але при цьо­му гранична схильність до споживання має тенденцію до знижен­ня, а гранична схильність до заощадження — до зростання.

Заощадження певним чином впливають і на споживання. Якщо є заощадження, люди мають можливість споживати більше, ніж одержали доходів. Таку ситуацію називають "ефектом заощаджен­ня". За нормальних економічних умов цей ефект незначний. Але в умовах нестабільної економіки, посилення інфляції починає збільшу­ватися споживання, особливо товарів довгострокового користуван­ня, за рахунок заощадження.

На заощадження та споживання впливають фактори:

1) доходи;

2) багатство (будинок, акції) — підвищує споживання, а зао­щадження зменшує;

3) податки;

4) рівень цін;

5) очікування зростання цін і дефіциту товару, що сприяє зрос­танню споживання;

6) споживча заборгованість.

Збереження можна розглядати як збереження приватні (Sp), державні (Sg) та збереження іноземців (Sr), тобто S = Sg +Sp+Sr. Приватні збереження визначаються за формулою

S_р=У + ТR + N -Т-С,

де Y—дохід;

TR — трансфертні виплати;

N— процент за державним боргом;

Т— податки;

С — споживчі витрати.

Державні збереження визначаються:

Sg=Т-ТR-N-G,

де G — державні витрати.

Збереження зовнішнього світу

Sr = IM-X=-Xn,

де IМ— імпорт;

X— експорт;

Хn — чистий експорт.

Графіки споживання та заощадження завжди розміщують у протилежних напрямках, але чинники впливу на споживання та зао­щадження часто діють у протилежних напрямках і в результаті є взаєморівноважними.

3 .Інвестиції та фактори інвестування.

Інвестиції мають місце лише тоді, коли створюється реальний капітал. Проте багато людей говорять про "інвестиції", коли купу­ють ділянку землі, цінні папери або інші атрибути приватної влас­ності. В макроекономіці покупки — це лише фінансові операції або зміни в портфелях власників.

Інвестиції відчутно впливають на сукупний попит, обсяг націо­нального виробництва, зайнятість. До того ж вони сприяють нагро­мадженню фондів підприємств і створюють основу для економіч­ного зростання.

Фактори, що впливають на інвестиції:

1) норма прибутку, що очікується;

2) альтернативні можливості капіталовкладень (прибуток і банківський процент);

3) рівень податків;

4) темпи інфляційного знецінення грошей.
Єдиним джерелом інвестицій є заощадження.

Класична школа виходила з того, що є механізм, який автома­тично врівноважує заощадження й інвестиції та підтримує рівень виробництва і зайнятості (рис. 5.4). Згідно з класичною теорією, основним фактором, що визначає динаміку заощаджень та інвес­тицій, є ставки банківського процента. Якщо ставка зростає, то влас­ники заощаджень починають більше заощаджувати та менше спо­живати. Зріст заощадження приводить до зниження вартості кре­диту, а це викличе зростання інвестицій.

 

Рис.5.4. Класична модель. Зв’язок між інвестиціями та збереженнями

 

В основі цього механізму лежать процентна ставка та її динаміка.

Класики вважали, що населення має більш схильності до спо­живання, чим до заощадження.

Класична школа вважала, що рівновага забезпечується дина­мікою ставки процента, еластичності цін і заробітної плати. Держа­ва не повинна втручатися в цей процес.

Використаний ВНП Y=C + I.

Вироблений ВНП Y = С + S,

де С — споживання,

I— інвестиції,

S — заощадження,

Y— ВНП.

Якщо С + I = С + S, то I = S.

Причому І є функцією банківського процента: I = I(i). Згідно з кейнсіанською теорією, не процентна ставка, а наявний прибуток домогосподарств є основним фактором, що визначає динаміку зао­щадження та споживання. В економічній теорії для аналізу ролі спо­живання та заощадження Дж. Кейнсом були введені такі поняття, як функція заощадження та функція споживання.

На практиці заощадження не дорівнюють інвестиціям. Про­блема в тому, що в рамках моделі автоматичного ринкового само­регулювання економіки неможливо розтлумачити довгострокові періоди порушення рівноваги.

Дж. Кейнс вважав, що заощадження не дорівнюють інвестиціям,тому що:

1) люди схильні до заощадження;

2) інвестиційні плани та плани заощадження не збігаються;

3) ціни та заробітна плата стійкі до зниження;

4) поточні заощадження — не єдине джерело пропозиції за­собів для інвестицій.

Нераціональне використання інвестицій призведе до заморо­жування виробничих ресурсів і скорочення обсягів національного виробництва.

На розміри та динаміку інвестицій впливають фактори, пов'я­зані з доходом:

1) підприємство інвестує з метою одержання додаткового при­бутку (якщо зростатиме капіталовіддача);

2) витрати на інвестування пов’язані з джерелом фінансуван­ня капіталовкладень.

Простійшою функцією автономних інвестицій є:

I=1-dR,

де d— емпіричний коефіцієнт чутливості інвестицій до динаміки ставки, %;

R — реальна ставка;

1 — автономні інвестиції.

Фактори, що впливають на інвестиції:

1) норма прибутку, що очікується;

2) реальна ставка, %;

3) зміни в технології виробництва;

4) альтернативні можливості капіталовкладень (прибуток і
банківський процент);рівень податків;

5) динаміка сукупного прибутку;

6) наявний та основний капітал.

Із ростом сукупного доходу автономні інвестиції доповнюють­ся інвестиціями, величина яких збільшується в міру росту ВНП:

I=l-dR + yY, y= AI / AY,

де у— гранична схильність до інвестування. Основні фактори нестабільності інвестицій:

1) затягненість термінів функціонування обладнання;

2) нерегулярність інновацій;

3) зміни економічних сподівань;

4) циклічні коливання ВНП.

Якщо плани інвестицій та заощаджень не співпадають, то фак­тичний обсяг виробництва коливається навколо потенційного рівня. Щоб не допустити значних втрат від спаду виробництва, необхідна активна державна політика з регулюванням сукупного попиту. Тому кейнсіанська теорія й називається теорією сукупного попиту.

Фактичні інвестиції враховують заплановані та незаплановані інвестиції.

Незаплановані інвестиції функціонують як вирівнювальний механізм, що приводить у відповідність фактичну величину зао­щаджень та інвестицій, таким чином, встановлює макроекономічну рівновагу.

Мультиплікатор показує, що відносно незначна зміна величин С, G, І, Хnможе викликати значні зміни у рівнях зайнятості та ви­пуску. Мультиплікатор є фактором економічної нестабільності, по­силюючи коливання ділової активності, викликані зміною автоном­них витрат. Теоретично концепція мультиплікатора допомагає глибше з'ясувати проблеми рівноваги, пов'язані зі співвідношенням заощад­жень та інвестицій. При цьому важливо зрозуміти, що мультипліка­тор діє у режимі як розширення, так і зменшення залежно від фак­торів прибутку. Тому однією з головних задач бюджетно-податко­вої політики є створення системи вмонтованих стабілізаторів, які допомагають ослабити ефект мультиплікації.

Співвідношення споживання, заощадження та інвестування відіграє вирішальну роль в економічному зростанні країни. Ство­рення стабільної системи, яка акумулює та переміщує кошти від інвесторів до споживачів капіталу в умовах перехідної економіки України, є надзвичайно важливим фактором.

Криза інвестиційного процесу в Україні має ряд причин. Але головна складність інвестиційного процесу на сучасному етапі еко­номічних внутрішніх перетворень в Україні полягає, перш за все, в дуже обмежених можливостях нагромаджень і здатності приват­них інвесторів повною мірою компенсувати нестачу капітальних вкладень для поновлення економічного зростання.

Перше джерело інвестицій, тобто власний капітал підприємств, не працює через їхній незадовільний фінансовий стан.

Контрольні запитання

1.Визначте суть таких понять, як споживання та заощадження.

2. Назвіть мотиви збережень домашніх господарств та інвестиційних фірм.

3. Визначте фактори, що впливають на заощадження та споживання.

4.Визначте середню та граничну схильність до споживання. Розкрийте економічний зміст цих явищ.

5.Визначте середню та граничну схильність до заощаджень. Розкрийте економічний зміст цих явищ.