Тема 3. Макроекономічна нестабільність

Програмні питання для теоретичної підготовки:

 

1. Циклічність як форма економічного розвитку: суть, структура та його види.

2. Зайнятість і безробіття.

3. Інфляція, її темпи та види. Дефляція та стагфляція.

Література: [3-5, 10, 17, 19, 24-30, 36, 40, 44, 48, 52, 62, 65, 66, 76, 79, 80, 91, 95, 96, 99, 103, 107-112, 115, 123, 133-137].

 

Т е р м і н и і п о н я т т я д о т е м и:

Зайнятість як економічна категорія, зайнятість як економічна проблема, рівень безробіття, працездатне населення, робоча сила, повна зайнятість, природний рівень безробіття, циклічне безробіття, фрикційне безробіття, структурне безробіття, закон Оукена, крива Філіпса, ціна робочої сили, номінальна зарплата, реальна зарплата.

 

1.Циклічність як форма економічного розвитку: суть, структура та його види.

Зростання і падіння обсягів національного виробницт­ва, цін, процентних ставок і зайнятості складають діловий цикл, який є характерною рисою ринкової економіки.

Економічний цикл (цикл ділової активності) — це періодич­ний підйом або спад реального ВВП на фоні загальної тенденції до зростання.

Таблиця 3.1.

Причинами циклічності можуть бути:

- технічні нововведення (НТР), які впливають на інвестиції та споживчі витрати, а відповідно — на виробництво, зайнятість і рівень цін;
- політичні й випадкові події (наприклад, війни, «перебудова» в СРСР та перехідний період у нових незалежних державах);
- зміни в кредитно-грошовій політиці (коливання обсягів грошової маси);
- нестача національних інвестицій;
- зміни цін на нафту, газ та інші види сировинитощо.

В макроекономіці не існує цілісної теорії економічного циклу, й економісти різних напрямків концентрують свою увагу на різ­них причинах циклічності. Але більшість з них вважають, що рі­вень сукупних витрат безпосередньо визна­чає рівень зайнятості і безробіття.

Окремі економічні цикли суттєво різняться між собою за три­валістю та інтенсивністю, проте всі вони складаються з одних і тих самих фаз (табл.3.2., рис.3.1).

Таблиця 3.2. Фази економічного циклу

Фази циклу	Економічна сутність
	Пік	В економіці спостерігається повна зайнятість, і виробництво працює на повну потужність. Рівень цін має тенденцію до підвищення, а зрос­тання ділової активності припиняється
	Спад	Виробництво і зайнятість скорочуються, проте ціни не завжди мають тенденцію до зниження. Вони падають тільки в тому випадку, коли спостерігається депресія (глибокий і тривалий спад).
	Дно	Найнижча точка спаду (депресія): виробництво і зайнятість досягають найнижчого рівня.
	Пожвавлення	Виробництво і зайнятість зростають. Рівень цін може підвищуватися, аж поки не буде досягнуто повної зайнятості і виробництво не почне працювати на повну потужність.

Рис. 3.1. Економічні цикли

 

 

При цьому циклічно змінюються обсяг випуску, рівні зайнятості, безро­біття, інфляції, процентної ставки, обсяг грошової маси і т.п. Проте основ­ними індикаторамифази циклу служать:

• рівень зайнятості,

• рівень безробіття,

• обсяг випуску.

Фактичний реальний обсяг випуску коливається при цьому навколо по­тенційного рівня ВВП, під яким ми розуміємо обсяг виробництва за умови повної зайнятості ресурсів. Він опускається нижче цієї позначки під час спаду, потім поступово повертається до неї, а інколи навіть перевищує цей рівень під час чергового підйому економіки. Коливання фактичного обсягу ВВП навколо потенційного характеризується показником, який має назву "розрив ВВП":

 

Розрив ВВП = Y-Y*/Y*, де Y - фактичний обсяг виробництва, Y* — потенційний ВВП.

 

 

Коли Y<Y*, ми говоримо про відставання ВВП — це обсяг продукції, який економіка втрачає через неповне використання свого виробничого по­тенціалу.

Значно рідше зустрічається ситуація перевищення фактичним ВВПпо­тенційного свого рівня (Y>Y*).Це стає можливим найчастіше в екстремаль­них ситуаціях, коли в процес виробництва залучаються додаткові зміни робітників, капітальне обладнання використовується понад встановлені нор­мативи, понаднормова праця і праця за сумісництвом стають звичайним явищем. Проте тривалий час перевищення фактичного ВВП над потенційно можливим зберігатися не може.

Обсяги виробництва і зайнятості найсильніше реагують на зміну фаз економічного циклу в галузях, які виробляють засоби виробництва і спо­живчі товари тривалого вжитку. В галузях, які випускають споживчі товари короткострокового використання, коливання зайнятості і випуску є значно меншими.

 

2 .Зайнятість і безробіття.

Другою серйозною макроекономічною проблемою є безробіття. Поняття "повна зайнятість" досить складне у плані визначення. На перший погляд, його можна було б трактувати в тому розумінні, що всі 100% робочої сили мають роботу. Проте це не так. Певний рівень безробіття вважається нор­мальним і цілком виправданим.

У відповідності з міжнародними стандартами, розробленими у 1983 р. Міжнародною організацією праці (МОП), все населення можна поділити на три категорії(рис.3.2).

Населення

Особи, які вибули зі складу робочої сили

Особи до 16 років і ті, що перебувають у спеціалізованих установах

Робоча сила

Особи поза робочою силою

Безробітні

Зайняті

Зайняті — це ті люди, які виконують будь-яку оплачувану роботу, а
також ті, що мають роботу, але тимчасово не працюють через хворобу, страйк
чи відпустку. До цієї категорії належать і ті, хто зайнятий неповний робо­чий день;

Безробітні — ті, хто не має роботи, але активно шукає її або чекає,
щоб повернутися на попереднє місце роботи. Конкретніше: людина вважа­ється безробітною, коли вона відповідає трьом критеріям, які мають місце
одночасно.

Зайняті і безробітні становлять робочу силу, або економічно активне населення в даний момент часу.

Особи поза робочою силою, або економічно неактивне населення — це
перш за все люди у віці до 16 років, а також ті, хто перебуває в спеціалізова­них установах (наприклад, психіатричних диспансерах, лепрозоріях,
виправних закладах тощо); до цієї категорії належать і особи, що вибули зі
складу робочої сили, - дорослі, які потенційно мають можливість працювати,
але не працюють і не шукають роботи (навчаються, перебувають на пенсії,
надто хворі, щоб працювати, або просто не шукають роботи).

Рівень безробіття визначається відношенням числа безробітних до чи­сельності робочої сили.

Економісти розрізняють три види безробіття: фрикційне, структурне і циклічне.

Фрикційне безробіття виникає внаслідок постійного руху населення між регіонами і видами праці, а також у різних стадіях життєвого циклу. Навіть якщо економіці притаманна повна зайнятість, завжди існують люди, які шукають роботу (після закінчення навчання або через переїзд в інше місце, через пошук роботи, яка б відповідала рівневі їхньої кваліфікації чи уподобанням). Цей різновид безробіття вважається неминучим і певною мірою бажаним.

 

Структурне безробіття означає невідповідність між пропозицією праці та попитом на робочу силу. Така невідповідність виникає у зв'язку з техно­логічними змінами у процесі виробництва, коли попит на один різновид праці зростає, тоді як на інший зменшується, а пропозиція не може швидко пристосуватися до цього. Структурна незбалансованість між видами діяльності виникає, коли, наприклад, одні сектори економіки розширюються, а в інших скорочуються обсяги виробництва.

 

До циклічного безробіття призводить спад виробництва, тобто та фаза економічного циклу, яка характеризується недостатністю сукупних витрат. Коли сукупний попит на товари і послуги зменшується, зайнятість скорочується, а безробіття зростає. В періоди економічного спаду циклічне безробіття доповнює фрикційне і структурне, а в періоди циклічного підйо­му воно відсутнє.

Різниця між фактичним та природним рівнем безробіття дає показник циклічного безробіття.

Ряд економістів вважають неприйнятним використання терміна "при­родний" стосовно безробіття, спричиненого структурними зрушеннями. Ось чому в макроекономічній літературі використовують як синонім ще й інший термін — NAIRY (Non – Acceleration Inflation Rate of Unemployment), котрий зосереджує увагу на тому, що рівень природного безробіття відповідає станові макроекономічної рівноваги, при якому фактична інфляція дорівнює очікуваній.

Відомий дослідник в царині макроекономіки Артур Оукен математично виразив зв'язок між рівнем безробіття та відставанням в обсязі виробленого ВВП. Цей зв'язок відомий нині як закон Оукена.

Відомі дві формули зазначеного взаємозв'язку:

1) Коли потрібно з'ясувати, як впливає зміна рівня циклічного безробіття на відхилення фактичного рівня ВВП від потенційно можливого, користу­ються формулою:

Y-Y*/Y=-β*(u-u*),

де У — фактичний обсяг виробництва; У* — потенційний ВВП; и — фактичний рівень безробіття; и — природний рівень безробіття; (и-и*) — циклічне безробіття; β — коефіцієнт чутливості ВВП до динаміки циклічного безробіття (він показує, що коли фактичний рівень безробіття перевищує природний на 1%, то фактичний обсяг виробництва буде нижчим за потенційно можливий на β%).

Коефіцієнт β найчастіше має значення в межах від 2 до 2,5. Це дає змогу зробити такий висновок: якщо циклічне безробіття в економіці становить 1%, то відставання фактичного обсягу виробництва від потенційно можливого дорівнюватиме 2-2,5%.

3) Можна визначати також вплив динаміки фактичного рівня безробіття на динаміку реального ВВП за два періоди, які порівнюються між собою.
Тоді варто скористатися іншою формулою:

 

Y1-Y0/Y0= 3-2*(u1-u0)

 

де Y₁ — фактичний обсяг виробництва в поточному році; Y_o — фактичний обсяг виробництва у попередньому році; и₁ — фактичний рівень безробіття в поточному році; и₀ — фактичний рівень безробіття у попередньому році. Ця формула свідчить, що:

а) коли рівень безробіття не зміниться у порівнянні з попереднім (и1=и0),
то темп зростання реального ВВП дорівнюватиме 3%. Цей показник
називають темпом зростання потенційного ВВП, а його значення обумовле­но приростом населення, нагромадженням капіталу та науково-технічним
прогресом;

б) при збільшенні рівня безробіття на 1% у порівнянні з попереднім
роком (и1-u0=1%), реальний ВВП скоротиться на 2%.

Закон Оукена розкриває істотний зв'язок між ринком продукту і рин­ком праці та ще раз нагадує про те, що безробіття є основною проблемою сучасного суспільства. Коли рівень безробіття високий, ресурси використо­вуються не повністю, значна частина продукту не добирається, доходи насе­лення зменшуються.

Проте циклічне безробіття — це не лише економічне лихо, це також і велика соціальна катастрофа. Депресія призводить до бездіяльності, а бездіяльність до втрати кваліфікації, втрати самоповаги, занепаду моральних принципів, а також до громадського і політичного безладдя.

Недавні дослідження американських вчених показали, що безробіття призводить до погіршення і фізичного, і психологічного стану — підвищує­ться рівень серцевих захворювань, алкоголізму та самогубств. Психологічні тести показують, що травма, спричинена втратою роботи, за рівнем стресу відповідає смерті близького друга.

 

 

3.Інфляція, її темпи та види. Дефляція та стагфляція.

 

Як економічне явище інфляція існує вже тривалий час. Вважається що її поява пов'язана з виникненням паперових гро­шей, з функціонуванням яких вона нерозривно пов'язана.

Термін інфляція (від лат. inflation— надування) вперше почав вживатися в Північній Америці в період громадянської війни 1861— 1865 рр. і означав процес збільшення паперово-грошового обігу. В XIX столітті цей термін вживається також в Англії і Франції. Ши­рокого розповсюдження в економічній літературі поняття інфляції одержало в XX столітті відразу після першої світової війни.

На початок 90-х років XX ст. не було жодної постсоціалістичної країни, яка б не відчула руйнівного впливу інфляції. У класи­чній економічній теорії інфляція трактується як частина теорії грошей. Вона є процесом підвищення загального рівня цін та зниження купівельної спроможності грошей. Дж. М. Кейнс впе­рше проаналізував інфляцію як елемент макроекономічної теорії.

Монетаризм, змінивши кейнсіанські теорії у 80-х роках, вже не просто включає проблеми інфляції в макроекономічну тео­рію. Проблеми інфляції стають найважливішою складовою час­тиною останньої. „Під інфляцією, — пише М. Фрідмен, — я ро­зумію стійке та безперервне зростання цін, що завжди і всюди виступає як грошовий феномен, викликаний надмірною масою грошей по відношенню до випуску продукції”. Це положення переконує в тому, що причини інфляції — у сфері обігу. А тому допускається обмеження впливу держави в процеси суспільного відтворення.

Інфляція означає зростання загального рівня цін (або, іншими словами, це є падіння купівельної спроможності грошей, підви­щення грошової вартості життя).

Від інфляції слід відрізняти інфляційний шок — одноразове підвищення рівня цін, котре може стати імпульсом для приско­рення процесу інфляції, а може і не стати.

Рівень інфляції показує, як змінилися ціни в економіці, і вимі­рюється за допомогою індексів цін.

В залежності від складу кошика розрізняють три види індек­сів цін:

• індекс споживчих цін;

• індекс цін виробництва;

• дефлятор.

Рівень інфляції показує, як змінилися ціни в економіці, і вимірюється за допомогою індексів цін (індексу споживчих цін, дефлятора ВВП тощо) як різниця між значенням цього індексу за певний період (у відсотках) та 100%:

H=Iцін-100%.

Темп інфляції показує, як змінилася сама інфляція за певний період (прискорилась чи сповільнилась), і визначається за формулою:

Темп інфляції=I¹цін – I°цін

де I¹цін, I⁰цін — відповідно, ціновий індекс у поточному і минулому періодах.

Протилежним до інфляції поняттям є дефляція, яка має місце, коли загальний рівень цін падаєі купівельна спроможність грошей підвищується. Дефляція трапляється вкрай рідко.

Дезінфляція означає сповільнення темпів інфляції.В Україні періоди дезінфляції траплялися в 1995-1996 рр., коли високі темпи інфляції, що вимірювалася чотиризначними числами, були зменшені завдяки застосуванню активної стабілізаційної політики.

В економіці немає якогось одного виду інфляції, оскільки вона виникає під впливом багатьох факторів. Одні види інфляції зумовлює попит, інші — пропозиція. Тому й розрізняють два типи інфляції:

• інфляція попиту,

• інфляція пропозиції.

Одним з головних потрясінь для інфляції може стати якась зміна (скажімо, зміни у споживчих та інвестиційних витратах, урядових видатках, чистому експорті), що призводить до зміни сукупного попиту, і обсяг виробництва виходить за межі потенційного. Інфляція попиту спостерігається, коли сукупний попит зростає швидше за виробничий потенціал економіки, а тому ціни, намагаючись зрівноважити пропозицію і попит, зростають.

Інфляція попиту була притаманна нашій економіці на початку 90-х років, коли радянський уряд фінансував свій бюджетний дефіцит, скориставшись друкарським верстатом, коли величезні черги людей збиралися в магазинах з метою позбутися зайвих грошей і придбати якомога більшу кількість то­варів "про запас".

Основи інфляції попиту з'ясували ще класичні економісти, які корис­тувалися ними для пояснення динаміки цін в історичному аспекті. Проте у другій половині XX ст. інфляційний процес змінився: ціни зростають повільно в роки спаду і швидше - в роки піднесення. Сучасну інфляцію від просто інфляції попиту відрізняє те, що ціни починають зростати ще до досягнення повної зайнятості, бо витрати на працю, капітал і матеріали мають здатність збільшуватися навіть у недовантаженій економіці. Це явище відоме як інфляція витрат, або інфляція пропозиції.

Інфляція, що виникає через зростання витрат у періоди високого безробіття і неповного використання виробничих ресурсів, називається інфляцією витрат, або інфляцією пропозиції.

Таким чином, інфляція витрат пов'язана із скороченням сукупної про­позиції внаслідок дії несприятливих зовнішніх шоків - підвищенням цін на сировину, матеріали, підвищенням номінальної заробітної плати тощо, які сприяють зростанню витрат виробництва, падінню обсягів випуску і зайня­тості, зростанню безробіття. Цей тип інфляції призводить до стагфляції - ситуації в економіці, коли одночасно відбувається підвищення рівнів інфляції та безробіття на фоні загального спаду виробництва.

Поєднання інфляції попиту та інфляції витрат створює так звану інфля­ційну спіраль.

Контрольні запитання

1. В чому виражається циклічність розвитку економіки?

2. На які категорії, у відповідності з міжнародними стандартами, розробленими Міжнародною організацією праці, можна поділити населення?

3. Назвіть види безробіття та охарактеризуйте їх.

4. Що таке інфляція та які види інфляції ви знаєте?

5. В чому полягає закон Оукена?