Попит, пропозиція й ціна на ринку праці.

Важливою властивістю, яка притаманна ринковій економіці, є постійне тяжіння до рівноваги. В загальному вигляді економічна рівновага є рівновага між сукупним попитом і сукупною пропозицією, тобто СП = СПр. Рівновага між ними породжує рівноважний ВВП і рівноважні ціни (див. рис.)

 

 

ВВП

 

На цьому графіку крива СПо1 — це початкова крива сукупного попиту; крива СПр1 — початкова короткострокова крива сукупної пропозиції;

СПр^д — довгострокова крива сукупної пропозиції, яка бере свій початок у точці потенційного ВВП (О1).

Точка Т1, є точкою короткострокової рівноваги як результат перетину кривих СПо1, і СПр1 і одночасно точкою довгострокової рівноваги як результат перетину кривих СПо1, СПр1, і СПр^д.

О2

О3

Отже, в точці Т₁ має місце подвійна рівновага (короткострокова і довгострокова). Вона може забезпечуватися лише в умовах повної зайнятості.

Якщо припустити, що при незмінній сукупній пропозиції (СПр₁) сукупний попит зменшиться порівняно з потенційною величиною (СПо₁), а його крива переміститься вліво в положення СПо₂, то короткострокова рівновага буде забезпечуватися в точці Т₂, що порушує довгострокову рівновагу. Якщо, навпаки, при незмінному сукупному попиті (СП₁) короткострокова сукупна пропозиція зменшиться відносно потенційної величини (СПр₁), а її крива переміститься в положення СПр₂, то короткострокова рівновага буде забезпечена в точці Тз, що теж порушить довгострокову рівновагу.

Короткострокова рівновага означає, що кількість товару, яку покупці бажають придбати, дорівнює тій кількості, яку підприємці мають намір виробити. Якщо падіння сукупного попиту знизить ціну, то ціна примусить підприємців зменшити обсяг виробництва до рівня сукупного попиту (О₂). Якщо зменшення сукупної пропозиції підвищить ціну, то ціна викличе зменшення обсягів бажаних закупок до нового рівня сукупної пропозиції (Оз).

Довгострокова рівновага означає, що кількість товару, яку покупці бажають придбати, дорівнює потенційним можливостям економіки. За цих умов будь-яке подальше збільшення сукупного попиту викликає лише зростання цін, а випуск реального ВВП залишається незмінним. Виключення може мати місце лише за умов економічного буму, коли підприємці вдаються до надмірного використання робочої сили, а безробіття сягає нижче природної норми.Рівновага в економіці постійно порушується. Її порушення може викликатися змінами в сукупному попиті внаслідок зміни запланованих сукупних витрат або в сукупній пропозиції внаслідок зміни середніх витрат. Але вона постійно відновлюється ринком за іншого рівня ВВП і за інших цін.

 

 

Теорії ринку праці.

 

Існує кілька теорій, які по – різному пояснюють механізм функціонування ринку праці. З точки зору класичної теорії безробіття — це специфічне економічне явище, яке виникає в результаті підвищення заробітної плати. В умовах, коли заробітна плата досягає досить високого рівня, тобто знаходиться вище, ніж рівень за якого всі ті хто шукає роботу її знаходять, виникає надлишок пропозиції на ринку праці і як наслідок —безробіття.

Безробіття за класичною теорією — це наслідок постійних прагнень найманих працівників до підвищення своєї заробітної плати. Рівновага досягається тільки через ринковий механізм. Тобто надлишок пропозиції має «тиснути» на ціну робочої сили донизу таким самим чином, як і в моделях рівноваги сукупного попиту та сукупної пропозиції Практично це означає, що безробіття може знижувати рівень заробітної плати, а це в свою чергу підвищить рівень зайнятості.

В економіці може виникати ситуація, коли попит на робочу силу знижується до рівня, нижче від якого зменшення заробітної плати не дає можливості підвищити зайнятість. У цьому випадку виникає так зване добровільне безробіття. Наймані працівники не погоджуються зі зниженням заробітної плати і, як наслідок, віддають перевагу безробіттю.

Отже, згідно з класичною теорією надмірна заробітна плата викликає безробіття, а безробіття, зменшуючи заробітну плату, відновлює рівновагу і в такий спосіб само себе усуває. Якщо певна частка робітників не бажає найматися на роботу за зниженої зарплати, то, за цією теорією, таке безробіття є добровільним.

На рисунку початкова рівновага між попитом і пропозицією на робочу силу в точці Т1 забезпечується рівноважною зарплатою на рівні ЗП1. якщо через зовнішні причина заробітна плата збільшиться до ЗП2, то попит на робочу силу впаде до ЧЗ2, а її пропозиція збільшиться до ЧЗ3. унаслідок цього виникає безробіття, причиною якого згідно з класичною теорією є надмірна заробітна плата.

Класична теорія не вважає безробіття серйозною економічною проблемою. Але економічна практика підтверджує необґрунтованість такої позиції. Недооцінка цього явища стала згодом очевидною. Дедалі важче було стверджувати, що безробіття — це тимчасова проблема, що наймані працівники вибирають її добровільно.

Тому згодом на зміну класичній теорії з її постулатами стосовно проблеми безробіття приходить кейнсіанська теорія.

Кейнс не заперечував, що зменшення заробітної плати, може привести до зростання зайнятості. Але він скептично ставився до спроб застосувати цей засіб як кращі ліки проти безробіття. Бо на практиці дуже важко знизити заробітну плату і майже неможливо, щоб подібна стратегія дала позитивні результати щодо збалансування ринку праці. Окрім цього, зниження заробітної плати (навіть якщо зробити припущення, що це може бути здійснене) справді може бути ефективним засобом проти безробіття. Справа в тому, що коли заробітна плата знижується, скорочуються витрати підприємств. Це створює потребу в наймі більшої кількості працюючих. Але одночасно знижується й купівельна спроможність тих, хто отримує заробітну плату та купує вироблені товари та послуги.

 

 

ЗП По1 Пр ЗП По2 Пр

Добровільне безробіття

По2 По1

 

ЗП2 Т2 Т3 ЗП2 Т2

 

ЗП1 Т1 ЗП1 Т1

 

 

ЧЗ2 ЧЗ1 ЧЗ3 ЧЗ ЧЗ1 ЧЗ2 ЧЗ

Рис. 4.1 "Добровільне" безробіття Рис. 4.2 Ринок праці в умовах

кейнсіанської теорії

Основні положення кейнсіанської теорії суттєво відрізняються від класичної. Головний висновок цієї теорії полягає у тому, що в ринковій економіці не існує такого механізму, який гарантував би повну зайнятість населення. Стверджується, що економіка може бути збалансованою щодо досягнення рівноваги між сукупним попитом і сукупною пропозицією при значному рівні безробіття і відчутних темпах інфляції. Для досягнення рівноваги на ринку праці і повної зайнятості працездатного населення необхідно систематичне втручання держави в економічні процеси. Таке втручання повинно здійснюватись за допомогою державної політики стимулювання сукупного попиту. Завдяки зростанню сукупного попиту збільшується попит на ринку праці, усувається вимушене безробіття і підвищується номінальна зарплата.

Збільшуючи державні витрати або зменшуючи податки, можна підвищити сукупний попит. Це призведе до зростання виробництва та попиту на робочу силу, що в свою чергу, позитивно вплине на стан ринку праці і зниження рівня безробіття. Графічно механізм регулювання ринку праці на основі вимог кейнсіанської теорії поданий на рис. 4.2. Проте кейнсіанська інтерпретація досягнення рівноваги на ринку праці є характерною тільки для короткострокового періоду. Як показали дослідження та економічна практика у довгостроковому періоді різні варіанти втручання держави в економіку та ринок праці ведуть до інфляції.

Кейнсіанська теорія була піддана критиці з боку монетаристів.

Монетаристи та їхні прихильники (М Фрідмен, та ін.). спираючись на класичну теорію) стверджують можливість досягнення макроекономічної стабільності та довгострокової рівноваги тільки в умовах повністю вільних конкурентних ринків гнучкими цінами та заробітною платою Держава, на їхню думку, не повинна втручатися в ринок праці, якщо безробіття не перевищує природний рівень. В іншому випадку починає розвиватися стагфляція, тобто одночасне зростання безробіття та інфляції. Відповідно до монетаристської теорії вихід з будь-якої кризи можливий тільки за умови проведення жорсткої фінансово-кредитної політики. При цьому враховується роль держави, проте вона стосується тільки макроекономічного регулювання, в тому числі і ринку праці, за допомогою податкового та грошово-кредитного механізму.

Досить часто причиною безробіття є не загальний спад виробництва, а негнучкість ринку праці. На тлі цього явища виникла теорія гнучкого ринку праці, згідно з якою високе безробіття виникає через невідповідність між попитом і пропозицією на ринку праці за професією та кваліфікацією робочої сили; між територіальним розміщенням вільних робочих місць та не зайнятою робочою силою. Для усунення цієї невідповідності пропонується посилити гнучкість ринку праці за допомогою підвищення мобільності служб зайнятості, системи перепідготовки і підвищення кваліфікації та фінансової підтримки міжрегіонального переміщення робітників.