Рецесійний розрив як наслідок дефіциту сукупних витрат. Інфляційний розрив як наслідок надмірних сукупних витрат.

Небажаним (антиблагом) для суспільства зростан­ня заощаджень є в умовах неповної зайнятості та не­достатнього попиту, оскільки зумовлюють зменшення обсягів інвестицій та національного виробництва.

На основі табличного та графічного аналізу муль­типлікатора ми бачимо, що мультиплікатор має двобіч­ну дію. З одного боку, приріст інвестицій спричиняє зростання доходу в п разів більше, ніж сам приріст інве­стицій. З іншого — навіть незначне скорочення інве­стицій зумовлює значно більше скорочення обсягу на­ціонального виробництва і доходу. Це означає, що не всякій рівновазі відповідає оптимальна ситуація в еко­номіці. Якщо інвестиції незначні за своїм обсягом, то рівновага передбачає перевищення фактичного рівня безробіття над природним. Якщо інвестиції перевищу­ють заощадження, то спостерігається інфляційне зро­стання цін.

Бажаним для суспільства є такий обсяг національ­ного виробництва, який можна отримати в умовах, близьких до повної зайнятості. Для побудови графіка, що ілюструє відхилення економіки від цієї бажаної ситуації, скористаємося даними табл. 6.1.

Для цього по осі абсцис відкладемо обсяг ЧНП,а по осі ординат — сукупні витрати (Е), які для закри­тої приватної економіки дорівнюють сумі споживчих витрат домогосподарств (С) та інвестиційних витрат підприємницького сектора (I) (рис. 6.6).

Рис. 6.6. Інфляційний та рецесійний розриви

Нехай безінфляційний рівень виробництва в умо­вах повної зайнятості дорівнює 200 млрд. грн. Графік сукупних витрат (С + Iо)1 перетинає бісектрису кута в точці N1, яка знаходиться ліворуч від обсягу виробни­цтва в умовах повної зайнятості (N).

Величина, на яку сукупні витрати менші того рівня, що забезпечує рівень ЧНП при повній зайнятості, називають рецесійним розривом.

Пояснюється така назва тим, що ця нестача витрат впливає депресивно на економіку, зміщуючи точку рівноваги ліворуч, що означає зменшення обсягу на­ціонального виробництва. Іншими словами, рецесійний розрив — це та величина, на яку потрібно змістити кри­ву сукупних витрат вгору, для того щоб досягти не-інфляційного обсягу ЧНП в умовах повної зайнятості. Графічно реценсійному розриву відповідає відстань по вертикалі між (С + Io) о та (С + Io)₁.

Зміщення кривої сукупних витрат (С + Iо)_о вгору від того обсягу сукупних витрат, який забезпечує пов­ну зайнятість, тобто до (С + I₀)₂ відображає інфляцій­ний розрив попиту.

Інфляційний розрив — величина, на яку сукупні витрати (С + Iо)₂ перевищують рівень витрат, що забезпечують неінфляційний потенційний обсяг ЧНП.

Інакше кажучи, інфляційний розрив — це відстань, на яку крива сукупних витрат (С + Iо)₂ має зміститись донизу, щоб забезпечити безінфляційний ЧНПпри повній зайнятості.

Інфляційний розрив свідчить про те, що в суспіль­стві наявний надлишковий інфляційний попит, який не може бути задоволений шляхом зростання реаль­ного обсягу національного виробництва.

При рецесійному та інфляційному розривах держа­ва прагне впливати на величину сукупного попиту че­рез величину сукупних витрат, зміщуючи точку рівно­ваги у бажаному для суспільстві напрямку. З урахуван­ням участі держави сукупні витрати набувають вигля­ду: С + І + G. Зобразимо графічно вплив державних витрат на переміщення точки рівноваги (рис. 6.7).

Рис.6.7. Вплив державних закупівель на подолання дефляційного розриву

Як показує графік, кожна наступна ланка у форму­ванні сукупних витрат зміщує точку рівноваги (остан­ня встановлюється перетином складових сукупного попиту: споживання, інвестицій та державних витрат з бісектрисою) праворуч від точки Е₁ до точки Е₂, потім до точки Ез, наближаючи рівновагу до умов повної за­йнятості, тобто до точки Е_F.

Величина мультиплікатора дуже важлива для вироблення державної макроекономічної політики. Оскільки мультиплікативний ефект перебуває у прямій залежності від граничної схильності до споживання, то, приміром, зростання с' з 0,7 до 0,8 зумовлює зростан­ня мультиплікатора з 3,3 до 5, і навпаки, скорочення с'з 0,8 до 0,7 зменшить мультиплікативний ефект з 5 до 3,3.

 

Контрольні запитання

1.Визначте суть вилучень та ін’єкцій.

2. Які методи використовуються для визначення рівноважного рівня виробництва?

3.Поясніть визначення рівноважного рівня виробництва методом зіставлення сукупних витрат і обсягу виробництва.

4.Поясніть визначення рівноважного рівня виробництва методом „вилучень та ін’єкцій”.

5.Дайте визначення простого мультиплікатора.

6. Охарактеризуйте рівноважний ВВП в умовах різного рівня зайнятості.

7.Визначте суть інфляційного та рецесійного розривів.