Мультиплікативний вплив сукупних витрат на ввп.

 

Мультиплікатор у перекладі з англійської мови означає "множник". Для розуміння механізму мультиплікації наведемо умовний приклад. Нехай у хімічну промисловість, що виробляє засоби захисту рослин, додатково здійснюють­ся інвестиції в обсязі 1 млн. грн. на виплату заробітної плати працівникам, тобто на стимулювання автоном­ного попиту. Припустимо, що гранична схильність до споживання становить 0,7 тобто с'= 0,7. Це означає, що 70 % від 1 млн. грн. працівники хімічної галузі витратять на придбання предметів споживання, а 30 % заощадять. Купуючи, приміром, харчі та одяг, праців­ники цієї галузі простимулюють зростання доходів працівників харчової, легкої промисловості та сільсько­го господарства, котрі теж використають на споживання тільки 70 % доходу, а решту — заощадять і т. д. Наве­дений приклад свідчить про те, що первинні автономні інвестиції породжують вторинні, третинні, тобто похідні споживчі витрати. Здається, цей процес нескінченний, але він має тенденцію до затухання.

Мультиплікатор, зображений як зміни Y / зміни I, або як 1/1-с', або 1/ s', називають простим мультиплікатором. Пояснюється така назва тим, що він ґрунтується на вкрай спрощеній моделі, згідно з якою із потоків "доходи-витрати" вилучаються тільки заощадження. Насправді затухання може бути спричиненим і вилученнями у вигляді податків (Т) та імпорту (Z). Це означає, що в кожному циклі вилучається частка доходу на заоща­дження, частка — на додаткові податки і частка — на закупівлю додаткових товарів за кордоном. Тоді муль­типлікатор можна зобразити так:

m(Y'/I^a )=1/Частка змін в доході, що не витрачається на виробництво товарів і послуг всередині країни.

або m= 1/ Частка змін в доході, котра вилучається із потоку "доходи-витрати".

Такий мультиплікатор називають складним.

К.Р. Макконнелл та С.Л. Брю в підручнику "Економікс" виділяють супермультиплікатор.

У цьому випадку величина мультиплікатора буде більшою, ніж у простому мультиплікаторі; оскільки з кожним наступним циклом зміни доходу виникає не тільки додаткове споживання (як це спостерігається у простому мультиплікаторі), а й додаткове інвестуван­ня. Процес мультиплікації за цих умов визначається не тільки граничною схильністю до споживання, а й граничною схильністю до інвестування (МРІ).

MPI= Зміни в інвестиціях / Зміни у ЧНП.

Тоді до знаменника простого мультиплікатора тре­ба додати МРІ. Отриманий мультиплікатор називають "супермультиплікатором". Він виражається формулою:

m= 1/1-(MPC+MPI)= 1/ 1-(c′+i′)

де МРС — гранична схильність до споживання; МРІ — гранична схильність до інвестування.

 

3 .Рівноважний ВВП в умовах різного рівня зайнятості.

 

На графіку 6.3. зображений взаємозв'язок між доходом (Y), заощадженнями (S) та інвестиціями (I^a). Функція інвестицій зображена горизонтальною прямою.

 

 

Рис.6.3. Взаємозв'язок між доходом, заощадженнями та інвестиціями

 

Це озна­чає, що незалежно від обсягу доходу (У) можливості інвестування залишаються незмінними, бо нахил кри­вої заощадження (як ми уже знаємо) визначається гра­ничною схильністю до заощаджень. В точці перетину кривих S та I^a система перебуває у стані стійкої рівно­ваги, їй відповідає точка Е. А точці У* відповідає об­сяг національного доходу в умовах повної зайнятості. Якщо система буде зміщуватись праворуч від точ­ки Е в бік зростання обсягу національного виробниц­тва, то крива заощаджень (S) підніметься вище кривої інвестицій (I^а). Збільшення заощаджень (S) зменшить обсяг споживання (С). Реалізація товарів та послуг упо­вільниться, зростуть товарні запаси, зменшиться обсяг виробництва. Система знову зміститься до точки Е (стійкої рівноваги).

Тепер графічно зобразимо вплив зміни обсягу інве­стицій на обсяг національного доходу (рис. 6.4)

На графіку зображено мультиплікативний ефект додаткових інвестицій. Припустимо, що обсяг інвес­тицій зростає. Тоді пряма I^a_о зміститься вгору і займе положення прямої I^a_1. За цієї умови точка рівноваги зміститься з точки Е до точки Е1. А національний дохід зросте з YE до Y_E1.Як видно із графіка, зміниY > зміни I^a. Ко­ефіцієнт, що вказує на перевищення приросту доходу над приростом інвестицій (I^a), і є мультипліка­тором.

 

Рис.6.4. Вплив обсягу автономних інвестицій на зміну обсягу доходу

Різниця між зміни Y і зміни I^a дорівнює величині вторинних виробничих споживчих ви­трат, зумовлених первинними інвестиціями.

Мультиплікативний ефект може бути спричинений не лише зміною обсягу інвестицій, а і зміною обсягу заощаджень. Нехай обсяг інвестицій залишить­ся незмінним. Зростання обсягу заощаджень змістить криву S вгору. Зобразимо це переміщення графічно (рис. 6.5).

Рис.6.5. Вплив зміни обсягу заощаджень на обсяг доходу

Як показано на графіку, зростання обсягу заоща­джень на AS зумовило зміщення рівноваги з точки Е в точку Е₁, тобто ліворуч, у бік зменшення обсягу на­ціонального доходу. Це означає, що якщо заплановані інвестиції не зростуть, то будь-які спроби домогосподарств збільшити обсяги заощаджень виявляться мар­ними з причини зменшення обсягу національного ви­робництва. В економічній науці це явище отримало назву парадокса ощадливості. Дійсно, парадоксальність ефекту ощадливості полягає в тому, що, зда­валося б, зростання заощаджень завжди мало би забез­печувати зростання обсягів національного виробництва, адже заощадження — основа інвестицій. Із рис. 6.5 видно:

1) при обсязі національного виробництва Y_Е, і при обсязі Y_E1 домогосподарства заощаджують однакову суму, але заощадження їх знецінюються, оскільки зро­стання схильності до заощаджень зумовлює зменшен­ня схильності до споживання. Остання обставина ро­бить невигідним для підприємців подальше інвестуван­ня. Зменшується обсяг продажу, зростають запаси, змен­шується обсяг національного виробництва;

2) цей парадокс пояснює суперечливість інтересів індивіда і суспільства. З погляду інтересів індивіда неспожита (заощаджена) частка заробленого ним до­ходу оцінюється ним як благо, яке забезпечить йому в майбутньому певний приріст доходу або дасть змогу у перспективі придбати у власність якісь дорогі об'єкти, або забезпечить старість і т. ін. Але кожна гривня неспожитого доходу одних суб'єктів становить недоотримані доходи інших суб'єктів. Ця ситуація пору­шує баланс у суспільстві між доходами й витратами і може мати для економічної системи негативний на­слідок;

3) парадоксальність ощадливості проявляється ще і в тому, що зростання схильності до заощаджень про­ являється у найнесприятливіший період економічної кон'юнктури. Так, якщо економіка знаходиться у фазі падіння, загроза безробіття зростає; домогосподарюючі суб'єкти під страхом втратити роботу починають змен­шувати споживання і більше заощаджувати, зменшу­ючи обсяг сукупного попиту і прискорюючи поглиб­лення падіння виробництва та знецінення заощадже­них ними засобів.

Сказане вище стосовно змін обсягу заощаджень свідчить про те, що зростання заощаджень є благомдля суспільства за умови:

а)якщо швидке зростання економіки є бажаним для суспільства і приріст заощаджень супроводжуєть­ся приростом інвестицій;

б)повної зайнятості та інфляційного зростання цін, коли зростання заощаджень зменшує сукупний попит, який за своїм змістом є інфляційним, і, відповідно, змен­шує рівень інфляції;

в)примітивного ведення господарства, коли зростан­ня заощаджень збільшує обсяг інвестицій;

г)ведення воєнних дій, оскільки дає можливість роз­вивати оборонні галузі тощо.