Закон попиту, крива попиту та фактори, що визначають попит. 





Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Закон попиту, крива попиту та фактори, що визначають попит.



Питання для підготовки до державного іспиту з курсу

«Мікроекономіка»

 

Закон попиту, крива попиту та фактори, що визначають попит.

Попит- це бажання і здатність покупців купувати певні обсяги тих чи інших благ за певних цінах. Базою для виникнення попиту є потреби споживачів. Проте для задоволення цих потреб необхідні певні кошти. Тобто попит можна визначити як платоспроможну потребу споживачів у деяких благах.

Закон попиту — за незмінюваності всіх інших параметрів зниження ціни зумовлює відповідне зростання попиту і навпаки, отже, між ціною і величиною попиту існує обернена залежність.
Про дію цього закону свідчить, по-перше, те, що низькі ціни посилюють у споживача бажання купувати товари, практика розпродажу товарів за зниженими цінами. По-друге, оскільки споживання підлягає дії принципу знижувальної граничної корисності (покупець товару отримує менше задоволення або корисності від кожної наступної одиниці продукції*), то споживачі купують додаткові одиниці продукту лише за умови, що його ціна знижується. По-третє, підтвердженням цього є ефект доходу та ефект заміщення.

Залежність між ціною і попитом відображує крива попиту

 

 

Вона має нахил, який свідчить про зворотну залежність між двома змінними: ціною за одиницю товару (Р) і обсягом його продажу (Q). Причому кожна додаткова купівля однорідного товару зумовлює зниження його граничної корисності. Це є доказом того, що закон попиту діє одночасно із законом спадної граничної корисності економічних благ. Якщо ціна товару зростає від точки Б до точки А, то обсяг продаж скорочується. У випадку зниження ціни в напрямі від точки А до точки Б спостерігається протилежна ситуація. Будь-якій точці на кривій попиту ДД відповідає певне значення змінних Р і Q. Крива попиту може залишатися без змін. Це означає, що зміна ціни виливає лише на обсяг продажу товарів, а не на сам попит.
Крива попиту ілюструє зміну співвідношення цін і обсягу продаж у чистому вигляді, без урахування нецінових чинників (суб'єктивних поглядів покупців, моди тощо).

Фактори, що впливають на обсяг попиту, не менш важливі при визначенні рівня цін у зовнішній торгівлі.

1) Корисність товару. Ступінь корисності товару для споживачів є ключовим ціноутворюючим фактором.

2) Науково-технічний прогрес. Вплив науково-технічного прогресу виражається в поліпшенні споживчих властивостей товару і, отже, у збільшенні його корисності. Даний фактор впливає на величину попиту в такий спосіб:

· поліпшення споживчих властивостей товарів - доповнень або поява нових товарів – доповнень, при інших умовах сприяє збільшенню попиту на експортований товар.

3) Фінансові можливості покупців товару. Характер впливу фінансових можливостей покупців залежить від типу товару Для одних товарів збільшення фінансових можливостей покупців приводить до підвищення попиту на них, відповідно, зменшення фінансових можливостей покупців приводить до зниження попиту (нормальні товари). Для інших товарів збільшення фінансових можливостей покупців обумовлює зниження попиту на них і, відповідно, зменшення фінансових можливостей покупців викликає збільшення попиту (товари "низької" якості). Таким чином, при встановленні ціни необхідно попередньо з'ясувати, є товар нормальним чи "низької» якості. Можлива ситуація, коли для одних груп споживачів товар буде нормальним, а для інших - "низької" якості.

4) Зміна цін інших товарів. Характер впливу такого фактора, як зміна цін інших товарів, залежить від типу товару, ціна якого змінюється. Збільшення цін на одні товари викликає підвищення попиту на експортований товар і, відповідно, зменшення цін на ці товари приводить до зниження попиту (товари-замінники). Для інших товарів збільшення ціни приводить до зниження попиту на експортований товар і, відповідно, зменшення цін - до збільшення попиту на експортований товар (товари-доповнення). Таким чином, при встановленні ціни необхідно попередньо з'ясувати, які товари є замінниками експортованого товару, а які — його доповненнями.

5) Ступінь монополізації попиту. Особливо розглядають ступінь монополізації попиту. Нерідко зустрічається ситуація, коли коло споживачів товару обмежений. У цьому випадку покупці одержують певну владу над цінами і можуть витягати монопольний надприбуток за рахунок заниження цін на продукцію, що купується.

6) Рівень конкуренції на даному сегменті ринку. Рівень ціни залежить і від конкуренції на даному сегменті ринку. На різних сегментах світового ринку складаються неоднакові рівні конкуренції. Звичайно на сегменті з відносно низькою інтенсивністю конкуренції є можливість для встановлення більш високої ціни, ніж на ринках з інтенсивною конкуренцією.

 

Закон пропозиції

Сталий причинно-наслідковий зв'язок між ціною та обсягом товарів (послуг), який товаровиробник здатний поставити на ринок, виражається законом пропозиції.

Закон пропозиції – чим вища ціна (за інших однакових умов), тим більше товару за такою ціною товаровиробники готові запропонувати на ринок упродовж певного проміжку часу, і навпаки, чим нижча ціна, тим менше товарів виробник бажатиме і зможе поставити на ринок.

За законом пропозиції, зміна ціни товару супроводжується відповідною зміною величини пропозиції, тобто відбувається рух уздовж кривої пропозиції. Але така залежність зберігається, як і в ситуації із законом попиту, не завжди, а лише при умові незмінності інших, тобто нецінових факторів. У реальному житті ми досить часто бачимо, як при стабільній ціні змінюється величина пропозиції, чизміна ціни пропозиції не супроводжується зміною її величини, або ціна і величина пропозиції змінюються у протилежних напрямках тощо. Ці та подібні факти (це може бути також зміна кута нахилукривої пропозиції) свідчать про зміну самої пропозиції. Причиною цього явища виступає дія нецінових факторів пропозиції, які можна поділити на дві основні групи (за сферами дії факторів): фактори усфері виробництва і фактори у сфері продажу благ.

До нецінових факторів пропозиції, які діють у сфері виробництва, належать такі:

1. Зміна цін на ресурси. Як зазначалося вище при тлумаченні закону пропозиції, між витратами виробництва і пропозицією існує тісний зв'язок, тобто зниження ціни на ресурси зменшить витративиробництва і приведе до зростання пропозиції при тій же ціні. Наприклад, можна очікувати, що зниження цін на мінеральні добрива приведе до зростання пропозиції продукції сільського господарства.

2. Зміна технології. Вдосконалення технології означає, що застосування нових знань дає можливість ефективніше, тобто з меншими витратами ресурсів, виробляти одиницю блага. Тому при Даних цінах на ресурси зменшаться витрати виробництва, що приведе до зростання пропозиції.

3. Зміна податків і субсидій.Виробники розглядають практично всі податки і платежі в бюджет як витрати виробництва. Тому зростання цих податків і платежів збільшує загальні витрати . виробництва, що (див. вище) приводить до спаду пропозиції. Субсидії ж, навпаки, є антиподом податків, і вони, очевидно, прямо пропорційно пов'язані зі зміною пропозиції. Наприклад, значні обсяги субсидій досить тривалий час підтримували на достатньому рівні виробництво хліба в Україні при відносно низькій ціні. Факторів, які діють у сфері продажу товарів, теж є три:

1. Ціни на інші блага. Ці ціни здатні суттєво змінити пропозицію даного блага. Наприклад, видавництва наукової літератури різко скоротили в останні роки видання книжок з точних наук через швидке зростання цін на книжки з економічних і правових знань.

2. Зміна кількості продавців.Очевидно, що пропозиція і кількість її пред'явників, тобто продавців, перебувають у прямій залежності. Чим більше продавців, тим більшою буде пропозиція даного блага.

3. Очікування виробників або продавців.Очікування зміни ринкової кон'юнктури в майбутньому теж суттєво впливають на рівень пропозиції в даний час. Проте спрогнозувати наслідки таких очікувань досить важко. З одного боку, очікування зростання найближчим часом ціни певного блага суттєво зменшить бажання продавати благо за існуючою на даний момент ціною, що приведе до зниження поточної пропозиції. Проте, з іншого боку, подібні очікування можуть посприяти нарощуванню потужностей з виробництва даного блага, а також переливу сюди капіталів із менш перспективних галузей, що викличе зростання пропозиції.

 

59.Ринкова рівновага як взаємодія попиту і пропозиції, її зміни під дією нецінових факторів.

Звичайно, можлива така ситуація, коли при певній ціні кількість благ, запропонованих виробниками для продажу, дорівнює тій кількості благ, яку споживачі бажають купити за певною ціною, тобто плани виробників та споживачів співпадають і їх не потрібно змінювати. В цьому випадку економісти кажуть, що ринок перебуває в стані рівноваги. Ціну, при якій величина пропозиції дорівнює величині попиту, називають рівноважною ціною, або ціною рівноваги.

Для детальнішого розгляду вищезазначених положень візьмемо дані про попит і пропозицію на олію, використані у попередніх пунктах, і зведемо їх в одну таблицю та в одну систему координат(таблиця 2.3, рис. 2.4).

 

Рівноважна ціна і рівноважна кількість продукту можуть змінюватись в результаті дії нецінових факторів попиту і пропозиції.

ЗМІНА ПОПИТУ. З графіка 4-3. а видно, що при незмінності пропозиції продукту X піл впливом дії нецінових факторів збільшення попиту, його рівноважна ціна - Цр зростає до Цр% і рівноважна кількість також збільшується - з Кр до Кр%. При незмінності пропозиції продукту X і дії нецінових факторів зменшення попиту (графік 4-3, б) знижуються як йот рівноважна ціна (з Цр до Ир), гак і рівно* важна кількість (з Кр до Кр).

Отже, існує прямий зв'язок між змінами попиту, з однією сторони, та змінами в рівноважній ціні і рівноважній кількості продукту, з другої сторони, які виникають як наслідок дії нецінових факторів попиту.

ЗМІНА ПРОПОЗИЦІЇ. При незмінності попиту на продукт .V і дії нецінових факторів збільшення його пропозиції (графік 4-3, в) спостерігається збільшення рівноважної кількості продукту АГ (з Кр до Кр) і зниження його рівноважної ціни (з Цр до Цр)- При незмінності попиту і дії неціиових факторів зменшення пропозиції продукту X (і рафік 4-3, і) його рівноважна ціна збільшується, а рівноважна кількість зменшується.

Отже, існує обернений зв'язок між змінами пропозиції і змінами рівноважної ціни та прямий зв 'язок між змінами пропозиції і рівноважної кількості продукту, які відбуваються внаслідок дії нецінових факторів пропозиції.

ОДНОЧАСНІ ЗМІНИ ПОПИТУ І ПРОПОЗИЦІЇ. Очевидно, що можуть виникати і більш складні випадки при одночасній дії нецінових факторів попиту і пропозиції, які в свою чергу, можуть змінюватись в одному та в різних напрямках, однаковій і в різній мірі. Наслідки таких змін не важко передбачити, використавши графічну побудову.

Графік 4-3. Зміни попиту та пропозиції та їх вплив на рівноважну ціну і рівноважну кількість продукту X.

Таким чином, рівноважна ціна і рівноважна кількість продукту не є стабільними. Вони змінюються в результаті дії нецінових факторів попиту та пропозиції.

 

Відбувається коли при збільшенні розмірів організації і кількості продукції, що випускається, витрати на одиницю продукції зменшуються. Звичайно пов'язаний з поглибленнямрозподілу праці. Завдяки цьому ефекту дуже вигідним виявився перехід від ручної праці до мануфактури і потім до конвеєра.

Характерні риси олігополії

Олігополія - це ринкова структура, яка має такі характерні риси:

1) відносно мала кількість фірм;

2) різні за проникністю бар'єри, які перешкоджають входу в галузь нових фірм;

3) продукція є однорідною (наприклад, алюміній чи сталь) або диференційованою (автомобілі чи напої);

4) контроль над цінами;

5) взаємозалежність між усіма фірмами-олігополістами.

Отже, олігополія характеризується невеликою кількістю фірм (від 2 до 10), обгороджених бар'єрами, які перешкоджають вступу в галузь нових фірм, мають контроль над цінами, але при змові з іншими олігополістами.

Головною рисою олігополії є те, що кількість фірм така мала відносно розмірів ринку, що кожна з фірмолігополістів визнає тісний взаємозв'язок одна з одною. Теорія олігополії складніша, ніж теорія досконалої конкуренції, чистої монополії чи монополістичної конкуренції.

Модель „ламаної кривої попиту” (модель Свізі) ілюструє негнучкість олігополістичних цін (рис. 7.9). Кожна фірма виходить з того, що на зниження цін конкуренти будуть реагувати відразу таким же зниженням, щоб перешкодити перехопити попит на їх продукцію, а на підвищення цін вони не відреагують, щоб перехопити покупців фірми, яка підвищила ціну. Логіку реакції фірм відображає зламана у точці рівноважної ціни крива попиту. У ситуації зниження ціни крива попиту стрімка (відрізок ) і відповідає нееластичному попиту, в ситуації підвищення ціни (відрізок ) – похила, а попит більш еластичний. Відповідно ламаною з відрізком вертикального розриву є крива .
Ламана крива попиту пояснює, чому зміни ціни в олігополістичних галузях, де між учасниками немає змови, відбуваються дуже рідко. Кожна фірма може передбачити, що будь-яка зміна погіршить її стан. Якщо вона підвищить ціну, то втратить значну частину своїх покупців, оскільки попит еластичний, а якщо вона знизить ціну, то за нееластичного попиту обсяги продажу зростуть незначно. Зниження ціни може спровокувати цінову війну з втратами прибутків для всіх фірм. Чинником негнучкості цін у моделі слугує й та обставина, що будь-яка зміна граничних витрат в межах розриву кривої граничного виторгу ніяк не вплине на оптимальний обсяг випуску фірми і, відповідно, на ціну.
„Дилема олігополістів” – це модель олігополістичного ціноутворення, в якій кожна фірма, вирішуючи проблему рівня цін, діє в умовах, що виключають співробітництво, самостійно реалізує свій потенціал, але зважає на своїх конкурентів. Коли б фірми могли б діяти спільно, вони призначили б високу ціну, але якщо вони діють незалежно, тоді їм краще триматись низької ціни, реалізуючи стратегію максиміну. Становище обох фірм є гіршим, ніж у випадку змови і призначення обома високих цін.
Для учасників таємних і явних змов характерна тенденція до максимізації сукупних прибутків всіх учасників. Їх поведінка схожа на поведінку монополіста. Найбільш поширеною формою явної змови є картель.
Модель картелю відповідає ситуації, коли фірми офіційно укладають угоду, узгоджують ціну, галузевий обсяг випуску і квоту кожного учасника. Картель діє як фірма – монополіст. Оптимальний обсяг виробництва картелю визначається за правилом . Оптимальний обсяг квоти кожного учасника визначається за модифікованим правилом : ринковий граничний виторг повинен бути рівним граничним витратам кожної окремої фірми-учасниці. При цьому сумарний обсяг квот за ціною картелю повинен дорівнювати сукупному обсягу виробництва картелю.
Спокуса для кожної фірми збільшити власний прибуток за рахунок розширення виробництва вступає в суперечність з картельною угодою і загрожує її існуванню, чим пояснюється нестійкість картелювання. Дотримання ж картельної угоди суперечить ефективності виробництва і веде до втрат суспільного добробуту. Тому картелювання забороняється антимонопольним законодавством у багатьох країнах.
Модель „лідерства в цінах” є поширеним засобом координації поведінки олігополістів за відсутності змови. З мовчазної згоди учасників ринку найбільшій або найефективнішій фірмі галузі відводиться роль цінового лідера, решта встановлюють ціни слідом за ним і не змінюють їх доти, доки лідер не проголосить про нову зміну своєї ціни. Поступово підвищуючи ціни, галузь може досягти такого високого рівня цін, як картель. У короткостроковому періоді ціновий лідер не завжди обирає ціну, яка максимізує прибуток, зокрема з метою перешкодити входженню в галузь нових фірм.
Олігополісти можуть також вдаватися до „хижацького ціноутворення”: вони різко знижують ціну, втрачають свої прибутки, але сподіваються, що нові конкуренти втратять ще більше і не зможуть довго протриматись в галузі.
Модель ціноутворення „витрати плюс” – це практичний метод, за яким фірма оцінює свої витрати на деякому плановому рівні і встановлює процентні накидки на витрати з таким розрахунком, щоб забезпечити середній прибуток у довгостроковому періоді – приблизно 15% на весь вкладений капітал. Так визначають стандартну ціну, яка слугує базою для подальшого коригування її рівня.
Моделі олігополістичного ціноутворення показують, що олігополісти не вдаються до цінової конкуренції, типовою для олігополії є нецінова конкуренція, завдяки якій визначається ринкова частка кожної фірми.

 

Правило мінімізації витрат

Як відомо з теми 9, фірма виробляє будь-який необхідний обсяг продукції при поєднанні ресурсів, яке забезпечує мінімальні витрати виробництва, коли остання грошова одиниця, витрачена на придбання кожного з ресурсів, дає однаковий граничний продукт. Іншими словами, витрати на виробництво будь-якого обсягу продукту є мінімальними, якщо кожний необхідний для виробництва продукту ресурс купується в кількості, для якої граничний продукт у розрахунку на грошову одиницю вартості кожного ресурсу, є однаковим. Це правило можна записати математично у вигляді рівності:

К"о> П^ШІ = ГПкапіпишу = (и 9)

Ц праці Ц капіталу

де Кп0, Кк0 - відповідно оптимальні кількості праці і капіталу (при яких мінімізуються витрати виробництва продукції).

Питання для підготовки до державного іспиту з курсу

«Мікроекономіка»

 

Закон попиту, крива попиту та фактори, що визначають попит.

Попит- це бажання і здатність покупців купувати певні обсяги тих чи інших благ за певних цінах. Базою для виникнення попиту є потреби споживачів. Проте для задоволення цих потреб необхідні певні кошти. Тобто попит можна визначити як платоспроможну потребу споживачів у деяких благах.

Закон попиту — за незмінюваності всіх інших параметрів зниження ціни зумовлює відповідне зростання попиту і навпаки, отже, між ціною і величиною попиту існує обернена залежність.
Про дію цього закону свідчить, по-перше, те, що низькі ціни посилюють у споживача бажання купувати товари, практика розпродажу товарів за зниженими цінами. По-друге, оскільки споживання підлягає дії принципу знижувальної граничної корисності (покупець товару отримує менше задоволення або корисності від кожної наступної одиниці продукції*), то споживачі купують додаткові одиниці продукту лише за умови, що його ціна знижується. По-третє, підтвердженням цього є ефект доходу та ефект заміщення.

Залежність між ціною і попитом відображує крива попиту

 

 

Вона має нахил, який свідчить про зворотну залежність між двома змінними: ціною за одиницю товару (Р) і обсягом його продажу (Q). Причому кожна додаткова купівля однорідного товару зумовлює зниження його граничної корисності. Це є доказом того, що закон попиту діє одночасно із законом спадної граничної корисності економічних благ. Якщо ціна товару зростає від точки Б до точки А, то обсяг продаж скорочується. У випадку зниження ціни в напрямі від точки А до точки Б спостерігається протилежна ситуація. Будь-якій точці на кривій попиту ДД відповідає певне значення змінних Р і Q. Крива попиту може залишатися без змін. Це означає, що зміна ціни виливає лише на обсяг продажу товарів, а не на сам попит.
Крива попиту ілюструє зміну співвідношення цін і обсягу продаж у чистому вигляді, без урахування нецінових чинників (суб'єктивних поглядів покупців, моди тощо).

Фактори, що впливають на обсяг попиту, не менш важливі при визначенні рівня цін у зовнішній торгівлі.

1) Корисність товару. Ступінь корисності товару для споживачів є ключовим ціноутворюючим фактором.

2) Науково-технічний прогрес. Вплив науково-технічного прогресу виражається в поліпшенні споживчих властивостей товару і, отже, у збільшенні його корисності. Даний фактор впливає на величину попиту в такий спосіб:

· поліпшення споживчих властивостей товарів - доповнень або поява нових товарів – доповнень, при інших умовах сприяє збільшенню попиту на експортований товар.

3) Фінансові можливості покупців товару. Характер впливу фінансових можливостей покупців залежить від типу товару Для одних товарів збільшення фінансових можливостей покупців приводить до підвищення попиту на них, відповідно, зменшення фінансових можливостей покупців приводить до зниження попиту (нормальні товари). Для інших товарів збільшення фінансових можливостей покупців обумовлює зниження попиту на них і, відповідно, зменшення фінансових можливостей покупців викликає збільшення попиту (товари "низької" якості). Таким чином, при встановленні ціни необхідно попередньо з'ясувати, є товар нормальним чи "низької» якості. Можлива ситуація, коли для одних груп споживачів товар буде нормальним, а для інших - "низької" якості.

4) Зміна цін інших товарів. Характер впливу такого фактора, як зміна цін інших товарів, залежить від типу товару, ціна якого змінюється. Збільшення цін на одні товари викликає підвищення попиту на експортований товар і, відповідно, зменшення цін на ці товари приводить до зниження попиту (товари-замінники). Для інших товарів збільшення ціни приводить до зниження попиту на експортований товар і, відповідно, зменшення цін - до збільшення попиту на експортований товар (товари-доповнення). Таким чином, при встановленні ціни необхідно попередньо з'ясувати, які товари є замінниками експортованого товару, а які — його доповненнями.

5) Ступінь монополізації попиту. Особливо розглядають ступінь монополізації попиту. Нерідко зустрічається ситуація, коли коло споживачів товару обмежений. У цьому випадку покупці одержують певну владу над цінами і можуть витягати монопольний надприбуток за рахунок заниження цін на продукцію, що купується.

6) Рівень конкуренції на даному сегменті ринку. Рівень ціни залежить і від конкуренції на даному сегменті ринку. На різних сегментах світового ринку складаються неоднакові рівні конкуренції. Звичайно на сегменті з відносно низькою інтенсивністю конкуренції є можливість для встановлення більш високої ціни, ніж на ринках з інтенсивною конкуренцією.

 





Последнее изменение этой страницы: 2016-09-13; просмотров: 717; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.225.48.56 (0.009 с.)